Кримінально-правові та соціально-демографічні ознаки особистості злочинця.

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 3Следующая ⇒

Кримінально-правова характеристика особи злочинця — це дані не лише про склад скоєного злочину, але й спрямованість і мотивацію злочинної поведінки, одноосібний або груповий характер злочинної діяльності, форму співучасті (виконавець, , організатор, підмовник, пособник), інтенсивність кримінальної діяльності, наявність судимостей тощо. Така характеристика дає уявлення про особу злочинця з кримінально-правових позицій.

Соціально-демографічні ознаки особи злочинця охоплюють стать, вік, освіту, місце народження та проживання, громадянство, рід занять, стаж роботи, сімейний стан, належність до певної соціальної групи й інші відомості демографічного характеру. Ці ознаки властиві будь-якій особі й самі по собі не мають кримінологічного значення.

23. Роль психічних та фізичних аномалій у формуванні особистості злочинця.До психічних відхилень і аномалій (граничних станів) судово-психіатрична експертиза відносить: психопатію, психопатичні стани, шизофренію в стійких формах, ушкодження центральної нервової системи, хронічний алкоголізм, наркоманію та інші форми психічної патології, що не виключають осудності. Такі відхилення в багатьох випадках поєднуються із соціально-психологічною деформацією особистості. Вони, зазвичай, мають набутий характер або одержані під час пологів, внаслідок перенесених травм, різноманітних захворювань.

24. Морально-психологічні ознаки особистості злочинця.Морально-психологічні ознаки представлені переконаннями, установками, ціннісними орієнтаціями особи, особливостями її інтелектуальної, емоційної, вольової сфер.Для юридичної психології, зокрема кримінальної, суб'єкт злочину — це завжди особистість. Відомий вітчизняний кримінолог А. Ф. Зелінський образно зазначає, що «особистість злочинця — альфа і омега кримінальної психології, її наріжний камінь».Особистість — це певний рівень соціального, психічного розвитку людини, який забезпечує її становище у суспільстві та стосунки з іншими людьми. Це обов'язково індивідуальність, себто наявна своєрідність поєднання між собою окремих психологічних якостей та їх прояву у поведінці та діяльності.

25. Соціалізація та її роль у формуванні особистості злочинця.Відомо, що соціалізація людини здійснюється через засвоєння нею певних законів, моральних вимог, системи цінностей. Перекоси в економічній, соціальній, політичній сферах впливають на людей, нерідко деформуючи їх уявлення про добро і зло, стираючи межу між дозволеним і порушенням закону. В основу певної системи цінностей, з якою зіштовхнулась сучасна людина, покладені гроші, особиста вигода, ідея збагачення за будь-яку ціну. Хабарництво, розкрадання, ухилення від сплати податків, приховування валютної виручки, шахрайство з фінансовими ресурсами, корупція стали нормою життя.

26. Співвідношення природного та соціального в особистості злочинця.Представники цього напряму не заперечують можливостей упливу на злочинну поведінку психічних аномалій особи. Проте, на їхню думку, власне психічні аномалії, здебільшого, не успадковуються, а набуваються, тобто мають соціально зумовлене походження внаслідок упливу сім’ї, форм виховання, ситуації в колективі тощо. Вони вважають, що в боротьбі зі злочинністю осіб, які мають психічні аномалії, необхідно вживати заходів як правового, так і медичного характеру. Генетичні й інші біологічні, фізіологічні відхилення, звичайно, певною мірою впливають на поведінку людини. Це безперечний факт, який, однак, вимагає правильного тлумачення. Отож вказані негативні особливості, що не виключають осудності особи, є соціально зумовленими, їхній характер залежить від соціальних факторів, адже особистість формується під провідним впливом соціального середовища.

27. Типологія та класифікація злочинців.Усі особи, що скоїли злочини мають схожі та відмінні риси. Критеріями для класифікації є дві групи:- рівень освіти, рівень матеріального достатку, соціальний стан, наявність сім’ї, рід занять, наявність фаху, місце проживання);- правові (характер, ступінь ваги скоєних злочинів, учинення злочинів вперше або повторно, у групі або поодинці, тривалість злочинної діяльності, об’єкт злочинного зазіхання, форма провини).За класифікацією виокремлюються окремі типи злочинців:- неповнолітні злочинці;- жінки-злочинці;- насильницькі злочинці;- злочинці - міські жителі;- злочинці - сільські жителі тощо.

28. Поняття та класифікація причин та умов конкретного злочину.Вивчення причин боротьби зі злочинністю в нашій країні дозволяє назвати деякі з таких обставин:1. Насамперед з такими обставинами ми стикаємося в первинному осередку суспільства — у родині. Наше суспільство і держава не можуть взяти на себе повністю турботу про виховання дітей. Воно, як і раніше, зосереджене в такій малій соціальній групі, як сім’я, котра була і залишається першою і найважливішою виховною установою молоді.2. Наступною соціальною установою, що покликана сприяти належному формуванню особи, є школа. У шкільний період, коли підліток включається у безліч нових суспільних зв’язків, процес його соціалізації в суспільстві протікає найбільш активно: інтенсивно пізнається зовнішній світ, засвоюється позитивний досвід попередніх поколінь, уточнюються обов’язки перед суспільством і державою. 3. Негативну роль у формуванні особи часто відіграє найближче побутове оточення, під яким розуміють один з різновидів мікросередовища (поза межами сім’ї, школи, трудового колективу), в якому людина тривалий час перебуває, взаємодіє з її членами, спільно переслідує недозволені цілі, підкоряючись відповідним звичкам і нормам, навіть іноді всупереч власним поглядам і оцінкам на такі цілеспрямування. 4. Певне негативне значення в несприятливому моральному формуванні людей мають і обставини матеріального порядку: матеріальна незабезпеченість окремих верств населення, їх незадовільний побутовий устрій; низькі заробітки та пенсії, відсутність постійної роботи, дорожнеча ліків і медичної допомоги, неможливість задоволення елементарних потреб; істотна відмінність матеріального становища громадян; надмірна зайнятість жінки за місцем роботи та її обтяженість домашнім господарством, що шкодить вихованню дітей; тимчасовий збіг складних життєвих обставин матеріального порядку і т. ін. 5. Слід зазначити, що мають місце прорахунки у роботі і упущення в окремих засобах масової інформації (телебачення, радіо, кіно, естрада, книжкова продукція), які зараз є масовою формою виховання багатьох людей.

29. Криміногенне значення конкретної життєвої ситуації.Під несприятливою (криміногенною) ситуацією розуміють ту конкретну життєву ситуацію, яка склалася в момент вчинення злочину або незадовго до цього, і у взаємодії з його причинами та умовами викликає остаточну рішучість особи вчинити даний злочин. Якщо особа, у свідомості якої вже сформувалися стійкі та глибокі погляди і звички, опиняється в такого роду ситуації, у неї є великі шанси вчинити злочинне посягання.Серед криміногенних ситуацій як приклад можна навести наступне: ситуація, яка виникла внаслідок дій самого винного (довів себе до стану сильного сп’яніння, затіяв сварку і т. ін.); ситуації, що склалися внаслідок неправомірних дій інших осіб (обман з їхнього боку, загрози, знущання і т. ін.); інтенсивні сімейні скандали і конфлікти; фізіологічні і емоційні багатоденні біоцикли, внаслідок яких настають неуважність, депресія та ін.); екстремальні стани особи через хворобу, втому; ситуації, викликані стихійними лихами (повені, пожежі); проблемні, конфліктні ситуації тощо.

30. Механізм злочинної поведінки. Поведінка - ланка, що опосередковує взаємовідносини між свідомістю людини і зовнішнім світом. Елементарною ланкою поведінки є вчинок - одинична цілеспрямована дія, взята у нерозривній єдності суб'єктивних спонукань і соціально значимих наслідків. Злочин - вольовий акт людської поведінки, що знаходиться під контролем свідомості: вибірковість поведінки стає основою кримінальної відповідальності за його вчинення. Злочинна поведінка є процес, що розгортається у просторі та часі і включає не лише самі дії, але й попередній вплив на особистість, психологічні явища та процеси, які визначають генезис протиправного вчинку. Психологічна структура злочинної поведінки за формою має такі ж компоненти, як законослухняна, але їх зміст інший. Із чотирьох зазначених вище етапів (формування особистості з антисуспільною спрямованістю; мотивація антисуспільного вчинку: прийняття конкретного рішення про його здійснення; реалізація цього рішення, включаючи сам вчинок та настання його наслідків) власне поведінкою є лише заключний етап, коли злочин реалізується зовні і набуває юридичної значимості. особи. Таким чином, якщо прослідкувати генезис злочинної поведінки від її витоків до настання наслідків, можна констатувати, що вона є низкою багаторазової взаємодії між особистістю І середовищем, точніше - результатом такої взаємодії, незалежно від того, про який злочин йдеться та яка поведінка йому передувала. Причини злочинності - результат складної взаємодії особливостей особистості та середовища, причому стосовно конкретного факту вчинення злочину вони виявляються в різних сполученнях, щоразу - по-своєму.

31. Віктимізація та віктимність.Віктимність - це така соціально-психологічна сукупність рис особи, що зумовлює високу ймовірність стати об'єктом злочинного посягання. Треба зауважити, що віктимність - це якісний показник: чим вища віктимність особи, тим більша ймовірність того, що вона стане жертвою злочину.
Віктимність конкретної особи (індивідуальна віктимність) - це об'єктивно притаманна людині (реалізована злочинним актом або залишена як потенційна) здатність, схильність стати за певних обставин жертвою злочину. Залежно від особистісних рис і поведінки конкретного індивіда ступінь його вразливості може перевищувати середній (підвищена віктимність) або бути нижчим від середнього (мінімізована віктимність). Індивід не придбав віктимність у процесі життєдіяльності, а є віктимним з моменту народження та до смерті; він не може не бути віктимним, оскільки живе в суспільстві, де не ліквідована злочинність, отже, існує об'єктивна можливість стати жертвою злочину.
Віктимізація - це процес перетворення особи чи групи осіб на реальну жертву, а також результат такого процесу; віктимізувати означає: перетворити когось на жертву злочину.

32. Класифікація жертв злочинів.Жертва злочину – це людина, якій злочином заподіяно фізичну, майнову або моральну шкоду незалежно від того, визнано її у встановленому законом порядку потерпілим чи таким вона сама себе вважає.Типи жертв злочинів:1. Випадкова жертва – коли особа стає такою внаслідок збігу обставин.2. Жертва з незначним ступенем ризику – віктимність виникла під впливом конкретної несприятливої ситуації.3. Жертва з підвищеним ступенем ризику – володіє низкою віктимних властивостей: а) жертва необережних злочинів; б) жертва умисних злочинів.4. Жертва з дуже високим ступенем ризику – особа, морально-соціальна деформація якої не відрізняється від правоворушників.

33. Соціальні процеси розвитку (урбанізація, міграція та маргіналізація) та їх роль у детермінації злочинності.Найбільш тісний зв’язок правопорушень з демографічними процесами, тісно пов’язаними з чисельністю населення, його міграцією, урбанізацією, статево-віковою структурою. Не підлягає сумніву пряма залежність злочинності від ступеня урбанізації території. Так, у найменш урбанізованих західних областях злочинність в розрахунку на 100 тис. осіб (600-800) приблизно в два рази менша, ніж в цілому в Україні. В найурбанізованіших областях південного-сходу цей показник досягає 1600-1800. Припускають наявність зв’язку між злочинністю, зокрема хуліганськими проявами, розбоями, грабунками і крадіжками, вбивствами та питомою вагою корінного і некорінного населення. Важко стверджувати, що злочинність залежить від етнічного складу населення території, однак відомо, що переважна більшість злочинів здійснюється особами неукраїнської національності. Мігранти складають специфічну соціальну групу, представники якої досить часто стають як суб’єктами (контрабанда, розповсюдження наркотиків), так і жертвами вчинення злочинів (бізнес, пов’язаний з нелегальною міграцією, розкрадання, вчинені у різних формах).Перш ніж говорити про відмінності в структурі злочинності в регіонах, слід мати на увазі структуру злочинності у країні в цілому. Перше місце тут займають злочини проти власності громадян і держави.Особливу тривогу викликає ріст злочинності маргінальних прошарків, головним чином молодіжних, що залишилися на узбіччі реформ і приватизації, на узбіччі навчання і скільки-небудь престижних форм суспільно-корисної зайнятості. До них примикають біженці і незаконні емігранти з інших країн. Багато хто з них уже зараз добре освоїли кримінальні уроки нецивілізованого ринку і нічого не вміють робити, крім вчинення злочинів.

34. Поняття попередження, припинення, запобігання та профілактики злочинності.Профілактика - це діяльність з усунення, нейтралізації чи ослаблення факторів, які породжують злочинність або сприяють їй. Вона, звичайно, має безособовий характер, тобто не має на увазі конкретне злочинне зазіхання, хоча може здійснюватися й на індивідуальному рівні: надання допомоги особі в працевлаштуванні, що звільнилася з місць позбавлення волі, лікування від наркоманії тощо.
Припинення полягає в діях, спрямованих на зупинення злочинної діяльності, що вже почалася, та на недопущення настанню злочинного результату. Так, дільничний інспектор міліції, беручи до уваги колишні судимості зловмисників та інші обставини, для одержання безперечних доказів вирішив затримати квартирних злодіїв після того, як вони проникнуть у приміщення.Недопущення - це система заходів, яка застосовується на стадії готування до вчинення злочинів, що спрямована на перешкоджання здійсненню злочинного наміру конкретною особою. Припинення є системою заходів, які застосовуються на стадії замаху на вчинення злочину з метою відвернення злочинного результату.Виходячи із вище зазначеного, запобігання є діяльністю держави та суспільства, спрямованою на утримання злочинності на можливо мінімальному рівні через усунення її причин й умов, а також на недопущення та припинення конкретних злочинів.

35. Загальносоціальні та спеціально-кримінологічні заходи попередження злочинності.Загальносоціальні профілактичні заходи серед осіб, які перебувають на обліку в кримінально-виконавчій інспекції, передбачають'.- подолання особистісних деформацій і криміногенних нахилів особи, формування правосвідомості, соціальних навичок і вмінь, необхідних для їх подальшої адаптації в суспільстві;свідоме включення засуджених у різні види корисної діяльності;зміцнення дисципліни, формування готовності до неухильного виконання вимог законів, поважного ставлення до людини, її життя, здоров'я, честі і гідності, а також до суспільства, праці, норм, правил і традицій людського співжиття, загальнолюдської культури; підтримка соціально корисних зв'язків засуджених у період відбування покарання, надання їм допомоги в підготовці до звільнення.Профілактика на спеціально-кримінологічному рівні органічно доповнює і конкретизує загальносоціальні заходи запобігання злочинів. При розробці та проведенні запобіжних заходів необхідно виходити з того, що злочини, як правило, вчиняються невипадково, а їм передує довготривала антисуспільна поведінка, тобто формування злочинної поведінки не є одноразовим актом, а відбувається поступово, на різних етапах життєдіяльності індивіда його антисуспільна діяльність виражається в різних формах і відбувається з неоднаковим ступенем інтенсивності.

36. Індивідуальне попередження злочинності.Індивідуальне попередження злочинної поведінки — це діяльність державних та недержавних органів, організацій та їх представників по виявленню осіб, від яких можна очікувати вчинення злочинів, і здійснення на них та оточуюче їх мікросередовище позитивного, корегуючого впливу.Заходи індивідуального попередження, що реалізуються стосовно особи, відіграють роль такого соціального інструменту, який призначений нейтралізувати чи усунути внутрішні негативні риси цієї особистості та її поведінки. Коли ж вплив спрямований на соціальне мікро середовище, то нейтралізуються або усуваються зовнішні негативні елементи матеріального та духовного порядку, які деформують особистість (несприятливі матеріальні та побутові умови життя індивідуума, негативні між особистісні відносини і т.п.).

37. Принципи функціонування профілактичної системи.Принцип демократизму профілактики злочинів виявляється у широкій участі у профілактичній діяльності як населення в цілому, так, зокрема, і громадських та релігійних осередків; вивчення громадської думки щодо застосування тих чи інших заходів у профілактичній діяльності. Цей принцип полягає в тому, що громадяни повинні достатньо широко використовувати право звертатись особисто або колективно з питань боротьби зі злочинністю в державні органи і органи місцевого самоврядування.Принцип соціальної справедливості та гуманізму полягає в тому, що профілактика як особливий вид діяльності пов'язана, як правило, із завданням конкретним особам позбавлень та з правом обмежень і спрямована на запобігання з боку конкретних осіб протиправної поведінки.Принцип комплексності передбачає програмно-цільовий підхід, всебічний аналіз і прогнозування ситуації, використання на цій основі заходів економічного, виховного, управлінського, правового характеру для впливу на всю сукупність причин та умов злочинності, її окремих видів тощо.Принцип диференціації та індивідуалізації - це співвідношення між характером та інтенсивністю визначених заходів і конкретними завданнями впливу та врахуванням статусу і особливостей особи, до якої застосовуються профілактичні заходи, а також умов її життєдіяльності та динаміки поведінки.Принцип своєчасності та необхідної достатності означає, що профілактична діяльність повинна бути спрямована на ранній етап виникнення ситуації, яка несе у собі загрозу вчинення злочину.Принцип економічної доцільності полягає в тому, що, плануючи профілактичну діяльність, необхідно враховувати майбутні витрати на плановані заходи, оскільки останні можуть бути невиконаними через їхню надмірну вартість

38. Поняття та класифікація заходів попередження злочинностіПопередження злочинності — це система заходів, що вживаються державними органами, громадськими організаціями, представниками влади та іншими особами, спрямованих на протидію процесам детермінації злочинності, що мають на меті ресоціалізацію потенційних злочинців, запобігання вчиненню нових злочинівЗаходи попередження злочинності можна класифікувати за:Загальнодержавні заходи.Регіональні заходи, Місцеві заходи, Об’єктні заходи, Контингентні заходи, За змістом і основним напрямом впливу заходи попередження виділяються як:Соціально-економічні заходи, Заходи, пов’язані з соціально-правовим контролем, Організаційно-управлінські заходи, Ідейно-моральні заходи, Соціально-психологічні Медичні та психолого-педагогічні заходи,.Технічні заходи, Правові заходи,

39. Органи місцевого самоврядування як суб'єкти діяльності з попередження злочинності. по - перше, слід назвати той факт, що попередження (профілактика) злочинів не закріплено федеральним законодавством в сфері встановлення повноважень місцевого самоврядування як напрям їхньої діяльності, що призводить на практиці, як вказувалося раніше, до «різнобою» у спробах реалізації даної функції в різних регіонах України. По - друге, як це випливає з аналізу правової бази, форми і методи правового та організаційного характеру для профілактики правопорушень та злочинів у сфері забезпечення безпеки громадян від злочинних та інших протиправних посягань, фактично не розроблені.По - третє, аналіз практики застосування норм про самоврядування стосовно сфері попередження злочинності свідчить, що одна з найбільш ефективних і необхідних форм у даній діяльності — самоврядування громадян шляхом функціонування громадських об’єднань за місцем проживання — фактично не використовується правоохоронними органами; явно недостатньо застосовується і розвивається правотворча і організаційна ініціатива громадян та органами місцевого самоврядування. Факторами , які зумовлюють такий стан справ , є :1) відсутність правової бази, що регулює діяльність громадських формувань правоохоронної спрямованості, 2) недостатня пропагандистська і виховна робота органів самоврядування та муніципальних служб серед населення, 3) незацікавленість правоохоронних структур, вкрай недостатньо використовують співробітництво з населенням в своєї діяльності, 4) низький рівень ідеологічної, правової культури у населення, поряд з недостатньо розвиненим правосвідомістю і почуттям відповідальності за негативні соціальні процеси, що відбуваються на території його проживання. Безсумнівно, що настав час звернути увагу на проблему «розриву» між правоохоронними органами і місцевим самоврядуванням, які представляють інтереси громадян, що проживають на конкретній території.Без ефективно побудованого взаємодії органів державної влади та місцевого самоврядування в боротьбі зі злочинністю не може бути створено цілісної і раціонально керованої системи захисту держави та її громадян від суспільно небезпечних посягань, так само як не може бути правової держави без поєднання централізму з широкою децентралізацією влади та управління, з наданням усіх необхідних повноважень регіональним властям і органам місцевого самоврядування для вирішення проблем того масштабу, який відповідає їх завданням.

40. Прокуратура як суб'єкт профілактичної діяльності.Профілактика злочинності - завдання, що підлягає вирішенню в кожному напрямку діяльності прокуратури.Особливості компетенції прокуратури, обсяг її повноважень визначають специфіку діяльності органів прокуратури як суб'єктів профілактики злочинності.Прокуратура не лише виконує свої безпосередні функції щодо запобігання злочинам, але й здійснює нагляд за виконанням органами держави та місцевого самоврядування, громадськими організаціями, іншими недержавними структурами вимог законів, які регламентують їхню діяльність щодо профілактики злочинів.Профілактичні функції виконуються при здійсненні нагляду за дотриманням законів органами дізнання та досудового слідства. На запобігання рецидивній злочинності спрямований нагляд за виконанням законів у місцях позбавлення волі, в інших органах, які виконують покарання та заходи, що їх замінюють, а також соціальна допомога й контроль щодо осіб, котрі відбувають або відбули покарання.Запобіжна діяльність прокурора реалізується також у процесі його участі в судовому розгляді справ. Прокурор зобов'язаний виявляти обставини, що сприяють вчиненню злочинів, з'ясовувати механізм їхнього впливу на поведінку підсудного. Запобігання злочинам здійснюється в різноманітних формах і різними методами. До засобів прокурорського реагування на виявлені порушення закону належать: опротестування незаконного акту чи незаконних дій посадових осіб; внесення подання про усунення порушень; винесення постанови про порушення кримінальної справи, дисциплінарного провадження чи провадження про адміністративне правопорушення.

41. ОВС як суб'єкт профілактичної діяльності.Профілактика с однією з функцій органів внутрішніх справ усіх рівнів, їх галузевих служб, підрозділів та працівників, що здійснюють у межах свої компетенції загальну та індивідуальну профілактику, запобігання злочинам на стадії готування, а також припинення вже розпочатих. Компетенція суб'єктів попередження злочинів визначається законодавчими та іншими нормативними актами, а також загальними та індивідуальними положеннями про той чи інший орган внутрішніх справ. МВС України також визначає пріоритетні напрями роботи органів внутрішніх справ щодо запобігання злочинам, бере участь у розробленні комплексних програм по боротьбі зі злочинністю; організовує та проводить кримінологічні дослідження проблем профілактики злочинів, що посягають на власність; вивчає та узагальнює практику застосування законодавчих та відомчих нормативних актів з питань попередження злочинів, розробляє та вносить у відповідні органи державної влади пропозиції щодо їх удосконалення; готує проекти законодавчих актів, пов'язаних з діяльністю органів внутрішніх справ; здійснює методичну допомогу підвідомчим органам внутрішніх справ в організації правової роботи, забезпечує участь органів внутрішніх справ у пропаганді правових знань серед населення.

42. Роль та участь громадськості у профілактиці злочинів.Важлива роль в охороні громадського порядку, у забезпеченні безпеки суспільства та протидії злочинності та іншим правопорушеннями належить спеціальним громадським формуванням: добровільним народним дружинам з охорони громадського порядку; товариським судам; громадським пунктам охорони правопорядку; позаштатним співробітникам міліції, громадським помічникам дільничного інспектора міліції тощо.Громадські формування, з якими взаємодіє міліція, можна поділити на дві групи. По-перше, це ті, які спеціально були створені для боротьби з правопорушеннями, охорони порядку та захисту прав громадян. До них відносять: ради громадських пунктів охорони порядку, ради профілактики правопорушень трудових колективів, добровільні народні дружини і їх спеціалізовані формування, товариські суди, їх внесок у правоохоронну практику оцінюється, насамперед, рівнем і ефективністю боротьби з правопорушеннями, станом охорони громадського порядку па територіях і в сферах їх функціонування.По-друге, це ті, для яких охорона громадського порядку, захист прав громадян, боротьба з правопорушеннями виступає як функція, супутня їх основній господарській або соціально-культурній діяльності. До них відносять: громадські, селищні, сільські, вуличні, квартальні, дільничі, домові комітети; ради ветеранів війни і праці; батьківські комітети; агітаційні колективи по роботі серед населення і інші. Беручи участь у рішенні інших важливих питань державного і суспільного життя, ці формування водночас займаються і правоохоронного діяльністю . - беруть участь в охороні громадського порядку на вулицях, площах, у парках, скверах та інших громадських місцях;- сприяють органам внутрішніх справ, прокуратурі, судам і органам юстиції в їх діяльності щодо зміцнення правопорядку;

- беруть участь у запобіганні хуліганським проявам, пияцтву, розкраданню власності та іншим правопорушенням;- проводять виховну роботу у трудових колективах і серед населення щодо дотримання існуючих правил гуртожитку та запобіганню антигромадських вчинків;- беруть участь у запобіганні дитячій бездоглядності і правопорушенням неповнолітніх;

43. Профілактичні функції слідчого Слідча профілактика — це спеціальна діяльність органів дізнання і попереднього слідства органів внутрішніх справ, Служби безпеки, прокуратури та інших суб’єктів, спрямована на недопущення вчинення нових злочинів. Для реалізації слідчої профілактики у нормах кримінально-процесуального законодавства передбачено обов’язок органів дізнання і попереднього слідства при проведенні дізнання і слідства виявляти причини і умови, що сприяли вчиненню злочину, і вживати заходів щодо їх усунення шляхом внесення у відповідні державні органи, організації, посадовим особам подання про вжиття заходів щодо усунення цих причин і умов. Профілактична функція слідчого реалізується шляхом використання як процесуальних, так і непроцесуальних заходів. До процесуальних (тобто, передбачених кримінально-процесуальним законодавством) заходів профілактики незаконного поводження з вогнепальною зброєю, які випливають з детального аналізу кримінально-процесуального законодавства, належать: встановлення (шляхом проведення слідчих дій) причин і умов вчинення таких злочинів та усунення їх внесенням подання; забезпечення відшкодування матеріальної й моральної шкоди (якщо незаконне поводження з вогнепальною зброєю поєднувалося із злочином проти особи, чи насильницьким заволодінням власності); відсторонення обвинуваченого, який вчинив злочин, від посади, яку він обіймав, на період слідства та ін. До непроцесуальних заходів слідчої профілактики незаконного поводження з вогнепальною зброєю відносяться: виступи слідчого на зборах державних органів, громадських організацій за матеріалами кримінальних справ; бесіди з посадовими особами та представниками громадськості; читання лекцій та організація бесід щодо питань права; висвітлення у засобах масової інформації найрезонансніших справ.До особливостей непроцесуальних заходів реалізації профілактичної функції слідчого належать проведення їх поза провадженням у кримінальних справах, тобто виконання цієї функції як паралельно із розслідуванням того чи того злочину, так і після завершення провадження у справі.

Дата добавления: 2021-01-21; просмотров: 185; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 123 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!