Розділ VI. Архівна та бібліотечна справа
22. Державна інформаційна політика в архівній
та бібліотечній справі
Проведення державної інформаційної політики в архівній та бібліотечній справі передбачає:
формування Національного архівного фонду шляхом систематичного і цілеспрямованого комплектування державних архівних установ документами, що адекватно репрезентують різні сфери життя суспільства;
збереження документів Національного архівного фонду, недопущення втрат інформаційних ресурсів;
комплексний розвиток системи державних і недержавних архівних установ;
створення належних умов для зберігання документів у державних архівах, будівництво сучасних спеціалізованих архівних споруд;
виконання цільової програми створення страхового фонду документів Національного архівного фонду з огляду на їх унікальність, неможливість тиражування і відтворення;
забезпечення законних прав фізичних та юридичних осіб на доступ до документів Національного архівного фонду, збирання, зберігання, використання та поширення інформації архівних документів;
дотримання принципу пріоритетності національних інтересів у формуванні та використанні архівних інформаційних ресурсів;
сприяння створенню приватних архівів з метою збирання та зберігання архівних документів недержавного походження;
захист від несанкціонованого доступу, незаконного використання конфіденційної та секретної архівної інформації;
|
|
|
удосконалення нормативно-правової бази сфери архівної справи та діловодства;
посилення регулювального впливу на процеси документотворення та документообігу;
розвиток наукових досліджень з документознавства, архівознавства та актуальних проблем архівної справи;
системне впровадження в архівну справу і діловодство інформаційно-комунікаційних технологій;
послідовну інтеграцію вітчизняних архівних інформаційних ресурсів у світовий інформаційний простір, поглиблення міжнародного співробітництва у цій справі;
реалізацію стратегічних ініціатив міжнародного архівного співтовариства у сфері відбору, експертизи і зберігання електронних документів, розроблення національних і запровадження міжнародних стандартів з електронного діловодства і електронного документообігу; переведення документальної спадщини на цифрові носії інформації;
цілеспрямоване виявлення, опрацювання і забезпечення доступу до зарубіжної архівної україніки;
розвиток співпраці із зарубіжними українознавчими та славістичними центрами, культурними осередками української діаспори з питань реституції архівних документів;
сприяння передачі Україні оригіналів або копій архівних документів, що стосуються її історії і зберігаються за кордоном на законних підставах;
|
|
|
повернення до України незаконно переміщених архівів;
удосконалення системи формування бібліотечних фондів;
розвиток бібліотечно-інформаційного сервісу.
23. Удосконалення системи формування бібліотечних фондів
Удосконалення системи формування бібліотечних фондів передбачає:
оптимізацію структури бібліотечної системи на засадах відомчої централізації та реґіональної кооперації;
поглиблення взаємодії бібліотек усіх видів для забезпечення повноти комплектування та взаємовикористання національної системи впорядкованих зібрань усіх вітчизняних і науково та соціально значущих зарубіжних документів на різних носіях інформації;
здійснення заходів щодо переведення бібліотечних фондів з паперових носіїв у електронну форму;
організацію на базі національних та інших провідних бібліотек держави національної системи електронних бібліотек;
створення та ефективне використання електронних підручників, енциклопедій, словників і довідників;
доповнення системи депозитарного зберігання друкованих видань депозитаріями комп'ютерних версій;
розвиток технологічної та матеріально-технічної бази для збереження бібліотечних фондів (поліпшення екологічного стану книгосховищ, консервації та реставрації документів, створення їх страхових копій тощо);
|
|
|
урізноманітнення видів бібліотечних інформаційних продуктів (бібліографічних видань, електронних каталогів і картотек, реферативних і повнотекстових баз даних, науково-аналітичних матеріалів) та форм їх поширення, зокрема шляхом запису на компакт-дисках та встановлення на Інтернет-серверах;
створення сприятливих економічних умов для комплектування бібліотечних фондів і здійснення внутрішнього та міжнародного документообміну.
24. Розвиток бібліотечно-інформаційного сервісу
Розвиток бібліотечно-інформаційного сервісу орієнтований на:
створення інтегрованого електронного довідково-пошукового апарату, що забезпечуватиме доступ користувачів до фондів провідних книгозбірень країни;
спрямування корпоративних зусиль бібліотек та інших інформаційних установ на підтримку єдиної національної системи реферування вітчизняної наукової літератури;
організацію системи дистанційного бібліотечного обслуговування (насамперед електронної доставки документів);
|
|
|
спрямування інформаційної діяльності бібліотек на розкриття джерел інформації, зосереджених у їх фондах, і створення якісно нових інформаційних продуктів (бібліо- та наукометричних, науково-аналітичних, прогностичних та інших);
удосконалення роботи інформаційно-аналітичних служб бібліотек, налагодження їх співпраці з управлінськими, виробничими, науковими, освітніми та громадськими установами і організаціями;
створення державної системи міжнародного бібліотечного абонементу, документообміну та обміну електронною інформацією;
систематичне наповнення українського сегменту міжнародного інформаційного простору бібліотечними інформаційними продуктами.
Розділ VII. Кінематографія
25. Основні напрями та завдання державної інформаційної
політики в галузі кінематографії
Основними напрямами державної інформаційної політики в галузі кінематографії є:
забезпечення вільного доступу громадян до сучасних творів національного кіномистецтва, кіноспадщини та найкращих творів світової кінематографії;
розвиток матеріально-технічної бази кінематографії, оснащення системи кіновиробництва і кінопрокату новітніми технологіями і устаткуванням;
розвиток інфраструктури кінематографії в умовах ринкової економіки;
захист прав інтелектуальної власності на кінотвори;
сприяння міжнародному кінематографічному співробітництву.
Основними завданнями державної інформаційної політики в галузі кінематографії є:
нарощення виробництва і розповсюдження фільмів за державним замовленням;
стимулювання підприємницької діяльності, пов'язаної з виробництвом, розповсюдженням і демонструванням вітчизняної кінопродукції;
реформування державної мережі закладів кінематографії (кіностудій, кінотеатрів тощо);
впровадження новітніх електронних цифрових технологій у виробництво та показ фільмів, переведення кінопродукції на електронні носії інформації;
постійне відновлення, збереження та збагачення національного фонду фільмів;
забезпечення виконання місцевими органами виконавчої влади регіональних програм поліпшення кінообслуговування населення, насамперед у сільській місцевості;
впровадження комп'ютерних технологій у кінопроцес, створення інформаційно-аналітичної системи "Кінематографія України", інформаційно-пошукової системи "Фільмофонд України", музею аудіовізуальної культури при Національному центрі Олександра Довженка;
розроблення державних стандартів і технічних нормативів для галузі кінематографії;
забезпечення вступу України до міжнародних кінематографічних організацій, фондів тощо з метою входження до міжнародного кінематографічного співтовариства.
26. Взаємодія галузі кінематографії з іншими складовими
національного інформаційного простору
Взаємодія галузі кінематографії з іншими складовими національного інформаційного простору полягає у:
співробітництві кінематографії та телебачення у виробництві та використанні кінопродукції, розробленні та впровадженні нових екранних цифрових технологій;
наповненні телевізійних каналів мовлення національною кінематографічною продукцією;
законодавчому врегулюванні відносин суб'єктів підприємницької діяльності у сфері виробництва і розповсюдження кіно-, теле- і відео-продукції.
Розділ VIII. Рекламна та виставково-ярмаркова
діяльність
27. Державна інформаційна політика у сфері
рекламної діяльності
Державна інформаційна політика у сфері рекламної діяльності полягає у:
створенні умов для формування та ефективного розвитку рекламної галузі;
забезпеченні конституційних прав громадян на правдиву інформацію щодо рекламованих товарів і послуг;
сприянні формуванню ділового іміджу України, окремих її реґіонів;
кадровій, освітній та правовій підтримці рекламної діяльності;
вдосконаленні законодавства та забезпеченні правового режиму рекламної діяльності;
розробленні стандартів реклами;
сприянні рекламній діяльності з метою просування вітчизняних товарів і послуг на внутрішній і зовнішній ринок, формування рекламної культури;
сприянні входженню вітчизняної реклами у транснаціональну глобальну рекламну мережу;
впровадженні механізму протидії недобросовісній та опосередкованій рекламі;
контролі за дотриманням вимог до реклами, яка може зашкодити суспільству та окремим його громадянам;
правовому регулюванні розміщення та розповсюдження реклами на різних носіях та в засобах масової інформації;
моніторингу моральних і соціальних аспектів реклами.
28. Державна політика у галузі виставково-ярмаркової
діяльності
Державна політика у галузі виставково-ярмаркової діяльності передбачає:
максимальне використання виставково-ярмаркової діяльності для просування вітчизняних товарів і послуг на зовнішній ринок, для підтримання позитивного міжнародного іміджу України, а також розвитку внутрішнього ринку, залучення інвестицій і технологій;
залучення засобів масової інформації до пропаганди виставково-ярмаркової діяльності в Україні;
стратегічне планування виставково-ярмаркової діяльності;
впровадження механізму підтримки участі українських експортерів у найбільш визначних виставках за кордоном і виставках на перспективних ринках збуту українських товарів, а також проведення відповідних виставок та ярмарків в Україні на належному рівні;
формування системи національних стандартів виставково-ярмаркової діяльності;
забезпечення добросовісної конкуренції на ринку виставково-ярмаркових послуг;
розвиток інфраструктури ринку виставково-ярмаркових послуг;
підтримку створення виставкових центрів міжнародного класу в столиці та регіонах, виробництва вітчизняного виставкового обладнання;
налагодження ефективної системи реклами виставково-ярмаркової діяльності;
пропаганду за кордоном виставково-ярмаркової діяльності в Україні;
максимальне використання виставково-ярмаркової діяльності як засобу розвитку ділового туризму в Україні;
відкриття відповідних спеціальностей, визначення профільних вищих навчальних закладів, стимулювання науково-дослідної роботи у цій сфері.
Розділ IX. Інформаційна діяльність науково-просвітницьких
громадських організацій
29. Державна політика щодо інформаційної діяльності
науково-просвітницьких громадських організацій
Державна політика щодо інформаційної діяльності науково-просвітницьких громадських організацій спрямована на:
сприяння політичному, соціально-економічному та культурному розвитку українського суспільства;
реалізацію конституційних прав громадян на освіту та інформацію;
поліпшення патріотичного, естетичного, екологічного виховання, підвищення рівня загальної культури та освіти населення.
30. Державна підтримка розвитку інформаційної діяльності
науково-просвітницьких громадських організацій
Державна підтримка розвитку інформаційної діяльності науково-просвітницьких громадських організацій здійснюється за такими напрямами:
розвиток наукових, організаційних, правових засад інформаційної діяльності цих організацій, зміцнення їх матеріально-технічної бази;
ефективне використання в їх інформаційній діяльності інтелектуального та духовного потенціалу українського суспільства;
удосконалення механізму їх співпраці з державними установами та науковими і навчальними закладами, що провадять інформаційну, науково-просвітницьку та освітню діяльність;
провадження ними інформаційної діяльності за допомогою традиційних форм і методів (лекції, семінари, школи, народні університети, науково-популярні видання тощо), а також форм і методів з використанням сучасних телекомунікаційних і комп'ютерних технологій;
заохочення цих організацій до популяризації сучасних досягнень природничих, технічних і суспільних наук.
Розділ X. Етнокультура
31. Державна політика у сфері етнокультурних
відносин
Важливим компонентом державної політики у сфері етнокультурних відносин є:
піднесення за допомогою засобів усної пропаганди рівня етнокультурної поінформованості населення та національного самоусвідомлення моральних цінностей звичаєвої культури;
використання інформаційної функції народних обрядів і свят як засобу формування масової культури;
щорічне проведення загальнонаціональних і регіональних фольклорних фестивалів української народної пісні та свят народного календаря;
створення системи культурно-екологічного моніторингу усної народної творчості та пам'яток фольклорно-обрядової культури.
32. Державна політика у сфері збереження і популяризації
пам'яток етнокультури
Державна політика у сфері збереження і популяризації пам'яток етнокультури передбачає:
створення загальнонаціональної електронної бази даних з питань етнокультури українців і національних меншин, що проживають в Україні;
підготовку та випуск друкованих та електронних версій довідково-енциклопедичних видань і підручників з етнографії, історії українського мистецтвознавства та народознавства;
популяризацію фольклорно-обрядових джерел та духовної спадщини українського народу;
популяризацію багатовікових надбань національної культури у світі;
створення тематичних відеофільмів, присвячених українській фольклорно-обрядовій культурі;
створення друкованих і електронних версій каталогів пам'яток етнокультурної спадщини та формування електронних баз даних народно-мистецьких пам'яток музеїв України;
ефективне використання інформаційних ресурсів бібліотек та рукописних фольклорно-етнографічних архівів спеціалізованих академічних установ.
Дата добавления: 2021-01-21; просмотров: 47; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!