ІІІ. Специфічні риси мистецтва як духовної сфери суспільного життя.
Тема2. Рел ігія та мистецтво в системі культури.
І. Релігія в соціокультурній системі суспільства.
Релігія - це світогляд, який задає певну картину світу і в той же час формує систему цінностей та норм; релігійне витлумачення світу є засобом орієнтації в ньому людини та регуляції її поведінки, набуття нею життєвого смислу.
Провідне місце в релігійному світогляді належить подвоєнню світу на відкритий, доступний людському природному сприйняттю, та прихований, таємний, проте найважливіший та священний.
Релігія гармонізує свідомість віруючої людини та постійно підтримує її в повсякденному житті. Вона задовольняє потребу людини у рівновазі та гармонії зі світом, переживання єдності з усім сущим, формує відчуття певної стабільності.
Основні функції релігії:
-світоглядна;
-ілюзорно-компенсаторна;
-комунікативна;
-інтегративна;
Спроби пояснити, що являє собою релігія, привели до формування спеціальної галузі гуманітарного знання – релігієзнавства. Релігієзнавство - комплексна галузь людського знання, яка склалася внаслідок зусиль представників богословсько-теологічної, філософської та наукової думки. Історично першою формою релігієзнавчого знання були теологія - вчення про Бога в католицькій та протестантській традиції, а також богослов'я - вчення про прославлення Бога в православній традиції.
Існують живі і мертві релігії. Живі релігії - ті, що існують зараз і здійснюють вплив на свідомість і поведінку певних груп людей, мотивуючи і спрямовуючи її. Мертві релігії - це ті, котрі колись існували, але з часом зникли. Деякі з них залишили по собі пам'ять у вигляді руїн храмів, поховань, релігійних текстів, міфів.
|
|
|
За характером їх виникнення виділяються природні релігії та релігії одкровення.
В історичному плані виділяють такі форми релігії:
- ранні (родоплемінні, первісні - функціонують у межах одного роду чи племені);
- національно-державні (етнічні та регіональні) релігії,
- світові релігії - не обмежуються одним народом чи державою, а прагнуть виразити потреби всіх людей: буддизм, християнство, іслам;
- нетрадиційні релігії сучасності.
ІІ. Основні структурні елементи релігії.
В релігії можна виділити такі основні елементи, як релігійна свідомість, релігійний культ, релігійні організації.
Релігійна свідомість - визначальний елемент релігії. Центральною рисою релігійної свідомості виступає релігійна віра у надприродне(трансцендентне – те, що неосяжне розумом). Взагалі, віра - це особливий психологічний стан повного визнання і прийняття якогось твердження або положення речей за умови дефіциту точної інформації, без достатніх підстав і готовність діяти відповідно до них. Особливості релігійної віри полягають у твердому переконанні людини в існуванні надприродного, у той час як нерелігійна віра, наприклад, в існування позаземних форм життя, позбавлена цієї ознаки.
|
|
|
Релігійна свідомість включає два взаємопов'язаних і водночас відносно самостійних рівні: релігійну психологію та релігійну ідеологію. Релігійна психологія - це сукупність властивих масі віруючих уявлень, почуттів, настроїв, звичок, традицій, пов'язаних із певною системою релігійних ідей.
Релігійна ідеологія - це система ідей, розробкою та пропагандою яких займаються релігійні організації, професійні богослови та служителі культу.
Невід'ємною частиною будь-якої релігії, її реалізації у сфері повсякденного практичного життя є культ. Поняття культу може вживатися в широкому та вузькому значенні. У широкому значенні культ - це шанування чогось як вищого, священного. У вузькому значенні культ - сукупність символічних дій, за допомогою яких віруючий намагається вплинути на надприродні сили. Культ включає обряди, ритуали, свята, церемонії, жертвоприношення, таїнства, богослужіння, пости, молитви, а також матеріальні предмети, які при цьому використовуються - храми, священні реліквії, посуд, одяг тощо.
|
|
|
Релігія матеріалізується також у релігійних організаціях - об'єднаннях послідовників тієї чи іншої релігії, що виникають на основі спільності вірувань та обрядів. Основні форми релігійних організацій: церква, секта, харизматичний культ, деномінація.
Отже, підбиваючи підсумок усьому вищесказаному, можна зробити висновок, що розвинуті релігії являють собою досить складне структуроване утворення, що містить у собі релігійну свідомість, релігійний культ та релігійні організації. Всі вони утворюють цілісну релігійну систему.
ІІІ. Специфічні риси мистецтва як духовної сфери суспільного життя.
Серед форм культурної діяльності особливе місце посідає мистецтво у всій безлічі своїх форм, видів, типів тощо. В цілому мистецтво являє собою унікальний суспільний феномен.
Мистецтво - це особливий спосіб духовно-практичного освоєння світу крізь призму людських цінностей, життєвих смислів та значень. Воно відображає життя в образно-емоційній, інтуїтивній формі - на відміну від "сухих" категорій науки.
Характерними рисами мистецтва виступають:
|
|
|
- створення художніх образів;
- інтуїтивно-емоційний спосіб осягнення дійсності;
- у мистецтві людина виражає себе у своїй цілісності - на відміну від інших видів діяльності, де вона реалізує якусь одну свою сторону;
- наявність вимислу та умовності; мистецтво не призначено для точного копіювання життя: через мистецтво людина поринає у світ художніх образів, але при цьому вона завжди усвідомлює цю ілюзорність та умовність;
-мистецтво завжди несе на собі відбиток особистості митця - на відміну від безособового характеру мови науки.
Мистецтво тісно пов'язано з іншими сферами духовного життя: мораллю, філософією, релігією, правом, наукою.
Мистецтво займає специфічне положення серед інших сфер культури. У художній діяльності, як у краплі води, відображуються всі основні форми діяльності людини - перетворення, пізнання, спілкування, оцінювання.
Дата добавления: 2021-03-18; просмотров: 59; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!