Тема: Основи загальної та спортивної патології (2 години)
1. Загальна характеристика патології. Поняття про здоров’я та хворобу. Періоди розвитку хвороби. Патологічна реакція, патологічний стан та патологічний процес.
2. Загальна характеристика етіології. Поняття про етіологічні фактори. Зовнішні етіологічні фактори (фізичні, хімічні, біологічні, соціальні, аліментарні, стан нервової системи, вплив фізичних навантажень та ін.). Внутрішні етіологічні фактори (конституція, спадковість, реактивність, імунітет, алергія).
3. Патогенез. Патогенні фактори. Шляхи дії патогенних факторів. Пристосувальні, компенсаторні та регенераційні процеси.
4. Загальні види розладів кровообігу (гіперемія, стаз, ішемія, інфаркт, тромбоз, емболія, кровотеча, крововилив).
5. Загальна характеристика порушень тканинного харчування й обміну речовин. Дистрофія, Ії види. Атрофія. Гіпертрофія. Некроз.
6. Запалення, основні етапи запалення (альтерація, ексудація, проліферація). Ознаки запалення. Гостре та хронічне запалення.
7. Поняття про терморегуляцію Порушення терморегуляції (переохолодження, перегрівання, лихоманка).
8. Загальна характеристика основних пошкоджень та захворювань серед спортсменів.
Лабораторна робота №4
Тема: Оцінка ступеня функціональної напруги регуляторних механізмів серцево-судинної системи організму (4 години)
Короткі теоретичні відомості. Серед методів, що дозволяють оперативно оцінити початкові ознаки перевтоми і перенапруги організму, одне з головних місць займає метод варіаційної пульсометрії або математичний аналіз серцевого ритму.
|
|
|
Цей метод дозволяє оцінити ступінь напруги регуляторних механізмів серцево-судинної системи, тому багато дослідників справедливо розглядають його як основний індикатор відповідної реакції на комплекс зовнішніх впливів, а також головну фізіологічну систему, що забезпечує пристосування організму до фізичних навантажень різного характеру.
Систему керування серцевим ритмом можна представити у виді двох контурів регуляції - центрального і автономного. Звичайний (нормальний, середній) рівень функціонування фізіологічних систем забезпечується автономним контуром регуляції при мінімальній активації центральних механізмів керування. При підвищенні рівня функціонування організму (наприклад, при адаптації до несприятливих умов середовища) потрібно більш активне втручання центральних механізмів у діяльність автономних. При цьому, незважаючи на збереження гомеостазу, адаптивне урівноваження організму із середовищем відбувається за рахунок росту напруги процесів регуляції.
Таким чином, чим більша напруга регуляторних механізмів, тим вища ціна адаптації організму.
|
|
|
З метою одержання інформації, необхідної для математичного аналізу серцевого ритму (тобто для оцінки напруги регуляторних механізмів), проводиться безперервний запис ЕКГ у випробовуваних у 2 стандартному відведенні протягом 2-3 хвилин. Після виміру розміру інтервалів R-R (у мм) (не менше 100 інтервалів) складається динамічний ряд, який піддається статистичній обробці, у результаті чого розраховуються:
· МОДА (Мо, сек.), величина інтервалу R-R, що зустрічається найчастіше і відбиває вплив центрального контуру регуляції на автономний через гуморальні канали;
· АМПЛІТУДА МОДИ (АМо, %) – відношення числа інтервалів R-R, що відповідають значенням Мо, до загального числа інтервалів. АМо виражена у відсотках і відображає вплив центрального контуру регуляції на автономний по нервових каналах;
· ВАРІАЦІЙНИЙ РОЗМАХ ( D Х, сек.) – різниця між максимальним і мінімальним значеннями інтервалів R-R, що характеризує діяльність автономної регуляції ритму серця;
· АМо/ D Х або індекс вегетативної рівноваги (ІВР, а.о.) – співвідношення між симпатичною і парасимпатичною регуляцією серцевого ритму.
 |
На основі одержаних даних розраховується індекс напруги серцево-судинної системи (ІНссс, а.о.), який характеризує ступінь функціональної напруги регуляторних механізмів системи кровообігу.
|
|
|
Відповідно до отриманих кількісних значень ІНссс виділяють такі функціональні стани системи регуляції серцевого ритму:
1. Норма. Величина ІНссс реєструється в межах від 50 до 200 а.о.
2. Дизрегуляція з переважанням активності симпатичного відділу вегетативної нервової системи. ІНссс >= 200 а.о. Визначається серед людей зі зниженими резервними можливостями організму (після важких захворювань, перенапруги), а також із зниженою здатністю до мобілізації функціонального резерву.
3. Дизрегуляція з переважанням активності парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи. ІНссс <= 50 а.о. Визначається у осіб з помірною і вираженою брадикардією, у випадках перенапруги, надмірного порушення підкоркових центрів, порушеннях метаболічних процесів унаслідок патологічних змін в організмі.
Для роботи необхідні: електрокардіограф, метроном, калькулятор.
Хід роботи:
1. У стані спокою у випробовуваного в положенні лежачи реєструється ЕКГ у другому стандартному відведенні (записується не менше 100 кардіоінтервалів). Перед початком запису обов'язково перевіряється заземлення електрокардіографа. Швидкість запису повинна складати 50 мм/с, при цьому 1мм = 0,02 с (в окремих випадках допускається використання швидкості 25 мм/сек., 1мм = 0,04 с).
|
|
|
2. Після запису ЕКГ у стані відносного спокою обстежуваний виконує динамічне навантаження у виді 3-хвилинного бігу на місці з високим підніманням стегна (темп – 180 кроків у хвилину). Відразу після закінчення роботи у випробуваного знову записується ЕКГ відповідно до вказівок, поданих в пункті 1.
3. Через 10-15 хвилин після виконання динамічного навантаження (конкретний час визначається за відновленням ЧСС до значень, зареєстрованих у стані відносного спокою) обстежуваний виконує статичне навантаження у виді «утримання кута» на гімнастичній стінці протягом 15 секунд. Відразу після закінчення навантаження у обстежуваного знову реєструється ЕКГ відповідно до вказівок, поданих у пункті 1.
4. Отримані в стані спокою, після виконання динамічного і статичного навантажень електрокардіограми аналізуються в такий спосіб:
· виміряється тривалість кожного з 100 записаних на ЕКГ інтервалів R-R спочатку в мм. Різниця між кардіоінтервалами не повинна перевищувати 0,5 мм (наприклад: 10мм; 10,5 мм; 11мм і т.д.).
· підраховується частота повторень кожного з визначених інтервалів R-R. Наприклад, інтервал у 10мм зустрічався 5 разів, 10,5 мм – 9 разів, 11мм – 12 разів і т.д.
· на підставі одержаних даних визначається найчастіший кардіоінтервал (Мо, мода, с) (наприклад: 11мм, що зустрівся в отриманому нами масиві найбільше число разів – 12). Для перекладу розміру кардіоінтервала з мм у секунди отримане в мм значення ділиться на швидкість бумагопротяжки електрокардіографа або збільшується на 0,02 (при швидкості 50 мм/с) і на 0,04 (при швидкості 25 мм/с). Наприклад: 11мм · 0,02 = 0,22 с (при швидкості електрокардіографа 50 мм/с).
· АМо (амплітуда моди, %) розраховується шляхом розподілу числа разів повторень Мо на загальну кількість записаних кардіоінтервалів. Наприклад, інтервал в 11мм ми визначили як Мо і він зустрічався в загальному масиві 12 разів. Тоді для розрахунку АМо необхідно 12 розділити на 100 і помножити на 100%.
· D Х (варіаційний розмах, с) розраховується як різниця між максимальним і мінімальним значеннями кардіоінтервалів, отриманими при аналізі 100 інтервалів ЕКГ. Припустимо, максимальний кардіоінтервал складає 15мм, мінімальний – 9мм. Тоді D Х складе 6 мм або 6мм · 0,02 = 0,12с.
· Розмір ІНссс (індексу напруги серцево-судинної системи, а.о.) визначається за формулою:
| |
Таблиця 2
Показники варіаційної пульсометрії у випробуваного в стані відносного спокою, після динамічного і статичного фізичних навантажень.
| № | Показники | Відносний спокій | Після динамічної роботи | Після статичної роботи |
| 1. | Мо (с) | |||
| 2. | АМо (%) | |||
| 3. | DХ (с) | |||
| 4. | ІНссс (а.о.) |
5. Усі отримані в ході роботи дані заносяться в спеціальну таблицю і робиться висновок про рівень функціональної напруги серцево-судинної системи обстежуваних у стані відносного спокою і після фізичних навантажень різного характеру.
ВИСНОВОК: за отриманими даними робиться висновок про рівень функціональної напруги серцево-судинної системи випробуваного, а також про ступінь адекватності використаних для нього в роботі видів фізичних навантажень.
Питання для самоконтролю:
1. Поняття про функціональну напругу фізіологічних систем організму. Причини виникнення функціональної напруги.
2. Загальна характеристика методу варіаційної пульсометрії та його значення при проведенні обстежень спортсменів. Поняття про центральний і автономний контури регуляції серцевого ритму.
3. Основні особливості проведення обстеження за допомогою методу варіаційної пульсометрії.
Лабораторна робота № 5
Тема: Використання розрахункових показників щодо оцінки функціонального стану системи зовнішнього дихання спортсменів (2 години)
Короткі теоретичні відомості. В діагностиці поточного функціонального стану системи зовнішнього дихання велике значення має ряд розрахункових методів визначення інтегральних параметрів означеної системи.
Одним із перших розрахункових показників є відхилення фактичної величини ЖЄЛ від належної ЖЄЛ (відх. ЖЄЛ, %).
Відх. ЖЄЛ = ((фЖЄЛ – нЖЄЛ) / нЖЄЛ) · 100
де відх. ЖЄЛ – відхилення фактичної величини ЖЄЛ від належної, %; нЖЄЛ – величина належної ЖЄЛ, л; фЖЄЛ – фактична величина ЖЄЛ, л.
Дата добавления: 2021-03-18; просмотров: 47; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!