Для самостійної позааудиторної роботи студентів
Тема 1. Літературна мова. Мовна норма. Культура фахового мовлення. Культура мовлення під час дискусії.
Знати: зміст поняття «літературна мова», «мовна норма», «культура мовлення».
Вміти: орієнтуватися в процесі спілкування; дотримуватись культури мовлення під час дискусії; культури мови фахового спілкування; дотримуватись культури мовлення під час дискусії; культури мови фахового спілкування.
Дайте відповіді на питання:
1) Що таке національна мова?
2) Чим літературна мова відрізняється від загальнонародної?
3) Яка мова називається сучасною літературною?
4) Опрацюйте таблицю. Доберіть приклади, що ілюструють норми літературної мови.
| № з/п | Назва норм | Що регулюють |
| 1. | Орфоепічні | Правильну вимову звуків, наголос у словах. |
| 2. | Лексичні | Уживання слів у властивому їм значенні, правильне поєднання слів за змістом у словосполученні й реченні. |
| 3. | Орфографічні | Правильний запис слів. |
| 4. | Граматичні | Правильне вживання слів та їхніх форм у словосполученні та реченні. |
| 5. | Пунктуаційні | Правильне вживання розділових знаків у реченнях. |
| 6. | Стилістичні | Уживання слів відповідно до змісту, емоційного забарвлення, експресивності та стилю мовлення. |
5) Об’єднайтеся в групи та опрацюйте теоретичний матеріал, складіть план, випишіть ключові слова.
Культура мовлення – це система вимог, регламентацій стосовно вживання мови в мовленнєвій діяльності (усній і писемній). Належна культура мовлення – це свідчення розвинутого інтелекту і високої загальної культури особистості. Одним із завданькультури є подолання мовних стереотипів: стереотипи мовлення – це стереотипи мислення.
|
|
|
Культура мовлення має велике національне і соціальне значення: вона забезпечує високий рівень мовного спілкування, ефективне здійснення всіх функцій мови, ушляхетнює стосунки між людьми, сприяє підвищенню загальної культури особистості та суспільства загалом. Через культуру мовлення відбувається вдосконалення самої мови.
Культура мовлення проявляється в таких основних ознаках: нормативність, адекватність, естетичність, поліфункціональність, логічність, доречність, виразність, багатство.
Нормативність – це дотримання правил усного і писемного мовлення: правильне наголошування, інтонування, слововживання, будова речень, діалогу, тексту, недопущення стилістичної невідповідності.
Адекватність – це точність вираження думок, почуттів, волевиявлень засобами мови, ясність, зрозумілість викладу ч для адресата. Добирати слова і будувати речення треба так, щоб найточніше передати зміст висловлювання.
|
|
|
Логічність – це послідовний, обґрунтований, такий, що відповідає законам логіки, у якому є внутрішня закономірність, виклад думок.
Доречність – це відповідність ситуації мовлення, врахування особливостей (вік, стать, освіта, соціальне становище) адресата мовлення та обставин спілкування.
Виразність – це оволодіння виражальними засобами звукового і художнього мовлення: художніми засобами, емоційно-оцінною лексикою, логічним наголосом, паузами, видозмінами голосу, темпом мовлення, емоційною тональністю тощо.
Багатство – це оволодіння лексичним багатством мови й різноманітними способами вираження тієї самої думки.
Естетичність мовлення – це реалізація естетичних уподобань мовця шляхом використання естетичних можливостей мови. Оптимально дібраний темп і звучність мовлення, уникнення нагромадження приголосних, різноманітність синтаксичних конструкцій, доречність цитати, фразеологізму, прислів'я, приказки, тропів чи фігур, взагалі нестандартність мовлення – усі ці та інші резерви мови і засоби роблять мовлення естетично привабливим. Культура мовлення суспільства – яскравий показник стану його моральності, духовності, культури взагалі.
У мовознавстві вживають паралельно терміни культура мови ікультурамовлення. Ці терміни співвідносяться між собою так само, як мова і мовлення, тобто як загальне і конкретне.
|
|
|
Термін "культура мовлення" доцільно вживати тоді, коли йдеться або про якийсь конкретний акт мовлення, або про особливості мовлення певної соціальної групи мовців, або про деякі функціонально-стилістичні і так звані ситуативні норми, що справді виявляють себе тільки на рівні мовлення. Культура мови – це насамперед показник розвитку літературної мови представників певного соціуму, що виявляються за різних умов спілкування відповідно до мети і змісту висловлювання. Все це визначає тенденції мовного розвитку суспільства, реальне втілення у мовній практиці норм літературної мови, відповідна мовна політика у державі.
Мова фаху (фахова мова) – охоплює сферу вербальної (словесної) комунікації, що відноситься до професійної діяльності у всьому її жанровому різноманітті.
На сьогодні можна виділити такі основні сфери функціонування медичної фахової мови:
- медична наукова мова;
- медична розмовна мова, що реалізується в різновидах:
лікар – пацієнт; 2) лікар – лікар (колеги); 3) лікар – родичі хворого;
|
|
|
- мова медичної документації
6) Підготуйте повідомлення або реферат на одну із тем: «Культура мовлення лікаря», «Культура мовлення під час дискусії»
Рекомендована література:
1. Білоусенко П.І. та ін. Учіться висловлюватися. – К., 1992.
2. Золотухін Г.О. Литв. Та інші. Фахова мова медика: Підручник. – К.: Здоров’я, 2001 – С. 5-24.
3. Томан І. Мистецтво говорити. – К.,1989
Тема 2. Специфіка мовлення фахівця (відповідно до напрямку підготовки). Медична картка стаціонарного хворого.
Знати: основні умови ефективного мовленнєвого спілкування.
Вміти: правильно сприймати і відтворювати різну фахова інформацію; володіти прийомами усного професійного спілкування; оформляти медичну картку стаціонарного хворого.
1) Опрацюйте таблицю.
Види мовлення
| Усне мовлення | Писемне мовлення |
| Сприймається на слух Викликане роботою мовного апарату Інтонаційно оформлене Діалогічне і монологічне Непідготовлене заздалегідь, імпровізоване Індивідуалізоване мовлення Експресивне Використовує додаткові засоби: міміку і жести | Сприймається зором Оформляється графічно, системою певних знаків Інтонаційні особливості передано розділовими знаками Монологічне Попередньо обдумане, відредаговане адресантом Для вираження думок, почуттів, волевиявлень використовуються ті самі лексичні й граматичні засоби, що й в усному мовленні |
2) З’ясуйте, чим відрізняється усне і писемне мовлення. Запишіть правила культури мовлення
3) Вкажіть основні особливості різновидів медичної фахової мови.
Медична наукова мова _________________________________________
_____________________________________________________________
медична розмовна мова ________________________________________
_____________________________________________________________
мова медичної документації _____________________________________
_____________________________________________________________
4) Перекладіть слова українською мовою і складіть з ними 5 речень.
Боль зубная, бодрость, больница, горечь, ломкость, ноготь, плодовитость, проходимость, ревень, сырость, восприимчивость, струя, трехстворчатый, самопроизвольный, спасательный, волдырь.
5) Лікувальна діяльність медика завжди супроводжується складанням і читанням ділових документів. Тому необхідно засвоїти вимоги і правила оформлення різноманітних документів.
Варто нагадати такий латинський вислів: "Перо в руках медиків має бути не скальпелем, а патерицею пророка; у кожнім слові, поясненому, розтлумаченому, розглянутому з усіх боків, але не препарованому, повинно пульсувати життя". У деяких моментах написане підлягає забороні, збереженню лікарської таємниці.
Медичні документи складаються в основному в монологічній формі. Текст має бути точним, з відповідною лексикою і медичною термінологією. У писемній мові переважає особливий стиль, дещо традиційна форма викладу, загальноприйняті структури документів, правила вживання специфічних словосполучень.
У медичній документації писемне мовлення фіксується графічними, матеріальними знаками (цифрами, літерами, умовними позначками, графіками, малюнками).
Сувора нормативність тексту зумовлена опосередкованим контактом з хворим, і це вимагає особливої виразності тексту, дбайливого добору мовних засобів.
Невдалий вибір слова, неточне слово, невідповідний медичний термін неприпустимі в медичному документі. Традиційність і певний писемний "консерватизм" проявляються в медичній документації особливо чітко й послідовно.
Загальнообов'язкові норми графіки, орфографії та пунктуації ще підсилюються суворими правилами побудови ділового папера (медична картка хворого, направлення хворого на дослідження тощо).
У медичній документації дуже багато праці й зусиль витрачається на спеціальне оброблення тексту.
Значну роль у ділових паперах медиків відіграє необмежена кількість відтворення й дублювання певного документа.
Облікові медичні документи взаємопов'язані і доповнюють один одного.
6) Зверніть увагу на правильне оформлення медичної картки хворого.
ЗРАЗОК:
| Міністерство охорони здоров'я України ____________________ ____________________ назва лікувального закладу |
| ||
| Медична документація Форма 003-о Затверджена МОЗ 04.10.80 р. № 1030 |
Медична картка № _____ стаціонарного хворого
Дата і година госпіталізації __________________________________________
Число і час виписування _____________________________________________
Відділення, палата № _______________________________________________
Переведено до відділення ______________________________________________
Кількість ліжко-днів __________________________________________________
Види транспортування: на каталці, на кріслі, може йти (підкреслити)
Група крові _____________ Резус-належність _____________________________
Побічна дія ліків (непереносність) ______________________________________
назва препарату, характер побічної дії
___________________________________________________________________
1. Прізвище, ім'я та по батькові ________________________________________
_________________________________2. Стать ___________________________
3. Вік ______ (повних років, для дітей до 1 року – місяців, до 1 місяця – днів) 4. Постійне місце проживання: місто, село (підкреслити)
____________________________________________________________________
вписати адресу, зазначити для приїжджих – область, район, населений пункт, адресу родичів
____________________________________________________________________
і номер телефону
____________________________________________________________________
5. Місце праці, професія чи посада ______________________________________
____________________________________________________________________
для учнів, студентів – місце навчання; для дітей – назва дитячого закладу, школи;
____________________________________________________________________
для інвалідів — рід і група інвалідності, ІВВ — так, ні (підкреслити)
6. Ким направлений хворий ____________________________________________
назва лікувального закладу
7. Доставлений в стаціонар за терміновими показаннями: через ______________
годин після початку захворювання, травми, госпіталізовано в плановому порядку (підкреслити)
8. Діагноз при направленні _____________________________________________
____________________________________________________________________
9. Діагноз при госпіталізації ____________________________________________
10. Діагноз клінічний ________________ Дата встановлення ________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
11. Діагноз остаточний, клінічний:
а) основний __________________________________________________________
____________________________________________________________________
б) ускладнення основного ______________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
в) супровідний _______________________________________________________
________________________________________________________________________________________________________________________________________
12. Госпіталізований у поточному році з приводу даного захворювання: вперше, повторно (підкреслити); усього ____________ разів.
13. Хірургічні операції, методи знеболювання, післяопераційні ускладнення
| Назва операції | Дата, години | Методи знеболювання | Ускладнення |
Оперував _________________
прізвище
14. Інші види лікування _____________________________________________
__________________________________________________________________
уписати
для хворих із злоякісними новоутвореннями: 1. Спеціальне лікування: хірургічне (дистанційна гамма-терапія, рентгенотерапія, швидкі електрони, контактна і дистанційна гамма-терапія, контактна гамма-терапія та глибока рентгенотерапія); комбіноване хірургічне і гамма-терапія, хірургічне і рентгенотерапія, хірургічне і комбіноване променеве), хіміопрепаратами, гормональними препаратами. 2. Паліативне. 3. Симптоматичне лікування.
15. Відмітка про те, що видано листок непрацездатності __________________
№ _________ з ____ до ___ № ____ з ____ до
№ _________ з ____ до ___ № ____ з ____ до
16. Результат захворювання: виписано (одужання, поліпшення стану, без змін, погіршення стану, переведено в інший заклад ______________________
__________________________________________________________________
назва лікувального закладу
Помер у приймальному відділенні, померла вагітна до 28 тиж. вагітності, померла після 28 тиж. вагітності, роділля, породілля.
17. Працездатність відновлена повністю, знижена, тимчасово втрачена, стійка втрата працездатності у зв'язку з даним захворюванням, з іншими причинами (підкреслити) ____________________________________________________
18. Для осіб, щодо яких здійснено експертизу, висновок __________________
__________________________________________________________________
19. Особливі відмітки _______________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
Палатний лікар ____________ Зав. відділення _____________
підпис підпис
Медична картка стаціонарного хворого, або історія хвороби, є основним медичним документом стаціонару. Медична картка містить усі необхідні відомості, що сприяють організації належного медичного обслуговування хворого і контролю за ним.
Медична картка складається з паспортної частини, де зазначається діагноз, з яким хворого направлено в стаціонар, та діагноз, що встановлений лікарем у приймальному відділенні. Інші записи в історії хвороби робить палатний лікар.
Протягом 3 днів з часу, коли хворого було госпіталізовано до стаціонару, має бути встановлений клінічний діагноз. При виписуванні хворого зазначають кількість проведених ліжкоднів, причому день госпіталізації та день виписування вважають за один ліжкодень.
Історія хвороби зберігається в папці палатного лікаря і є недоступною для хворого. Щоденні записи про стан хворого і проведене лікування робить палатний лікар. У медичній картці стаціонарного хворого фіксуються всі відомості про хворого, необхідні для правильної діагностики і лікування.
У медичній картці хворого відображаються такі дані:
· скарги хворого;
· анамнестичні дані;
· історія захворювання, його перебіг;
· клініко-діагностичні дослідження;
· лікувальні заходи;
· оперативне втручання;
· консультації спеціалістів і консиліуми;
· дані вимірювання температури тіла, пульсу, дихання, артеріального тиску;
· рентгенологічні дослідження;
· результати УЗД.
Витяг з картки стаціонарного хворого надсилається до лікувального закладу, що направив пацієнта.
Рекомендована література:
1. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. – К., 1991.
2. Гринчишин Д., Капелюшний А., Сєрбенська О., Тєрлак 3. Словник – довідник з культури української мови. – Львів, 1996.
3. Золотухін Г.О., Литвиненко Н.П., Місник Н.В. Фахова мова медика: Посібник, - К.: Здоров'я, 2001. – 392 с.
4. Зубков М.Г. Мова ділових паперів. – Харків, 1999.
5. Литвиненко Н.П., Місник Н.В. Медичний термін у лінгвістичному іекті, - К.: Здоров'я, 2001. – 176 с.
6. Олійник Р., Кінаш В. Латинська мова. – Львів, 2000.
7. Паламар Л.М., Кацавець Г.М. Українське ділове мовлення. – К.: Либідь, 1997.
8. Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика. – К., 1994.
9. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення. – К.: Вища шк., 1997.
Тема 3. Структура ділового спілкування мовленнєвий етикет.
Знати: офіційне й неофіційне спілкування; бар’єри в спілкуванні; основні види ділового спілкування ( нарада, виступи, збори, п’ятихвилинки, службова нарада, ділова бесіда, переговори тощо); основні правила ділового спілкування.
Вміти: говорити, слухати, формулювати запитання, побудувати висловлювання, виступ, сприймати опонента у спілкуванні, партнера у переговорах.
ПАМ’ЯТКА
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 554; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!