ДО САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ
Змістовий модуль 1. Юридична техніка
Тема 1. Загальна характеристика правової регламентації роботи з юридичними документами
Основні терміни та поняття: документ, юридичний документ, правовий акт, нормативно-правовий акт, акт застосування норм права, приватноправовий акт, Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів, Єдиний державний реєстр судових рішень.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ
У суспільстві постійно створюється та функціонує велика кількість різних за формою та змістом документів. Від організації документообігу залежить ефективність роботи закладів, підприємств та фірм. За допомогою задокументованої інформації здійснюються планування, фінансування, розпорядча діяльність апарату управління, ведуться бухгалтерський облік та звітність. На основі документів контролюється дотримання законності, а воля державних органів доводиться до відома виконавців. Найчастіше юристу доводиться звертатися одночасно до всіх видів першоджерел. Саме документ – зафіксована на матеріальному носії інформація, що має юридичну силу, служить основним доказом того чи іншого факту при вирішенні спорів у судах.
Для з’ясування сутності понять документ та юридичний документ студентам слід звернутися насамперед до Закону України «Про інформацію» від 2.10.1992 р., який дає їх визначення. Так, згідно ст. 1 Закону «документ – це матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі». Документ, який містить правову інформацію, є юридичним документом. Правова інформація – це будь-які відомості про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо.
|
|
|
Джерелами правової інформації є Конституція України, інші законодавчі і підзаконні нормативно-правові акти, міжнародні договори та угоди, норми і принципи міжнародного права, а також ненормативні правові акти, повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи, інші джерела інформації з правових питань.
Юридичні документи по-іншому можна назвати правовими актами.
Правовий акт − це акт-волевиявлення (рішення) уповноваженого суб’єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов’язків учасників конкретних правовідносин, міри відповідальності конкретних осіб за скоєне ними правопорушення. Він оформлюється у встановлених законом випадках у вигляді письмового документа (акта-документа).
|
|
|
Усі правові акти можна поділити на: 1) нормативно-правові акти − прийняті у встановленому порядку компетентним суб’єктом офіційні письмові документи, в яких в односторонньому вольовому порядку встановлюються, змінюються чи скасовуються норми права; 2) акти застосування норм права − це індивідуальні правові акти-волевиявлення (рішення) уповноваженого суб’єкта права, що встановлює (змінює, припиняє) на основі юридичних норм права і обов’язки учасників конкретних правовідносин або міру відповідальності конкретних осіб за скоєне ними правопорушення (рішення суду, постанова слідчого, протест прокурора тощо); 3) приватноправові акти − тобто правові акти, що стосуються приватної ініціативи із визначення та захисту своїх прав і обов’язків (звернення фізичних та юридичних осіб до органів влади, договори, позовні заяви тощо).
До змісту нормативно-правового акту висуваються особливі правові вимоги, а тому студентам потрібно розглянути загальні правові вимоги до правових актів та вимоги, які висуваються до нормативно-правових актів. При цьому варто виходити з того, що усі правові акти (юридичні документи) повинні відповідати положенням Конституції України, нормам міжнародних актів (ратифікованих Верховною Радою України), законам України (в тому числі кодексам), а також підзаконним актам. Це означає, що по-перше, всі правові акти мають видаватись на підставі вищезазначених нормативно-правових актів, тобто при розробці тексту правового акту потрібно його положення узгоджувати з положеннями чинного законодавства, а також безпосередньо посилатись на нормативно-правові акти, які стосуються предмету майбутнього правового акту.
|
|
|
По-друге, нормативні правові акти мають видаватись ще й на виконання нормативних актів вищої юридичної сили. Таким чином забезпечується дотримання ієрархії нормативно-правових актів − співвідношення нормативно-правових актів, що полягає в підпорядкованості актів нижчої юридичної сили актам вищої юридичної сили, встановленні взаємозв’язків і взаємозалежності між цими актами, визначенні місій кожного виду нормативно-правових актів у системі законодавства.
По-третє, акти застосування норм права (рішення та ухвали суду, постанови слідчого тощо) також можуть видаватись лише на виконання нормативно-правових актів. Ця правова вимога заснована на конституційній вимозі: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).
|
|
|
Громадяни, як відомо, діють за зворотнім принципом: дозволено все, що не заборонено законом (ч. 1 ст. 19 Конституції України), а отже, їх приватно-правові акти мають лише не суперечити нормам чинного законодавства.
Правовий акт може видаватись конкретними уповноваженими на те органами (особами) в межах їхньої компетенції. Наприклад, уряд може видавати постанови і розпорядження, але в межах компетенції, наданої йому Конституцією України (розділом VI) і Законом України «Про Кабінет Міністрів України».
Що стосується правозастосовчих актів, то приймати рішення про порушення кримінальної справи можуть лише спеціально уповноважені на це органи чи їх посадові особи − суддя, прокурор, слідчий або орган дізнання згідно КПК України. Це означає, що ніхто інший, крім вказаних осіб, не може прийняти рішення про порушення кримінальної справи.
Згідно зі ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об’єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. До документів можуть належати: матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні); матеріали, отримані внаслідок здійснення під час кримінального провадження заходів, передбачених чинними міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України; складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії; висновки ревізій та акти перевірок.
Чинне законодавство передбачає чіткі вимоги до форми та змісту документів, що є доказами по конкретній справі, підтверджують повноваження на представлення інтересів та засвідчують інші обставини по справі. Важливим є й те, що судові органи під час своєї діяльності також створюють документи, для яких передбачається у галузевих кодексах порядок формування та чіткі вимоги до внутрішнього змісту.
Студентам потрібно зупинитися на з’ясуванні основних вимог до змісту юридичного документа, з-поміж яких почергово проаналізувати сутність правових, логічних, структурних та мовно-стилістичних вимог.
Велика кількість можливих юридичних документів зумовлює необхідність проведення її класифікації. Потрібно зупинитися на характеристиці різновидів документів за різними критеріями, а саме: 1) за способом фіксації (текстові, графічні, електронні фото-, кіно-, відео-, аудіо-документи); 2) за способом найменування (заяви, скарги, пропозиції, листи, інструкції, телеграми, довідки, службові записки, протоколи); 3) відповідно до способу походження (службові, особисті); 4) за призначенням (організаційні, розпорядчі, довідково-інформаційні, обліково-фінансові, господарсько-договірні, з кадрово-контрактових питань, особові офіційні); 5) за оригінальністю походження (типові, трафаретні, індивідуальні); 6) за терміном виконання (термінові, нетермінові); 7) за рівнем розголошення (звичайні, для службового користування (ДСК), таємні); 8) за юридичною силою (справжні (істинні), фальшиві (підроблені)); 9) за виготовленням (оригінали, копії); 10) за терміном зберігання (документи постійного зберігання, документи тривалого (понад 10 років) зберігання, документи тимчасового (до 10 років) зберігання).
ПЛАН ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ
· Загальна характеристика правового регулювання процесів створення та використання правових актів України.
· Поняття та ознаки документа, юридичного документа, правового акта, нормативно-правового акта та індивідуального акта, їх співвідношення.
· Класифікація юридичних документів.
· Поняття, предмет, мета та завдання навчального курсу «Юридична техніка та складання процесуальних документів».
САМОСТІЙНА РОБОТА
· Основні положення Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 р., «Про державну таємницю» від 21.01.1994 р., «Про національний фонд і архівні установи» від 24.12.1993 р., «Про звернення громадян» від 02.10.1996 р.
· Основні положення Постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2011 р. № 1242 «Про затвердження Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади».
ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
Дата добавления: 2021-01-21; просмотров: 70; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!