Особливості відтворення молочної худоби

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 4Следующая ⇒

Інтенсивне відтворення стада є одним із головних факторів успішного вдосконалення тих, що існують, і виведення нових порід високопродуктивної худоби. Господарське значення цієї проблеми пояснюється тим, що збитки від неплідності корів досить великі.

Успіх відтворення стада залежить від вивчення статевої поведінки тварин. Діяльність відтворної системи самки характеризується вираженою періодичністю. Статевий цикл являє собою комплекс фізіологічних і морфологічних процесів, які відбуваються в статевих органах й у всьому організмі самки від однієї овуляції до іншої з характерними ознаками поведінки.

У статевозрілих телиць і корів статева охота проявляється пізніше від початку тічки й закінчується до кінця її і не завжди збігається із загальним збудженням. До кінця охоти слиз стає густим, непрозорим і липким. При штучному осіменінні це дуже важливо для правильного вибору часу осіменіння, оскільки він максимально наближений до овуляції і при цьому забезпечується найбільший процент запліднення.

Дослідженнями багатьох вчених доведено, що найефективніше визначити охоту у телиць і корів можна за допомогою бугая-пробника. Водночас доцільно проводити осіменіння тварин, що забезпечує ефективніше використання сперми бугаїв за високої заплідненості.

У теличок і корів статевий цикл у середньому триває 21 день, тічка - три-п’ять днів, інколи - довше. Коли настає загальне збудження, через 24-36 годин від початку тічки, у самок погіршується апетит. Статева охота у телиць проявляється протягом року, незалежно від коливань температури. Найкраще запліднюються у перше осіменіння самки з високою та середньою активністю.

Час від отелення до плідного осіменіння залежить, насамперед, від характеру перебігу після отельного періоду, який характеризується значними змінами в організмі самок, а найбільше у статевих органах. Разючі перетворення відбуваються в цей час в матці - унікальному органі, маса якого збільшується з 500-800 г у нетільному стані до 7-9 кг перед отеленням. Упродовж післяродового періоду відбувається інволюція (зворотний розвиток) матки, під час якої вона набуває розмірів і маси, характерних для нетільного стану.

Виявлених в охоті тварин осіменяють не відразу, а в період згасання активності: корів - ректо-цервікальним методом; телиць - візо-цервікальним. Приховану охоту визначають за календарем: на 18-й день після отелення слід чекати і уважно стежити, коли тварина повинна прийти в охоту. Деякі корови приходять в охоту на 7-10 днів раніше, їх не осіменяють. Крім того, в першому кварталі до 15 березня необхідно намагатися осіменити максимум худоби, яка отелилась у січні-лютому.

Але осіменити корову - це півсправи. Потрібно її своєчасно запустити, провести отелення, жодне отелення не повинне відбуватися без чергового оператора. У цей важливий період завжди повинен чергувати хтось із спеціалістів: якщо не ветлікар, то зоотехнік. Завдяки цьому випадків мертвонароджених телят, а також затримання посліду можна майже ліквідувати.

На фермі у будь-яку пору року і погоду згідно з розпорядком дня корів потрібно випускати на моціон, що позитивно позначається на відтворній функції. Для сухостійних корів також організовувати щоденний активний моціон. Щоб прискорити післяродову інволюцію родових шляхів, практикувати регулярний активний моціон з третього-п’ятого дня після отелення.

Улітку перебування корів і телиць на пасовищах забезпечує їх сонячним опроміненням та іншими природними чинниками, які зміцніють здоров’я, загартовують організм. Досвіт показує, що позбавлення корів літнього пасовищного утримання, особливо сухостійних і після отелення, ослаблює їх, у результаті з’являється атонія органів розмноження, що призводить до ендометритів, неповноцінних статевих циклів, зовнішні ознаки охоти погано виражені і як наслідок - багаторазові безрезультатні осіменіння, подовжений між отельний період [20].

Зоотехнічна і ветеринарна служби, технік штучного осіменіння повинні дбати про те, щоб скоротити тривалість сервіс-періоду. Адже подовження його спричинює перегули і неплідність. На тривалість сервіс-періоду й репродуктивну здатність корів найбільше впливають повноцінні раціони, збалансовані за вітамінами та мінеральними речовинами. За умови повноцінної годівлі корови приходять в охоту переважно в перший місяць після отелення. При цьому післяродовий період та інволюція статевих органів закінчується за три-чотири тижні, тому більшість корів запліднюється в першу охоту. Осіменіння їх у перший місяць після отелення сприяє подовженню продуктивного періоду. За недостатньої і повноцінної годівлі тварини приходять в охоту через два-три місяці і пізніше.

Щоб одержати від корови більше молока і приплоду за весь час її господарського використання, графіки парування складають так, щоб на життя тварини припадала максимальна кількість днів тільності і мінімальна неплідності. Оскільки тривалість тільності у корови відносно стала, кількість приплоду, одержаного від неї за період використання, залежить переважно від тривалості сервіс-періоду, яка в свою чергу позначається на молочній продуктивності.

Потрібно постійно аналізувати, яка корова може дати два приплоди на рік, а якій треба відпочити й осіменити її один раз. Щороку 8-10 корів народжують двійню. Це і є той резерв, який компенсує яловість у стаді.

Багаторічні спостереження свідчать по те, що збільшення сервіс-періоду у корів з 20 до 180 діб призводить до зниження частоти народжуваності близнят і зменшення молочної продуктивності. Отже, у стаді з рівнем молочної продуктивності до 4500 кг молока за лактацію бажано планувати сервіс-період до 80 діб, що забезпечить оптимальну тривалість лактації й одержання до 10 % телят-близнят [14].

Чітка організація виробничого процесу на всіх ланках технологічного процесу, раціональне використання засобів виробництва та кормових ресурсів, застосування селекції на поліпшення генетичного потенціалу худоби, впровадження передових методів ведення галузі - основні аспекти, які дозволять добитися певних результатів у відтворенні стада.

Розведення тварин

Різні відріддя чорно-рябої породи започатковані у Західно-Європейському центрі, де утворилася худоба племен фризів i батавів - предків голландської породи. Найдавніша голландська худоба згодом розчленувалася на відріддя, з яких найбільш численним стала фрисландська чорно-ряба. Kpiм фрисландського відріддя, створені в Голландії білоголове гронінгенське та червоно-рябе ізельське.

Українська чорно-ряба молочна порода почала створюватись з 1925 р., коли в колишньому Радянському Союзі чорно-ряба худоба була прийнята як планова порода. 3 1930 р. почався імпорт Німеччини та інших країн. За даними породного обліку питома частка породи була 34,39 % від усього поголів'я худоби. Зараз в Україні порода займає перше місце серед iнших порід худоби.

Якщо в 1955-1975 pp. відбулася заміна однієї породи іншою, то далі йшов процес відтворного схрещування з плідниками спеціалізованих молочних порід світової селекції. Нова чорно-ряба порода в СРСР була затверджена в 1959 р. Завдяки активній роботі селекціонерів i вчених створено великий масив породи в Україні, де були сформовані три групи: у західних областях (львівська група), Хмельницькій області (подільська група) та східних областях (східна група).

Наприкінці 70-х років розпочата робота по створенню високопродуктивного типу чорно-рябої породи з використанням голштинської породи. Передбачалося створити тип худоби, який би синтезував високий надій i технолопчні якості голштинської, жирномолочність i задовільні м'ясні якості голландизованої чорно-рябої породи.

У 1996 р. наказом Мінсільгоспптроду України затверджена нова українська чорно-ряба молочна худоба. Її автори М.Я. Єфименко, В.М. Макаров, М.С. Пелехатий, П.Т. Хмара та ін. У породі три внутріпородних типи (центрально-східний, західний i польський), три заводських типи (київський, харківський i подільський), шість заводських ліній i 55 заводських родин. У породі об’єднані кращіселекційні ознаки поліпшуючої голштинської породи (високий надій молока, технологічність) i місцевої чорно-рябої породи (високий вміст жиру у молоці, добра пристосовуваність до місцевих умов утримання).

Порода поширена в 24 областях України. Загальний її масив - 2565 тис. голів, у тому числі 1,8 млн. корів [4].

Подальше вдосконалення чорно-рябої породи має відбутися в Україні в напрямку підвищення жирномолочності (стандарт породи зараз 3,6 %), зміцнення конституції ідо різних захворювань і стресів, поліпшення м'ясних якостей.

До 2000 року викорисговувалося чистопородне розведення чорно-рябої породи, потім господарство перейшло до схрещування чорно-рябих корів з плідниками голштинської породи (табл. 4).

Таблиця 4. Бугаї-плідники, що використовуються в господарстві

№п/п	Кличка,інд №	Період викор.	Лінія	Порода
1	Х.Позітів Е 8039208	2004-2005	Старбака 456767	голштинська
2	Р.РеспектЕ 8197621	2005	Бела 4543768	голштинська
3	С.Джоей ЕТ 6869437	2006-2007	Елевейшена 453433	голштинська
4	О.Луган Ет 10713169	2005-2007	Чіфа 4590890	голштинсьа

Помісні тварини від схрещування високопродуктивних тварин чорно-рябої та голштинської порід в умовах доброї годівлі та утриманя в порівнянні з чистопородними тваринами мають більшу життездатність, вони менш вибагливі до умов утримання, від них одержують продукцію з меншими затратами. Телята мають більшу живу масу, жвавіші, мають більший середньодобовий приріст, крашу збереженість. Саме тому в промисловому скотарстві слід широко використовувати перемінне схрещування.

Тварини цього типу мають міцну, сильну конституцію. Вим'я ванноподібної форми з великим запасом. Шия довга з тонкою складчастою шкірою. Холка гостра, спина рівна, пряма, поперек широкий i рівний. Зад широкий, довгий. Добре розвинена середня частина тулуба. Молочна продуктивність в середньому на одну дійну корову становить 4414-4747кг молока жирністю 3,6-3,8%. Жива маса повновікових тварин становить - 563-572кг, (табл. 2), бугаїв - 750-800кг. Має задовільні м'ясні якості

Оскільки це господарство молочно -м'ясного напряму тут займаються ще й розведенням абердин-ангуської породи.Тварини мають чорний колір шкіри і волосяного покриву. Тварини цієї породи - низьконогі, комолі, у них більша глибина i ширина тулуба. У бугаїв висота в холці становить 128-130 см, коса довжина тулуба - 160-162 см.

Жива маса чистопородних абердин-ангусів бугайців 15-місячного віку становить 400-450 кг, середньодобовий приріст 800-1000г, забійний вихід 58%. Тварини характеризуются великим вмістом м 'якоті i малим кісток. Середня жива маса новонароджених телят становить 28-35 кг.

Корови абердин-ангуської породи, серед м'ясної худоби виділяються гарною відтворною здатністю. Охота в них настае десь через 2,5 місяця, cepвic період триває 120 днів, щорічний вихід телят близько 87%. Розведення абердин-ангуської породи у стаді лише чистопородне.

Годівля тварин

Повноцінна i збалансована годівля худоби є основа успішної відгодівлі. Джерелами жироутворення в тілі худоби є продукти зброджування в рубці вуглеводів корму, а джерелами синтезу білка є продуктє перетворення азотистих речовин в рубці та в тонкому відділі кишечника [2].

Затрата корму на одиницю приросту визначаються калорійністю останнього, співвідношенням вмісту жиру i білка в прирості.Співвідношення відкладеного жиру i білка в тілі залежить від віку, типу i вгодованості худоби. При відгодівлі змінюється потреба худоби в протеїні корму. Молодим тваринам дають білше протеїну, ніж дорослим. 3 підвищенням вгодованості худоби відносна потреба в протеїні у них знижується.

ходом відгодівлі i підвищенням вгодованості збільшується відкладення в тілі жиру i зменшується накопичення води i білка. Калорійність приросту підвищується, а затрати корму на одиницю приросту маси збільшуються i поживність раціону в розрахунку на 1кг приросту також підвищується.

Потреба в перетравному жирі в раціонах тварин при відгодівлі коливається в межах 0,04-0,1 кг на 100кг живої маси. Дорослим тваринам жиру в кормах дають менше, а молодняку більше. Недостатня кількість жиру призводить до порушення його обміну у молодняку i до відкладення у прирості крихкого жиру. Велика кількість жиру в кормі призводить до зниження апетиту, відмови тварин від кормів .

Фосфорне живлення тварин при відгодівлі підтримують на високому рівні Фосфорні сполуки разом з азотистими є важливими структурними елементами тіла, займають центральне місце в обміні енергії, вуглеводно-жировому i білковому обміні в організмі.

Тварин при вирощуванні на м’ясо годують збалансовано та різноманітно.

Одностороння незбалансована годівля викликає зниження апетиту, погіршення загального стану, зниження харчових якостей м'яса .

В господарстві в годівлі молодняку до 4-місячного віку використовують молочні корми: молоко незбиране та збиране, а також його замінники. Норми згодовування молочних кормів за перід вирощування становлять 800-1000кг. Дуже добрі результати одержують при використанні ЗНМ, у складі якого 70-75 % сухого збираного молока, 20 - жирового концентрату, 7 - лактоміну, i 1 % преміксу. Середньодобові прирости телят становлять в межах 650-700г за витрат 1,2-1,3кг сухої молочної суміші на 1кг приросту. Для годівлі телят у осінньо-зимовий період використовують також силос кукурудзяний, зерно вівса, висівки пшеничні, сіно вико-вівсяне, макуху соняшникову, зерно ячменю, крейду кормову.

Дорослих тварин відгодовують протягом 2-3 місяців,в основному вибракуваних корів. Тривалість відгодівлі залежить від вгодованості тварин перед постановкою на відгодівлю. Kopiв нижче середньої вгодованості відгодовують протягом 80-90 днів, середньої - 50-60 днів. Відгодівля дорослоі худоби спрямована на підвищення її вгодованості i одержання жирної яловичини [2].

В господарстві дорослу худобу влітку відгодовують на зелених кормах (нагул). а взимку для відгодівлі використовують силос.

Нагул - це найдешевший спосіб відгодівлі худоби. Висока біологічна цінніть пасовищ, низька собівартість корму - все це дозволяє влітку значно знизити собівартість продукції.

Успіх нагулу залежить від правильного формування гуртів, вмілого використання пасовищ, виконання основних умов, яківпливають на збереження та продуктивність пасовищ, організації водопою, режиму дня [4].

Проти широкого розвитку нагулу висунуте аргументоване серйозне заперечення, що стримує інвесторів, а саме - дуже низька обіговість капіталовкладень, а також організаційні труднощі та новизна процесу.

Однак i в цій ситуації є вихід. Це передусім, скорочення строків нагулу за рахунок комбінованого нагульно-відгодівельного методу виробництва м'яса, коли при випасанні навіть на задовільних травостоях у весняний період худобу регулярно підгодовують концкормами. Такий cпociб дає можливість не тільки скоротити строки нагулу, а й зменшити потребу в пасовищах, що є дуже актуальним для окремих районів України.

Комбінований метод нагулу вигідний тим, що наодиницю продукції витрачається менше концентрованих кормів, ніж при стійловому утриманні, зменшуються затрати робочої сили та зовсім не доводиться витрачати кошти на прибирания гною.

Якщо традиційний нагул потребує 7-8 місяців, то комбінований метод (згодовування 165-195 кг концентратів на голову) дає змогу зменшити цей термін до 55-60 днів, а кількість випасної площї - на 2/3 проти норми випасу за звичайних умов. Упродовж перших двох місяців за комбінованого нагулу приріст живої маси збільшується у середньому на 15-17%,а його короткочасність здешевлює вартість пасовищ.

Комбінований нагул худоби більш прийнятий для господарства, які мають брак пасовищних площ для запровадження інтенсивнішого способу ведення цієї галузі господарства.

Термін нагулу для молодих тварин триває до 240 днів, для дорослої худоби - до 200 днів. За цей період тварини додають у мaci по 1-1,2 ц м'яса й жиру (молоді тварини дають чудову першосортну яловичину, стврі часто накопичують до 60кг жиру) .

На нагул ставлять вибракуваних корів, а молодняк, призначений на м'ясо.

Успіх літнього випасання худоби також залежить відправильної експлуатації пасовищ. 3 цією метою визначають потребу тварин в зелених кормах. Добова норма зелених кормів для дорослої худоби становить не менше 50-60 кг i молодняку 30-40 кг.

В Україні прийнято виділяти по 1-2 га пасовищ на 1 голову. Бажано, щоб площа, виведена під пасовища, складалася з сіножатей. Відростання трави на різних ділянках пасовищ відбуваеться неодночасно. Спочатку використовуютьзалишки тогорічноїсухої рослинності, а в міру відростання молодої трави - слід переходити на свіжий зелений корм, не перевантажуючи ділянки випасання, що дасть можливіть повертатися до ix використання знову.

Не менш важливе значення для нагулу має й напування. Худобу достатньо напувати 1-2 рази чистою, проточною, холодною водою (у спеку - 3 рази): до 50-80 л на голову на день, у холодну пору року - 1 раз [8].

Впровадження нагулу великої рогатої худоби значно зменшує затрати праці, витрати концентрованих кормів та енергетичних pecypciв, істотно впливає на здешевлення виробництва та поліпшення якості яловичини.

Важливе значення у відгодівлі худоби належить силосу, який досить широко використовують з цією метою у вcix природно-кліматичних зонах України, оскільки вартість його значно менша, ніжінших соковитих кормів, а за поживною цінністю він наближається до зелених кормів. У силосі належної якості добре зберігаються цінні поживні речовини, властиві зеленій рослині, значна кількість мінеральних речовин та вітамінів, його можна використовувати для годівлі тварин протягом цілого року [9].

При відгодівлі на силосі у структурі раціону його частка становить 45-75%, грубих кормів - 10-20% i концентрованих - 15-45%. На 100кг живої маси згодовують 6-8кг силосу, до 1кг грубих кормів i 0,2-0,8кг концентрованих кормів. Молодняку згодовують 20-25кг силосу, а дорослим тваринам - 35-40кг на добу [1].

При відгодівлі силосом, важливо, щоб раціон був збалансованим за протеїном, мінеральними речовинами i вітамінами. Це забезпечуе нормальний обмін i високу трансформацію поживних речовин тваринами. Для забезпечення тварин протеїном можна вводити сечовину або амонійну сіль.

Техніка згодовування кормів тваринам пов'язана з особливостями їх раціонів. В господарстві протягом дня застосовуеться така техніка згодовування кормiв тваринам:

вранці - концентровані корми, кормові буряки, сінаж;

опівдні - силос;

ввечері - концентровані корми, силос, кормові буряки;

на ніч - злаково-бобове, або вико-вівсяне сіно.

Kpім основних кормів до раціону включають мінеральні та вітамінні добавки.

Таблиця 5.Орієнтовний добовий раціон для дійних корів живою масою 500 кг з добовим надоєм 12 кг і вмістом жиру 3,6% на осінньо-зимовий період

Корми	Маса корму	Корм. од.	Суха речовина, кг	Перетравний протеїн, г	Цукор, г	Сирий жир, г	Сира клітковина, г	Са, г	Р, г	Сіль, г	Каротин, мг
Необхідно за нормою	-	11,6	14,9	1160	1045	370	4020	81	57	81	520
Сіно лучне	6	2.52	5.1	15	120	150	1416	43.2	13.2		90
Солома пшенична	3	0.60	2,5	335	9	39	1092	8,4	2,4		12
Сінаж різнотравний	4	1.16	1.8	92	92	40	628	19.6	5.2		100
Силос кукурудзяний	15	3.0	3,8	210	90	150	1125	21	6		300
Меляса	0.5	0.38	0.4	30	271.5			1.6	0.1
Дерть пшенична	3	3.84	2.55	426	45	45	84	2.1	12.9		30.6
Сіль кухонна	0,081									81
динатрійфосфат	0,1								21
Всього в раціоні	-	11.5	16.15	1103	627,5	424	4345	139,1	60,8	81	532,6
+/- до норми		-0.1	+125	-57	-417,5	+54	+325	+58,1	+3,8	-	+12,6

Аналіз раціону;

1. Структура раціону: грубі 27%, соковиті 36%, контцентровані 37%, тип годівлі напівконцентратний, напівсоковитий;

. Витрати корму на 1 кг молока 0,82 корм.од;

. Кількість у раціоні сухої речовини з розрахунку на 100 кг живої маси 3,2 кг;

. Енергетична поживність 1 кг сухої речовини 0,70 корм.од.

. Перетравного протеїну на 1 корм.од. 95,5 г;

. Вміст клітковини в сухій речовині 26,9%;

. Вміст сирого жиру в сухій речовині 2,6%;

. Цукрово-протеїнове відношення 0,57:1;

. Каротину на 1 корм.од. 46 мг.

Таблиця 6.Орієнтовний добовий раціон для дійних корів живою масою 500 кг з добовим надоєм 12 кг і вмістом жиру 3,6% на весняно-літній період

Корми	Маса корму	Корм. од.	Суха речовина, кг	Перетравний протеїн, г	Цукор, г	Сирий жир, г	Сира клітковина, г	Са, г	Р, г	Сіль, г	Каротин, мг
Норма		11,6	14,9	1160	1045	370	4020	81	57	81	520
Трава лучного пасовища	25	6	8,37	625	600	250	255	70	22,5		1375
Трава вико-вівсяної суміші	15	2,7	3	360	345	105	870	30	16		600
Сіно різнотравне	1	0,42	0,86	55	20	25	230	7,2	2,2		45
Дерть зернова	2	2,3	1,7	170	64	44	98	4	7,8		1
Кухонна сіль	0,081									81
динатрійфосфат	0,04								8,4
Всього в раціоні	-	11,42	13,93	1210	1029	424	1453	111,2	56,9	81	2396
Різниця від норми		-0,18	-0,97	+50	-16	+54	-2567	+30,2	+0.1		+1876

Аналіз раціону дійних корів у літній період:

. Структура раціону: грубі 3.7%, соковиті 76%, контцентровані 20%, тип годівлі малоконцентратний;

. Витрати корму на 1 кг молока 0,82 корм.од;

. Кількість у раціоні сухої речовини з розрахунку на 100 кг живої маси 2,79 кг;

. Енергетична поживність 1 кг сухої речовини 0,82 корм.од.

. Перетравного протеїну на 1 корм.од. 106,0 г;

. Вміст клітковини в сухій речовині 10.4%;

. Вміст сирого жиру в сухій речовині 3,0%;

. Цукрово-протеїнове відношення 0,85:1;

. Каротину на 1 корм.од. 209,8 мг;

Годівля абердин-ангуської породи залежить від пори року. У весняно-літній період для корів, ремонтних телиць інетелей практикується пасовищне утримання. Основну потребу у поживних речовинах вони забезпечують за рахунок споживання трави на пасовищах. В окремі періоди, коли урожайність пасовищ низька, для корів з телятами організовують підгодівлю концентрованими кормами.

В осінньо-зимовий період тварини знаходяться в приміщеннях з вигульними майданчиками. Роздавання корму відбувається 2 рази на добу. Годують тварин силосом кукурудзяним, сіном лучним, дертю, соломою.

Утримання тварин

У господарстві застосовують стійлово-пасовищну системи утримання молодняку. При виробництві яловичини застосовують в основному два способи утримання худоби : прив'язний i безприв'язний.

В умовах індустріалізації виробництва яловичини роль прив'язного утримання худоби істотно зменшилась, проте на невеликих фермах, відшених від основних виробничих точок, i у фермерських господарствах цей cnoci6 не втратив свого значення. Його використовують на заключному етапі виробництва яловичини i у спеціалізованих господарствах промислового типу можна застосовувати високо-механізоване обслуговування худоби Впроваджуючи прив'язне утримання худоби, особливо з молочного (10-20-добового) віку, слід мати на увазі, що це, призводить до гіподинамії, порушення апетиту, зменшення приростів, а отже до зниження ефективності вирощування та відгодівлі.

Утримують телят в станках невеличкими групами по 3-5 голів. Температура повітря у приміщенні становить 14-20°С i волопсть 70-80 %.Чистять клітки вручну.

Також у господарстві на відгодвлю ставлять корів, вибракуваних за віком, та з повністю або частково порушеною відтворною функцією, а також корів-первістокз низькою продуктивністю та непридатних до машинного доїння, але здатних ефективно використовувати поживні речовини кормів. Корови на відгодівлі в осінньо-зимовий період утримуються в приміщенні для двйних корів.Там вони дояться до закінчення лактації. У корівнику є один центральний прохід завширшки 2,2м для роздавання кормів i два гнойових розміром 0,4м, розміщених ізпротилежного боку приміщень. Корови поставлені на відгодівлю розміщені в одному з кутів ферми, але через приміщення обов'язково проходить молокопровід. Довжина сійл 2м, ширина 1,1м. В передній частині стійла обладнують годівницю, ширина її вгopi 0,7м, висота задньої стійки - 0,65м, передньої- 0,3м. Підлога в стійлах дерев'яна з кутом нахилу 1,8-2%. В якості підстилки в господарстві використовують солому та тирсу. Стійла обладнані прив'язями для корів. Це короткий металевий ланцюг, прикріплений одним кінцем внизу до спійлової рами, а двома верхніми - охоплює шию корови i закріплюється за допомогою кільця та фіксуючої ланки. У кожному корівнику встановлені автонапувалки типу АЛ-1А, в розрахунку одна напувалка на дві тварини. У господарстві водопостачання централізоване. На території ферми всі корівники та інші приміщення забезпечені водою. Вода за своїми якостями відповідае вимогам ДСТ 2874-73 «Вода питна».

Водопостачання на фермі цілодобово забезпечується напірно- регулювальною спорудою-баштою Забруднені стічні води піддають механічному, хімічному i біологічному очищенню. У ТОВ «Авангард» використовують хімічний спосіб очищения стічних вод -хлоруванням. Хлорне вапно вносять у дозах 0,5-25мг на 1 літру води. Тривалість хлорування триває 40-80 хвилин.

Приміщення, де утримують худобу розраховане на 100 голів. Має ширину 12 м, довжину 72 м та висоту по центру 3,4 м. Кількість вікон - 64. Площа вікна 1,2 м2. Світловий коефіцієнт 1:14 Для штучного освітлення застосовують лампи потужністю 100 Вт. В приміщеннях встановлено 22 електричні лампи. Стіни в корівнику цегляні, дах бетонний з шиферним покриттям. Підлога між стійлами бетонна. Приміщення обладнані водопроводом та каналізацією. Параметри мікроклімату приміщення відповідають прийнятим для даного виду тварин санітарно-гігієнічним нормам.

Приміщення для дорослих тварин взимку не опалюються. Вентиляція природна та штучна.

Утилізацію мертвих тварин у господарстві проводять у біотермічній ямі, яка знаходиться в лісосмузі на відстані одного кілометра від ферми. Глибина ями 10 м, площа перерізу 3×3.

Використання тварин

В господарстві тварини використовуються з метою отримання продукції: молока, яловичини, та гною як побічної продукції. Показниками використання тварин в господарстві являються: поголівя тварин, поголівя основного стада, середньорічний надій на корову, середньодобовий та валовий приріст живої маси, відсоток вибракування тварин та вихід телят

Заготівлі кормів та підготовці їx до згодовування в господарстві приділяеться особлива увага. При заготівлі концентрованих кормів застосовують такі машини і механізми: зернозбиральні комбайни типу «Дон», дробарка, розподільно-змішувальні бункери, розподільчі шнеки. У процесі сінажування використовують косарку КПВ-3, граблі ГВК-6, підбірник-подрібнювач КСК-100А. Транспортування силосу i сінажу до траншей здійснюють вантажними автомобілями. Трамбування траншей проводять тракторами Т-150К.

Роздавання кормів тваринам в ТОВ «Авангард» здійснюється за допомогою мобільного кормороздавача КТУ-10А.

Завантаження зеленої маси на кормороздавачі здійснюється навантажувачем кормів ПСК-5.

Гній з приміщень видаляють щодня за допомогою скребкових транспортерів типу ТСН-160. Від приміщення до гноєсховища гній перевозять в причепах трактором марки МТЗ-80. Зберігають гній в гноєсховищі затериторією ферми на відстані 500 м та на відстані від житлової зони 2 км. Гній використовують восени та весною як органічне добриво. Також гній реалізують для потреб місцевих жителів.

Доїння корів. Основним, найбільш трудомістким процессом в технології виробництва молока є доїння корів. Грунтуючись на закономірностях фізіологічних процесів, що відбуваються під час доїння (молоковіддача та молоковиведення), розроблено основний технологічний документ «Правила машинного доїння корів», який регламентує виконання всіх технологічних операцій машинного доїння. Цей документ охоплює оцінку придатності корів до машинного доїння, технологію та організацію доїння, гігієну обслуговуючого персоналу і правила техніки безпеки.

В господарстві застосовують машинний спосіб доїння.

Доїння корів відбувається у стійлах і передбачає збирання молока у молокопровід, за допомогою якого воно транспортується на первинну обробку та зберігання та переносні відра при контрольних надоях молока.

Для доїння корів в господарстві використовується доїльна установка АДМ-8А з молокопроводом, яка призначена для доїння 200 корів в стійлах, транспортуванню видоєного молока в молочні приміщення, группового обліку (від 50 голів), фільтрації, охолодження і збору в ємкість для зберігання. Установка АДМ-8А на 200 корів складається з 12 доїльних апаратів АДУ-1, вакуумпроводу, чотирьох петель молокопроводів, двох головних вакуум-регуляторів, обладнання для підйому молокопроводу, автомату промивки і двох ваккумних установок УВУ-60/45. При доїнні корів у молокопровід збільшується навантаження на одного оператора машинного доїння з 16-20 голів при доїнні у відра, до 45-50 голів.

Дата добавления: 2021-04-24; просмотров: 135; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 123 4 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!