ІV. Соціокультурні функції мистецтва .
Проблема соціокультурних функцій мистецтва є однією з найбільш фундаментальних проблем естетики. Сутність мистецтва найбільш виразно проявляється в його функціях.
Ю.Б. Борєв дає таку класифікацію його функцій:
- суспільно-перетворююча (мистецтво як діяльність);
- пізнавально-евристична (мистецтво як знання та просвіта);
- прогностична ("кассандрове начало", або мистецтво як передбачення);
- інформаційно-комунікативна (мистецтво як спілкування та повідомлення);
- виховна (мистецтво як катарсис);
- сугестивна (мистецтво як навіювання);
- естетична - (мистецтво як формування творчого духу та ціннісних орієнтацій);
- гедоністична (мистецтво як насолода);
- компенсаторна (мистецтво як психотерапія).
Керуючись системним підходом, Каган М.С. характеризує функціональні стосунки мистецтва як складової культурного виміру людського буття по відношенню до природи, суспільства, людини, культури.
Функції мистецтва по відношенню до людини. Проблема відношення мистецтва до людини проявляється в тому, що мистецтво з самого початку виступало засобом олюднення людини -відривало її від тваринного стану, підносило над суто біологічними, утилітарними практичними потребами.
Функції мистецтва по відношенню до суспільства. У своєму відношенні до суспільства мистецтво виступає як засіб зміцнення суспільних зв'язків між людьми.
Функції мистецтва по відношенню до природи. Мистецтво здатне впливати не лише на людину і суспільство, але й на саму природу. Воно не лише зображує природу, але і перетворює її - як в уяві, так і в реальному матеріальному бутті.
|
|
|
Функції мистецтва стосовно культури. У відношенні до культури мистецтво виконує функцію її самосвідомості, здатне виступати дзеркалом культури, її автопортретом.
V.Види мистецтва та основні художньо-стильові напрямки.
Види мистецтва поділяють на: просторові (пластичні), де образ розгорнутий у просторі; часові, де образ розвивається у часі (музика, література); просторово-часові, або видовищні, де образ характеризується і тілесністю, і тривалістю (танець та ін.); образотворчі - мистецтва, що використовують знаки, схожі на реальність (живопис, скульптура та ін.); види, що використовують знаки незображувального типу, звертаючись безпосередньо до асоціативних механізмів сприйняття (архітектура, музика та ін.); синтетичні - види, де знаки носять змішаний характер (пісенне мистецтво та ін.).
Детальніше зупинимось на окремих видах мистецтва.
Архітектура, зодчество є мистецтво проектувати та зводити будинки, споруди та їх комплекси.
Скульптура є видом образотворчого мистецтва, твори якого мають об'ємну, фізично тривимірну форму, створюються з різних матеріалів шляхом ліплення, висікання, лиття тощо.
|
|
|
Живопис є видом образотворчого мистецтва, твори якого формуються з допомогою фарб, що наносяться на тверду поверхню (основу).
Графіка - вид образотворчого мистецтва, що включає малюнок та засновані на ньому друковані зображення.
Декоративне мистецтво - галузь пластичних мистецтв, твори якої, поряд з архітектурою, художньо формують матеріальне середовище людини, вносячи в нього естетичне, ідейно-образне начало.
Театр є видом мистецтва, специфічним засобом виразності якого є сценічна дія, що виникає у процесі гри актора перед публікою.
Художня література, мистецтво слова - особливий вид мистецтва, у якому матеріальним носієм образності виступає мова.
Музика - вид мистецтва, що виражає та відображає людське життя у звукових образах.
Хореографія, танець - вид мистецтва, у якому основними засобами створення художнього образу є динамічні рухи та пози людського тіла, поетично осмислені та організовані в просторі і часі.
Фотомистецтво, художня фотографія - вид образотворчого мистецтва, твори якого створюються засобами фотографії.
|
|
|
Кіномистецтво - вид мистецтва, твори якого формуються з допомогою кінозйомки реальних, спеціально інсценованих або відтворюваних засобами мультиплікації подій.
Телебачення - засіб масової комунікації та екранне видовище, близьке до кіно.
Естрадно-циркове мистецтво носить, перш за все, розважальний характер, але також може виражати значний суспільно-політичний сенс (наприклад, сатиричне мистецтво, клоунада).
Історичний характер мистецтва знаходить свій вираз у розмаїтті художньо-стильових форм.
Історію світового мистецтва можна розглядати як історію художніх стилів.
Більш детальний розгляд усього розмаїття художньо-стильових форм розглядається при характеристиці відповідних культурно-історичних епох художнього розвитку - первісної, античної, середньовічної, ренесансної, нового та новітнього часу.
Дата добавления: 2021-03-18; просмотров: 60; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!