Батальйонні тактичні групи армії імовірного противника, види , склад та засоби посилення.



Погляди командування іноземних армій на використання мотопіхотного (танкового) батальйону у наступі

Сучасний бій, на думку військових фахівців іноземних армій характеризуються широким використанням сучасних засобів загального ураження, зменшенням терміну підготовки до бою, безмірно зростаючої вогневої сили і рухливості військ і підрозділів, збільшення розмаху бою по глибині та по фронту, різкою зміною обстановки, частковим переростанням одного виду бою в інший вид, боротьбою за ініціативу та виграш часу.

Командування іноземних армій розглядає наступ як основний вид бойових дій. Мета наступу це знищення сил противника шляхом застосування ядерної, хімічної, високоточної зброї, вогню артилерії та мінометів, ударів тактичної та армійської авіації, а також у стрімкому нанесенні удару і просуванню частин та підрозділів в глибину розташування противника для захоплення або знищення його живої сили, озброєння, бойової техніки та оволодіння важливими районами або окремими ділянками місцевості, оборонними рубежами і іншими важливими об’єктами в глибині оборони противника.

Вважається що наступальні дії дозволяють:

- захопити ініціативу;

- нав’язати противнику свою волю;

- направити хід бойових дій у необхідному для тих що наступають русло, використовувати слабкі сторони противника;

- своєчасно реагувати на події, що розвиваються несподівано.

Командири всіх рівнів повинні використовувати любу можливість для перехоплення у противника ініціативи та переходу у рішучий наступ. Для успішного ведення наступальних дій командири любої ланки використовує наступні принципи:

- знання противника, що протидіє, його організацію, принципів ведення оборонних дій, його сильні та слабкі сторони;

- зосередження переважаючих сил та засобів на напрямку головного удару, звичайно там, де противник має найбільш слабку сторону;

- продавлення всіма засобами і способами, що є в наявності, всіх вогневих засобів противника;

- нанесення сильного удару по слабкому місцю в обороні противника, дезорганізація та знищення його сил і засобів;

- прорив в тил оборони противника з метою знищення його артилерії та пунктів тилового забезпечення і обслуговування;

- постійне та мобільне тилове забезпечення своїх підрозділів, що наступають.

Кожний з цих принципів може мати більше значення у порівнянні з іншими в залежності від періоду бойових дій та обстановки, але в цілому вони залишаються постійними при любих наступальних діях.

Велике значення приділяється знанню противника, що протидіє та району бойових дій. Командири всіх рівнів приділяють велику увагу питанням організації і ведення розвідки, як до переходу в наступ, так і в ході ведення наступу. Кожна військова ланка збирає та обробляє ті розвідувальні відомості, які необхідні для виконання визначеного завдання. Але вищестоящий штаб інформує підлеглих про ті дані, які вони не змогли добути в силу обмеженості їх можливостей. Основне завдання розвідки – установити слабкі місця в обороні противника, щоб командир міг вірно вибрати напрямок головного удару та своєчасно зосередити на цьому напрямку свої сили.

При веденні наступ з застосуванням тільки звичайної зброї на напрямку головного і допоміжного ударів на вузькій ділянці передбачається створити перевагу над противником в силах та засобах, співвідношення яких було б не менше 6 : 1.  

Напрямок головного удару передбачається вибирати там, де у відповідності з задумом, обстановкою і місцевістю можливе повне та ефективне використання міцності своєї зброї і ударної сили частин та підрозділів. Наноситься головний удар на вузькому фронті та направляється проти основного об’єкту, захоплення якого краще всього буде відповідати виконанню бойового завдання. При виборі напрямку головного удару основну роль відіграє місцевість, вона повинна бути доступною для танків.

На напрямку допоміжного удару або ударів виділяється мінімум необхідних сил та засобів. Відмічається що допоміжний удар (або удари) повинні доповнювати та забезпечувати успіх головного. Підрозділи, що діють на напрямку допоміжного удару, повинні ввести противника в оман або відволікти його увагу та затрудняти противнику визначити напрямок головного удару тих, хто наступає.

Удари на другорядних напрямках перешкоджають також і маневруванню противника. Вони не дозволяють противнику протидіяти маневру підрозділів, що наступає, на любому напрямку і дозволяють здійснити охоплення або прорив.

Під час ведення наступу підрозділи намагаються зберегти ініціативу, втрата її ставить під загрозу успіх наступу. Для утримання ініціативи вважається важливим стрімкий маневр, вмілий та своєчасний перенос вогню і ефективні глибокі удари.

По поглядам іноземного командування, в сучасних умовах ті, хто наступають повинні швидко маневрувати, здійснювати глибокі прориви, протидіяти вогневому ураженню противника та його контрударам і підтримувати високий темп наступу. Бо противник визначивши напрямок головного удару, може зосередити на цьому напрямку необхідні сили і засоби.

В статутах армій іноземних держав є таке поняття як етапи наступу. До них відносяться:

       - зближення з противником;

       - сам наступ (з ходу чи передчасно підготовлений);

       - розвиток успіху;

       - переслідування.

Зближення з противником проводиться з метою відновлення або встановлення, як що воно було втрачено, безпосереднього зіткнення з противником. В ході цього етапу бойові дії ведуть незначні сили – війська прикриття та авангарди, а головні сили висуваються в похідних та перед бойових порядках на широкому фронті.

Сам (безпосередньо) наступ проводиться для прориву оборони противника і створення сприятливих умов для здійснення маневру.

Розвиток успіху проводиться для закінчення остаточного розгрому противника. Частини і підрозділи, що розвивають успіх, намагаються оточити та знищити противника, особливо його резерви, для того щоб захопити об’єкти в його глибокому тилу, порушити комунікації, не допустити його планомірний відхід.

Переслідування, як правило, починається після етапу розвитку успіху з метою завершити знищення підрозділів противника, що відходять та не допустити його можливості організувати оборону на нових рубежах.

Крім того, застосовуються і інші наступальні дії, до яких відноситься:

- наступ з обмеженою метою;

- тактичні дії, що відволікають.

До наступу з обмеженою метою іноземні військові спеціалісти відносять:

· розвідку боєм;

· рейди;

· випереджаючи удари перед переднім краєм.

Розвідка боєм – це наступ, який проводиться з метою уточнення складу та угрупування противника. Підкреслюється, що для розвідки боєм необхідно виділити таку кількість сил і засобів, які змогли б при нудити противника перейти до активних бойових дій, розкрити свої оборонні позиції, угрупування, систему вогню та плани по використанню своїх резервів. Дивізія на ділянці проведення розвідки боєм виділяє до посиленого батальйону.

 Рейди – це наступ з вклиненням в глибину території противника з обмеженою метою. Дивізія для проведення рейду виділяє танкову батальйонну тактичну групу або розвідувальний батальйон. Підрозділу звичайно ставиться завдання одне або кілька завдань:

- захоплення полонених, обладнання, техніки та озброєння або їх знищення;

- отримання інформації про розташування, склад, можливості, способах організації та ведення оборони;

- введення в оман або вимотування підрозділів противника, що ведуть оборону.

Випереджаючи удари перед переднім краєм – це наступальні дії дивізії в обороні. Вони проводяться з метою знищення частини сил противника, зміни плану його бойових дій та недопущення можливості вивчення обстановки в районі бойових дій. Для проведення ударів звичайно притягуються підрозділи та частини другого ешелону.

Тактичними діями, що відволікають вважаються:

· неправдиві атаки;

· демонстративні дії;

· обманні дії;

· неправдиві демонстрації.

Неправдиві атаки проводяться з метою відволікти сили та засоби противника з напрямку головного удару своїх військ. Для проведення такої атаки притягуються підрозділи силою від роти до бригади. Їх завдання:

- активними бойовими діями при нудити противника завчасно ввести в бій резерви;

- добитися від противника переносу ним вогню з напрямку головного удару на другорядний напрямок, завчасно розкрити оборонні позиції та систему вогню;

- створити паніку та нерішучість в діях підрозділів противника.

Демонстративні дії проводяться для введення противника в оман шляхом відкритого показу військ в районах, де наступ не планується. Для введення в оман розвідки противника при проведенні демонстративних дій широко використовуються макети, навчальне та неприродне озброєння, бойова техніка і інше обладнання. Воно проводиться без здійснення маневру та поза зіткненням з противником.

Обманні дії – це складова частина відволікаючих дій по введенню противника в оману. Вони можуть застосовуватися підрозділами та частинами з метою при нудити противника розкрити свою нумерацію, стан і бойову готовність.

Неправдиві демонстрації – це заходи які проводяться в інтересах демонстрації противнику хибних об’єктів та споруд шляхом імітації, маскування або їх поєднання.

Вибір той або іншої форми маневру залежить від задуму командира на ведення наступу. При цьому враховується:

- бойове завдання своїх військ, їх бойовий склад, можливості та розташування;

- особливості місцевості у смузі наступу, що передбачається;

- бойовий склад, можливості, розташування та можливий характер дій противника, що протидіє;

- час, необхідний підрозділам для виконання бойового завдання.

Форми наступального маневру

В сучасних умовах основними формами маневру Сухопутних військ іноземних армій є:

        - фронтальний наступ;

        - прорив;

        - охоплення (одинарне, подвійне, повітряне охоплення).

З’єднання застосовують форми наступального маневру частіше всього в їх поєднанні. Наприклад на одному напрямку вони можуть здійснювати прорив, а на іншому – охоплення. В поєднанні з цими формами маневру може застосовуватися просочування.

Фронтальний наступ застосовується при подоланні слабо організованої оборони, при наступі на сили прикриття чи дезорганізовані підрозділи. Ця форма маневру вважається кращою при наступі з ходу, в зустрічному бою і при використанні результатів ядерних і хімічних ударів. Фронтальний наступ може застосовуватися також при розвитку успіху наступу, переслідуванні та охоплені. При фронтальному наступі удар по противнику наноситься на широкому фронті з використанням самих коротких підходів до об’єкта атаки.

Прорив– застосовується при наступі на завчасно підготовлену оборону противника. Його суть – це зломити оборону противника ударами тактичної та армійської авіації, вогнем артилерії і наступом бронетанкових та механізованих військ з наступним розвитком бойових дій в глибину. Вважається, що прорив здійснюється тоді, коли у противника, що обороняється, відсутні відкриті фланги. Прорив проводиться на вузькому фронті і включає в себе наступні етапи:

- зламування оборони противника;

- розширення ділянки прориву та обхід;

- знищення, захоплення та утримання важливих об’єктів його оборони.

Охоплення — це така форма маневру, коли головний удар наносить угрупування, яке охоплює основну частину сил противника, що веде оборону та направляє свої зусилля з метою захоплення рубежу або об’єкту в його тилу. Цим самим відрізаються шляхи відходу підрозділам противника, а потім ударами з фронту і тилу вони знищуються на позиціях, що займають.

Для проведення охоплення удар наноситься по відкритому флангу противника з таким розрахунком, щоб уникнути зіткнення з його основними силами.

Частини та підрозділи, що здійснюють охоплення, наступають швидко, намагаються не допустити вводу в бій головних сил, охоплюючи сили противника, які можуть зменшити темп наступу. По цим силам наносяться сильні удари всіма засобами. Види охвату:

- подвійне охоплення;

- обхід.

Один з видів охоплення являється подвійне охоплення. Його виконують два угрупування військ, які визначені для одночасного охоплення обох флангів противника. Необхідно, щоб підрозділи, які проводять охоплення перевищували противника в вогневій силі і рухливості. При проведенні подвійного охоплення особливу увагу звертають на координацію дій угрупувань, які проводять охоплення по місцю і часу, і веденню сковування угрупуванням, яке діє з фронту.

Одним з різноманітних форм охоплення вважається обхід. При здійсненні обходу наступаючі підрозділи прагнуть обійти головні сили противника та захопити об’єкти в глибокому його тилу.

Обхід відрізняється від охоплення тим, що він не направлений на по давлення оборонних позицій противника. При обході війська, що наступають, уникають зіткнення з головними силами противника і наносять удар по флангах та тилу підрозділів, які захищаються. Це глибоке проникнення в оборону противника.

Способи переходу в наступ.

На погляд воєнних фахівців іноземних армій підрозділи можуть переходити в наступ:

- з ходу;

- після завчасної підготовки.

Наступ з ходу - це такий спосіб переходу військ в наступ, коли підрозділ у повному складі висовується з глибини, чи вихідного району віддаленого на 30-50 км від переднього краю оборони противника та здійснюють розгортання та вступ в бій з маршу без зупинки, чи після невеликої попередньої підготовки. Наступ з ходу застосовується в тих випадках, коли противник:

- зайняв оборону поспішно;

- уступає в чисельності та боєздатності;

- коли той хто наступає має достатню кількість зброї;

- коли застосування цього способу є несподіваним для противника.

Крім того, той хто наступає повинен мати перевагу в повітрі. Вважається, що для наступу з ходу найбільш пристосованими бронетанкові частини, тому що вони можуть швидко розгортатися в перед бойовий та бойовий порядки.

Наступ з ходу при розгортанні частин та підрозділів безпосередньо з маршу вважається найбільш характерним для навчального періоду війни, коли підрозділи та частини можуть переходити в наступ, після висування з пункту постійної дислокації мирного часу або з району зосередження. Вважається, що перехід в наступ з ходу:

- забезпечує раптовість;

- зменшує втрати від вогню противника, що обороняється.

До того частини та підрозділи, що розташувалися розосереджено, можуть краще використовувати захисні властивості місцевості. але цей спосіб по поглядам іноземного командування має і недоліки:

- складності у підтриманні стійкого управління підрозділами;

- складності у організації взаємодії;

- досягнення скритності висування та проведення вогневої підготовки.

При підготовці наступу з ходу бригада отримує для розташування район зосередження, як правило, площею 900 кв. км та більше на віддаленні одна від іншої. Батальйони розташовуються по – ротно та звичайно вдовж намічених маршрутів висування на площі 15 – 25 кв. км. Під час знаходження в районі зосередження батальйони:

- завершують підготовку до наступу;

- розробляють відповідні накази;

- розробляють плани висування підрозділів;

- здійснюють ремонт бойової техніки;

- підвозять необхідні засоби забезпечення. 

Висування підрозділів з району зосередження для наступу з ходу здійснюється у розосереджених похідних порядках по раніше намічених маршрутам, в переважно вночі або в умовах обмеженої видимості, що забезпечує швидке перешикування частини в перед бойовий та бойовий порядки.

При висуванні мотопіхотних (танкових) батальйонів до переднього краю оборони противника їм призначають та готують:

- маршрути висування;

- рубежі розгортання у ротні колони;

- рубежі розгортання у взводні колони;

- вихідний рубіж для наступу;

- рубіж атаки.

Рубіж розгортання у ротні колони призначається для своєчасного початку розгортання колони батальйону в ротні колони та висування їх на свої напрямки атаки. Він має бути поза досяжністю вогню ПТКР, гармат та танків, ведучих стрільбу прямою наводкою і може призначатися в 5 – 8 км від вихідного рубежу.

Рубіж розгортання у взводні колони призначається по можливості за складками місцевості поза досягненням вогню протитанкових засобів ближнього бою. Його віддалення 2 – 3 км від вихідного рубежу.

Вихідний рубіж для наступу вибирається так, щоб висування до нього механізованих та танкових підрозділів здійснювалося скрито, а віддалення його забезпечувало ведення дійсного вогню з основних видів зброї та дозволяло підрозділам безупинно на максимальній швидкості досягти переднього краю оборони противника в указаний час. Він може призначатися на віддаленні 500 – 1500 м від переднього краю оборони противника. Його мінімальне віддалення повинно виключити ураження підрозділів, що атакують, від розривів снарядів своєї артилерії. З підходом до вихідного рубежу для наступу підрозділи розгортаються в бойовий порядок.

Рубіж атаки указується ближче до переднього краю оборони противника, за найближчим природним укриттям і може бути 100 - 150 м. від переднього краю оборони противника.

Атака заклечається у стрімкому та безупинному русі танкових та механізованих підрозділів в бойовому порядку у поєднанні з інтенсивним вогнем танків, БМП (БТР), а по мірі зближення з противником і із інших видів зброї з метою його знищення (розгрому). Атака самий напружений момент бою.

Атака противника, що обороняється може здійснюватися:

- в пішому порядку;

- на БМП (БТР).

Атака в пішому порядку здійснюється в тому випадку, коли оборона противника подавлена надійно.

Атака на БМП (БТР) проводиться в тих випадках, коли противник надійно подавлений і не здатний чинити значний опір. Частіше всього вона проводиться в глибині оборони противника та можлива на доступній місцевості.

Перехід військ в наступ з положення безпосереднього зіткнення з противником (іноземні фахівці називають цей спосіб – після завчасної підготовки наступу) - це такий спосіб наступу коли рубіж, який займають підрозділи являється в той же час початковим рубежем для наступу.

Даний спосіб застосовується в тому випадку, якщо перед цим велась оборона або наступ з ходу не вдався або коли в ході зближення було встановлено, що частинам передбачається проривати завчасно підготовлену, сильно укріплену оборону противника. Крім того, до цього способу наступу можуть при нудити умови місцевості, а іноді і труднощі в забезпеченні військ.

Завчасно підготовлений наступ проводиться, як правило, на противника, оборона якого підготовлена у інженерному стані та з наявністю великої кількості протитанкових та інших вогневих засобів (підготовка оборони противником проводилася більш ніж 12 годин). Він може проводитись після:

- ведення оборонних дій, на добре обладнану оборону;

- коли противник випередив у розгортанні;

- при несприятливих умовах місцевості та при труднощах у матеріально - технічному забезпеченні військ, які наступають.

Наступ з положення оборони можливий як без перегрупування та зміни підрозділів так і після перегрупування та зміни підрозділів, що вели оборону. При наступі з положення безпосереднього зіткнення з противником рекомендується більш ретельно:

- планувати вогонь;

- організовувати взаємодію сил та засобів по місцю і часу.

Це робиться з тією метою, що противник займає підготовлену оборону та буде чинити опір. При такому способу наступу з метою економії часу в наказі підлеглим підрозділам рекомендується вказувати як можливо більше даних, щоб вони завчасно могли провести необхідні заходи у відповідності до наміченого плану бою.   

Завчасно підготовлений наступ характеризується:

- добре організованою розвідкою;

- детально спланованої та всебічною підготовкою частин і підрозділів;

- високою щільністю вогню та проведенням заходів по введенню противника в оману;

- великими витратами ресурсів всіх видів.

 Мотопіхотному (танковому) батальйону при веденні завчасного підготовленого наступу, як правило вказується:

· смуга наступу;

· ділянка прориву або напрямок зосередження основних зусиль;

·  один - два об’єкта атаки;

·  напрямок подальшого наступу.

Мотопіхотний (танковий) батальйон може наступати на головному або допоміжному напрямку наступу. В окремих випадках мотопіхотний (танковий) батальйон може діяти самостійно, але буде знаходитися в безпосередньому підпорядкуванні командира дивізії.

Завдання підрозділам визначається по об’єктам. Підрозділу може бути призначено один або кілька об’єктів, послідовно розташованих в глибині оборони противника. Об’єктами можуть бути:

- населені пункти;

- опорні пункти;

- висоти;

- ділянки траншей.

Іноземні спеціалісти вважають, що бойовий порядок противника та огонь його оборони є основними факторами, що впливають на втрати і визначають успіх або поразку тих, хто наступає. Тому ті, хто наступають повинні шикувати свій бойовий порядок так, щоб створити перевагу в силах і засобах над противником там, де це необхідно для ефективного використання високоточної та звичайної зброї, надійного управління підрозділами.

В залежності від отриманого завдання, характеру дій і місцевості війська можуть вести наступ одним або кількома ешелонами. По досвіду навчань та ведення бойових дій  підрозділи шикують свій бойовий порядок в:

- колону (в три ешелони);

- лінію (в один – два ешелони);

- уступом вправо (вліво);

- кутом вперед (назад).

Бойовий порядок підрозділу шикується з урахуванням переваги в силах та засобах над противником, там, де необхідно, ефективно використовувати результати вогневого ураження противника та гнучкого управління підрозділами.

 Бойовий порядок в колону (в три ешелони), рекомендується застосовувати при наступі на вузькому фронті, при виконанні завдання по захопленню глибоко розташованого об’єкту. Передбачається, що при такому шикуванні створюється значна глибина бойового порядку, зберігається ініціатива, гнучкість та безпечність військ, що наступають, забезпечується швидке нарощування зусиль, ввід в бій наступних ешелонів, а також відбиття загроз противника з любого флангу або тилу.

Найчастіше мотопіхотні (танкові) підрозділи (тактичні групи) будуть діяти в два ешелони, який шикується тоді, коли:

- противник займає підготовлену оборону по всьому фронту та ешелоновану в глибину;

- наступ здійснюється з метою захопити об’єкти на великій глибині оборони противника і при здійсненні охоплення.

В цьому варіанті шикування більша частина сил та засобів виділяється в перший ешелон. Другий ешелон в даному випадку призначається для розвитку успіху та забезпечення флангів тих, хто наступає в першому ешелоні.

Бойовий порядок в один ешелон застосовується коли:

- противник ослаблений або може бути ослаблений і його оборона не ешелонована в глибину;

- підрозділи мають завдання тільки прорвати оборону противника, а потім надати допомогу тим, хто вводиться в прорив.

Вважається, що бойовий порядок в один ешелон дозволяє зосередити в передових порядках більшу частину сил та засобів, не вимагає створення великого резерву, але з іншого боку, такий бойовий порядок не має достатньої гнучкості.

Бойові порядки кутом вперед (назад) та уступом вправо (вліво) розглядається як поєднання бойового порядку в один ешелон з бойовим порядком в колону та використовується в залежності від обстановки.

З метою найбільш ефективного використання в бою бойових можливостей підрозділів різних родів військ на основі мотопіхотних, танкових підрозділів створюються батальйонні тактичні групи.

Батальйонні тактичні групи армії імовірного противника, види , склад та засоби посилення.

Батальйонні тактичні групи створюються рішенням командира бригади і в залежності від складу бувають трьох типів :

- мотопіхотні;

- танкові;

- збалансовані.

Мотопіхотна батальйонна тактична група (МПБТГр) складається:

- мотопіхотний батальйон (в повному складі або без однієї – двох мотопіхотних рот);

- одна – дві танкові роти;

Танкова батальйонна тактична група (ТБТГр) складається:

- танковий батальйон (в повному складі або без однієї - двох танкових рот);

- один – два танкових взводи

Збалансована батальйонна тактична група (ЗБТГр) складається :

- рівної кількості мотопіхотних та танкових рот.

Мотопіхотні батальйонні тактичні групи створюються для дій на ділянці де противник створив сильну протитанкову оборону і на місцевості, що затрудняє дії танків, а також під час ведення бою в населеному пункті. Мотопіхота в цьому випадку наступає, як правило, в пішому порядку попереду танків, які підтримують її своїм вогнем.

Танкові батальйонні тактичні групи рекомендується створювати під час прориву поспішно зайнятої оборони, розвитку успіху та переслідуванні. Мотопіхота в цьому випадку висувається слідом за танками на бойових машинах.

Збалансовані батальйонні тактичні групи рекомендується створювати, коли по умовам обстановки незрозуміло, з переважанням яких підрозділів (мотопіхотних або танкових) необхідно створити тактичну групу. Така група виконує завдання, які притаманні як мотопіхоті так і танковим підрозділам.

Засоби посилення батальйонної тактичної групи:

- польова артилерія;

- підрозділи ППО (взвод ЗСУ «Вулкан» та секція ПЗРК «Стінгер»);

- саперний підрозділ;

- відділення хімічної розвідки.

Вогневу підтримку наступу надають:

- польова артилерія (платність 50 – 60 гармат на 1 км фронту), яка для підтримки мотопіхотних та танкових підрозділів у наступі застосовує наступні види вогневого ураження

· артилерійська підготовка;

· артилерійська підтримка;

- вертольоти вогневої підтримки – уражають цілі, розміщенні на глибині 2 – 2.5 км від переднього краю своїх підрозділів;

- безпосередня авіаційна підтримка – включає бомбо – штурмові удари по бойовим порядкам підрозділів, що обороняються на глибину 100 – 150 км.

Бойовий порядок батальйонної тактичної групи (батальйону) включає:

- перший ешелон;

- другий ешелон або резерв;

- вогневі засоби (взвод 106.7 мм мінометів та придана польова артилерія);

- засоби ППО (секція ПЗРК «Стінгер», а іноді приданий взвод ЗСУ «Вулкан»);

- протитанковий резерв ( протитанкова рота (взвод) в повному складі або без 1 – 2 секцій);

- інженерний резерв (приданий саперний взвод);

- хімічний резерв (придане відділення хімічної розвідки).

Глибина бойового порядку батальйонну (батальйонної тактичної групи) досягає 3 – 5 км. Віддалення другого ешелону від переднього краю своїх підрозділів складає 1 – 3 км, а іноді і більше.

Смуга наступу призначається виходячи з визначеного завдання, характеру оборони, наявності засобів вогневої підтримки та умов місцевості. ширина смуги повинна забезпечити свободу маневру, можливість тісної взаємодії та вогневої підтримки, а також необхідне розосередження підрозділів на полі бою.

Смуга наступу батальйону (батальйонної тактичної групи) складає:

* на ділянці прориву                                                  - до 1 км;

* при шикуванні бойового порядку в один ешелон  -  3 – 5 км;

* при шикуванні бойового порядку в два ешелони     - 2 – 2.5 км;

* при шикуванні бойового порядку в три ешелони - 1 – 1.5 км (в колону ротних тактичних груп).

Бойове завдання батальйонній тактичній групі (батальйону) визначається командиром бригади. Виходячи з обстановки можуть призначатися:

- найближче завдання                     - 3 – 4 км;

- подальше (кінцеве) завдання       - 6 – 8 км

 від переднього краю оборони противника. Виходячи з вказаної глибини, завдання батальйону (батальйонної тактичної групи) буде складати:

- найближче - у знищені противника в батальйонному районі оборони противника та оволодінні ним;

- послідуюче - в завершенні у взаємодії з сусідами знищення противника в районі оборони батальйону другого ешелону та оволодіти ним.

Темп наступу батальйону(роти) залежить від умов обстановки, місцевості, кількості та якості сил і засобів, що застосовуються для прориву та розвитку успіху в глибині оборони противника і складає 10 – 20 км за добу.

Протитанкова рота (взвод) є основним засобом командира мотопіхотного батальйону для боротьби з танками та іншими броньованими машинами противника. Пускові установки ПТКР можуть розташовуватися в бойових порядках передових підрозділів або в глибині.

Мінометний взвод 106.7 мм мінометів використовується в бою, як правило, централізовано для надання вогневої підтримки ротам першого ешелону та рішення завдань в інтересах батальйону.

Розвідувальний взвод в наступі звичайно використовується централізовано. В наступі розвідувальний взвод може виконувати наступні завдання:

- прикривати фланг;

- вести розвідку районів та маршрутів;

- вимірювати рівень радіації;

- діяти у складі охорони під час здійснення маршу з метою зближення з противником.

Секція ПЗРК «Стінгер» використовується для забезпечення протиповітряної оборони основних сил батальйону.

Управління підрозділами командир батальйону (батальйонної тактичної групи) здійснює через штаб з командного пункту, який переміщується за бойовими порядками ротних тактичних груп (рот) першого ешелону на віддаленні 1 – 2 км.

Управління в умовах сучасного загальновійськового бою є одним із складових елементів бойової міцності. По поглядам командування іноземних армій, система управління включає три основних елемента:

· органи управління;

· сили та засоби зв’язку;

· безпосередньо процес управління.

Органи управління створюються на базі відповідного штабу, засобів зв’язку та обслуговуючих підрозділів. У частинах Сухопутних військ іноземних армій розгортаються наступні пункти управління:

· в бригаді – основний і передовий командний пункт ;

· в батальйонній тактичній групі – командний пункт і тиловий пункт управління.

В батальйонній тактичній групі на основі командного пункту створюються:

· група командира;

· центр управління бойовими діями (ЦУБД).

Група командира призначається для безпосереднього управління бойовими діями передових підрозділів і включає:

· командира батальйону;

· офіцера по оперативним питанням;

· офіцера по вогневій підтримці;

· офіцера зв’язку з тактичною авіацією (передового авіа навідника);

· офіцера розвідки (по рішенню командира).

Вона розміщується на двох БМП М-2 „Бредлі” та одній КШМ М 577 А1 (група командира танкової батальйонної тактичної групи розміщується на танках М-1 „Абрамс”).

В ході бою група командира знаходиться в бойових порядках рот або безпосередньо за ними з таким розрахунком, щоб командир міг особисто керувати бойовими діями мінімум двох рот, які діють в першому ешелоні на головному напрямку.

Центр управління бойовими діями (ЦУБД) призначається для керування підрозділами батальйонної тактичної групи в бойовій обстановці і звичайно включає:

· розвідувальну секцію;

· оперативну секцію;

· групу вогневої підтримки;

· командира взводу ППО;

· командира інженерного взводу;

· необхідних радіо засобів із розрахунку взводу зв’язку;

· групи командира (якщо вона не діє самостійно).

ЦУБД складається з двох частин:

1. Безпосередньо управління бойовими діями:

 - розвідувальна секція;

 - оперативна секція;

 - група вогневої підтримки,

що розміщуються на трьох КШМ 577 А1

2. Засобів забезпечення (до трьох радіостанцій взводу зв’язку, одна – дві машини взводу забезпечення).

Район займає мий ЦУБД може складати 100´70 м. ЦУБД в обороні розміщується звичайно в стороні від напрямку зосередження основних зусиль.

Тиловий пункт управління батальйонної тактичної групи (МПБ, ТБ) призначається для організації тилового забезпечення її підрозділів в бойовій обстановці та складається з трьох секцій матеріально – технічного забезпечення, особового складу; розміщується на двох – трьох КШМ М 577 А1. ТПУ звичайно розгортається в тиловому районі батальйону на віддалені 2-4 км від ЦУБД.

Основний засіб зв’язку – це радіо. В батальйонній тактичній групі (батальйоні) створюються три радіо мережі:

- командування (штаб, командири підлеглих та приданих підрозділів);

- тилу (начальника штабу, офіцери тилу, лікар, командир штабної роти);

- управління вогнем (командир протитанкової роти, командир мінометного та протитанкового взводів, пункти управління вогнем підтримуючої артилерії, передового авіа навідника).

Спеціальні радіомережі (розвідки, артилерії, безпосередньої авіаційної підтримки, ППО, РЕБ та інженерного забезпечення) можуть створюватися при необхідності.


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 713; ЗАКАЗАТЬ РАБОТУ