Ревізія банківських операцій у національній та іноземній валюта

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 2

В основі ревізії операцій з рахунків у банках знаходяться такі нормативні акти: Інструкція про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 18 грудня 1998 р. № 527; Інструкція № 7 "Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України", затверджена постановою Правління Національного банку України № 204 від 02.08.1996 р.; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 4 "Звіт про рух грошових коштів", затверджений Міністерством фінансів України від 31.03.1999 р. № 87.

Відповідно до Порядку ведення касових операцій в народному господарстві України всі державні, кооперативні, акціонерні, орендні, колективні, спільні та інші підприємства, об'єднання, організації та установи, незалежно від форми власності та виду діяльності, мають поточні рахунки в банку і зобов'язані зберігати свої грошові кошти на них. Таким чином, об'єктом контролю є вільні грошові кошти підприємства в національній та іноземній валюті, операції на рахунках, які здійснюються з розрахунково-грошовими документами, затвердженими банком, і виписки банку з виділенням кожного рахунка в окрему облікову одиницю.

Мета ревізії операцій з рахунків у банках — встановити законність здійснених операцій, правильність використання і своєчасність оприбуткування грошей, одержаних по чеках з банку, а також дотримання платіжно-розрахункової дисципліни.

Необхідно перевірити всі документи, які є підставою для оплати і одержання грошей, і встановити законність операцій. У необхідних випадках достовірність таких операцій встановлюють зустрічною перевіркою з відповідними установами зв'язку. Ревізією операцій, відображених на розрахунковому та інших рахунках, перевіряється відповідність залишків коштів, що числяться за даними обліку кооперативної організації (підприємства), залишкам тих рахунків, показаним у виписках або довідках банку на дату початку і закінчення ревізії, а також правильність і законність зроблених записів у документах, журналах-ордерах та відомостях.

Починається ревізія з перевірки залишків на рахунку у банку на остан ню, більш пізню дату, ніж інвентаризація коштів у касі, товарно-матеріальних цінностей і розрахунків.

При перевірці одержання грошей у банку необхідно переконатися у своєчасності їхнього оприбуткування, надходження оплачених товарів, їхньої реалізації, повної здачі торговельного виторгу у банк.

Записи у журналах №К-1 з рахунку «Каса», касовій книзі порівнюються з сумами, списаними банком з розрахункового рахунку, з номерами і сумами використаних чеків, з корінцями чекових книжок.

Розбіжність між сальдо виписок банку і даними бухгалтерського обліку (з балансом, журналом, книгою) перевіряють на основі первинних документів, обороти з кореспондуючих рахунків — з допомогою журналів і статей балансу.

Ретельно треба перевірити факти невідповідності дат одержання і оприбуткування грошей, недотримання порядкової нумерації ордерів, непо-гашення прикладених до них документів спеціальним штампом.

У банку ревізор повинен одержати останні виписки, передати їх для перевірки, обробки і відображення у обліку, встановити на їхній основі реальність залишків стосовно всіх рахунків у банку, їхню відповідність обліковим реєстрам на кінець ревізійного періоду. Ревізор уточнює, чи в кожній виписці із відповідних рахунків відповідають окремі аналітичні рахунки.

Виписка повинна бути завірена штампом і печаткою банку, підписами бухгалтера і контролера, а виправлення у ній підписує головний бухгалтер або його заступник і скріпляє гербовою печаткою.

Підставою для перевірки грошових операцій можуть бути талони об'яв про внесок грошей, квитанції до прибуткових касових ордерів на одержані касиром по чеках гроші; щодо безготівкових розрахунків платіжні доручення платників

Ревізія здійснюється суцільним способом і розпочинається з перевірки дотримання порядку відкриття рахунків у банках і дослідження виписок за весь період, що підлягає ревізії, та прикладених до них документів підприємств-клієнтів. Насамперед визначають за конність і обґрунтованість операцій і правильність віднесення затрат на відповідні рахунки. Особливу увагу ревізор звертає на правильність оприбуткування в касу грошей, одержаних із банка за чеками. Тому необхідно встановити відповідність номерів і сум використаних чеків корінцям книжок, а в разі виявлення анульованих чи зіпсованих чеків з'ясувати, чи є відмітка про це в корінцях.

Не менш важливо перевірити дотримання законодавчих актів з розрахунків із бюджетом. Ретельній перевірці підлягають документи, пов'язані з виникненням дебіторської і кредиторської заборгованості, а також з'ясовується реальність цих сум, своєчасність звірки розрахунків з тим, щоб не пропустити строку позовної давності. Ревізор перевіряє також заборгованість банкам за позиками, порівнюючи суму виплачених процентів із сумою, передбаченою при одержанні кредитів, і аналізує причини відхилень. Поряд із цим слід перевірити забезпеченість векселів, виданих підприємством.

Усі операції, відображені на розрахунковому рахунку, ревізор повинен зустрічно перевірити за відповідними журналами-ордерами, відо мостями і документами кореспондуючого рахунка. Платежі за матеріали, що надійшли на підприємство, слід зіставити із записами в журналі-ордері щодо розрахунків з постачальниками і документами на оприбуткування матеріалів на склад підприємства. Розбіжність між сальдо виписок банку і даними бухгалтерського обліку (балансом, журналом, книгою) перевіряють на основі первинних документів, обороти з кореспондуючих рахунків — за допомогою журналів і статей балансу.

Ретельно перевіряються факти невідповідності дат одержання і оприбуткування грошей, недотримання порядкової нумерації ордерів, непогашення прикладених до них документів спеціальним штампом.

Виписка має бути завірена штампом і печаткою банку, підписами бухгалтера і контролера, а виправлення у ній підписує і скріпляє гербовою печаткою головний бухгалтер або його заступник.

Якщо банківські операції не виправдані документами, слід встановити причину цього, а в банку — підставу операції.

При оплаті платіжних вимог безготівковим способом або за товарно-транспортними накладними слід переконатися в тому, що оплата здійснена за одержані товари або за ті, які перебувають у дорозі.

Використання коштів поточного рахунка на виплату заробітної плати, оплату послуг, які відносяться на витрати, розрахунки з кредиторами стосовно нетоварних операцій, з бюджетом за податки, видатки майбутнього періоду, фінансово-результатні рахунки, спецфонди слід перевіряти особливо старанно, оскільки тут можливі безгосподарні видатки і втрати. Іноді штучно створюють кредиторську заборгованість. Зустрічною перевіркою можна уточнити, чи одержав адресат переведені йому кошти, звіряють оприбуткування грошей у касу організації, порівнюють корінці чеків з чекових книжок з прибутковими касовими ордерами, оплату документів постачальника цінностей з їх оприбуткуванням.

Для виявлення документів, оплачених лімітованими чеками і повторно з підзвітних сум, необхідно простежити, чи не видається експедиторам та іншим працівникам, крім лімітованих книжок, ще і готівка, звірити звіти про їх витрачання з даними складів про прибулі й відправлені вантажі.

Звірка оборотів виписок з обліковими регістрами є обов'язковою, оскільки можливі випадки умисного зменшення або збільшення на одну і ту ж суму оборотів з дебету і кредиту рахунка. Ревізор повинен ретельно перевірити автентичність виписок банку, звернувши увагу на однорідність шрифту, надрукованих показників, на наявність виправлень, помарок, підчисток. Щодо сумнівних виписок треба провести зустрічну звірку їх з другими примірниками в банку.

Ревізор не повинен залишати без уваги банківські операції, не виправдані документами. У цьому випадку він зобов'язаний з'ясувати причину відсутності документа і в разі необхідності звернутися в банк для з'ясування підстави проведення операції. Практика показує, що записи методом "червоне сторно" і повторні поновлені проводки в більшості випадків застосовуються для незаконного списання витрачених грошей на рахунку, безпідставного віднесення таких сум на рахунки затрат, збитків, реалізації, фондів, нереальної кредиторської заборгованості.

Особливо уважно вивчають обґрунтованість перерахування гро шей в Ощадбанк на особові рахунки окремих осіб.

При акредитивній формі розрахунків або з особових рахунків слід встановити причину таких розрахунків і їх доцільність, обґрунтованість платежів виправдувальними документами.

Послідовність документальної ревізії операцій з рахунків у бан ку така.

1. Звіряють дані виписки з даними первинних документів.

2.Перевіряють відповідність виписок банку й журналів-ордерів
№ 2 та допоміжних відомостей № 2.

3.Здійснюють перевірку тотожності між даними журналів-ордерів, головної книги й балансу з рахунка 31 "Рахунки в банках".

Рахунок 31 "Рахунки в банках" кореспондує :

за дебетом з кредитом рахунків - 14,16,30,31,34,36,37,41,50,60,63,64,70,76.

за кредитом з дебетом рахунків -

15,30,31,33,36,37,41,45,50,51,60,64,55,67,76

Ревізія кредитних операцій. Розрахунково-кредитні операції здійснюються через банк, який систематично контролює правильність розрахунків і дотримання розрахункової дисципліни.

На початку перевірки ревізору слід встановити, якими видами кредитів користувалось підприємство, а потім з'ясувати безпосеред ньо в банку, який видавав кредити, планові розміри кредитів, чи не порушувалися підприємством правила здійснення кредитних операцій, чи застосовувалися до нього санкції і які, який зміст висновків банку за квартальними і річними звітами, за актами перевірок цільового використання позик і забезпечення їх повернення.

Ревізор з'ясовує, крім того, які претензії банку щодо правильності оформлення і своєчасності подання розрахунків і повідомлень, необхід них для кредитування, і дотримання термінів повернення позик.

На підприємстві ревізор зіставляє одержання позик за даними журналів-ордерів з плановим розміром кредиту, з'ясовує причини, внаслідок яких він використовувався не повністю, і встановлює, чи не завдавало це шкоди фінансовому стану, зокрема своєчасному погашенню кредиторської заборгованості й виконанню зобов'язань щодо сплати податків у бюджет.

В акті ревізор повинен вказати випадки виникнення простроченої заборгованості за позиками, а також використання кредитів, на даних зі стягненням підвищених процентів, і визначити суму шкоди, якої зазнало у зв'язку з цим підприємство. Мають бути виявлені й конкретні винуватці допущених порушень задля стягнення з них суми зазнаної шкоди.

Під час перевірки використання позик, одержаних для видачі коштів працівникам підприємства, або оплати товарів, куплених у кредит, необхідно зіставити дані рахунка відносно заборгованості робітників із даними рахунка щодо суми непогашеного кредиту на 1-ше число кожного місяця. Ці дані мають бути однаковими.

Крім того, перевірці підлягають законність видачі позик і її обґрунтованість первинними документами (заявами-зобов'язаннями працівників і необхідними довідками), своєчасність утримання боргу й тотожність аналітичних даних про поіменну заборгованість працівників підсумкового сальдо відповідного субрахунка, перевірити чи всі боржники числяться у списковому складі працівників підприємства.

Дата добавления: 2020-12-12; просмотров: 79; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 12

Мы поможем в написании ваших работ!