Юридична выдповыдальнысть суддыв
Статус судді Конституційного Суду України
Статус судді Конституційного Суду України визначається Конституцією України, Законом “Про Конституційний Суд України” та законами України про статус суддів. Особа, що призначена на посаду судді Конституційного Суду України Президентом України, Верховною Радою України чи З’їздом суддів України, набуває статусу судді Конституційного Суду України зі вступом на посаду судді, тобто з дня складення присяги. Відповідно до статті 17 Закону, суддя Конституційного Суду України складає присягу на засіданні Верховної Ради України, яке проводиться за участю Президента України, а також Прем’єр-міністра України, Голови Верховного Суду України або осіб, які виконують їх повноваження. Так, відповідно до статті 149 Конституції України, на суддів Конституційного Суду України поширюються гарантії незалежності та недоторканності.Крім цього, розрізняють статус діючого судді, судді, який перебуває у відставці, а також статус судді, повноваження якого призупинені. Правовий статус членів конституційних судів забезпечується відповідною системою гарантій. Вона складається з багатьох чинників, але принципове значення має фактор стабільності, жорсткості, чіткої визначеності і обмеженості джерел (форм) права, що регулюють зміст статусу конституційного суду. Громадянин Укр.,40р,20р.живе в Укр.вища юр.освыта,стаж роботи 10р,володыєукр..мовою.Маютьпомічника,наук.консультанта.Мантія,нагрудний знак.
|
|
|
Ради суддів
1. У період між конференціями суддів функції суддівського самоврядування виконує відповідна рада суддів.
2. У системі судоустрою утворюються і діють відповідно до системи судів рада суддів загальних судів, рада суддів господарських судів, рада суддів адміністративних судів.
3. До рад суддів входять по 11 суддів, обраних відповідними конференціями суддів.
4. Рада суддів обирає із свого складу голову ради, заступника голови і секретаря ради суддів. Судді, які займають адміністративні посади в судах, секретарі судових палат не можуть бути членами ради суддів.
5. Рада суддів у період між конференціями суддів організовує виконання рішень конференції та контроль за їх виконанням, а також вирішує питання про скликання конференції суддів. Повноваження і порядок роботи ради суддів визначаються цим Законом та положенням про раду суддів, що затверджується конференцією суддів.
6. Рада суддів:
1) здійснює контроль за організацією діяльності відповідних судів, заслуховує інформацію голів цих судів про діяльність судів, інформацію Голови Державної судової адміністрації України з питань організаційно-матеріального забезпечення відповідних судів;
|
|
|
2) розглядає питання правового захисту суддів, соціального захисту і побутового забезпечення суддів та їхніх сімей, заслуховує з цих питань представників Державної судової адміністрації України, приймає відповідні рішення;
3) вносить подання Вищій раді юстиції щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах та звільнення їх з таких посад;
4) визначає на основі поданих зборами суддів пропозицій щодо делегатів на конференцію суддів, склад відповідної конференції суддів виходячи з досвіду роботи кандидатів у делегати та їх авторитету;
5) звертається з пропозиціями щодо вирішення питань діяльності відповідних судів до органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
6) приймає інші рішення з питань, віднесених до її повноважень.
7. Рада суддів звітує про свою діяльність перед відповідною конференцією суддів.
8. Рішення ради суддів є обов'язковими для суддів, які займають адміністративні посади в судах відповідної судової юрисдикції. Рішення ради суддів може бути скасовано конференцією суддів.
Стаття 127. Рада суддів України
1. У період між з'їздами суддів України вищим органом суддівського самоврядування є Рада суддів України.
|
|
|
2. Рада суддів України обирається з'їздом суддів України у складі одинадцяти суддів. До складу Ради суддів України входять по три представники від кожної конференції суддів та по одному представнику від Конституційного Суду України та Верховного Суду України. Пропозиції щодо кандидатур до складу Ради суддів України можуть вносити конференції суддів, а також окремі делегати з'їзду. Не можуть бути обраними до складу Ради суддів України судді, які обіймають адміністративні посади в судах, та секретарі судових палат.
3. Члени Ради суддів України на засіданні Ради обирають зі свого складу голову Ради суддів України, його заступника та секретаря.
4. Рада суддів України у період між з'їздами суддів України організовує виконання рішень з'їзду та контроль за їх виконанням, а також вирішує питання про скликання з'їзду. Повноваження та порядок роботи Ради суддів України визначаються цим Законом та положенням про Раду суддів України, яке затверджується з'їздом суддів України.
5. Рада суддів України:
1) розробляє та організовує виконання заходів щодо забезпечення незалежності судів і суддів, поліпшення стану організаційного забезпечення діяльності судів;
|
|
|
2) розглядає питання правового захисту суддів, соціального захисту суддів та їхніх сімей, приймає відповідні рішення з цих питань;
3) призначає та звільняє Голову Державної судової адміністрації України та його заступників;
4) здійснює контроль за організацією діяльності судів;
5) звертається з пропозиціями щодо питань діяльності судів до органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
6) затверджує зразки посвідчень судді, судді у відставці, народного засідателя, присяжного;
7) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
6. Рішення Ради суддів України, прийняті в межах визначених цим Законом повноважень, є обов'язковими для всіх органів суддівського самоврядування. Рішення Ради суддів України може бути скасовано з'їздом суддів України.
7. На засідання Ради суддів України запрошується Міністр юстиції України.
8. При розгляді питань, пов'язаних із фінансуванням судів, на засідання Ради суддів України запрошується Міністр фінансів України.
Збори суддів
1. Збори суддів - це зібрання суддів відповідного суду, на якому вони обговорюють питання внутрішньої діяльності цього суду та приймають колективні рішення з обговорюваних питань.
2. Збори суддів скликаються головою відповідного суду за власною ініціативою або на вимогу не менш як третини від загальної кількості суддів даного суду.
3. Збори суддів місцевих та апеляційних судів скликаються у міру потреби, але не рідше одного разу на три місяці.
4. Збори суддів є повноважними, якщо на них присутні більше половини від загальної кількості суддів даного суду. На збори суддів можуть запрошуватися працівники апарату суду, інші особи. У голосуванні беруть участь лише судді цього суду.
5. Збори суддів місцевих та апеляційних судів:
1) обговорюють питання щодо внутрішньої діяльності суду чи роботи конкретних суддів або працівників апарату суду та приймають з цих питань рішення, які є обов'язковими для суддів та працівників даного суду;
2) визначають спеціалізацію суддів з розгляду конкретних категорій справ відповідної судової юрисдикції за пропозицією голови суду;
3) заслуховують звіти суддів, які обіймають адміністративні посади в даному суді, та керівника апарату суду;
4) подають відповідній раді суддів пропозиції щодо делегатів на конференцію суддів;
5) здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом.
6. Збори суддів можуть звертатися з пропозиціями щодо питань діяльності суду до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які зобов'язані розглянути ці пропозиції і дати відповідь по суті.
7. Збори суддів можуть обговорювати питання щодо практики застосування законодавства, розробляти відповідні пропозиції щодо вдосконалення такої практики та законодавства, вносити свої пропозиції на розгляд вищого спеціалізованого суду та Верховного Суду України.
Стаття 116. Збори суддів Верховного Суду України та збори суддів вищого спеціалізованого суду
1. Збори суддів Верховного Суду України, збори суддів вищого спеціалізованого суду скликаються за пропозицією голови відповідного суду або на вимогу не менш як третини від загальної кількості суддів даного суду.
2. Збори суддів Верховного Суду України, збори суддів вищого спеціалізованого суду скликаються у міру потреби, але не рідше одного разу на три місяці. 3. Збори суддів Верховного Суду України, збори суддів вищого спеціалізованого суду є повноважними, якщо на них присутні більше половини від загальної кількості суддів даного суду.На збори суддів можуть запрошуватися працівники апарату суду, інші особи. У голосуванні беруть участь лише судді даного суду.
4. Збори суддів Верховного Суду України, збори суддів вищого спеціалізованого суду:
1) обговорюють питання щодо внутрішньої діяльності суду або роботи конкретних суддів чи працівників апарату суду та приймають з цих питань рішення, які є обов'язковими для суддів та працівників даного суду;
2) заслуховують звіти суддів, які обіймають адміністративні посади в суді, та керівника апарату суду;
3) здійснюють інші повноваження, визначені законом.
5. Збори суддів вищого спеціалізованого суду визначають спеціалізацію суддів з розгляду конкретних категорій справ відповідної судової юрисдикції за пропозицією голови вищого спеціалізованого суду, приймають рішення про утворення та склад судових палат вищого спеціалізованого суду та призначають секретарів судових палат.
6. Збори суддів Верховного Суду України та суддів вищого спеціалізованого суду можуть звертатися з пропозиціями щодо вирішення питань діяльності суду до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які зобов'язані розглянути ці пропозиції і дати відповідь по суті.
7. Збори суддів Верховного Суду України в порядку, встановленому цим Законом, подають відповідній раді суддів пропозиції щодо делегатів на конференції суддів та обирають делегатів на з'їзд суддів України.
8. Збори суддів вищого спеціалізованого суду в порядку, встановленому цим Законом, подають відповідній раді суддів пропозиції щодо делегатів на конференцію суддів.
Стаття 117. Виконання рішень зборів суддів
1. Виконання рішень зборів суддів за дорученням зборів покладається на голову відповідного суду або його заступника.
Стаття 118. Конференції суддів
1. Конференція суддів - це зібрання суддів (делегатів) відповідних судів, на якому вони обговорюють питання діяльності цих судів та приймають колективні рішення з обговорюваних питань.
2. Конференція суддів відповідних судів:
1) обговорює і вирішує питання щодо фінансування та організаційного забезпечення діяльності відповідних судів, заслуховує з цих питань інформацію представників Державної судової адміністрації України;
2) заслуховує звіти відповідних рад суддів, інформацію Голови Державної судової адміністрації України;
3) формує відповідну раду суддів;
4) затверджує положення про раду суддів;
5) розробляє пропозиції для внесення на розгляд з'їзду суддів України;
6) звертається з пропозиціями щодо вирішення питань діяльності відповідних судів до органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
7) обирає делегатів на з'їзд суддів України;
8) ініціює проведення позачергового з'їзду суддів України в порядку, встановленому цим Законом; 9) обговорює інші питання, віднесені до повноважень органів суддівського самоврядування відповідно до цього Закону.
3. Конференція суддів приймає рішення, які є обов'язковими для рад суддів та суддів відповідних судів.
4. Конференція суддів обирає відкритим або таємним голосуванням з числа делегатів конференції раду суддів, яка є виконавчим органом конференції суддів.
Стаття 119. Види конференцій суддів та порядок їх формування
1. У системі судоустрою діють відповідно до системи судів конференція суддів загальних судів, конференція суддів господарських судів та конференція суддів адміністративних судів.
2. До складу конференції суддів загальних судів входять:
1) по два судді від Автономної Республіки Крим, кожної області, міст Києва та Севастополя, з яких один суддя є представником місцевих загальних судів та один суддя є представником апеляційного суду відповідної адміністративно-територіальної одиниці;
2) шість суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ;
3) суддя Верховного Суду України.
3. До складу конференції суддів господарських судів та конференції суддів адміністративних судів входять:
1) по одному судді від кожного місцевого, апеляційного суду відповідної судової юрисдикції;
2) шість суддів відповідного вищого спеціалізованого суду;
3) суддя Верховного Суду України.
Стаття 120. Порядок скликання конференцій суддів
1. Конференція суддів скликається не рідше одного разу на рік за ініціативою відповідної ради суддів. Конференція суддів може бути скликана також за пропозицією не менш як однієї третини від складу делегатів останньої конференції суддів. У разі неприйняття радою суддів зазначеної пропозиції ініціатори скликання конференції (не менш як одна третина від складу делегатів останньої конференції) утворюють організаційне бюро із скликання конференції суддів, яке має повноваження ради суддів щодо скликання конференції.
2. Про день і час початку роботи конференції та питання, що вносяться на її обговорення, судді відповідних судів повідомляються не пізніш як за п'ятнадцять днів до початку роботи конференції.
Стаття 121. Порядок проведення конференції суддів
1. Конференція суддів вважається повноважною, якщо в її роботі беруть участь не менш як дві третини від складу делегатів відповідних судів. На конференції можуть бути присутні також запрошені організаторами конференції судді, які не є делегатами конференції. ( Текст документа взято з сайта Верховної Ради України )
2. Конференцію суддів відкриває голова відповідної ради суддів, а в разі якщо конференцію скликано не за рішенням ради суддів - уповноважений представник організаційного бюро із скликання конференції суддів.
3. Конференція суддів обирає відкритим голосуванням з числа делегатів конференції президію конференції в кількості, визначеній рішенням конференції, а також інші робочі органи конференції. Президія організовує роботу конференції суддів.
4. Конференція суддів затверджує порядок денний конференції та визначає регламент її роботи. 5. Рішення конференції суддів приймається більшістю голосів делегатів конференції відкритим або таємним голосуванням.
6. Інші питання порядку проведення конференції суддів регулюються регламентом відповідної конференції суддів.
Юридична выдповыдальнысть суддыв
В Україні судді несуть кримінальну відповідальність на загальних підставах. Кримінальним кодексом України поряд зі службовими злочинами передбачено також злочини, які можуть бути вчинені суддями як посадовими особами, що здійснюють правосуддя. Склади цих злочинів і покарання за них визначаються Розділом XVIII “ Злочини проти правосуддя ”. Зокрема лише суддями може бути вчинений такий злочин як постановлення завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови [1, c. 987]. Цивільно - правову відповідальність за шкоду, заподіяну неправосудним судовим рішенням, а також бездіяльністю судді, повинна нести держава. Адже суддя, здійснюючи судочинство, діє від імені України. При цьому шкода повинна відшкодовуватися лише за умови, якщо суддя ухвалив неправосудне рішення умисно або через необачність, яку він повинен був не допустити [ 2, с.310].Специфіка правового статусу державної посади судді також обумовлює неоднозначність питання щодо адміністративної відповідальності суддів. Як передбачає Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 року № 4 “Про застосування законодавства що забезпечує незалежність суддів ”[3], порушення встановленого законодавством порядку притягнення суддів до адміністративної відповідальності тягне за собою закриття справи на підставі В умовах сьогодення адміністративна відповідальність могла б виступати інструментом розправи, наприклад представників органів міліції, з «незручним» суддею або проявом взагалі негативного ставлення до суду, що, на жаль, часто має місце на практиці. Дисциплінарна відповідальність полягає в офіційному реагуванні на вчинення суддею дій, які компрометують його як суддю, незалежно від того, вчинені вони в суді під час здійснення своїх повноважень, чи поза судом. Згідно із Законом України «Про статус суддів», суддю можна притягнути до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку .Закон України «Про судоустрій України» передбачає загальне правило: право ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність судді належить народним депутатам України; Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини; Голові Верховного Суду України (Голові вищого спеціалізованого суду - щодо судді відповідного спеціалізованого суду, за винятком ініціювання звільнення судді); Міністру юстиції України; голові відповідної ради суддів; членам Ради суддів України .На сьогодні процедура здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів регулюється одночасно аж трьома Законами України: «Про судоустрій України» (глава 14) , «Про статус суддів» (глава VI) і «Про Вищу раду юстиції» (глави 4-5 розділу ІV) . Таке «потрійне» регулювання у багатьох моментах є неузгодженим і колізійним. Тому правове регулювання дисциплінарного провадження необхідно уніфікувати. Для досягнення справедливих результатів дисциплінарна процедура має наближатися до судової. Дисциплінарна справа має розглядатися на змагальних засадах. За наслідками розгляду дисциплінарної справи до порушників суддівської дисципліни мають вживатися відповідні заходи – аж до ініціювання звільнення судді з посади у зв‘язку з порушенням присяги. Коло дисциплінарних стягнень доцільно розширити за рахунок призначення кваліфікаційної атестації для підтвердження кваліфікаційного класу. Таким чином,щоб унеможливити тиск на суддю шляхом кримінального переслідування, потрібно удосконалити процедуру відкриття провадження у кримінальній справі (порушення кримінальної справи) щодо судді, зокрема відповідальність за відкриття провадження у кримінальній справі стосовно суддів доцільно покласти на Генерального прокурора України та його заступників. Для підвищення рівня довіри до суду необхідно відновити процедуру зупинення повноважень судді у разі розслідування щодо нього кримінальної справи На суддів не можна покладати обов’язок нести цивільно-правову відповідальність за заподіяну внаслідок їх діяльності (бездіяльності) шкоду. Водночас на законодавчому рівні необхідно відпрацювати чіткі та ефективні механізми для відшкодування особі такої шкоди. Інститут дисциплінарної відповідальності суддів також потребує суттєвого удосконалення. По-перше, потрібно чітко визначити підстави дисциплінарної відповідальності суддів, щоб судді могли передбачати можливі негативні наслідки своєї поведінки. По-друге, не варто обмежувати коло осіб, які мають право звернутися із заявою щодо відкриття дисциплінарного провадження у справі. По-третє, дисциплінарну процедуру треба наблизити до судової з тим, щоб забезпечити змагальність у ній.
Згідно з Конституцією України до повноважень КСУ належать:
1) вирішення питання про відповідність Конституції України (конституційність):
— законів та інших правових актів Верховної Ради України;
— актів Президента України;
— актів Кабінету Міністрів України;
— правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим (п. 1 ч. 1 ст. 150);
2) надання висновку:
— про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість (ч. 1 ст. 151);— про відповідність вимогам статей 157 і 158 Конституції України законопроектів про внесення змін до Конституції України (ст. 159);— про порушення Верховною Радою Автономної Республіки Крим Конституції України або законів України (п. 28 ч. 1 ст. 85);3) перевірка справи про усунення Президента України з посади у порядку імпічменту і надання висновку щодо додержання конституційної процедури її розслідування і розгляду (ч. 6 ст. 111, ч. 2 ст. 151);4) офіційне тлумачення Конституції України та законів України (п. 2 ч. 1 ст. 150).Поняття законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України та правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим передбачені відповідно ст. 91, ч. 3 і ч. 4 ст. 106, ст. ст. 117, 135 і 137 Конституції України.
Дата добавления: 2020-12-12; просмотров: 57; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!