Розділ II. Державна політика у сфері засобів масової інформації

Розділ I . Загальні положення

1. Мета Концепції

Метою Концепції є створення правових, економічних і організаційних умов для формування в Україні розвинутого інформаційного суспільства.

Принципи національної інформаційної політики не поширюються на інформаційні відносини, що виникають у процесі побутового спілкування, літературної, мистецької, наукової та іншої творчої діяльності, на інформацію, що є продуктом художньої творчості.

2. Основні терміни та поняття

У цій Концепції наведені нижче терміни та поняття вживаються у такому значенні:

інформаційне суспільство – фаза розвитку суспільства, на якій домінуючими продуктами виробництва є інформація і знання;

національна інформаційна політика – стратегія, напрями і завдання держави у сфері збирання, зберігання, використання та поширення інформації та інформаційних ресурсів у суспільстві;

інформаційна сфера — сукупність інформаційних ресурсів, інформаційної інфраструктури, суб’єктів інформаційних відносин, які забезпечують збирання, зберігання, використання та поширення інформації, а також система правового регулювання суспільних відносин у цій сфері;

інформаційні відносини — відносини, що виникають в усіх сферах життя і діяльності особи, суспільства та держави у процесі збирання, зберігання, використання та поширення інформації;

інформаційна безпека – стан захищеності інтересів особи, суспільства та держави в інформаційній сфері, який виключає можливість заподіяння їм шкоди через неповноту, несвоєчасність і недостовірність інформації, а також негативні наслідки використання інформаційних технологій або законодавчо забороненої чи обмеженої для поширення інформації;

інформаційна інфраструктура — сукупність взаємодіючих систем виробництва, накопичення, зберігання та доставляння інформаційних продуктів, виробництва і розвитку інформаційних технологій, сервісного обслуговування елементів інфраструктури і системи підготовки кадрів, що забезпечують формування та використання інформаційних ресурсів;

інформаційний продукт (продукція) — документована інформація, яка підготовлена і призначена для задоволення потреб користувачів;

інформаційні послуги — дії суб’єктів інформаційних відносин, спрямовані на забезпечення користувачів інформаційними продуктами;

інформаційні процеси — пошук, одержання, оброблення, накопичення, використання, зберігання та поширення інформації, а також створення, виробництво, зберігання, захист, поширення та споживання інформаційної продукції;

інформаційна система — організаційно впорядкована сукупність інформаційних ресурсів, інформаційних технологій і засобів забезпечення інформаційних процесів;

інформаційна технологія — цілеспрямована організована сукупність інформаційних процесів з використанням засобів обчислювальної техніки, що забезпечують високу швидкість оброблення даних, швидкий пошук інформації, розосередження даних, доступ до джерел інформації незалежно від місця їх розташування;

національний інформаційний простір — сфера, у якій здійснюються інформаційні процеси та встановлюються інформаційні відносини між суб’єктами під юрисдикцією держави;

національні інформаційні ресурси — вся належна Україні інформація, включаючи окремі документи і масиви документів, незалежно від змісту, форми, часу і місця їх створення, форми власності, а також кінцеві результати інтелектуальної, творчої діяльності, зафіксовані на будь-яких носіях інформації, доступні для використання особою, суспільством і державою через засоби масової інформації та телекомунікації, архіви, бібліотеки, музеї, фонди, банки даних, публічні виступи, художньо-виконавську діяльність тощо;

світовий інформаційний простір — сфера, у якій відбувається інформаційна діяльність людства, впорядкована, як правило, міжнародними конвенціями і договорами.

Основні напрями національної інформаційної політики

Основними напрямами національної інформаційної політики є:

забезпечення реалізації конституційних прав громадян на свободу слова та інформаційної діяльності;

створення розвиненої інформаційної інфраструктури та новітніх засобів зв’язку для збирання, зберігання, використання та поширення інформації;

збереження вітчизняної інформаційної продукції, культурних і духовних цінностей України, їх ідентифікація у світовому інформаційному просторі;

забезпечення державної підтримки розвитку і безперешкодної діяльності засобів масової інформації та соціального і правового захисту журналістів, інших творчих працівників, які провадять інформаційну діяльність;

створення умов для формування в Україні розвинутого інформаційного суспільства, посилення ролі масової інформації у розвитку українського суспільства;

збереження, розвиток та ефективне використання об'єктів національного інформаційного простору, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки України;

створення умов для розвитку та захисту об'єктів національного інформаційного простору всіх форм власності;

сприяння конкуренції, недопущення монополізації ринку інформаційних послуг, у тому числі рекламних;

сприяння розвитку національних інформаційних ресурсів, поліпшення умов для підприємницької діяльності в інформаційній сфері;

створення умов для своєчасного, якісного і ефективного інформаційного забезпечення фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

забезпечення всебічної підтримки і захисту вітчизняного виробника інформаційного продукту, сприяння розробленню і впровадженню новітніх інформаційних технологій;

дотримання принципів Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, міжнародних договорів про співробітництво в інформаційній сфері, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

інтеграція України в міжнародний інформаційний простір, сприяння створенню конкурентоспроможної інформаційної продукції;

послідовне здійснення заходів, спрямованих на підготовку кадрів в інформаційній сфері.

Розділ II. Державна політика у сфері засобів масової інформації

4. Державна політика у сфері засобів масової інформації спрямована на:

удосконалення нормативно-правових актів з питань діяльності засобів масової інформації, у тому числі користування каналами мовлення, ретрансляції програм, використання частотного діапазону, стандартів діяльності телерадіокомпаній, збалансування інтересів вітчизняних телерадіокомпаній всіх форм власності, забезпечення прозорої процедури ліцензування їх діяльності;

унормування діяльності та розповсюдження продукції зарубіжних засобів масової інформації на території України;

дотримання норм щодо заборони цензури, у тому числі з боку засновників засобів масової інформації;

захист журналістів та інших працівників засобів масової інформації від дій, які перешкоджають виконанню ними службових обов'язків, а також громадян, підприємств, установ і організацій від зловживань працівників засобів масової інформації;

забезпечення прозорості у діяльності засобів масової інформації, законності збирання, зберігання, використання та поширення інформації, запобігання зловживанню правом на свободу діяльності засобів масової інформації;

пріоритетність підтримки вітчизняного виробника інформаційного продукту в цілому і впровадження системи заходів, спрямованих на розвиток україномовних засобів масової інформації;

запровадження механізму підтримки засобів масової інформації за системою грантів;

сприяння розвитку маркетингових стратегій у діяльності засобів масової інформації з метою підвищення якості і конкурентоспроможності вітчизняної інформаційної продукції на внутрішньому і зовнішньому ринку;

недопущення рекламної діяльності, спроможної завдавати шкоди споживачам, створення сприятливих умов для рекламування у засобах масової інформації вітчизняної продукції;

проведення цінової політики, яка забезпечує доступність до засобів масової інформації слабозахищених верств населення, людей з обмеженими фізичними можливостями, жителів віддалених і важкодоступних районів;

створення сприятливих умов для залучення інвестицій, кредитів на придбання новітніх технологій та обладнання для підприємств, установ і організацій інформаційної сфери;

залучення коштів населення шляхом випуску облігацій, цінних паперів до інвестування перспективних проектів у сфері засобів масової інформації;

утворення аналітичних служб для моніторингу процесів і тенденцій в діяльності вітчизняних і зарубіжних засобів масової інформації;

створення розгалуженої мережі кореспондентських пунктів державних засобів масової інформації за кордоном;

забезпечення вільного доступу громадян до світових інформаційних ресурсів;

здійснення заходів, пов’язаних з матеріально-технічним, технологічним і кадровим забезпеченням розвитку місцевих засобів масової інформації;

розвиток електронних аналогів друкованих засобів масової інформації;

сприяння створенню єдиної комп'ютерної мережі для розповсюдження матеріалів вітчизняних інформаційних агентств;

захист авторських прав на інтелектуальну власність, що використовується в засобах масової інформації;

захист прав споживачів телерадіоінформаційної продукції шляхом сертифікації обладнання і послуг, контролю за їх якістю;

створення інтегрованої системи збирання, зберігання, використання та поширення інформації;

удосконалення засобів поширення інформації на базі новітніх технологій, зокрема впровадження волоконно-оптичних і супутникових каналів зв'язку;

створення сучасних магістральних каналів передачі даних з метою використання їх для розвитку індустрії мультимедійних послуг;

активне використання засобів масової інформації для обговорення соціально значущих проблем і проектів з метою підготовки населення до сприйняття нових явищ суспільного життя;

посилення ролі засобів масової інформації в утвердженні позитивного іміджу України на міжнародному рівні.

Розділ III. Впровадження новітніх інформаційних технологій
і розвиток телерадіоінформаційної інфраструктури

5. Пріоритетні завдання держави з формування
телерадіоінформаційної інфраструктури

Пріоритетними завданнями держави з формування сучасної телерадіоінформаційної інфраструктури є:

захист національних інтересів в умовах глобалізації інформаційних процесів, входження до світового інформаційного простору і глобальних інформаційних мереж, кардинальне удосконалення телекомунікаційних і аудіовізуальних технологій;

інтеграція телерадіоінформаційної інфраструктури України у телерадіоінформаційний простір країн — членів Європейського Союзу та світовий телерадіоінформаційний простір, приєднання національної інфраструктури зв'язку до Європейської інформаційної інфраструктури та до Глобальної інформаційної інфраструктури;

створення і розвиток громадського телебачення і радіомовлення;

забезпечення функціонування системи іномовлення, у тому числі шляхом створення супутникового каналу Всесвітньої служби іномовлення України, спеціалізованих освітніх і культурологічних теле- і радіоканалів;

розширення мережі кабельного та супутникового телебачення у регіонах з обмеженим прийомом сигналу загальнонаціональних каналів.

6. Особливості структури мовлення державних, недержавних
(приватних) телерадіоорганізацій на загальнонаціональних каналах

Пріоритетне право мовлення на загальнонаціональних каналах належить державному та суспільному мовленню.

Збалансоване наповнення загальнонаціональних телерадіоканалів інформаційними, просвітницькими, дитячими, культурологічними та соціального спрямування програмами забезпечується шляхом державного замовлення на телерадіоінформаційну продукцію.

Формування, розміщення і контроль за виконанням державного замовлення на телерадіоінформаційну продукцію здійснюється відповідно до законодавства.

7. Діяльність телерадіокомпаній в умовах особливого періоду

Функціонування загальнодержавних телерадіоканалів всіх форм власності в умовах особливого періоду здійснюється шляхом:

цілеспрямованого використання радіостанцій, телевізійних центрів для військових потреб та мобілізаційного плану;

регулювання діяльності недержавних телерадіоцентрів, заборони діяльності аматорських приймально-передавальних радіостанцій особистого і колективного користування та передавання інформації через комп'ютерні мережі;

контролю за роботою підприємств зв'язку, телерадіоорганізацій.

8. Вимоги до національної інформаційної інфраструктури

Основними вимогами до національної інформаційної інфраструктури є:

забезпечення відповідності національної інформаційної інфраструктури міжнародним стандартам і рекомендаціям Міжнародної спілки електрозв’язку, Європейської конференції адміністрацій
поштового та електрозв'язку (СЕРТ) і Міжнародної організації стандартизації/Міжнародної електротехнічної комісії (ІSО/ІЕС), що сприятиме взаємодії її технічних засобів, інформаційних пристроїв і послуг з тими, що діють у світовому інформаційному просторі в складі Глобальної інформаційної інфраструктури;

створення єдиної національної інтегрованої багатосервісної широкосмугової мережі зв'язку, що забезпечує, зокрема, розподіл і розповсюдження телерадіопрограм;

розроблення та технологічна підготовка виробництва основних видів технічних засобів телерадіомовлення та їх компонентів;

оптимізація телерадіоінформаційних мереж і розподілу потоків інформації та каналів, підвищення ефективності використання цих мереж, їх модернізація та розвиток із забезпеченням необхідного рівня якості функціонування;

розширення номенклатури послуг телерадіомовлення і зв'язку та забезпечення їх якості відповідно до вимог Європейського Союзу;

створення і впровадження вітчизняних безпечних інформаційних технологій;

створення системи захисту інформації від несанкціонованого доступу та несанкціонованого поширення;

захист інформаційних систем від негативного впливу;

відновлення проводового мовлення як соціально значущої послуги для трансляції програм державного, обласного та місцевого мовлення і сигналів оповіщення в умовах надзвичайної ситуації (проводове мовлення є готовою інфраструктурою для запровадження інтерактивного багатопрограмного цифрового радіомовлення).

9. Принципи розвитку телерадіоінформаційної інфраструктури

Розвиток телевізійного і радіомовлення в Україні повинен забезпечуватися у відповідності із світовими тенденціями гармонійного переходу до системи цифрового мовлення з використанням сучасних технологій. При цьому на перехідний період передбачається співіснування систем аналогового і цифрового мовлення, що забезпечить:

повне охоплення території України загальнонаціональними програмами телевізійного і радіомовлення, областей — обласними програмами, міст та інших населених пунктів — місцевими програмами;

значне збільшення кількості каналів телевізійного, радіо- та інтерактивного мовлення;

поліпшення технічної якості програм телевізійного мовлення внаслідок впровадження цифрового телевізійного мовлення за стандартами DVB;

поліпшення технічної якості програм радіомовлення і служби мовлення в цілому, а також цифрового радіомовлення за стандартами DАВ;

зменшення негативного впливу засобів мовлення на навколишнє середовище, зниження енергоспоживання, зменшення собівартості теле- і радіомереж і їх експлуатації;

створення і впровадження багаточастотних і синхронних систем розподілу та розповсюдження програм цифрового телевізійного та радіомовлення на базі волоконно-оптичних, супутникових мереж та збереження в разі необхідності радіорелейних ліній;

гармонізацію аналогово-цифрової системи вторинного розподілу телевізійних і радіомовних програм з використанням ефірних, супутникових, кабельних, мікрохвильових мереж;

впровадження аудіовізуальних систем, які сприяють створенню технічної основи цифрового телевізійного та радіомовлення, інтерактивного мовлення та зв'язку (відеопродукція на замовлення, двосторонній аудіовізуальний, відеотелефонний зв'язок, відеоконференції тощо), аудіовізуальних послуг вдома (телекупівля, телемедицина, телеосвіта тощо);

збереження та підтримку в належному стані наявних технічних засобів розповсюдження телерадіопрограм, антенно-фідерних пристроїв, які працюють в діапазонах коротких, середніх і довгих хвиль, та поступове впровадження нових радіотехнологій з використанням цифрового мовлення в цих діапазонах;

 раціональне використання радіочастотного ресурсу, призначеного для цифрового телебачення і радіомовлення;

оптимізацію тарифів на розповсюдження програм державних телерадіоорганізацій;

налагодження системи розповсюдження програм державного радіомовлення на коротких хвилях з метою охоплення населення гірських районів України та місць компактного проживання українців за кордоном;

перехід від використання надпотужних радіопередавачів системи іномовлення в Україні до оренди технічних засобів розповсюдження радіопрограм у країнах, на які спрямовано програми іномовлення;

широке впровадження новітніх комп'ютерних технологій у виробництво, розподіл і розповсюдження телевізійних програм, а також у поширення масової інформації каналами телевізійного мовлення, мережами зв'язку, на оптичних і магнітних носіях.

10. Розвиток новітніх систем і технологій

Розвиток новітніх систем і технологій забезпечується впровадженням:

системи цифрового аудіовізуального зв'язку і мовлення з використанням передачі та комутації цифрових сигналів у пакетному режимі;

системи інтерактивного телебачення з використанням прямого інтерактивного каналу телетексту, зворотного інтерактивного каналу телефонної мережі, інших засобів, зокрема мереж стільникового телефонного зв'язку;

системи цифрових студій з використанням нових комп'ютерних технологій виробництва програм і сучасних методів опрацювання та накопичення інформації у форматі ефективно стисненого цифрового телевізійного і радіомовного сигналу для передачі по розподільних мережах;

первинних супутникових мереж розподілу програм безпосереднього багатопрограмного цифрового телевізійного та радіомовлення;

побутового відеозапису у цифрових форматах і поширення цифрових записів програм на оптичних і магнітних носіях;

цифрового телебачення підвищеної та високої чіткості зображення;

систем цифрового стереофонічного радіомовлення з відеосупроводом;

мультимедійних технологій та інтерактивних систем зв'язку з цифровим розподілом аудіовізуальної інформації.

11. Державна політика у сфері комп'ютерних технологій
і систем телекомунікацій

Державну політику у сфері комп'ютерних технологій і систем телекомунікацій спрямовано на розв’язання таких ключових завдань:

розвиток науково-технічної, технологічної та виробничої бази вітчизняної інформаційної сфери;

прискорене формування комп'ютерно-технологічної інфраструктури національних інформаційних ресурсів;

формування інтегрованого телекомунікаційного середовища інформаційної сфери;

розроблення та організація виробництва вітчизняних засобів системи забезпечення інформаційної безпеки.

12. Розвиток науково-технічної, технологічної та виробничої бази інформаційної сфери

Розвиток науково-технічної, технологічної та виробничої бази інформаційної сфери передбачає:

формування технопарків для створення ліцензованого новітнього програмного забезпечення, просування вітчизняних програмних продуктів на світовий ринок;

створення обчислювальних систем нетрадиційних архітектур і систем штучного інтелекту, що акумулюють досягнення вітчизняної та світової науки і відкривають якісно нові можливості доступу до інформації та знань;

поступовий перехід від складення комп'ютерної та телекомунікаційної техніки з імпортних комплектуючих виробів до створення в рамках міжнародної кооперації конкурентоспроможної елементної бази та розроблення на її основі комп'ютерних і комунікаційних систем нових поколінь;

збільшення обсягів виробництва обладнання для зберігання, консервації та реставрації бібліотечних, архівних і музейних фондів, апаратури для захисту цих фондів від несанкціонованого доступу.

13. Формування комп'ютерно-технологічної інфраструктури
національних інформаційних ресурсів

Формування комп'ютерно-технологічної інфраструктури національних інформаційних ресурсів повинне забезпечити:

розроблення прогресивних технологій і систем, які сприятимуть процесам творення та акумуляції науково і соціально значущих інформаційних ресурсів, переведення в електронну форму рукописної, архівної, звукової, відео- та друкованої інформації, формування електронних бібліотек, архівів і музеїв;

удосконалення засобів інформатизації з метою опрацювання україномовних текстів, розпізнавання усної української мови, автоматизованого формування універсальних і спеціальних тематичних словників;

створення базових програмно-технологічних модулів для побудови геоінформаційних систем і комплексу територіально розподілених інформаційно-аналітичних центрів, які сприятимуть переходу управлінських структур до прогностичних форм діяльності;

прискорення впровадження безпаперової інформатики (насамперед у сфері управління, виробництва, науки та освіти), технологій електронного документообігу, створення інформаційно-аналітичної системи "Електронний Уряд".

14. Формування інтегрованого телекомунікаційного
середовища інформаційної сфери

Формування інтегрованого телекомунікаційного середовища інформаційної сфери повинне передбачати:

збалансований розвиток усіх видів комунікацій з наступним використанням цифрових технологій;

надання переваги телекомунікаційному забезпеченню національних, галузевих і регіональних інфополісів та їх об'єднанню міжрегіональними каналами зв'язку;

організацію в рамках міжнародних проектів євразійського інформаційно-телекомунікаційного центру з українськими сегментами магістральних волоконно-оптичних каналів зв'язку "Захід — Схід" і
"Північ — Південь";

створення телекомунікаційних систем підтримки інформаційної взаємодії особи з державними та громадськими структурами всіх рівнів;

розвиток українських пошукових систем і засобів навігації в мережі Інтернет.

Розділ IV. Видавнича справа

15. Державна політика у книговидавничій сфері

Державна політика у книговидавничій сфері здійснюється шляхом:

формування та постійного оновлення асортименту вітчизняної видавничої продукції для забезпечення потреб усіх соціальних груп українського суспільства виданнями з різних галузей знань державною мовою та мовами національних меншин;

наповнення національного інформаційного простору суспільно важливою видавничою продукцією;

державного протекціонізму у національній видавничій справі з дотриманням положень міжнародного права, захисту вітчизняного видавничого ринку та прав споживачів друкованої продукції;

пільгового кредитування інвестиційних проектів з модернізації, технічного переоснащення видавництв, підприємств поліграфії та книгорозповсюдження і впровадження новітніх технологій у процес випуску видань на різних носіях інформації;

розвитку наукових досліджень у галузевих науково-дослідних інститутах та в наукових підрозділах вищих навчальних закладів;

удосконалення системи державних стандартів, нормативно-технічного, технологічного, інструктивно-методичного забезпечення у видавничій справі та узгодження їх з міжнародними стандартами;

пріоритетної підтримки видання підручників, словників, енциклопедій, довідкової, дитячої, художньої, науково-технічної і методичної літератури;

розвитку електронних видань, зокрема поширення інформації на компакт-дисках та інших цифрових носіях; виготовлення електронних книжок;

розвитку вітчизняного книговидання для підвищення його рівня за кількісними і якісними показниками до рівня передових країн світу;

сприяння максимальному задоволенню культурно-освітніх потреб українців за кордоном у вітчизняній видавничій продукції;

створення умов для належного представлення видань кращих вітчизняних творів науки, культури, літератури і мистецтва у міжнародному інформаційному просторі;

забезпечення високого рівня мовної культури і редакційної підготовки текстів вітчизняної видавничої продукції;

забезпечення доступу до надбань світової культури за допомогою розширення міжнародного книгообміну, перекладу та видання державною мовою визначних зарубіжних наукових праць і літературних творів;

забезпечення видавничої галузі новітніми носіями інформації переважно вітчизняного виробництва.

16. Державна політика у сфері поліграфічного виробництва

Державна політика у сфері поліграфічного виробництва спрямована на:

сприяння науково-технічному розвитку пріоритетних напрямів видавничої справи;

розроблення та впровадження цифрових технологій у додрукарські, друкарські і післядрукарські процеси;

збільшення обсягів виготовлення багатокольорової продукції на аркушевих і рулонних друкарських машинах;

широке застосування способів плоского офсетного, флексографічного та цифрового друку;

розроблення та здійснення заходів з автоматизації формних, друкарських і брошурувально-палітурних процесів;

розроблення вітчизняного комп'ютерно-технологічного забезпечення видавничих процесів, опрацювання текстової та ілюстративної інформації із застосуванням комп’ютерних програм, створених українською мовою;

створення та застосування вітчизняних екологічно чистих поліграфічних матеріалів: офсетного, книжково-журнального і газетного довговічного паперу та картону переважно з використанням вторинної сировини без хлоровмісних компонентів; чорних, кольорових і тріадних фарб для різних способів друку, лаків, змивних та очищувальних засобів, світлочутливих і термочутливих формних матеріалів на алюмінієвій основі, фотополімеризаційноздатних пластин, палітурних матеріалів;

створення та налагодження вітчизняного виробництва окремих видів сучасного поліграфічного устаткування для виготовлення конкуренто-спроможної друкованої продукції.

17. Державна політика у сфері розповсюдження
видавничої продукції

Державна політика у сфері розповсюдження видавничої продукції спрямована на:

створення умов для відновлення і розвитку всеукраїнської мережі книгорозповсюдження та регулювання вітчизняного книжкового ринку із забезпеченням рівних прав суб'єктів всіх форм власності;

проведення моніторингу функціонування книжкового ринку;

удосконалення форм і методів рекламування та інформування про нові видання з використанням електронних каталогів, національної інформаційно-пошукової системи;

стимулювання поширення у світі інформації про Україну шляхом розповсюдження книжкових і періодичних видань українською та іноземними мовами через систему книгоекспорту, залучення мережі Інтернет та іншими способами;

забезпечення вітчизняною видавничою продукцією населення всіх регіонів України та українців за кордоном на достатньому рівні;

створення сприятливих економічних умов для розповсюдження видавничої продукції, випущеної державною мовою;

впровадження дієвих форм контролю, спрямованих на недопущення реалізації в Україні контрабандної друкованої продукції та продукції, випущеної з порушенням авторських і суміжних прав.

Розділ V. Музейна справа

18. Формування і використання музейних
інформаційних ресурсів

Системне формування і використання музейних інформаційних ресурсів орієнтоване на:

постійне збагачення музейних фондів України експонатами вітчизняного та зарубіжного походження;

удосконалення методики збирання, експертної оцінки та комплектування музейних колекцій;

забезпечення пріоритетних прав державних музейних закладів на придбання предметів музейного значення;

цільове фінансування закупівлі експонатів визначного культурного значення у фізичних і юридичних осіб, сприяння участі спеціалістів музейної справи у вітчизняних та міжнародних аукціонах, торгах тощо;

фінансове, правове та технічне забезпечення оперативної науково-технічної експертизи музейних надходжень;

підтримку меценатства, дарування, інвестування та інших видів діяльності, що сприяють розвитку музейних фондів України;

збагачення форм і методів популяризації музейних зібрань в усіх засобах масової інформації;

розширення використання музейних інформаційних ресурсів у навчальних програмах вищих і загальноосвітніх навчальних закладів;

створення системи дистанційного навчання та підвищення кваліфікації працівників музеїв і суміжних установ;

видання каталогів музейних зібрань, путівників, довідників та енциклопедичних видань, що популяризують музейні зібрання України;

участь музеїв і заповідників у масштабних культурних проектах, створенні Зводу пам'яток історії та культури, державних реєстрів тощо;

розвиток екскурсійних маршрутів по музеях та заповідниках загальнодержавного, міжрегіонального і місцевого значення.

19. Збереження музейних інформаційних ресурсів

Збереження музейних інформаційних ресурсів передбачає:

забезпечення матеріально-технічних умов для належного зберігання музейних фондів та підтримання їх експозиційного стану;

створення національної системи обліку музейних колекцій з використанням комп'ютерних технологій;

організацію постійного моніторингу стану збереження музейних предметів, розвиток методів діагностики, реставрації та консервації музейних цінностей, запобігання їх пошкодженню та руйнуванню;

підготовку фахівців-реставраторів відповідної спеціалізації.

20. Розвиток інфраструктури музейної справи

Розвиток інфраструктури музейної справи передбачає:

розроблення вітчизняних технологій для естетичного і безпечного експонування та зберігання предметів музейних фондів, їх реставрації та консервації;

впровадження системи цільового фінансування ремонтних, реставраційних і реконструкційних робіт на музейних об'єктах, що мають статус пам'ятки національного або місцевого значення, а також здійснення заходів з музеєфікації заповідних територій;

розвиток виробництва музейного обладнання високого технічного рівня, спеціального устаткування і матеріалів для потреб реставрації та консервації музейних цінностей;

розширення мережі музеїв і заповідників.

21. Науково-дослідна діяльність музеїв і заповідників

Науково-дослідна діяльність музеїв і заповідників здійснюється за такими напрямами:

розширення музейної спеціалізації в програмах вищих навчальних закладів і внесення відповідних доповнень до переліку спеціальностей, затверджених Вищою атестаційною комісією;

розвиток міждисциплінарних досліджень музейної проблематики;

створення науково-дослідних і науково-прикладних центрів музейної справи;

інтеграція українських музейних закладів у профільні міжнародні об'єднання.

---

Дата добавления: 2021-01-21; просмотров: 62; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!