ВИМОГИ ДО КУЛЬТУРИ МОВИ ДІДОВОГО СПІЛКУВАННЯ
Ділова документація відображає характер суспільних відносин у виробничій, управлінській та інших сферах життя. Тому питання культури ділового та професійного мовленнєвого спілкування надзвичайно актуальні та важливі.
Перш за все слід сказати про дотримання норм літературної мови. Ці норми не зовсім однаково проявляються в писемній і усній формах мови. Насамперед вони різняться ступенем обов'язковості: в писемній мові діє більше нормативних правил (правописні норми в діловодстві, веденні фахової документації – стандартизація, єдині формуляри). Вимоги щодо дотримання правил надзвичайно суворі, особливо в офіційних текстах. В усній мові можливість вибору серед варіантів норми значно більша, але з'являються вимоги до вимови та наголошення слів. Тобто норми по-різному виявляються в усному та писемному діловому мовленні. Проте існують вимоги єдині: об'єктивність мовлення, логічна послідовність, ясність викладу, типізація та нормативність мовних засобів, традиції ділового мовлення. Ділові папери, незалежно від типу (розпорядчо-організаційні, економіко-статистичні, щодо особового складу, контрактної системи), мають бути дієвими, містити конкретну інформацію, розпорядження, що підвищує загальну культуру діловодства. Слід дбати про точно дібрані, далеко не однакові, що зумовлене мовленнєвою ситуацією, мовні засоби. Адже різні слова вимагає документ, що викладає прохання, запит, претензії, висловлюється подяка, оголошується догана. Кожного разу необхідно дібрати найдоцільніший, найпереконливіший мовний засіб.
|
|
|
Принципового, а не приватного, часткового значення набуває дотримання етикету ділових паперів. Найголовнішим проявом етикету є переконливість документа, що досягається дотриманням громадського характеру ділового документа (звертання від 3-ої особи, форми ввічливості, стандартні вислови: шановний ... , прошу надати, дякуємо за своєчасну відповідь; розпорядження не виконується; оплата гарантується).
Навіть лист-відмова передбачає переконливе, логічне пояснення, а потім констатацію відмови; тоді відмова не справить різкого враження, дасть можливість продовжити ділові стосунки. Саме при складанні листів-вимог, заяв-зобов'язань, заяв-вимог, рекламацій слід особливо ретельно вишукувати належну форму для викладу думки та дотримуватися стриманого тону. Не проявляти роздратування, злої насмішки. При написанні ділового листа пам'ятаймо, що очікуваний результат може бути лише підказаний, але не нав'язаний адресатові. Тому слід викладати прохання не у формі жорстокої вимоги.
Наприклад, прошу розглянути висловлене прохання з метою винесення певного рішення; прошу дозволу на ... ; доводжу до Вашого відома. Недопустимі надмірна ввічливість, недоречне іронізування, прояви грубощів, багатослівні дорікання. Порівняйте:
|
|
|
· Ви повинні скласти звіт.
· Складання Вами звіту обов'язкове.
· Складання Вами звіту просто необхідне й бажане.
Категоричність першого речення; більш стримано звучить друге; дещо
послаблена, пом'якшена категоричність третього речення.
Етикет вимагає дотримання форм звертання, форм підпису документів.
Ситуацій, у яких проявляється мовний етикет, багато, передбачити усі складно. Тільки внутрішній такт і об'єктивність в оцінці ситуації можуть підказати найдоцільніший, найефективніший спосіб висловлення.
Прочитайте уважно текст. Які ще, на вашу думку, можна визначити правила спілкування в медичному колективі.
ОСНОВНІ ПРАВИЛА СПІЛКУВАННЯ
1. Будьте завжди ввічливі, привітні й доброзичливі, з повагою ставтеся до співрозмовника.
2. Умійте слухати інших і ніколи не перебивайте.
3. Не бійтеся розпочинати розмову з незнайомими людьми, але не будьте нав'язливими.
4. Говоріть (пишіть) про те, що може зацікавити слухачів (читачів).
5. Не завдавайте людям шкоди словом. Не ображайте, не говоріть неприємного іншим, не виявляйте своєї неповаги, не вживайте грубих слів.
|
|
|
6. Намагайтеся ввічливо попросити і ввічливо відмовити, не образивши людину своєю відмовою.
7. Використовуйте в спілкуванні звернення і ввічливі слова (будь ласка, вибачте, не ображайтеся, чи не змогли б Ви, на жаль, шкода, так вийшло тощо), стежте за культурою мовлення.
Індивідуальні завдання
· Укладіть словничок мовленнєвого етикету медика.
· Записати 20-30 етикетних форм прохання, побажання.
Важко переоцінити силу слова. Важливим складником особистості кожного медика є мовна культура. Від мистецтва мовного спілкування багато в чому можуть залежати і наслідки лікування.
Як доводить медична практика і саме життя, слово і ранить, і лікує; словом можна вбити, словом можна врятувати. Тому медик має володіти культурою мови: вміти добирати мовностилістичні засоби і прийоми відповідно до умов і цілей спілкування, передаючи певний психокультурний контекст. Саме це є тим стрижнем, на який нанизуються професійні знання та вміння фахівця.
Магічна сила слова може зіграти виключно важливу роль у взаєминах медика і хворого.
Слово може не тільки спричинитися до функціональних змін в організмі людини, а й вбити людину – в повному значенні цього вислову.
|
|
|
Значення слова медика в лікуванні хворого добре розуміли в давні часи. За дві тисячі років до нашої ери один із постулатів давньої іранської медицини проголошував: "Три знаряддя має лікар: слово, рослину і ніж".
Гіппократу приписують такий вислів: "Якщо є декілька лікарів, один з яких лікує травами, другий – ножем, а третій – словом, то найкраще звернутися до того, хто лікує словом".
Пройшли віки, забуто багато методів, декотрі з них втратили своє значення, а слово в його лікувальному значенні залишилося найбільш дієвим засобом. Сила слова іноді не може зрівнятися з дією навіть найефективніших засобів лікування. Чи потрібно доводити, яку повагу і довіру має пацієнт до лікаря, якщо той володіє вмінням переконувати. Звичайно, користуватися словом потрібно обережно, доброзичливо, бо в устах одного воно лікує, а в устах іншого – ранить. Необхідно знати, що, кому, коли і як говорити. При цьому слід врахувати психологічні особливості хворого, його стан, діагноз, характер хвороби.
"Не можна лікувати тіло, не лікуючи душу", – ці слова Сократа завжди звучать актуально.
Велике значення в мовному спілкуванні з хворими має звукова культура голосу.
Мова і голос, немов дзеркало, відображають культуру людини.
Варто пам'ятати відомий афоризм: "Якщо хворому після розмови з лікарем не полегшало, то це не лікар" (В.М. Бехтерев).
Велике значення має інтонація. Медичний працівник, який говорить монотонно, байдуже, навряд чи знайде контакт із хворим та його родичами. Звукова мова медика, якщо вона емоційна і водночас спокійна, впевнена, є найкращим методом дії на хворого. У зв'язку з цим доцільно нагадати такий вислів Геґеля: "У спокійному голосі можна з упевненістю розпізнати красу душі людини, яка говорить, у грубості голосу – грубість, почуття, що її характеризують".
Під час огляду хворого чи розмови з ним медик не повинен виявляти своїх негативних емоцій. Кожен хворий прислухається не тільки до голосу медика, а й до його відтінку, прагнучи навіть прочитати щось в очах лікаря.
Хворому потрібна дружня підтримка словом, але, в разі необхідності, слід суворо і твердо відхилити його вимоги.
Медичні працівники повинні бути дуже обережними і в розмовах між собою в присутності хворих. Іноді з випадково пророненого слова можна зробити хибні висновки.
Дуже легко необережним словом відібрати у хворого надію на одужання, а безнадійність ніколи не була помічницею медика. "Віру у виздоровлення слід уселяти в пацієнта", – так твердить стародавня заповідь для лікарів.
Поясніть вислів: «Без доброго слова і ліки допомагають поганол».
Рекомендована література:
1. Коваль А.П. Культура ділового мовлення. Писемне та усне ділове спілкування. – К.: Вища шк., 1977. – 296 с.
2. Лесик-Лісна О.А. Медсестринські моделі. – Львів, 2000.
3. Паламар Л.М., Кацавець Г.М. Мова ділових паперів: Практичний посібник, – К. Либідь, 1997, – 208 с.
4. Шегедин М.Б., Медвідь А.М. Культура мовлення: проблеми оволодіння професійною термінологією студентами медичного навчального закладу; Мова і культура нації // Матеріали науково-практичної конференції. – Львів: Львівський інститут внутрішніх справ при НАВСУ, 2001.
5. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення: Навчальний посібник, – К.: Вища шк., 1997, – 271 с.
6. Юкало В.Я. Культура мови. – Тернопіль, 1999.
Тема 4. Спеціальна термінологія і професіоналізми.
Знати: правила вживання термінів правопису слів-термінів та слів іншомовного походження.
Вміти: користуватися словниками, довідниками, пояснювати словникову статтю фахових довідників.
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ НАПИСАННЯ ТАКИХ МЕДИЧНИХ ТЕРМІНІВ:
абдомінальна пункція
(черевна)
абсцес
адаптація
алергія
альдегід
анестезіолог
анестезія
антисептика
антропометрія
апендицит
апное
артерія
астрація
астма
асцит
атеросклероз
бактерицидний
блювання
брадикардія
брадипное
вазелін
венепункція
венозний
вентиляція
випорожнення
відрижка
гарячка (гіпертермія)
гельмінти
геморой
герметичний
герпес
гикавка
гінекологія
гіпертензія
гіпертонічний криз
головний (а не головна) біль
грижа (кила)
дезінсекція
дезінфекція
демографічні
показники
деонтологія
дефекація
диспансер
диспансеризація
дистильована вода
діабет
діамантовий зелений
(зеленка)
діастолічний
діурез
дренаж
дуоденальне
зондування
екзема
емболія
емфізема
енурез
епідемічний паротит
епідемія
еритема
еритроцити
ерозія
задишка інспіраторна
закреп
ізолятор
інвагінація
інгаляція
ін'єкція
інтоксикація
інфільтрат
інфузія
ішемія
катетеризація кахексія
кашлюк (коклюш)
коагуляція
компенсація
компрес
конвульсії
концентрація
концепція
коригувальний
коридор
корнцанг
корчі
корекція
крапельниця
лабораторія
лапароскопія
(прокол черевної стінки)
люмбальна
(спинномозкова)
пункція
матрац
менінгіт
метеоризм
міозит
мундштук
некроз
ниркова коліка
нігті
обтурація
оксигенація
операція
парентеральний
паренхіматозний
пастеризація
патогенез
педикульоз
педіатр
пеніцилін
пероксид водню
перманганат калію
плевральна (грудна)
пункція
плеврит
пневмонія
поліомієліт
пологи
правець (стовбняк)
преднізолон
пролежні
пронос
простирадло
профілактика
процедура
радикуліт
ревматизм
регуляція
реєстратура
режим
резервуар
рентгенологія
рецепт
сепсис
серветки
сечовий міхур
сечоприймач
сироватка
систолічний
скальпель
склероз
стенокардія
стерилізація
судоми
сфінктер
тахікардія
температура
термометр
техніка безпеки
тонометр
трансфузія
троакар
туберкульоз
фактори ризику
фельдшер
фенолфталеїн
флюорографія
фонендоскоп
фтизіатрія
фурацилін
фурункул
харкотиння холецистит
ціаноз
черевна порожнина
шпатель
ятрогенія
НАЗВИ ДЕЯКИХ АНАТОМІЧНИХ ДІЛЯНОК:
анус (відхідник,
анальний отвір)
епігастрій
жовчний міхур
зап'ясток
кисть
кульшовий суглоб
лобок
грудні залози
пахвова ямка
пахвинна складка
піхва
потилиця
сечівник (уретра)
сідниця
скроня
суглоб
сфінктер
тім'я
Виконайте завдання:
1. Охарактеризуйте склад медичної терміносистеми, використовуючи довідковий матеріал.
Для довідок:
Загально медична термінологія, анатомічна термінологія, клінічна термінологія, фармацевтична термінологія.
 |
2. Дайте генетичну характеристику медичної термінології. Наведіть приклади.
Питома термінолексика ________________________________________
_____________________________________________________________
Іншомовні терміни ____________________________________________
_____________________________________________________________
_____________________________________________________________
3. Вкажіть мови-джерела, з яких запозичено подані терміни, що увійшли до наукового медичного словника.
1) ___________________________________________________________
вакцина, вірус, галюцинація;
2) ___________________________________________________________
анемія, артерія, бактерія, гормон, діабет, мікроб, травма;
3) ___________________________________________________________
гайморит, дальтонізм, блокада, стрес;
4) ___________________________________________________________
бюлетень, грип, бандаж, зонд, буж, шок;
5) ___________________________________________________________
шприц, бор, клапан, шпатель;
6) ___________________________________________________________
Скарлатина, інфлюенца, пелагра.
Тема 5. Типи термінологічних словників.
Знати: фахові словники і довідники.
Вміти: працювати з термінологічними словниками.
Рекомендована література:
1. Дюбенко К.А. Міжнародна анатомічна номенклатура – К.,1907.
2. Присяжнюк М. Російсько-український медичний словник – К.,1905.
3. Тараненко о. Російсько-український медичний словник; за ред. М.Галина К., 1984
Завдання:
1) Із словника іншомовних слів випишіть тлумачення медичних термінів на літеру вашого прізвища.
2) Подані терміни згрупуйте в дві колонки: перша-загальнонаукові; друга-галузеві.
Баланс, вакцинація, теплообмін, авітаміноз, добуток, травма, водень, локальний, аргумент, недокрів’я,ординарний, наголос, епідемія, аналогія, тонус, надбудова, чинник, координація, проміжок.
3) Доберіть слова іншомовного походження до таких понять.
Наука про явища спадковості й мінливості організмів;
Розмова між двома особами:
4) Замініть запозичені слова відповідними власне українськими.
Анемія, агонізувати, адаптуватися, вібрувати, генезис, дезінфекція, еквівалентний, ідентичний, конвульсії, малярія, симптом, фактор, мікроб, мікстура, шприц.
5) Вкажіть типи медичних словників.
Тема 6. Точність і доречність мовлення. Складні випадки слововживання. Пароніми. Вибір синонімів.
Знати: особливості вживання багатозначних слів, термінів, паронімів у професійному мовленні; правила написання слів.
Уміти: знаходити синоніми, пароніми у мовленні, доречно їх використовувати у професійному мовленні, користуватися словниками.
Завдання:
1) Складіть речення із словами-паронімами.
Струс – стрес, кровний – кров’яний, лікарняний – лікувальний, сердечний – серцевий, смертельний – смертний.
2) Доберіть до іншомовних слів українські відповідники.
Дезінфекція, вакуум, вакцинація, інформація, анемія, малярія, анулювати, пігментація.
3) Утворити словосполучення з словами паронімами.
Пітний – потовий, водний – водяний, кислий – кислотний.
4) Перекладіть словосполучення та сталі звороти.
В отношении выздоровления, суточная доза препарата составляет, согласно приказа, поставить диагноз, больной нуждается в операции, меры предосторожности, отпуск по болезни, отсутствует по болезни, врач по специальности, медик по образованию.
Тема 7. Морфологічні норми сучасної української літературної мови.
Знати: особливості вживання іменників, прикметників, числівників, дієслів, прийменників у професійному мовленні.
Вміти: доречно добирати граматичні форми, правильно записувати інформацію, різні лексико-стилістичні й синтаксичні конструкції.
Завдання:
1) До іменників дібрати прикметники.
Біль, запис, ступінь,
струмінь, слиз, стать,
отрута, кровотеча,
лежить, кір, аерозоль
2) Від поданих іменників утворити форму множини.
Хребець, ребро, кінцівка, зображення, речовина, день, лікар, біль, тиждень, знання, місяць, хвороби, захворювання.
3) Запишіть слова у формі орудного відмінка.
Мазь, жовч, кров, стаття, пілюля,лікар, лівша, плече, ніж, грижа.
4) Утворити прикметники від поданих слів.
Тканина, захист, живлення, мовлення, рух, кістка, проїзд, ангіна, зап’ясток, операція, кількість, кров, алерген, судина, серце,медицина, раціон, рефлекс, шкіра, баласт, цілісність.
5) Утворити всі можливі форми ступенів порівняння прикметників.
Гіркий, дорогий, високий, близький, малий, великий, поганий, далекий, малий, великий, поганий, далекий, вузький, гарний, легкий.
6) Перетворити дієслово на прикметникову конструкцію
Покращуватися – ставати
зменшуватися –
ускладнюватися
спрощуватися
прискорюватися
видовжуватися
уповільнюватися
послаблюватися
7) Дайте відповіді на репліки-запитання лікаря.
- Що вас турбує?
- На що ви скаржитесь?
- Коли ви захворіли?
- Коли настало погіршення?
- Які ознаки хвороби з’явилися спочатку?
- Де ви відчуваєте біль?
- Коли ви відчуваєте: у стані спокою чи під час фізичного навантаження?
- Як ви спите?
- Шум у вухах буває?
- У якому вусі частіше шумить?
8) Побудувати речення із словосполученнями.
паморочиться голова,
бракує повітря,
миготіння в очах,
жар у голові,
неглибокий сон,
ниючий біль у ділянці серця,
не вистачає повітря.
Тема 8. Синтаксичні норми сучасної літературної мови у професійному спрямуванні.
Знати: синтаксичні аспекти професійного мовлення; основні форми викладу матеріалу; структуру речень і словосполучень і правила координування підмета з присудком.
Уміти: правильно будувати різні синтаксичні конструкції; використовувати синтаксичні конструкції при складанні професійних текстів.
Рекомендована література:
1. Коваль А.П. Культура ділового мовлення: Писемне та усне ділове спілкування. – К.: Вища школа, 1977.
2. Нетяженко В.З., Сьоміна А.Г., ПРИСЯЖНЮК м.с. Загальний та соціальний догляд за хворими. – К., 1993.
3. Олійник Р., Кінаш В. Латинська мова. – Львів, 2000.
Проаналізуйте таблицю
«Речення, словосполучення, сполучення слів»
| Речення | Словосполучення | Сполучення слів |
| Предикативна одиниця | Непредикативна одиниця | |
| Комунікативна функція | Номінативна функція | Номінативна функція |
| Складається зі словосполучень; з однієї словоформи; з двох або більше предикативних основ або частин, об'єднаних граматично (зв'язками словоформ та інтонацією) | Складається з двох і більше словоформ, пов'язаних між собою підрядним зв'язком або сурядним (у реченні з однорідними членами) | Складається з двох і більше повнозначних слів, об'єднаних спільним змістом (не розчленоване на окремі компоненти) |
| Втілює в собі елементарну, проте відносно завершену інформацію або виражає кілька подій, ситуацій | Називає два чи більше понять, які в реченні виступають різними членами | Являє собою таку єдність слів, яка виконує роль одного члена речення |
| Про щось повідомляємо або спонукаємо когось до певної дії, вчинку, відповіді на запитання, побажання тощо | Когось або щось називаємо: дію та об'єкт дії, предмет і його ознаку, предмет і кількість вияву, дію та обставину дії тощо | Когось або щось називаємо,образно характеризуємо |
| Синтаксично членується на члени речення (крім однослівних) | Синтаксично членується на два (а в складному – і більше) компоненти | Синтаксично не членується |
| Є основною синтаксичною одиницею | Є будівельним матеріалом для речення | Є будівельним матеріалом для словосполучення та речення |
Звернути увагу на особливості перекладу речень українською мовою, у яких можна зустріти порушення синтаксичних норм. Найосновніші з них такі:
а) складні випадки керування: повідомляти когось (а не комусь); наголошувати щось (а не на чомусь);
б) усталені конструкції різних типів: главным образом – переважно; относительно – щодо; преследовать цель – мати на меті; дает о себе знать – дається взнаки;
в) конструкції з прийменниками, що відповідають російському прийменнику по: лікар за фахом; матеріали з питань екології; на тему; відпустка через хворобу;
г) особливості сполучуваності слів у деяких синтаксичних конструкціях:
| англ.rotate about an axis tell about the results to be somewhere about | укр.обертатися навколо осі розповідати про результати бути десь неподалік |
| укр. бути спрямованим на. вказувати на лежати на поверхні | англ.to be directed to to point at to be on the surface |
д) узгодження присудка з підметом, який виражений кількісно-іменниковими сполученнями (багато студентів не з'явилось)тощо.
Виконати завдання
Завдання №1
Утворіть словосполучення, додавши необхідні за змістом слова. З кількома словосполученнями складіть речення.
Скористатися (чим?), скористатися (з чого?), сподіватися (кого?), сподіватися (чого?), сподіватися (на кого?), стосуватися (кого?), стосуватися (чого?), тенденція (до чого?), тенденція (чого?), тотожний (чому?), тотожний (з чим?), характеристика (кого?), характеристика (на кого?), характеристика (для кого?).
Завдання № 2
Випишіть тільки ті словосполучення, які ви використали б в офіційно-діловому мовленні.
Повідомляти про зарахування, активно виступати, підніматись східцями, брати до уваги, працювати над книгою, за власним бажанням, поставити на ноги, лізти в очі, звіт про конференцію, у зв'язку з обставинами, в результаті спостережень, прийняти програму, родин не господарство, цінні матеріали, оголосити подяку.
Завдання № 3
Порівняйте російські та відповідні українські словосполучення. З останніми складіть речення і запишіть.
Завдання № 4
Прочитайте речення, доповнивши їх. Поясніть, якій ситуації спілкування відповідає кожне з них.
1. Вибачте, я давно хотів у вас спитати ...
2. Пробачте, мені треба у вас запитати ...
3. Мені потрібна довідка, коли ...
4. Вибачте, я хотів би дізнатися ...
5. Вибачте, я хочу з'ясувати ...
6. Вибачте, я повинен уточнити ...
7. Я хочу у вас запитати ...
8. Мені цікаво було б дізнатися ...
9. Мене цікавлять такі питання: по-перше, ... по-друге, ...
Завдання № 5
Складіть діалоги з поданими формами відмови.
На жаль; боюсь, що не зможу; я, звичайно, виконав би, але; я не в змозі дати вам відповідь; я не можу відповісти вам на це запитання.
Завдання № 6
Утворити словосполучення. Скласти 5 речень.
Заняття ... (анатомія); лікар ... (фах); називати ... (ім'я); заходи ... (виконання); зауваження ... (ця книжка); рада ... (захист дисертацій); ліки ... (рецепт); проректор ... (навчальна робота); робота ... (тема); відпустка ... (хвороба); ... йти ... (вулиця); не ... (сила); іти ... (вода); іти ... (лікар).
Завдання № 7
Запишіть форми поданих слів. Утворіть сполучення слів, словосполучення, речення
З р а з о к. 1. День – дня, дню, день, днем, у дні, дню; днів, дням, дні, днями, на днях, дні – словоформи. 2. Аби день до вечора – сполучення слів. 3. Ясний день – словосполучення. 4. Я прожив біля стрімких кримських скель кілька днів – просте речення.
Біль, смуток, кашель, нежить, білий, швидко.
Увага!Прийменник – це завжди тільки службовий компонент словоформи, входить до її складу.
Сполучник входить до складного речення, поєднує підрядні або сурядні його частини або слугує засобом формування й вираження певних синтаксичних відношень між однорідними членами речення, відокремленими членами речення, між синтаксично ізольованими елементами речення (вставними, вставленими словами, звертаннями).
Частка або є засобом творення форми слова (наприклад, умовного й наказового способів дієслова: написав би. хай напише, хай напишуть), або виражає модальні значення в реченні, або виступає самостійно як слово-речення.
Завдання № 8
Розподіліть подані синтаксичні одиниці на три групи:
а) сполучення слів;
б) словосполучення;
в) речення.
Запишіть цифрові відповіді
1. Лікар замилює очі хворому.
2. Найбільш вразливий.
3. Мінеральна вода.
4. День за днем.
5. Піду подивлюся.
6. Орлиний зір.
7. Склянка води.
8. Над пологовим будинком.
9. У декретній відпустці.
10. Допитливі стоматологи.
11. Відповідальні акушерки.
12. Дякую вам.
13. Сталося через необережність.
14. Залишив напризволяще.
15. День і ніч.
16. Б’ється серце.
17. Протягом місяця.
18. Виконав би.
19. П’ята палата.
Тема 9. Текстове оформлення довідково-інформаційних документів.
Знати: види службових листів; оформлення оголошення, запрошення, доповідної та пояснювальної записки; склад реквізитів документів.
Вміти: оформляти довідково-інформаційні документи; складати різні види ділових листів, правильно писати виробничі протоколи та витяги з протоколів.
Рекомендована література:
1. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. – К., 1991.
2. Ботвина Н. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови. – К., 1999.
3. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери. – К., 2000.
4. Коваль А.П. Культура ділового мовлення. – К., 1987.
5. Конституція України. – К., 1996.
6. Паламар А. М., Кацавець Г.М. Українське ділове мовлення. – К.: "Либідь", 1997.
7. Пентелюк М.І. Культура мови і стилістика. – К., 1994.
8. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення. – К.: Вища шк., 1997.
Завдання:
1) Оформити реквізити довідково-інформаційних документів:
2) Оформити документ «Довідка з місця навчання для паспортного столу або реєстрації для участі в ЗНО».
3) Оформити документ «Висновок про санітарно-епідемічний стан дитячого садка».
4) Оформити пояснювальну записку про запізнення студента на практику.
5) Виконати цифровий тест, зазначивши правильний варіант відповіді цифрами в рядок через кому (наприклад 1,2,3…)
1. За найменуванням – особові (офіційні); довідково-інформаційні, обліково-фінансові та ін.
2. За походженням – внутрішні, зовнішні.
3. За місцем виникнення – службові (офіційні), особисті.
4. За призначенням – заява, довідка, протокол, лист та ін.
5. За напрямом – для загального користування, таємні, цілком таємні.
6. За формою – рукописні, відтворені механічним способом.
7. За терміном виконання – тимчасового (до ... років), тривалого (понад ... років), постійного зберігання.
8. За ступенем гласності – оригінали, копії.
9. За стадіями створення – вхідні, вихідні.
10. За складністю – прості, складні.
11. За терміном зберігання – звичайні, безстрокові, термінові, дуже термінові.
12. За технікою відтворення – стандартні (типові), індивідуальні (нестандартні).
Тема 10. Особливості складання розпорядчих та організаційних документів.
Знати: основні вимоги до складання й оформлення розпорядчих та організаційних документів.
Вміти: правильно складати тексти розпорядчих та організаційних документів; правильно оформляти різні види розпорядчих та організаційних документів.
Рекомендована література:
1. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. – К., 1991.
2. Ботвина Н. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови. – К., 1999.
3. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери. – К., 2000.
4. Коваль А.П. Культура ділового мовлення. – К., 1987.
5. Конституція України. – К., 1996.
6. Паламар А. М., Кацавець Г.М. Українське ділове мовлення. – К.: "Либідь", 1997.
7. Пентелюк М.І. Культура мови і стилістика. – К., 1994.
8. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення. – К.: Вища шк., 1997.
Завдання:
1) Оформити реквізити документів
І варіант – розпорядчих документів
ІІ варіант – організаційних документів
2) Перевірте знання ділових термінів, дібравши до визначень назви з довідки.
1. Організація роботи з документами та діяльність щодо створення документів – ....
2. Основний вид писемного ділового мовлення, спосіб доказу – ... .
3. Окремі елементи документа – ... .
4. Сукупність елементів, розміщених у певній послідовності, – ... .
5. Аркуш паперу з друкованим заголовком установи або з частково надрукованим текстом, призначений для документів, — ... .
6. Група реквізитів та їх сталих частин, відтворена на бланку документа як єдиний блок, — ... .
7. Відтворена від руки або в друкованому вигляді авторська праця, документ, головний його елемент — ... .
8. Логічні частини головного елемента документа — ... .
9. Назва будь-якого документа, його частини, журналу, статті — ... .
10. Прізвище, ініціали, написані власноручно під текстом як свідчення авторства — ....
11. Невеличкий гумовий чи металевий предмет з вирізаними на ньому знаками для відбиття на папері, що засвідчує правильність, чинність документа — ....
12. Календарний час якої-небудь події, позначка на документі про час (рік, число, місяць) його написання — ... .
13. Основний вид документа, перший і єдиний його примірник — ... .
14. Точне відтворення першого примірника — ... .
15. Відтворення частин документа — ... .
16. Членування тексту на складові частини, графічне відокремлення однієї частини від іншої — ... .
17. Відступ на початку першого рядка кожної частини документа — ... .
18. Система умовних знаків або сигналів для передавання відомостей — ....
19. Печатка, штемпель із зображенням чийого-небудь підпису або іншого рукописного тексту, а також відбиток такого підпису чи тексту на документі — ... .
20. Напис на документі, який засвідчує, що його перевірила офіційна особа; відмітка на закордонному паспорті про дозвіл в'їзду, виїзду, перебування на території іншої держави — ... .
21. Покажчик, список імен, назв, перелік чого-небудь; умовне позначення, здебільшого сполучення чисел або літер — ... .
22. Напис службової особи на документі, у якому міститься коротке рішення з приводу викладених у цьому документі питань — ... .
23. Другий примірник документа, який видається у разі втрати першого — ... .
24. Реквізит, який не вживається лише у листах, — ... .
25. Особа, організація, установа, яка надсилає документи, — ... .
26. Особа, організація, установа, на адресу яких надсилають документи, – ... .
Довідка: формуляр, код, реквізит, підпис, текст, бланк, індекс, назва документа, віза, дата, заголовок, діловодство, штамп, документ, печатка, адресат, адресант, гриф, рубрикація, оригінал, дублікат, копія, вступ, доказ, закінчення, витяг, абзац, резолюція.
Тема 11. Укладання фахових документів.
Знати: основні документи свого фаху, структуру їх тексту, правила оформлення.
Вміти: складати тексти документів свого фаху, дотримуючись орфографічних пунктуаційних норм літературної мови.
Рекомендована література:
1. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери. – К., 2001, К., 1997, К., 2010.
2. Золотухін Г.О., Литвиненко Н.П., Мішик Н.В. Фахова мова медика. – К., 2001.
3. Медвідь А.М. Практикум з ділової української мови. – К., 2002.
4. Шевчук С.В. Сучасне ділове спілкування. – К., 2004, К., 1999.
5. Паламар Л.М., Канавець Г.М. Мова ділових паперів. – К., 1993.
Завдання:
1) Записати характеристику медичної картки стаціонарного хворого (Ф.003-0)
2) Оформити опору «Основна медична документація стаціонару»
3) Оформити опору «Медична документація терапевтичного відділення».
4) Оформити опору «Медична документація поліклініки»
5) Оформити документ: «Витяг з медичної картки стаціонарного хворого» і «Медична картка амбулаторного хворого»
Індивідуальне завдання:
Оформити папку «Зразки медичної документації».
Додаток 1
Додаток 2
Додаток 3
Завдання для самостійної роботи студентів
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 1752; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!