СУТНІСТЬ І ПРИРОДА КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ
План контрольної работи:
Сутність i природа корпоративного управління.
Європейська модель корпоративного корпоративного управління.
Задача
ВСТУП
Корпоративне право багатьох країн світу тривалий час розвивалося під впливом ідеї про забезпечення захисту акціонерів та кредиторів товариства від можливих негативних проявів корпоративної форми ведення підприємницької діяльності. Концепція "корпоративної загрози", корені якої криються ще в перших гучних корпоративних скандалах XVIII-XIX ст., на довгі роки забезпечила упереджене ставлення законодавця до цієї форми ведення підприємницької діяльності. До недавнього часу дослідники навіть не замислювались над тим, наскільки задовольняють норми корпоративного права потреби самих товариств і чи сприяють вони здійсненню ефективного бізнесу. Внаслідок такого незбалансованого розвитку корпоративне право наприкінці ХХ ст. перетворилося на тяжкий тягар для товариств, який не тільки не сприяв, а по всіх напрямках гальмував, ускладнював ведення ними підприємницької діяльності. Це призвело до поступового, але незупинного процесу залишення бізнесом, особливо малим та середнім, корпоративної форми.
Для виходу із цієї кризи сьогодні у світовому масштабі відбувається процес фундаментального реформування корпоративного права. Основним вектором при проведенні реформ є зменшення регуляторного навантаження на товариства, створення для них максимально сприятливого правового середовища. Відставання ж країни у світовій конкуренції корпоративних законодавств погіршує інвестиційний клімат і сприяє витоку національного капіталу за кордон.
|
|
|
Україна мусить вивчати зарубіжний досвід регулювання корпоративних відносин і сприймати найкраще з напрацьованого іншими країнами в цій сфері.
МЕТАКОНТРОЛЬНОЇ РАБОТИ
Зумовлена тим, що за Угодою про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами наша держава взяла на себе обов'язок адаптувати своє законодавство до законодавства ЄС у пріоритетних сферах, до яких віднесено й законодавство про компанії (тобто корпоративне законодавство).
У роботах багатьох вітчизняних науковців звертається увага на необхідність приведення законодавства України у відповідність з європейськими стандартами. Але немає жодної наукової праці, яка б містила комплексний порівняльно-правовий аналіз корпоративного права ЄС та України з визначенням чітких пропозицій щодо адаптації. Більшість дослідників, звертаючись до джерел європейського права, не враховують, що саме зараз на рівні ЄС відбувається процес фундаментального реформування корпоративного права. Законодавчі акти ЄС, які обираються за взірець правового регулювання, у сучасній Європі зазнають суттєвої критики, бо внаслідок своєї застиглості, незмінності протягом десятиріч вони фактично перетворилися на гальма для розвитку підприємництва.
|
|
|
Потребують вивчення і процеси реформування корпоративного права, що відбуваються в країнах – членах ЄС на національному рівні. Особливо цікавим є право Великобританії, оскільки саме в цій країні реформи отримали найбільш масштабний характер. Крім того, законодавство ЄС, яке на перших етапах свого існування розвивалося під впливом переважно німецького і французького права, наразі все ширше починає використовувати механізми регулювання, властиві саме британській правовій системі, визнаючи їх більш досконалими й демократичними.
Приведення вітчизняного корпоративного законодавства у відповідність із сучасними європейськими стандартами дозволить значно поліпшити загальний інвестиційний клімат в Україні, створить умови для залучення іноземних і вітчизняних інвестицій, сприятиме виходу бізнесу з тіньової сфери й запобігатиме витоку капіталу за кордон.
|
|
|
^ Зв'язок робот з науковими програмами, планами, темами.Напрямок дисертаційного дослідження обрано згідно з планом науково-дослідних робіт кафедри господарського права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в рамках комплексної цільової програми "Удосконалення правового механізму державного впливу на ринкові відносини (публічно-правові та приватноправові аспекти)" № 0186.0.070869.
Мета і завдання дослідження.Метою даного дослідження є розробка рекомендацій щодо можливих шляхів удосконалення корпоративного законодавства України з метою зменшення регуляторного навантаження на господарські товариства, урахування потреб малого, середнього й крупного бізнесу, забезпечення збалансованого захисту інтересів як самих господарських товариств, так і їх учасників, працівників, кредиторів і суспільства в цілому, а також досягнення певного ступеня відповідності вітчизняного корпоративного законодавства законодавству ЄС (чинному та/або перспективному).
Для досягнення поставленої мети в роботі зроблено спробу розв'язати наступні завдання:
здійснити всебічний аналіз корпоративного права ЄС як наднаціональної правової системи;
|
|
|
провести аналіз корпоративного права держав – членів ЄС, ухваленого відповідно до законодавчих актів ЄС і такого, що має оригінальний (національний) генезис (основним об'єктом дослідження обрано право Великобританії);
визначити основні тенденції, а також короткострокові й довгострокові перспективи розвитку європейського корпоративного права;
встановити предмет адаптації корпоративного законодавства України до законодавства ЄС, розробити методологію адаптування;
порівняти існуючі й перспективні моделі правового регулювання за окремими інститутами корпоративного права ЄС, Великобританії та України, (створення товариств; розкриття інформації про товариства; капітал товариств; корпоративне управління; поглинання; реорганізація; діяльність груп товариств);
щодо кожного із зазначених інститутів розробити рекомендації стосовно доцільності й можливих шляхів адаптації до законодавства ЄС;
сформулювати рекомендації щодо вдосконалення чинного корпоративного законодавства України з метою зменшення регуляторного навантаження на господарські товариства, створення для них максимально сприятливого правового середовища.
^ Об'єктом дослідження єіснуюче й перспективнеправове регулювання відносин, пов'язаних зі створенням, діяльністю та припиненням господарських товариству праві ЄС, Великобританії, інших держав – членів ЄС та України.
^ Предметом дослідженняобрано: 1) джерела корпоративного права ЄС, Великобританії та інших країн (країн – членів ЄС, США, Канади, Австралії, Росії тощо), а також документи, пов'язані з реформуванням корпоративного права на рівні ЄС і в окремих країнах; 2) джерела корпоративного права України, перспективне законодавство, адміністративна й судова практика, пов'язана з реєстрацією, діяльністю та припиненням господарських товариств.
^ Методи дослідження.Основним методом дослідження виступає порівняльно-правовий,який застосовувався для зіставлення підходів, що використовуються різними країнами у сфері правового регулювання корпоративних відносин.Використання історико-правового методу й методу наукових прогнозів було необхідним для виявлення основних тенденцій та перспектив розвитку європейського корпоративного права.Для тлумачення норм корпоративного права ЄС, його країн-членів та України вжито логіко-семантичний, формально-юридичний, системний методи й метод аналізу і синтезу. Ці ж методи застосовувались і при побудові нових норм, які рекомендуються до запровадження в законодавство України.
СУТНІСТЬ І ПРИРОДА КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ
Корпорація (від латинського слова "corporation" - співтовариство, об'єднання) - товариство, в якому на основі централізації капіталів здійснюється колективне присвоєння результатів виробничої діяльності. Корпораціямивсучасній економічній і правовій літературі називаються господарські товариства (насамперед акціонерні товариства), які мають статус юридичної особи, утворені шляхом об'єднання майна засновників і існують незалежно від зміни конкретних учасників.
В свою чергу в українському законодавстві термін "корпорація" застосовується для позначення одного з видів об'єднань підприємств. У Господарському кодексі України зазначається, що "Корпорація - це договірне об'єднання, створене на основі об'єднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, які об'єдналися, з передачею ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації".
Закон України Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні визначає корпоративне управління як систему відносин, яка визначає правила та процедури прийняття рішень щодо діяльності господарського товариства та здійснення контролю, а також розподіл прав і обов'язків між органами товариства та його учасниками стосовно управління товариством.
Загалом, корпоративне управління можна розглядати як управління корпоративними правами.Це означає, що власник таких прав має право власності на частку у статутному капіталі господарського товариства, включаючи права на управління, отримання частини відповідного прибутку товариства а також на частину активів у випадку ліквідації даного суб'єкта господарювання. Із цієї точки зору, корпоративне управління являє собою процес регулювання власником руху його корпоративних прав з метою одержання прибутку та управління підприємством.
У широкому розумінні корпоративне управління розглядають як систему, за допомогою якої спрямовують та контролюють діяльність господарського товариства. У рамках корпоративного управління визначається, яким чином інвестори здійснюють контроль за діяльністю менеджерів, а також яку відповідальність несуть менеджери перед інвесторами за результати діяльності товариства. Належна система корпоративного управління дозволяє інвесторам бути впевненими у тому, що керівництво товариства розумно використовує їх інвестиції для фінансово-господарської діяльності і, таким чином, збільшується вартість частки участі інвесторів в акціонерному капіталі товариства.
Таким чином, корпоративне управління - це система взаємовідносин між власниками (акціонерами) та виконавчими органами господарського товариства щодо управління його діяльністю.
Система корпоративного управління виступає тією організаційною моделлю, яка дає можливість підприємству належним чином представляти і захищати інтереси своїх інвесторів. А це означає, що необхідними складовими такої системи повинні бути відповідні форми контролю та мотивації органів управління із сторони власників, чітко розроблена організаційна структура підприємства, яка дозволить забезпечити ефективну роботу та забезпечення інтересів всіх сторін через гармонізацію функцій володіння та управління корпорацією.
Розглядаючи суть корпоративного управління необхідно виділити декілька характерних рис, які становлять найбільше зацікавлення у інвесторів:
- самостійність корпоративного підприємства як юридичної особи;
- централізована система управління;
-отримання прибутку пропорційно до вкладених коштів;
-обмежена відповідальність, яку несуть індивідуальні інвестори;
-можливість передачі акцій (тобто частини права власності на підприємство) іншим особам.
Особливе значення набуває обмежена відповідальність індивідуальних інвесторів. Розмір такої відповідальності обмежений обсягом внеску інвесторів в корпорацію. Відповідно, їх імовірні втрати не можуть перевищувати їхнього внеску. Проте, перевага обмеженої відповідальності досягається за рахунок втрати частини контролю за діяльністю корпорації. Інвестори (акціонери) передають право управління підприємством менеджерам, тобто вони делегують право приймати рішення відносно ряду аспектів діяльності корпорації директорам і менеджерам, окрім рішень особливої важливості.
Таким чином відбувається відокремлення відповідальність підприємства від відповідальності її окремих власників. Тобто, відповідальність, яку несе корпорація, може не бути відповідальністю її учасників а те, що належить підприємству, може не належати її членам.
В умовах значної розпорошеності капіталу, тобто коли корпорація заснована більшою кількістю акціонерів, кожний з яких володіє тільки незначною частиною акціонерного капіталу, "уступка" акціонерами важелів контролю за її діяльністю приводить до поділу функцій володіння та управління. Для великих акціонерних товариств ця розпорошеність капіталу є, скоріше, нормою, ніж винятком.
Існує ряд проблем корпоративного управління, серед яких:
- суперечність функцій володіння та управління діяльністю корпорації;
- пасивність акціонерів щодо участі в управлінні корпорацією у випадку високої розпорошеності капіталу між значною кількістю власників;
-забезпечення інтересів дрібних інвесторів;
-суперечності між різними групами інвесторів;
-між виконавчими та контролюючими органами управління корпорацій.
Важливою проблемою корпоративного управління, яка потребує постійного вирішення та коригування управлінських дій є суперечність функцій володіння та управління діяльністю корпорації. Така суперечність виявляється у розходженні інтересів власників і менеджерів та зводяться до наступних моментів:
1. Різниця у формі та розмірі матеріальної винагороди, яку отримують менеджери та власники корпорацій. Зазвичай менеджери отримують винагороду у формі заробітної плати, в свою чергу власники - лише ту частку прибутку, що залишається після розрахунку корпорації за всіма своїми зобов'язаннями.
2. Як правило, акціонери інвестують у конкретну корпорацію тільки частину свого капіталу, розподіляючи свої інвестиції між цілим рядом об'єктів. В свою чергу, менеджери концентрують свою діяльність в корпорації, якій вони служать, а втрата робочого місця становить серйозну небезпеку. Таким чином, управлінські рішення менеджера не завжди можуть задовольняти акціонерів, хоч їхні інтереси в загальному підсумку часто співпадають.
3. Акціонери надають перевагу управлінським рішенням, які забезпечують отримання високого прибутку і відповідно високих дивідендів. В той час як менеджерам в більшій мірі вигідно вживати заходи, що знижують ризики та небезпеку впливу непередбачених обставин і гарантують хоч і не високі, проте стабільні прибутки. 4. Менеджери корпорації перебувають під впливом різного роду факторів, серед яких - влада та престиж, які вони отримують в результаті перебування на своїх посадах. Як наслідок, результатом такого впливу можуть стати управлінські рішення менеджерів, які не будуть мати жодного відношення до інтересів акціонерів, чи навіть суперечити їм. Іншою проблемою корпоративного управління є пасивність акціонерів щодо участі в управлінні корпорацією у випадку високої розпорошеності капіталу між значною кількістю власників. Суть проблеми зводиться до того, що акціонери як група прагнуть здійснювати контроль за управлінням корпорацією. Проте, коли число власників велике і частка окремого акціонера незначна, в кожного з них окремо мало бажання займатись контролем діяльності корпорації, оскільки ніхто не бажає брати турботи управління на себе, у той час як отримані вигоди розподіляється між усіма рівномірно. Як наслідок, таке відношення з боку акціонерів може привести до того, що управління діяльністю корпорації вийде з-під їхнього контролю.
Виходячи з вище сказаного, можна стверджувати, що головна функція корпоративного управління -забезпечення діяльності корпорації в інтересах її власників (акціонерів), які надали фінансові ресурси для її розвитку, а також в інтересах інших зацікавлених осіб.
Значення корпоративного управління для господарського товаристваобумовлено його впливом на підвищення конкурентоспроможності та економічної ефективності завдяки забезпеченню:
-відповідної уваги до інтересів акціонерів;
-балансу інтересів всіх учасників корпоративних відносин;
-прозорості фінансових та інших операцій;
-впровадження правил ефективного менеджменту;
-розроблення системи контролю діяльності корпоративного підприємства.
Значення корпоративного управління для державипроявляється в його впливі на економічний та соціальний розвиток країни через:
-сприяння розвитку системи інвестування;
-підвищення довіри та забезпечення впевненості інвесторів;
-підвищення ефективності використання капіталу та діяльності товариств;
-врахування інтересівширокого кола зацікавлених осіб;
-сприяння розвитку системи фінансових інституцій.
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 690; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!