Загальні положення про набуття права власності
Статті 328-330 ЦК визначають деякі засади набуття права власності.
Так, ч. 2 ст. 328 ЦК встановлює загальну презумпцію правомірності набуття права власності. Тобто припускається, що право власності набуте на законних підставах. Але суд за наявності певних юридичних фактів може визнати незаконним набуття права власності (наприклад, коли право власності набуте в результаті укладення правочину, визнаного недійсним).
Стаття 330 ЦК встановлює спеціальні гарантії набуття права власності добросовісним набувачем. Згідно з цією статтею якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 ЦК майно не може бути витребуване в нього шляхом віндикації. Крім того, деякі автори слушно звертають увагу на те, що в цій ситуації мають бути враховані також положення ст. 388 ЦК, яка безпосередньо встановлює порядок та умови витребування майна від добросовісного набувача1. Згідно з цією нормою власник має право витребувати майно від добросовісного набувача в усіх випадках, коли він набув його безвідплатно. А в тих випадках, коли такий набувач набув його за відплатним договором, власник може витребувати таке майно тільки якщо воно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У всіх інших випадках власник не має право витребувати таке набуте майно, і на підставі ст. 330 ЦК у добросовісного набувача виникає право власності на це майно.
|
|
|
Підставами виникнення права власності є різноманітні обставини (юридичні факти), з якими норми права пов'язують встановлення правовідносин власності. Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК це можуть бути будь-які підстави, що не заборонені законом. Зокрема, події (смерть спадкодавця), договори (купівля-продаж), юридичні вчинки (виявлення скарбу), цивільні стани (перебування в шлюбі), а також юридична сукупність (заповіт і смерть спадкодавця) тощо.
Ці підстави нерідко іменують "способи набуття права власності" і розділяють на первинні і похідні. Критерієм такого поділу одні науковці пропонують вважати критерій волі, інші - критерій правонаступництва. Прихильники першої позиції до первинних відносять такі способи, за допомогою яких право власності виникає незалежно від волі інших осіб, а до похідних - такі, коли воно виникає з волі попереднього власника1. Прихильники "критерію правонаступництва" до первинних відносять способи, в основі яких правонаступництва немає, а до похідних - способи, що ґрунтуються на правоиаступництві2.
|
|
|
Проте більш вдалим здається поділ підстав набуття права власності на первинні і похідні за принципом врахування "обгрунтованості (базису) прав". Суть його полягає в тому, що первинними є такі способи набуття права власності, де права власника не ґрунтуються на правах інших осіб. Похідні способи, навпаки, припускають, що право набувача грунтується на праві відчужувана речі.
Поділ способів набуття права власності на первинні і похідні має велике практичне значення, оскільки від типу способу (підстави) встановлення права власності залежить характер претензій, що можуть бути заявлені до власника. Як зазначали ще давньоримські правники, "nemo plus juris" - "ніхто не може передати прав більше, ніж має сам". Це означає, що оскільки при похідних засобах набування права власності право набувача грунтується на праві відчужувана, то оспорюватися може не тільки право власника, але також і право осіб, що передали йому у власність спірну річ. Відповідно, при первинних засобах виникнення права власності оспорювання цього права можливе тільки щодо самого власника.
Крім того, як слушно зазначає О. В. Дзера, зберігає свою практичну значущість поділ підстав набуття права власності на універсальні (загальні) та спеціальні3.
|
|
|
До первинних підстав набуття права власності відносять, зокрема, такі способи, передбачені ЦК: 1) виготовлення нової речі (ст. 331); 2) переробка речі (ст. 332); 3) привласнення загальнодоступних дарів природи (ст. 333); 4) набуття права власності на безхазяйну річ (ст. 335), знахідку (ст.ст. 337-339), бездоглядну домашню тварину (ст.ст. 340-342), скарб (ст. 343); 5) набувальна давність (ст. 344); 6) приватизація (ст. 345) тощо.
Похідними підставами набуття права власності є:
1) договір;
2) спадкування.
Універсальними підставами виникнення права власності є:
1) отримання продукції, плодів та доходів (ч. 2 ст. 189 ЦК); 2) договір;
3) спадкування за заповітом (глава 85 ЦК).
Спеціальними підставами набуття права приватно? власності є:
1) виготовлення нової речі (ст. 331); 2) переробка речі (ст. 332); 3) привласнення загальнодоступних дарів природи (ст. 333); 4) набувальна давність (ст. 344); 5) знайдення скарбу (крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 343); 6) заволодіння рухомою річчю, від якої власник відмовився (ст. 336); 7) знайдення речі (ч. 1 ст. 338) або бездоглядної домашньої тварини (ч. 1 ст. 341); 8) приватизація (ст. 345); 9) спадкування за законом (глава 86); 10) самочинне будівництво, якщо це передбачено законом (ч. З ст. 376 ЦК).
|
|
|
Спеціальними підставами набуття права державної власності можуть бути: 1) виявлення скарбу, що є пам'яткою історії та культури (ч. 4 ст. 343); 2) викуп земельної ділянки у зв'язку з суспільною необхідністю органом державної влади (ст.ст. 350, 351); 3) викуп пам'ятки історії та культури (ст. 352); 4) реквізиція (ст. 353); 5) конфіскація (ст. 354 ЦК).
Спеціальними підставами набуття права комунальної власності можуть бути: 1) виникнення права власності на безхазяйну річ (ст.ст. 335, 344); 2) на знахідку, від якої відмовилася особа, що її знайшла (ч. 2 ст. 338); 3) на бездоглядну домашню тварину, від якої відмовилася особа, що її знайшла (ч. 2 ст. 341.
Спеціальними підставами набуття права власності Автономною Республікою Крим може бути викуп земельної ділянки у зв'язку з суспільною необхідністю органом влади Автономної Республіки Крим (ст.ст. 350, 351 ЦК).
НАБУТТЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ
Стаття 328. Підстави набуття права власності
1. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
2. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Стаття 329. Набуття права власності юридичною особою публічного права
1. Юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.
Стаття 330. Набуття добросовісним набувачем права власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права
1. Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
(Із змінами, внесеними згідно із Законом
України від 18.11.2003 р. N 1255-IV)
Стаття 331. Набуття права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва
1. Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієїречі.
2. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
3. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.
4. Частину четверту виключено
(Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із
законами України від 15.12.2005 р. N 3201-IV,
від 11.02.2010 р. N 1878-VI)
Стаття 332. Набуття права власності на перероблену річ
1. Переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ.
2. Особа, яка самочинно переробила чужу річ, не набуває право власності на нову річ і зобов'язана відшкодувати власникові матеріалу його вартість.
3. Право власності на рухому річ, створену особою шляхом переробки з матеріалу, що їй не належить, набувається власником матеріалу за його бажанням, якщо інше не встановлено договором або законом.
4. Якщо вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість матеріалу, право власності на нову річ набуває за її бажанням особа, яка здійснила таку переробку. У цьому разі особа, яка здійснила переробку, зобов'язана відшкодувати власникові матеріалу моральну шкоду.
5. Власник матеріалу, який набув право власності на виготовлену з нього річ, зобов'язаний відшкодувати вартість переробки особі, яка її здійснила, якщо інше не встановлено договором.
Стаття 333. Привласнення загальнодоступних дарів природи
1. Особа, яка зібрала ягоди, лікарські рослини, зловила рибу або здобула іншу річ у лісі, водоймі тощо, є їхнім власником, якщо вона діяла відповідно до закону, місцевого звичаю або загального дозволу власника відповідної земельної ділянки.
Стаття 334. Момент набуття права власності за договором
1. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
2. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.
3. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
4. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
(Із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 11.02.2010 р. N 1878-VI)
Стаття 335. Набуття права власності на безхазяйну річ
1. Безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.
2. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації.
Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.
3. Безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю, крім випадків, встановлених статтями 336, 338, 341 і 343 цього Кодексу.
Стаття 336. Набуття права власності на рухому річ, від якої власник відмовився
1. Особа, яка заволоділа рухомою річчю, від якої власник відмовився (стаття 347 цього Кодексу), набуває право власності на цю річ з моменту заволодіння нею.
Стаття 337. Знахідка
1. Особа, яка знайшла загублену річ, зобов'язана негайно повідомити про це особу, яка її загубила, або власника речі і повернути знайдену річ цій особі.
Особа, яка знайшла загублену річ у приміщенні або транспортному засобі, зобов'язана передати її особі, яка представляє володільця цього приміщення чи транспортного засобу. Особа, якій передана знахідка, набуває прав та обов'язків особи, яка знайшла загублену річ.
2. Якщо особа, яка має право вимагати повернення загубленої речі, або місце її перебування невідомі, особа, яка знайшла загублену річ, зобов'язана заявити про знахідку міліції або органові місцевого самоврядування.
3. Особа, яка знайшла загублену річ, має право зберігати її у себе або здати на зберігання міліції, або органові місцевого самоврядування, або передати знахідку особі, яку вони вказали.
Річ, що швидко псується, або річ, витрати на зберігання якої є непропорційно великими порівняно з її вартістю, може бути продана особою, яка її знайшла, з одержанням письмових доказів, що підтверджують суму виторгу. Сума грошей, одержана від продажу знайденої речі, підлягає поверненню особі, яка має право вимагати її повернення.
4. Особа, яка знайшла загублену річ, відповідає за її втрату, знищення або пошкодження в межах її вартості лише в разі свого умислу або грубої необережності.
Стаття 338. Набуття права власності на знахідку
1. Особа, яка знайшла загублену річ, набуває право власності на неї після спливу шести місяців з моменту заявлення про знахідку міліції або органові місцевого самоврядування, якщо:
1) не буде встановлено власника або іншу особу, яка має право вимагати повернення загубленої речі;
2) власник або інша особа, яка має право вимагати повернення загубленої речі, не заявить про свої права наріч особі, яка її знайшла, міліції або органові місцевого самоврядування.
2. Якщо особа, яка знайшла загублену річ, подасть органові місцевого самоврядування письмову заяву про відмову від набуття права власності на неї, ця річ переходить у власність територіальної громади.
3. Знайдені транспортні засоби передаються на зберігання міліції, про що робиться оголошення в друкованих засобах масової інформації.
Якщо протягом шести місяців від дня опублікування цього оголошення власник або інша особа, яка має право вимагати повернення транспортного засобу, не будуть виявлені або вони не заявлять про свої права на транспортний засіб, міліція має право продати його, а суму виторгу внести на спеціальний рахунок у банку. Якщо протягом трьох років колишній власник транспортного засобу не вимагатиме передання йому суми виторгу, ця сума переходить у власність територіальної громади, на території якої було знайдено транспортний засіб.
Стаття 339. Право особи, яка знайшла загублену річ, на винагороду та відшкодування витрат, пов'язаних із знахідкою
1. Особа, яка знайшла загублену річ, має право вимагати від особи, якій вона повернута, або особи, яка набула право власності на неї, відшкодування необхідних витрат, пов'язаних із знахідкою (зберігання, розшук власника, продаж речі тощо).
2. Особа, яка знайшла загублену річ, має право вимагати від її власника (володільця) винагороду за знахідку в розмірі до двадцяти відсотків вартості речі.
3. Якщо власник (володілець) публічно обіцяв винагороду за знахідку, винагорода виплачується на умовах публічної обіцянки.
4. Право на одержання винагороди не виникає, якщо особа, яка знайшла загублену річ, не заявила про знахідку або вчинила спробу приховати її.
Стаття 340. Бездоглядна домашня тварина
1. Особа, яка затримала бездоглядну домашню тварину, зобов'язана негайно повідомити про це власника і повернути її. Якщо власник бездоглядної домашньої тварини або місце його перебування невідомі, особа, яка затримала тварину, зобов'язана протягом трьох днів заявити про це міліції або органові місцевого самоврядування, який вживає заходів щодо розшуку власника.
2. Особа, яка затримала бездоглядну домашню тварину, може на час розшуку власника залишити її у себе на утриманні та в користуванні або передати іншій особі, якщо ця особа може забезпечити утримання та догляд за твариною з додержанням ветеринарних правил, або передати її міліції або органові місцевого самоврядування.
3. Особа, у якої залишена бездоглядна домашня тварина, відповідає за її загибель або пошкодження у межах її вартості лише у разі свого умислу або грубої необережності.
Стаття 341. Набуття права власності на бездоглядну домашню тварину
1. Якщо протягом шести місяців з моменту заявлення про затримання бездоглядної робочої або великої рогатої худоби і протягом двох місяців - щодо інших домашніх тварин не буде виявлено їхнього власника або він не заявить про своє право на них, право власності на ці тварини переходить до особи, у якої вони були на утриманні та в користуванні.
2. У разі відмови особи, у якої бездоглядна домашня тварина була на утриманні та в користуванні, від набуття права власності на неї ця тварина переходить у власність територіальної громади, на території якої її було виявлено.
Стаття 342. Відшкодування витрат на утримання бездоглядної домашньої тварини та виплата винагороди
1. У разі повернення бездоглядної домашньої тварини власникові особа, яка затримала тварину, та особа, якій вона була передана на утримання та в користування, мають право на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням тварини, з вирахуванням вигод, здобутих від користування нею.
2. Особа, яка затримала бездоглядну домашню тварину, має право на винагороду відповідно до статті 339 цього Кодексу.
Стаття 343. Набуття права власності на скарб
1. Скарбом є закопані у землі чи приховані іншим способом гроші, валютні цінності, інші цінні речі, власник яких невідомий або за законом втратив на них право власності.
2. Особа, яка виявила скарб, набуває право власності на нього.
Якщо скарб був прихований у майні, що належить на праві власності іншій особі, особа, яка виявила його, та власник майна, у якому скарб був прихований, набувають у рівних частках право спільної часткової власності на нього.
3. У разі виявлення скарбу особою, яка здійснювала розкопки чи пошук цінностей без згоди на це власника майна, в якому він був прихований, право власності на скарб набуває власник цього майна.
4. У разі виявлення скарбу, що становить культурну цінність відповідно до закону, право власності на нього набуває держава.
Особа, яка виявила такий скарб, має право на одержання від держави винагороди у розмірі до двадцяти відсотків від його вартості на момент виявлення, якщо вона негайно повідомила міліції або органові місцевого самоврядування про скарб і передала його відповідному державному органові або органові місцевого самоврядування.
Якщо скарб, що становить культурну цінність, був виявлений у майні, що належить іншій особі, ця особа, а також особа, яка виявила скарб, мають право на винагороду у розмірі до десяти відсотків від вартості скарбу кожна.
5. Положення цієї статті не поширюються на осіб, які виявили скарб під час розкопок, пошуків, що проводилися відповідно до їхніх трудових або договірних обов'язків.
(Із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 09.09.2010 р. N 2518-VI)
Стаття 344. Набувальна давність
1. Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
2. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.
3. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності.
Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування.
4. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Стаття 345. Набуття права власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності
1. Фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.
2. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
Глава 25
ПРИПИНЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ
Стаття 346. Підстави припинення права власності
1. Право власності припиняється у разі:
1) відчуження власником свого майна;
2) відмови власника від права власності;
3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі;
4) знищення майна;
5) викупу пам'яток культурної спадщини;
6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону;
7) виключено
8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника;
9) реквізиції;
10) конфіскації;
11) припинення юридичної особи чи смерті власника.
2. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.
(Із змінами, внесеними згідно із
законами України від 17.11.2009 р. N 1559-VI,
від 09.09.2010 р. N 2518-VI)
Стаття 347. Відмова від права власності
1. Особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.
2. У разі відмови від права власності на майно, права на яке не підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту вчинення дії, яка свідчить про таку відмову.
3. У разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.
Стаття 348. Припинення права власності особи на майно, яке не може їй належати
1. Якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом.
Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов'язаних з відчуженням майна.
Якщо майно не було продане, воно за рішенням суду передається у власність держави. У цьому разі колишньому власникові майна виплачується сума, визначена за рішенням суду.
2. Якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, на набуття якого за законом, який був прийнятий пізніше, потрібен особливий дозвіл, а в його видачі цій особі було відмовлено, це майно підлягає відчуженню у порядку, встановленому частиною першою цієї статті.
Стаття 349. Припинення права власності внаслідок знищення майна
1. Право власності намайно припиняється в разі його знищення.
2. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін додержавного реєстру.
Стаття 350. Викуп земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, приватної власності для суспільних потреб чи їх примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності
Викуп земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, приватної власності для суспільних потреб чи їх примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності здійснюються в порядку, встановленому законом.
(У редакції Закону України
від 17.11.2009 р. N 1559-VI)
Стаття 351. Припинення права власності на нерухоме майно у зв'язку з викупом для суспільних потреб чи примусовим відчуженням з мотивів суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене
1. Право власності на житловий будинок, інші будівлі, споруди, багаторічні насадження може бути припинене за згодою власника у разі викупу земельної ділянки, на якій вони розміщені, для суспільних потреб чи за рішенням суду в разі її примусового відчуження з мотивів суспільної необхідності з обов'язковим попереднім і повним відшкодуванням їх вартості.
2. Особа, право власності якої підлягає припиненню, має право вимагати надання їй в межах території, на яку поширюються повноваження відповідного органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, іншої земельної ділянки, вартість якої враховується при визначенні викупної ціни.
3. У разі якщо власник земельної ділянки, що підлягає примусовому відчуженню з мотивів суспільної необхідності, є власником житлового будинку, інших будівель, споруд, багаторічних насаджень, що на ній розміщені, вимога про примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності розглядається разом із вимогою про припинення права власності на такі об'єкти.
4. У разі якщо власник земельної ділянки, що підлягає примусовому відчуженню з мотивів суспільної необхідності, не є власником житлового будинку, інших будівель, споруд, багаторічних насаджень, що на ній розміщені, питання про відчуження розглядається з кожним власником окремо.
5. До набрання законної сили рішенням суду про примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності власник має право на власний розсуд розпоряджатися житловим будинком, іншими будівлями, спорудами, багаторічними насадженнями, що розміщені на такій земельній ділянці.
6. Власник земельної ділянки в разі її відчуження на користь іншої особи зобов'язаний попередити таку особу про рішення, прийняте органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування про викуп земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб, та в десятиденний строк повідомити орган, що прийняв таке рішення, про відчуження земельної ділянки на користь іншої особи. Рішення про викуп земельної ділянки для суспільних потреб зберігає свою чинність для нового власника земельної ділянки.
(У редакції Закону України
від 17.11.2009 р. N 1559-VI)
Стаття 352. Викуп пам'ятки культурної спадщини
1. Якщо в результаті дій або бездіяльності власника пам'ятки культурної спадщини їй загрожує пошкодження або знищення, відповідний орган охорони культурної спадщини робить власнику пам'ятки відповідне попередження.
2. Якщо власник пам'ятки культурної спадщини не вживе заходів щодо її збереження, зокрема у зв'язку з неможливістю створення необхідних для цього умов, суд за позовом відповідного органу охорони культурної спадщини може постановити рішення про її викуп.
3. У разі невідкладної необхідності забезпечення умов для збереження пам'ятки культурної спадщини позов про її викуп може бути пред'явлено без попередження.
4. Викуплена пам'ятка культурної спадщини переходить у власність держави.
5. Викупна ціна пам'ятки культурної спадщини визначається за згодою сторін, а в разі спору - судом.
(Із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 09.09.2010 р. N 2518-VI)
Стаття 353. Реквізиція
1. У разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, з метою суспільної необхідності майно може бути примусово відчужене у власника на підставі та в порядку, встановлених законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості (реквізиція).
2. В умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості.
3. Реквізоване майно переходить у власність держави або знищується.
4. Оцінка, за якою попередньому власникові була відшкодована вартість реквізованого майна, може бути оскаржена до суду.
5. У разі реквізиції майна його попередній власник може вимагати взамін надання йому іншого майна, якщо це можливо.
6. Якщо після припинення надзвичайної обставини реквізоване майно збереглося, особа, якій воно належало, має право вимагати його повернення у судовому порядку.
У разі повернення майна особі у неї поновлюється право власності на це майно, одночасно вона зобов'язується повернути грошову суму або річ, яка була нею одержана у зв'язку з реквізицією, з вирахуванням розумної плати за використання цього майна.
(Із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 17.05.2012 р. N 4765-VI)
Стаття 354. Конфіскація
1. До особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом.
Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно.
2. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.
22. Правове регулювання реєстрації права власності.
http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T041952.html
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1388-98-%D0%BF
З початком 2013 року закінчується ера БТІ і починається пора Укрдержреєстру у сфері державної реєстрації прав на нерухомість. Введення нових правил відклали на рік, щоб за цей час сформувати структуру новоствореної служби, підготувати нормативну базу, навчити реєстраторів. Днями відомство роз'яснило, як оформлятимуться права на квартири, будинки і землю.
Нова система вже «прописалася»
Центральний апарат Укрдержрєєстру розмістився у Києві на двох з половиною поверхах у будівлі на вул. Марини Раскової, 15. Проте безпосередньо реєстрацією прав на нерухомість у кожному районному центрі займатимуться 583 відділи по всій Україні, в яких уже трудяться 2446 держреєстраторів і 207 помічників, розповіла перший заступник голови Укрдержреєстру Ірина Завальна. Адреси відділів із реєстрації прав на нерухомість обіцяють розмістити на сайті відомства.
«На сьогодні кадрове забезпечення становить майже 85%. До кінця року, думаю, воно становитиме до 100%», – сподівається Завальна.
За даними відомства, окрім реєстраторів, 6835 нотаріусів-практиків під час посвідчення операцій з нерухомістю також займатимуться реєстрацією прав.
Завальна уточнила, що відділи Укрдержреєстру вже забезпечені приміщеннями, технікою, працівники пройшли навчання. На сьогодні дослідну експлуатацію програмного забезпечення проходять усі нотаріуси та їхні помічники.
З наступного року всі реєстри (реєстри операцій, іпотек, заборон відчуження об'єктів нерухомості, обтяжень рухомого майна) втрачають чинність. Їх замінить єдиний Державний реєстр прав на нерухоме майно. Але права, зареєстровані у старих реєстрах, залишаться чинними. Перереєструвати право на нерухомість потрібно тільки у випадку, якщо ви вирішите щось з нею робити: продати, передати у спадок тощо. Тоді перереєстрацію прав безкоштовно проводить нотаріус, який перевіряє інформацію в наявних реєстрах і переносить її у єдиний.
Оформлення купівлі квартири
Якщо зараз під час купівлі квартири на «вторинці» потрібно кілька разів відвідувати БТІ, щоб спочатку здати, а потім одержати документи, то за новими правилами необхідність візиту в бюро відпадає взагалі.
Зараз схема оформлення прав на житло виглядає так: БТІ проводять технічну інвентаризацію (30 днів) і видають витяги з Реєстру прав власності на нерухоме майно, нотаріуси засвідчують операцію і реєструють її, а потім БТІ за 14 днів реєструє право власності на квартиру.
З нового року за БТІ залишаються тільки функції проведення технівентаризації, а засвідчувати операції, реєструвати право власності на квартиру будуть нотаріуси – як державні, так і приватні. Вони будуть самі вносити записи до Реєстру речових прав на нерухоме майно. Причому реєстрація права власності на житло проводитиметься одночасно із засвідченням операції і видачею документів. А кількість документів, що подаються для реєстрації, не зміниться, пояснив заступник директора департаменту державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Укрдержреєстру Анатолій Лещенко.
«З 1 січня 2013 року державна реєстрація операцій припиняє існування, оскільки за таких умов відбувається подвійна реєстрація одних і тих самих прав... Проводитиметься виключно державна реєстрація права власності або права користування, яке виникає у правонабувача», – уточнив він.
Якщо квартира купується у новобудові, забудовник, перш ніж продати об'єкт, повинен зареєструвати його за собою в органах Укрдержреєстру. А далі повторюється процедура реєстрації квартири на «вторинці».
Техінвентаризація – один раз
Зараз проводити технічну інвентаризацію, щоб одержати витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно, необхідно під час кожної операції купівлі-продажу. Проте, як пояснили в Укрдержреєстрі, тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав, яке регулює цю процедуру, з 1 січня 2013 року втрачає чинність. Отже, отримання нового техпаспорта (у разі перепланування) або проведення інвентаризації під час кожної операції стане необов'язковим.
До речі, Закон «Про технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна», прийнятий парламентом і ветований Президентом, також залишає рішення про проведення техінвентаризації під час операцій з нерухомістю на розсуд продавця і покупця. Поки закон не підписав Президент, питання залишається відкритим, але не варто виключати можливості, що з наступного року за БТІ залишиться тільки функція з проведення первинної технічної інвентаризації нерухомості.
Директор Палати БТІ Дмитро Павленко вважає, що проводити техінвентаризацію слід під час будь-яких операцій купівлі-продажу житла, оскільки техпаспорт у такому випадку підтверджує і наявність квартири за вказаною адресою, і законність перепланувань, якщо такі були.
«Може бути таке, що об'єкта може в наявності не бути. Якщо не буде інвентаризації, його можна продати як повітря за паперами. Це настійно рекомендується, щоб упевнитися, що отримується об'єкт юридично оформлений і перебуває у правовому полі», – наголосив він.
Кому до держреєстратора
Якщо нотаріуси реєструють операції з купівлі-продажу квартир (зокрема з іпотекою), оформляють спадок, то державні реєстратори – операції з новими житловими будинками і земельними ділянками. Вони ж видають свідоцтва про державну реєстрацію речових прав на нерухомість (сьогодні таке свідоцтво видають місцеві органи влади). Зокрема, звертатися в органи Укрдержреєстру слід у випадках:
– коли реєструється право власності на підставі свідоцтва про право власності на новобудову (під час реконструкції або реставрації об'єктів; членам житлово-будівельного кооперативу після повного погашення його вкладу; під час внесення нерухомості до статутного капіталу юридичної особи);
– коли проводиться реєстрація прав на підставі рішень судів або реєстрація обтяжень на підставі рішень органів місцевої влади.
Держреєстратори також видають витяги, інформаційні довідки, виписки з реєстру. Під час купівлі квартири можна за запитом в Укрдержреєстр дізнатися про можливі обтяження: наприклад, власник квартири взяв її в іпотеку або вона фігурує в якихось судових розглядах.
У відомстві уточнили, що з нового року право власності на нерухомість вважається дієвим з моменту реєстрації заяви на реєстрацію права власності.
Реєстрація прав власності на нові житлові будинки з видачею свідоцтва триватиме 14 робочих днів, а з 2014 року планується скоротити термін до 5 робочих днів. Після проведення БТІ техінвентаризації будинку і документів про введення його в експлуатацію (Держархбудінспекція) в органах Укрдержреєстру проводиться реєстрація права власності з видачею свідоцтва.
У випадку із земельними ділянками право власності, дані про ділянку вносяться до Державного земельного кадастру органами Держземагентства і до Держреєстру власності на нерухоме майно — органами Укрдержреєстру.
Перш ніж зареєструвати право власності на новостворену земельну ділянку в Реєстрі прав на нерухоме майно, необхідно зареєструвати її як об'єкт у Державному земельному кадастрі. При цьому людина має вибір: або йти в ці органи, або доручити все кадастровому реєстраторові.
У разі формування земельної ділянки, присвоєння кадастрового номера і реєстрації в ДЗК за бажання власник може подати заяву на реєстрацію прав на ділянку кадастровому реєстраторові. У свою чергу, реєстратор направляє заяву у відділ реєстрації прав на нерухомість, який реєструє ділянку, оформляє свідоцтво про право власності і передає його кадастровому реєстраторові. Той видає всі документи заявникові. В обох випадках процедура займає 14 днів.
Реєстрація обтяжень займатиме один день, плата за неї, згідно з законопроектом про державне мито, становитиме 51 грн.
Для запуску нової системи реєстрації прав на нерухомість необхідно затвердити єдине держмито за послуги (пропонується на рівні 119 грн), а також плату за отримання витягів із реєстру (планується, що вона не перевищуватиме держмита). Перша сума затверджується законом, друга – ухвалою Кабінету міністрів, пояснив голова Укрдержреєстру Леонід Єфименко.
Також ще немає документа, яким врегулюються відносини між інформаційними системами органів земельних ресурсів і Укрдержреєстром щодо реєстрації земельних ділянок.
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 1381; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!