Закон України «Про авторське та суміжні права»
Проф. Ю. Г. Матвеев наводить грунтовий аналіз умов, які сприяли прояві нових цивільно-правових відносин, що одержали назву «суміжних прав». Науково-технічний прогрес істотно розширив можливості використання творів шляхом звуко- і відеозаписів, програм мовлення. В принципово нових умовах опинилися артисти, розробники фонограм, організації мовлення, які одержали сучасні засоби прийому і передачі звуку і зображення. Постало питання про правовий захист їх інтересів. Такі можливості породили цілий комплекс правових проблем - яким чином надати надійний захист їх інтересів. Все це об'єктивно створило такі умови, за яких законодавство багатьох країн обрало основним методом охорони інтересів зазначених категорій суб'єктів систему прав, яка потім одержала назву «суміжних прав».[7]
Ця нова категорія прав фактично аналогічна авторським правам. Їх основний зміст полягає в тому, що використання третіми особами фонограм, радіо і телепрограм, а також творчих результатів виконавців потребує згоди або артиста-виконавця, або осіб, які здійснили звуко- чи телезапис, або організації мовлення. Термін «суміжні права» вживається у правових системах романо-германської орієнтації. Англо-саксонська система, зокрема право США і Англії, цим терміном не користуються. В них воно замінено загальним поняттям «монопольне використання» усіх видів власності, включаючи й ту, яка належить артистам-виконавцям, організаціям мовлення. Отже, як видно із наведеного аналізу принципової різниці між авторським правом і суміжними правами немає.[7]
|
|
|
Якщо це так, то з цього випливає неспростовний висновок, що суміжні права і є авторські права. Виконання артиста-виконавця - це творчий процес, і його зафіксований результат є власність артиста-виконавця. Здійснення звукозапису (фонограма) також творчість, результат якої є власністю автора цього запису. Складання програм мовлення має той же характер, а сама програма, безумовно, є результатом творчої діяльності, і її автор (автори) мають виключне право на її використання. Отже, суб'єкти суміжних прав є ті ж самі суб'єкти авторських прав, а артисти-виконавці (а їх ціла група), розробники фонограм є ті ж автори результатів творчої діяльності. Мають своїх авторів і програми мовлення, їх же складають живі люди, хоча виключне право на їх використання належить організаціям мовлення.[8]
З наведеного можна зробити висновок, що істотної різниці між авторськими правами і суміжними правами немає. Тому закон України «Про авторське право і суміжні права» можна було б назвати «Про авторські і суміжні права», але, на нашу думку, ця назва також не задовільна. Оскільки суміжні права нічим принциповим не відрізняються від авторських прав, то не було б ніякої помилки, якби у назві закону йшлося лише про авторське право.
|
|
|
Ми приходимо до висновку, що поняттям «авторське право» охоплюються і суміжні права[8]
Хоча закон отримує від мене досить гарну оцінку,проте й в ньому вистачає недоліків. Сам факт прийняття цього закону є важливим позитивним явищем.
Закон не позбавлений окремих і істотних помилок і похибок. Передусім звертає на себе увагу назва Закону: «Про авторське право і суміжні права». Із назви випливає, що є авторське право (лише одне) і суміжні права (їх багато). Проте, авторське право складається із комплексу суб'єктивних авторських прав, про які йдеться в самому Законі. Так, наприклад, ст. 13 Закону говорить про особисті (немайнові) права і дає перелік цих прав. Ст. 14 цього ж Закону наводить перелік 9 видів майнових прав, підкреслюючи при цьому, що цей перелік не є вичерпним. Отже, авторське право в об'єктивному значенні є сукупність суб'єктивних прав.[8]
Висновок
На мою думку перераховані мною вище закони далекі віл ідеалу,проте вже сам факт прийняття законів є дуже позитивним явищем. В законах присутні як дрібні помилки, наприклад неточності у назві закону,так і значні помилки у змісті законів. Закони потребують подальшого перегляду та доопрацювання. Деякі з перерахованих законів вже переглядаються на засіданнях Верховної Ради, або перебувають у черзі на розгляд.
|
|
|
Отже, сам факт прийняття законів є дуже важливим кроком до побудови інформаційного суспільства.
Перелік використаних джерел
1. http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2657-12 [1]
2. http://edu.helsinki.org.ua/library/ukrainian/anal-z-novikh-nformats-inikh-zakon-v-pro-nformats-yu-ta-pro-dostup-do-publ-chno-nf [2]
3. http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2297-17 [3]
4. http://legal-culture.blogspot.com/2011/05/blog-post.html [4]
5. Президента України «Про Положення про Державну службу України з питань захисту персональних даних» вiд 06 квітня 2011 року №390/2011[5]
6. http://justinian.com.ua/article.php?id=3579[6]
7. Матвеев Ю.Г. Міжнародний захист авторських прав. С. 138,139
8. Закон України «Про авторське і суміжні права» від 23.12.1993 № 3792-XII
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 305; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!