Сприяння торгівлі у світовому досвіді та послуги транспорту на етапі формування ЗВТ Україна-ЄС
Сприяння торгівлі - це всебічний інтегрований спосіб спростити та здешевити міжнародну торгівлю. Мета сприяння торгівлі - зменшити витрати, пов’язані з міжнародним виробничим ланцюгом, особливо безпосередньо на етапі перетину кордону. Головними перешкодами міжнародним торговим потокам останнім часом стали вимоги до імпортерів та експортерів подавати численні документи та невиправдано складні процедури перетину кордону. На тлі поступового зменшення тарифів зростає занепокоєння тим, що невдовзі імпортно-експортні процедури створять важко подоланні нетарифні бар’єри.
Сприяння торгівлі безпосередньо пов’язано з двома проблемами:
)численність митних систем і процедур;
) численність регуляторних вимог і потрібної документації.
Обидві проблеми становлять відчутні перешкоди транскордонному руху товарів. Наслідком цих перешкод стають додаткові витрати та затримки для експортерів та імпортерів, особливо в країнах, що розвиваються, де митні процедури найменш автоматизовані.
Різноманітні оцінки виявляють, що вартість торгових процедур становить 4-5% загальної вартості торгівлі, що приблизно дорівнює поточному середньому імпортному тарифу на виробничі товари в індустріальних країнах - 3,8%. Водночас деякі дослідження з’ясували, що сприяння торгівлі має потенційні вигоди для всіх країн. Передусім це стосується країн, що розвиваються, - вдосконалення ефективності митниць поліпшує можливості приваблення іноземних інвестицій.
|
|
|
Сприяння торгівлі в широкому сенсі не отримало пильної уваги в деяких
угодах про вільну торгівлю, укладених ЄС останнім часом. У більшості цих угод сприяння торгівлі згадують лише в контексті співпраці митниць, що має «забезпечити чесну торгівлю та дотримання торгових правил».
Однак є два винятки - угоди про вільну торгівлю з Чилі та Мексикою, -
які містять багато деталей щодо заходів зі сприяння торгівлі, обов’язкових для втілення сторонами. Вимоги ЄС щодо сприяння торгівлі залежать від наявного ступеня лібералізації торгівлі в країні-партнерів, бажання та спроможності країни втілити конкретні заходи зі сприяння торгівлі.
Наприклад, частина угоди про ЗВТ, що містить умови сприяння торгівлі, з Чилі детальніша та ширша, ніж двосторонні угоди про ЗВТ з країнами Середземномор’я.
Угоди з країнами Середземномор’я передбачають:
• спрощення процедури митного оформлення товарів;
• «комп’ютеризацію» митних процедур містить лише угода з Ізраїлем;
• впровадження єдиного адміністративного документа, такого, як і від-
повідний документ ЄС (крім угод з Ізраїлем і Ліваном);
|
|
|
• можливість зв’язків між транзитними системами ЄС і країнами (крім
Ізраїлю);
• обмін інформацією між експертами, виїзні тренінги та технічну допо-
могу в разі потреби.
Донині ЄС підписав двосторонні Угоди про асоціацію з сімома країнами Середземномор’я: Тунісом (1995), Ізраїлем (1995), Марокко (1996), Йорданією (1997), Палестинською Автономією (1997), Алжиром (2001) і Ліваном (2002).
Угода про вільну торгівлю між ЄС і Чилі, підписана в листопаді 2002 року, за глибиною та обсягами заходів, спрямованих на сприяння двосторонній
торгівлі, - найбільш прогресивна з усіх двосторонніх угод про ЗВТ, донині підписаних ЄС. Угода з Чилі містить більшість позицій ЄС щодо сприяння торгівлі, які він займає у переговорах щодо сприяння світовій торгівлі в СОТ. ЄС вважає, що недостатній рівень співпраці між митницями й іншими урядовими органами призводить до того, що вантажі не раз перевіряють у різних місцях. Тому, з-поміж усього іншого, країни зобов’язуються:
• спрощувати вимоги та формальності, пов’язані з митним оформленням
товарів, поліпшувати прозорість та ефективність митних операцій;
• розробити процедури, які уможливили б збір імпортних та експортних
даних єдиним органом, - зменшити, спростити та стандартизувати дані, які потрібно зазначати в митних документах, забезпечити використання єдиного вхідного та вихідного документа згідно з міжнародними стандартами;
|
|
|
• забезпечити координацію митних та інших контрольних органів для уможливлення офіційного контролю над імпортом та експортом цим єдиним органом.
Щодо судових та адміністративних заходів сторони зобов’язуються забезпечити ефективні та чіткі процедури, що дадуть змогу виступати проти дій, правил і рішень митниці чи іншого органу, який має вплив на імпорт чи експорт товарів. Сторони також домовилися, що їхні взаємні торгові та митні постанови і процедури мають базуватися, з-поміж іншого, на правилі, що покарання за порушення митних правил чи процедурних вимог не призводитимуть до суттєвої затримки процесу проходження митного огляду.
Угода про ЗВТ між ЄС і Чилі відображає надзвичайне значення, якого сторони надають питанню сприяння торгівлі. Щодо Чилі глибина угоди свідчить про готовність подальшої лібералізації та реформування економіки, оскільки зобов’язує цю країну, що розвивається, здійснити масштабні реформи та модернізацію. Насправді Чилі вже є прикладом країни, що широко лібералізує торгівлю та інвестиції, тому й не дивно, що Чилі погодилася на глибокі зобов’язання в створенні ЗВТ з ЄС, які допоможуть закріпити її внутрішні економічні й інституційні реформи.
|
|
|
Очевидно, десять угод про ЗВТ між ЄС і країнами, що розвиваються, мають різні ступені глибини та розмаху. Зазвичай країни з менш розвиненими торговими інституціями та/або менш ліберальним торговим та економічним середовищем беруть на себе менш деталізовані зобов’язання зі сприяння торгівлі, тимчасом як країни, чиї торгові інституції порівняно розвиненіші та/або які вже вдалися до великих торгівельних та економічних реформ, погоджуються на глибші умови.
Отже, питання глибини угоди про ЗВТ з ЄС - і в бажанні країни, і в її спроможності реалізувати взяті на себе зобов’язання.
Що енергійніше країна, яка розвивається, бере на себе зобов’язання лібералізувати економічну політику й інституційні реформи, то більше вона
має прагнути взяти на себе міжнародні зобов’язання, що поглиблюють ці реформи. Факт, що останні угоди про вільну торгівлю ЄС (з Мексикою та Чилі) детальніші в питаннях сприяння торгівлі, аніж попередні, також свідчить про загальну світову тенденцію до спрощення торгівельних і митних процедур.
Оцінка наслідків угоди про вільну торгівлю між Україною та ЄС обопільне визнання продукції, яке має обов’язкову дію. Тобто українські товари надходитимуть до ЄС з позначкою про відповідність європейським стандартам, юридичну чинність якої попередньо підтвердять українські органи, що займаються питаннями відповідності. Відпаде потреба у подальшому тестуванні в ЄС. Те саме стосуватиметься й європейського імпорту до України.
року Європейська Комісія представила Україні план роботи в напрямі Угоди про оцінку відповідності та прийнятності промислової продукції. Цей план змодельовано на досвіді кандидатів на вступ до ЄС і країн Середземномор’я.
Співпраця між Україною та ЄС має ставити за мету фізичне забезпечення діяльності ЗВТ і поступове формування єдиного з ЄС ринку транспортних послуг.
Невідкладні завдання для України:
) переговори про політику «відкритого неба» з повним входженням України до Спільної зони цивільної авіації ЄС;
) сприяння розвитку основних наземних транспортних коридорів;
3) ліквідація бар’єрів для перетинання кордонів, передусім реформування митного контролю.
Потрібно відкрити внутрішній ринок для провідних європейських операторів і гармонізувати регуляторне середовище. Завдяки цьому зростатимуть можливості для зовнішньоекономічної діяльності українського бізнесу. Відповідно, зростатимуть і обсяги надходжень до Державного бюджету внаслідок збільшення обсягів перевезень.
Учасники транспортного ринку, що здійснюють міжнародні перевезення, загалом підтримують вільну торгівлю, адже стикаються з перешкодами доступу на європейські ринки. Проте вони можуть чинити спротив швидкій лібералізації ринку перевезень, яка може призвести до витіснення їх з ринку. Уряд може ініціювати реструктуризацію ключових секторів для підвищення їхньої готовності до жорсткішої конкуренції.
Міжнародна торгівля обтяжується не тільки митними ставками, що підвищують вартість товарів. Дуже велику роль відіграють нетарифні бар’єри, які суттєво підвищують транспортно-логістичні, адміністративні та часові витрати бізнесу, а іноді взагалі унеможливлюють доступ на ринок.
Угода про ЗВТ+ між Україною та Європейським Союзом відрізняється від звичайної угоди про вільну торгівлю передусім високою увагою до подолання нетарифних бар’єрів. Великий наголос має бути зроблено на наступних напрямах співпраці:
• скасування винятків і обмежень;
• гармонізація українських стандартів з європейськими;
• оптимізація митних процедур;
• узгодження правил походження товарів.
Робота за цими напрямами вимагатиме від уряду України та вітчизняних підприємств чималих зусиль і коштів, проте потенціал вигод для конкурентоспроможності національних виробників і добробуту споживачів України дуже великий. Тому під час переговорів про створення ЗВТ+ уряду та іншим групам інтересів потрібно докласти максимум зусиль, аби скористатися цим потенціалом і мінімізувати негативні наслідки.
Висновки
Україна вже отримала статус країни з ринковою економікою від ЄС і США. Однак реформи, потрібні для ефективного функціонування внутрішнього ринку та інтеграції до світової економіки, не завершено.
Інтеграція України в ЄС забезпечить входження до найбільш потужного у світі регіонального об’єднання, яке істотно впливає на загальну динаміку, структурні зрушення, рівень технологій і формат регулювання світової економіки.
Участь у ЗВТ з ЄС зумовить розширення споживчого вибору на внутрішньому ринку, стримування росту цін, інтенсифікацію процесів модернізації та інновацій, покращення умов працевлаштування українських громадян на території ЄС. ЗВТ розширить можливості доступу українських товарів і послуг на єдиний ринок ЄС, хоча вони й будуть обмежені тарифними квотами щодо важливих статей агропродовольчого експорту. Відмова ЄС від застосування до України аграрних експортних дотацій зумовить зростання конкурентоспроможності українського агропродовольчого сектору на внутрішньому ринку.
У країнах Центральної Європи поштовхом для реформ була саме перспектива членства в Європейському Союзі. Утім, ЄС поки що не готовий обговорювати таку перспективу стосовно України. Навесні 2008 року закінчується термін виконання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським Союзом, і на заміну їй має прийти нова угода. Вже до початку переговорів ЄС був готовий запропонувати Україні «посилену» угоду. ЄС зацікавлений у такій угоді задля розширення впливу в регіоні та доступу до нових ринків. Важлива складова посиленої угоди - розділ про вільну торгівлю. Найбільш поширений (класичний) варіант вільної торгівлі, у рамках якого буде скасовано експортні й імпортні мита, не потребуватиме від України суттєвих інституційних і законодавчих змін. Натомість «поглиблена вільна торгівля» (або ЗВТ+) окрім скасування митних тарифів передбачатиме лібералізацію сфери послуг та наближення регуляторного середовища до європейського.
Пристосування до нових стандартів і правил гри потребуватиме від українських виробників збільшення витрат у короткостроковій перспективі. Однак у довгостроковій перспективі це сприятиме підвищенню конкурентоспроможності національної продукції та, як наслідок, збільшенню її експорту на світові ринки. Крім того, поліпшення якості продукції зміцнить позиції вітчизняних виробників на внутрішньому ринку. У свою чергу, українські споживачі матимуть доступ до більш якісних і дешевих товарів і послуг. Зобов’язання уряду зі здійснення реформ, потрібних для укладення угоди про вільну торгівлю з ЄС, підвищить довіру іноземних компаній до української економіки, а відтак збільшить приплив іноземних інвестицій та сприятиме інтеграції України у світову економіку.
Основні позитивні результати від лібералізації можуть настати для України в більш довгостроковій перспективі - мірою впровадження у країні європейських стандартів, норм технічного регулювання та безпеки споживачів. Зближення з політикою розвитку та нормами регулювання ЄС матиме найбільший довгостроковий позитивний вплив на економіку України та означатиме системне реформування й піднесення рівня цивілізованості ринкового середовища, впровадження сучасних методів та інструментів державного регулювання.
Л ітература
1. Інститут економічних досліджень та політичних консультацій. [електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.ier.com.ua/files/Projects/2013/EU_Ukraine/Report_version_for_public_debates_2013-07-01.pdf
2. Міжнародна економічна політика. [електронний ресурс] - Режим доступу: http://iepjournal.com/
3. Урядовий портал. [електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/
. Центр О.Разумкова// Журнал «Національна безпека і оборона» (№4-5 (141- 142), 2013р.) - 132с. [електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.razumkov.org.ua/
5.
Дата добавления: 2021-04-24; просмотров: 55; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!