Профілактика девіантно - делінквентної , аддиктивної поведінки військовослужбовців.
Профілактика девіантної поведінки військовослужбовців – це сукупність виховних, правових, соціально-психологічних та медичних заходів, спрямованих на попередження, усунення та нейтралізацію основних причин та умов, які сприяють виникненню та розвитку різного роду відхилень у поведінці військовослужбовця.
Мета профілактики девіантної поведінки:
1. Формування у воїнів позитивних ціннісних орієнтацій в процесі бойової підготовки, навчально-виховної роботи.
2. Залучення їх до соціально-корисної діяльності, розвиток різнобічних інтересів та захоплень.
3. Виховання активної особистості, підтримка ініціативи.
4. Формування якостей громадянина, який дотримується правових норм та володіє основами правової культури.
5. Формування адекватної і позитивної самооцінки.
6. Зміцнення фізичного і психічного здоров'я.
Принципи здійснення профілактики:
- індивідуально-особистісний підхід;
- опора на позитивні сторони особистості;
- об'єктивність;
- конфіденційність.
Профілактика відхильної поведінки у збройних силах структурно поділяється:
За спрямованістю:
– загальна – спрямована на удосконалення соціального життя, на усунення його негативних факторів, а також формування позитивно орієнтованої особистості;
– спеціальна - безпосередньо спрямована на попередження, усунення та нейтралізацію умов та причин конкретних форм девіацій (алкоголізм, наркоманія, суїцид, злочинність і тому інше).
|
|
|
За видом:
- первинна профілактика – головне завдання – виявлення, корекція та ліквідація несприятливих соціальних і психологічних факторів, які пливають на формування у військовослужбовців девіантних форм поведінки, а також на підвищення стійкості до цих факторів. У військових умовах є найбільш масовою та ефективною.
- вторинна профілактика – головне завдання - раннє виявлення осіб з нервово-психічною нестійкістю, акцентуацією характеру і проведенням заходів медично-психологічної корекції їх поведінки. Виявлення осіб з нервово-психологічною нестійкістю здійснюється в першу чергу під час проведення соціально-психологічного вивчення військовослужбовців.
- третинна профілактика – носить цілком медичну спрямованість і включає лікування захворювань, які супроводжуються порушенням поведінки.
За характером заходів:
- виховні заходи,
- правові заходи,
- соціально-психологічні заходи
- медичні заходи.
За джерелом впливу:
- проведену командуванням частини (установи),
- проведену медичною службою,
- проведену психологами та, психофізіологами,
- офіцерами з виховної та соціально-психологічної роботи,
|
|
|
- прокуратурою та громадськими організаціями.
До ЗАГАЛЬНОЇ профілактики можна віднести:
- проведення комплексу заходів з забезпечення успішної адаптації молодих солдат до умов військової служби;
- всебічне ретельне вивчення індивідуально-психологічних якостей особового складу, знання особливостей їх виховання, потреб та запитів;
- належний рівень організації та проведення індивідуально-виховної роботи;
- забезпечення статутного порядку в частині, підрозділі;
- проведення раптових контрольних перевірок (вдень та у ночі), а також в місцях роботи і несення служби, поза пунктом постійної дислокації.
- доведення та ретельне роз’яснення особовому складу обов’язків військової служби, особистої відповідальності за виконання військового обов’язку;
- проведення бесід на правову тематику, доведення кримінальної відповідальності за скоєння злочинів;
- створення належних соціально-побутових умов;
- доведення та роз’яснення особовому складу їх прав та свобод;
- організація бойової та гуманітарної підготовки в частині, підрозділі;
- підтримання статутних взаємовідносин між військовослужбовцями, начальниками та підлеглими;
- організація належного рівня відпочинку та дозвілля особового складу;
|
|
|
- належний рівень всебічного забезпечення відповідно до встановлених норм (грошове, речове, продовольче, медичне, житлове забезпечення).
До СПЕЦІАЛЬНОЇ профілактики можна віднести проведення проблемно-цільової роботи за конкретно визначеною цільовою спрямованістю.
Наприклад:
- профілактика та попередження самовільного залишення військової частини, ухилень від військової служби;
- профілактика та попередження випадків травмування та загибелі особового складу;
- профілактика та попередження випадків самогубства серед особового складу;
- профілактика та попередження нестатутних взаємовідносин між військовослужбовцями;
- тиждень молодого солдата, мета якого забезпечення успішної адаптації до умов військової служби;
- профілактика та попередження правопорушень корисливої спрямованості.
Індивідуальна:
- проведення індивідуальних бесід і консультацій з метою з'ясування й усунення негативних причин;
- спеціальне навчання особистості, формування правових основ, норм соціально-позитивної поведінки, знань про ризик здійснення протиправних вчинків і дій, про їхні наслідки і т.ін.
|
|
|
У центрі профілактики девіантної поведінки повинні бути військовослужбовці:
- з адаптаційними розладами;
- схильні до вживання алкоголю та наркотичних речовин;
- які перенесли тяжкі травми головного мозку, мають різного роду вади;
- виховувались у неблагополучних сім'ях;
- фізично ослаблені
- допускали систематичні порушення військової дисципліни;
- мають негативні показники за методиками вивчення індивідуально-психологічних якостей особистості (акцентуації характеру, нервово-психічна нестійкість, агресивність).
- мають низький рівень освіти, низька успішність у школі
- перебували (перебувають) впливом неформальної групи однолітків з асоціальними тенденціями;
Групова ( колективна):
- проведенні бесіди;
- просвітницька діяльність;
- організація диспутів та дискусій;
- проведення рольових ігор, в ході яких програються основні ситуації, пов'язані з відхиленнями в поведінці;
- ділова гра;
- організація екскурсій.
Профілактика відхильної поведінки може бути реалізована за таких умов:
- поєднання зусиль командирів, заступників з виховної роботи, представників служб тилу та медичної служби, громадських організацій);
- пріоритетність первинної профілактики відхильної поведінки.
Умови успішності профілактичної роботи:
- комплексність;
- послідовність;
- конкретна спрямованість;
- своєчасність.
ПРИНЦИПИ ПРОФІЛАКТИКИ:
- індивідуально-особистісний підхід;
- опора на позитивні сторони особистості;
- об'єктивність;
- конфіденційність.
Під час організації та проведення профілактики девіантної поведінки необхідно пам’ятати, що невірно побудована профілактика девіантної поведінки, через не завжди грамотну інформацію про небезпеку зловживання наркотичними та іншими психоактивними речовинами, а також формальне її проведення приносить шкоду, збуджуючи у окремих військовослужбовців спокусу до випробування тих або інших форм девіантної поведінки.
Викладач
підполковник запасу Р.П.Погребняк
Останнім в рамках девіантно-делінквентної поведінки розглянемо СЕКСУАЛЬНІ ДЕВІАЦІЇ. Непатологічні форми - сексуальні відхилення є поняттям соціально-психологічним і об'єднують відхилення від соціальних і моральних норм у сексуальній поведінці здорової (нормативної) людини. До сексуальних девіацій можна віднести безсистемні полові зв'язки та гомосексуалізм.
Основними чинниками ризику, які сприяють розвитку відхильної сексуальної поведінки, є такі:
- тривале проживання в одній групі;
- неможливість усамітнення;
- неможливість задоволення сексуальних потреб;
- наявність в групі осіб з низькою моральною нормативністю і негативним сексуальним досвідом.
Соціально прийнятна сексуальна поведінка засвоюється завдяки виконанню жіночої та чоловічої ролі - однієї з перших соціальних ролей, яку ми опановуємо, хлопчика або дівчинки. Це стосується зовнішнього вигляду, прикрас та одягу, що вже само по собі свідчить, що у біологічному плані між чоловічою та жіночою сексуальною поведінкою не така вже велика різниця.
Чоловіча сексуальна поведінка звичайно притаманна чоловікам, а жіноча сексуальна поведінка - жінкам. Але у будь-якому суспільстві існує деяка частина чоловіків, які наслідують жіночу сексуальну поведінку, та деяка частина жінок, які наслідують чоловічу сексуальну поведінку. Існує і бісексуальна поведінка, коли людина поводить себе то як чоловік, то як жінка. Таким чином, ми маємо як мінімум п'ять варіантів сексуальної поведінки.
Вважається, що сексуальна поведінка обумовлена статтю. Але у кожної людини є п'ять форм статі:
- хромосомна стать;
- гормональна стать;
- фенотипу або соматична стать (зовнішній вигляд);
- стать психічна (статева психоорієнтація);
- юридична стать (метрична стать).
Хромосомна стать сама по собі не визначає статеву належність.
Вирішальну роль у цьому питанні відіграє гормональна стать. В організмі кожної людини завжди присутні як чоловічі, так і жіночі статеві гормони, які виробляються як у статевих, так і в надниркових
залозах.
У жінок виробляються переважно жіночі статеві гормони - естрогени та у значно меншій кількості - андрогени, тобто чоловічі статеві гормони. У чоловіків виробляються переважно чоловічі статеві гормони - андрогени та у невеликій кількості жіночі статеві гормони - естрогени. Таким чином, організація гормонального рівня є підвалиною нашої амбівалентності - у кожному чоловіку спить жінка, а у кожній жінці спить чоловік.
Дані сексопатологів про випадки, коли батьки виховували пацієнтів або "як дівчинку", або "як хлопчика" та факти, що тілесний контакт, побутові дії колись спровокували перший сексуальний потяг до осіб своєї статі, належать до усвідомлення гомосексуальної орієнтації і не можуть бути свідченням того, що перекручення сексуального потягу можуть бути прищеплені вихованням.
Гомосексуальна поведінка може бути викликана такими чинниками:
- справжнім або прихованим гермафродитизмом;
- психічною травмою, яка відбулася переважно у дитинстві, але у деяких випадках така травма може бути перенесена й у зрілому віці;
- тяжкими захворюваннями (пухлини мозку, надниркових та статевих залоз);
- гормональним лікуванням;
- соціальною обумовленістю, наприклад, людина за винагороду, або з деяких інших міркувань (прийнято у шоу-бізнесі) погоджується на такі форми статевих відносин.
Психологічний портрет гомосексуаліста був даний ще 3.Фрейдом: "Это мужчины и женщины достаточно часто, но не всегда, безусловно образованные, интеллектуально развитые и высоконравственные, отягощенные лишь одним этим роковым отклонением".
Слід мати на увазі, що в умовах військової служби небезпечні дії можуть бути скоєні:
- психічно здоровою особистістю (девіантна форма поведінки) – передбачає повну міру відповідальності
- особистістю, яка має психічні розлади, що не виключають засудження - покарання має поєднуватися з адекватною медичною допомогою;
- особистістю, яка страждає психічним захворюванням, що виключає засудження - дія хворого, навіть якщо вона небезпечна для суспільства, не може розцінюватись як правопорушення, а сам хворий потребує спеціалізованої психіатричної допомоги.
Дата добавления: 2020-12-12; просмотров: 252; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!