ВИЗНАЧЕННЯ ВЛАСТИВОСТЕЙ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ ЗА ПСИХОМОТОРНИМИ ПОКАЗНИКАМИ. ТЕПІНГ-ТЕСТ. ХРОНОРЕФЛЕКСО МЕТРІЯ.



Мета роботи : визначити психомоторну рухливість; визначити час рефлексу у людини на світлові та звукові подразники за допомогою хронорефлексометра, встановити залежність часу рефлексу від природи і сили подразників у різних піддослідних.

Основні положення: Експериментально обґрунтував теорію про типи вищої нервової діяльності (ВНД), І.П. Павлов, виокремивши три критерії: силу, врівноваженість і рухливість нервових процесів. Сила виявляється в розвитку надмірного збудження та гальмування і залежить від працездатності нервових клітин. Врівноваженість визначається співвідношенням збудження та гальмування. Рухливість нервових процесів проявляється в швидкості переходу нейронів від стану збудження до гальму­вання і навпаки. На підставі цих уявлень І.П. Павлов виділів 4 типи ВНД, які узгоджуються з типологією темпераментів, виділених Гіппократом і Галеном.

Сильний врівноважений рухливий тип ВНД (сангвінічний темперамент) – живий тип.

Сильний врівноважений інертний тип ВНД (флегматичний темперамент) – спокійний тип.

Сильний неврівноважений рухливий тип ВНД (холеричний темперамент) – нестримний тип.

Слабкий тип ВНД (меланхолічний темпера­мент) – відрізняється загальною слабкістю нервової діяльності, з можливими врівноваженістю нервових процесів за зовнішнім і внутрішнім балансом, інертністю або рухливістю.

Оцінити психомоторну рухливість дозволяє тепінг-тест. Регуляція рухів базується на двох основних принципах: 1) принципі прямого програмного управління, 2) принципі сенсорних корек­цій поточного руху по ланцюгу зворотного зв’язку. Існує два механізми управління рухом: 1) за допомогою центральних моторних програм, 2) за допомогою зворотної аферентації, яка використовується для безперервного контролю і корекції вико­нуваного руху. Моторна кора отримує сенсорні проекції від рецепторів м’язової та суглобної чутливості. Моторна кора – центральний апарат побудови руху. Проста сенсомоторна реакція в людини у відповідь на безпосередній подразник називається психічною реакцією. Час психічної рефлекторної реакції складається з власне латентного періоду і додаткових затримок, зв’язаних з індивідуальними психологічними особливостями протікання психічних процесів у різних досліджуваних, і як правило коливається в межах 180–200 мс для світового і 150–180 мс – для звукового подразника. Цей час залежить значною мірою від функціонального стану нервової системи людини. Фізична та розумова втома може збільшувати час рефлекторної реакції.

Матеріали та обладнання: стандартні бланки, що являють собою листки паперу (203Х283), що розділені на шість розташованих по три в ряд рівних прямокутника, секундомір, олівець. хронорефлексометр.

 

ХІД РОБОТИ

Дослід № 1.За сигналом експериментатора піддослідні повинні почати простав­ляти крапки в кожному квадраті бланка. Протягом 5 секунд необхідно поставити якомога більше крапок. Перехід з одного квадрату на інший здійснюється за командою експериментатора, не припиняючи роботу, і тільки за рухом стрілки годинника. Весь час потрібно працювати в мак­симальному для себе темпі. Піддослідні повинні взяти в праву (або ліву) руку олівець і поставити його перед першим квадратом стандарт­ного бланка. Експериментатор подає сигнал: "Почали", а потім через кожні 5 секунд подає команду: "Перейти на інший квадрат". Коли мине 5 секунд роботи в 6-му квадраті експериментатор подає команду: "Стоп". Піддослідні проводять експеримент окремо для правої і лівої руки.

Обробка результатів включає такі дії:

1) підрахування кількості крапок в кожному квадраті;

2) побудову графіків працездатності (окремо для правої і лівої руки), для чого відкласти на осі абсцис 5-секундні проміжки часу, а на осі ординат – кількість крапок в кожному квадраті.

Аналіз результатів

Сила нервових процесів є показником працездатності нервових клітин і нервової системи в цілому. Сильна нервова система витримує більше за величиною і довготривалістю навантаження, ніж слабка. Мето­дика заснована на визначенні динаміки максимального темпу руху рук. Дослід проводиться послідовно спочатку правою, а потім лівою рукою.

Отримані в результаті варіанти динаміки максимального темпу можуть бути умовно поділені на п’ять типів (див. графіки):

випуклий тип (а): темп зростає до максимального протягом пер­ших 10-15 секунд роботи; в подальшому, до 25-30 секунд, він може знизитися нижче вихідного рівня (того, що спостерігався в перші 5 секунд роботи). Цей тип кривої свідчить про наявність у піддослідного сильної нервової системи;

рівний тип (б): максимальний темп утримується приблизно на одному рівні протягом всього часу роботи. Цей тип кривої характеризує нервову систему піддослідного як нервову систему середньої сили;

низхідний тип (в): максимальний темп знижується вже з другого 5-секундного відрізку і залишається на зниженому рівні протягом всієї роботи. Цей тип роботи свідчить про слабкість нервової системи піддослідного;

проміжний тип (г): темп роботи знижується після перших
10-15 секунд. Цей тип розцінюється як проміжний між середньою і слабкою силою нервової системи – середньо-слабка нервова система;

увігнутий тип (г): першопочаткове зниження максимального темпу змінюється потім короткочасним збільшенням темпу до вихідного рівня. Внаслідок здатності до короткочасної мобілізації такі піддослідні також відносяться до групи осіб із середньо-слабкою нервовою системою.

Графіки: а – випуклого типу;  б – рівного типу; в – низхідного типу; г – проміжного і ввігнутого типів. Горизонтальна лінія – лінія, що відповідає початковому рівню темпу роботи за перші 5 секунд.

Дослід № 2. Заземлений прилад хронорефлексометра вмикають в електромережу. Після 3-хвилинного прогріву вмикають кнопку 2, встановлюючи декатрони в нульове положення.

Рис. 1. Хронорефлексометр: 1 – перемикач виду робіт;
2, 3 – подразники; 4 – тумблер вмикання приладу.

Для вибору подразника перемикач виду робіт ставлять на відповідну мітку 2, 3. Піддослідний сідає у зручній позі перед приладом, тримає в руці кнопковий замикач. Експериментатор, натискуючи кнопку "Світло" (3), подає подразник і запускає лічильник. Як тільки піддослідний зреагує і натисне на кнопковий замикач, робота лічильника припиняється. Час реакції висвітлюється на декатроні. Таким же чином надається і звук. Після кожного досліду проводять скидання показників часу. Час рефлексу вимірюють тричі і підраховують середні показники. Для кожного з піддослідних визначають час рефлексу на біле, червоне та зелене світло та на звук середньої гучності. Отриманні данні заносять в таблицю 1.

Таблиця 1


Дата добавления: 2021-01-21; просмотров: 125; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!