Схема аналізу уроку професійного навчання

Зразок п лан у-конспекту урок у виробничого навчання

Основним документом для проведення конкретного уроку з певної теми є план уроку (тривалість уроку виробничого навчання становить 6 годин). План уроку є наслідком ретельної підготовки до нього майстра виробничого навчання.

Слід мати на увазі, що стандартних, обов’язкових форм плану уроку не існує. Зміст плану, деталізація застосовуваних на уроці методів, глибина розкриття матеріалу залежать від характеру передбачуваних робіт, мети їх виконання, досвіду майстра.

Суттєвими вимогами до плану уроку виробничого навчання є чітке визначення його навчальної і виховної мети, правильний вибір типу і структури уроку, методів і прийомів навчання. У плані наводяться перелік інструментів і обладнання, яке передбачено використати, зарисовки, схеми тощо. В план доцільно записувати також запитання, які передбачено ставити учням під час опитування і бесіди, відображати методи самоконтролю під час виконання певних операцій, а також зміст домашнього завдання учням.

Орієнтовна схема плану-конспекту уроку виробничого навчання має бути такою.

Тема уроку

Мета уроку: (навчальна, виховна, розвиваюча)

Методи уроку

Навчально-матеріальне оснащення уроку

ХІД УРОКУ

І. Організаційна частина (5 хв.)

1. Перевірка наявності учнів.

2. Перевірка наявності спецодягу.

3. Перевірка наявності зошитів і креслярського приладдя.

ІІ. Вступний інструктаж і тренувальні вправи

1. Повідомлення теми й мети уроку.

2. Перевірка знань учнів з матеріалу, вивченому на уроках теорії, а також на попередніх уроках виробничого навчання, пов’язаному з матеріалом даного уроку.

3. Активізування мислення учнів.

4. Пояснення і показ трудових прийомів й способів виконання навчально-виробничих робіт, організації робочих місць.

5. Пояснення характеру і призначення роботи, що буде виконуватися на уроці, порядку виконання самостійної роботи учнів.

6. Розбір креслень, схем, технічних вимог, демонстрація зразків (еталонів) майбутніх навчально-виробничих робіт.

7. Ознайомлення учнів з матеріалами, інструментами, приладами, пристосуваннями й іншими засобами виконання робіт, що будуть застосовуватися на уроці.

8. Пояснення й показ найбільш раціональних прийомів, способів і послідовності виконання завдань, а також способів контролю якості роботи.

9. Розгляд типових помилок, способів їхнього попередження й усунення.

10. Пояснення й показ способів раціональної організації робочих місць при виконанні завдань.

11. Розгляд правил безпеки праці учнів.

12. Закріплення й перевірка засвоєння учнями матеріалувступного інструктажу, додаткові повторні пояснення й показ прийомів і способів роботи.

ІІІ. Самостійна робота й поточне інструктування учнів

ІV. Заключний інструктаж (15 хв.).

1. Зібрати й перевірити роботи учнів.

2. Відзначити кращі роботи.

3. Указати на типові помилки, з’ясувати причину їхнього виникнення.

4. Виставити оцінки.

5. Підбити підсумок заняття.

6. Задати домашнє завдання.

Методичні рекомендації щодо складання плану-конспекту уроку й методиці його проведення

Тему уроку майстер виробничого навчання бере з навчальної програми чи календарно-тематичного плану занять.

Мету уроку рекомендується розділяти на навчальну, виховну і розвиваючу.

Навчальна мета передбачає конкретизацію того розділу програми, у якому вказується, що учні повинні знати, якими вміннями й навичками повинні оволодіти. Формулювання мети може передбачати: формування, поглиблення, удосконалювання, розширення, закріплення знань, умінь і навичок. Навчальна мета уроку визначається кінцевим його результатом. Вона досягається на уроці рішенням відповідних навчальних завдань, тобто формуванням у учнів необхідних умінь та навичок.

Виховна мета спрямована на виховання в учнів певних якостей особистості, що характеризують сучасного фахівця: старанність, наполегливість, відповідальність тощо.

Розвиваюча мета передбачає розвиток мови учнів (особливо при вивченні нової термінології), розвиток рухової сфери (при вивченні технологічних операцій), розвиток умінь аналізувати, порівнювати (під час виконання творчих робіт), розвиток самостійності (в процесі виготовлення учнями виробів).

Методи уроку: розповідь, пояснення, бесіда, демонстрація, інструктаж, вправи, робота з навчальними посібниками. На кожному занятті визначають 2-3 основних методу уроку.

Навчально-матеріальне оснащення уроку. У цьому розділі перелічуються всі інструменти, устаткування, пристосування, наочні приладдя і т.д., що будуть використані на цьому занятті.

І. Організаційна частина. З метою економії часу, інформацію про відсутніх учнів майстру надає черговий по групі, як в усній формі, так і в письмовій.

ІІ. Вступний інструктаж проводиться, як правило, на початку уроку.

При проведенні вступного інструктажу необхідно керуватися типовою його структурою запропонованої вище.

Це загальна, типова, яка найбільш часто застосовується, структура вступного інструктажу. У залежності від специфіки досліджуваного матеріалу, мети навчання, особливостей організації уроку, досвіду майстра структура інструктаж може змінюватися, однак усі перераховані елементи в будь-якому випадку зберігаються в ньому завжди.

Методику й організацію проведення вступного інструктажу розглянемо стосовно до перерахованих вище типових структурних елементів.

1. Тему уроку майстер звичайно повідомляє усно і записує на дошці. Дуже важливо правильно розкрити учням мету уроку, тобто дати їм цільову настанову на урок. Цільова настанова – це не просто інформація учнів про мету уроку, записаної в плані, не стільки повідомлення, що повинні зробити учні, скільки роз’яснення, для чого вони будуть це робити, чому навчаться, яке значення має це для успішного оволодіння професією.

Варто також підкреслити, що на уроці вирішуються завдання не тільки навчання, але й виховання й розвитку учнів. Виховання й розвиток учнів відбувається в процесі їхнього навчання, на кожному уроці, на кожному його етапі на основі й у процесі засвоєння знань, умінь і навичок. Майстер завжди повинний чітко уявляти собі, які виховні і розвиваючі завдання, на якому матеріалі уроку, якими способами він буде здійснювати на даному уроці.

2. Перевірка пройденого матеріалу. Ув’язування матеріалу майбутнього уроку зі знаннями й виробничим досвідом учнів – основа для свідомого виконання ними вправ і самостійної роботи. Шляхом такого ув’язування у свідомості учнів «наводяться містки» між тим, що вони знають і вміють, і тим що їм потрібно бути засвоїти, чому навчитися на уроці. Таке ув’язування звичайно проводиться шляхом опитування учнів на початку вступного інструктажу з матеріалу спеціальних предметів (спец. технології) й минулих уроків виробничого навчання. Тут успіх багато в чому залежить від правильного підбору й формулювання питань і самої процедури опитування. Питання варто фіксувати в плані-конспекті уроку.

Мета опитування учнів при проведенні вступного інструктажу не в тому, щоб перевірити знання учнів (хоча це теж важливо), скільки в забезпеченні здатності застосовувати ці знання на практиці, зв'язку теорії й практики. Тому питання повинні мати сугубо практичну спрямованість.

При формулюванні питань варто мати на увазі, що найбільше доцільно ставити такі питання, для відповіді на які необхідно не тільки пригадування (репродуктивні), але й активне мислення учнів (продуктивні). Такі питання звичайно починаються словами «Чому», «Поясніть», «Обґрунтуйте» і т.п. Звичайно, питома вага таких питань повинна наростати поступово, у міру накопичення учнями досвіду і знань.

Дуже важливо також ставити перед учнями такі питання, які вимагають застосування знань, отриманих на уроках загальноосвітніх предметів, насамперед фізики, хімії, математики, біологи: на обґрунтування фізичного змісту дії, процесу чи явища; на пояснення хімізму процесу; на виконання розрахунків і т.п. Це багато в чому сприяє розвитку інтересу до глибокого вивчення цих предметів, формуванню в учнів взаємозалежної системи знань, зв'язку теорії і практики.

3. На початковому етапі проведення вступного інструктажу важливо активізувати мислення учнів, зовні активізувати групу. Способи такої зовнішньої активізації учнів можуть бути різними. Найбільш ефективні з них наступні:

– постановка питання всій групі, а потім, після невеликої паузи, виклик для відповіді певного учня;

– пропозиція відповісти на запитання за бажанням;

– залучення в бесіду всіх учнів з обліком їх сильних і слабких сторін;

– варіювання питань по складності в залежності від підготовленості різних учнів;

– звертання до учнів із пропозицією подумати, оцінити відповідь одногрупника, виправити помилку у відповіді, висловити свою думку;

– заохочення питань учнів друг до друга й до майстра.

Для того, щоб забезпечити високу ефективність інструктування учнів, майстер повинний бути переконаний, що учні мають необхідні знання, теоретичну й практичну базу для засвоєння і поглиблення умінь та навичок. Якщо таких знань, такої бази в учнів нема, процес формування умінь й навичок буде механічним, неусвідомленим.

Якщо в результаті опитування виявиться, що знання більшості учнів слабкі, то в цьому випадку майстер сам повинний коротко дати необхідні пояснення, домогтися чіткого розуміння й первинного засвоєння їх учнями.

Крім того, майстру виробничого навчання необхідно пояснити учням важливість досліджуваної операції для оволодіння ними основами майстерності в тій чи іншій діяльності.

4. Однієї з найважливіших складових частин вступного інструктажу є пояснення іпоказ трудових прийомів і способів виконання навчально-виробничих робіт. Від методично правильного показу в значній мірі залежить успішність оволодіння учнями основами професії. Головна задача майстра на цьому етапі вступного інструктування – закласти у свідомості учнів міцну основу для успішного виконання майбутніх вправ чи самостійної роботи.

При підготовці до показу трудових прийомів і способів виконання робіт необхідно:

– проаналізувати зміст матеріалу майбутнього уроку і виділити трудові роботи, що намічені для показу й способи виконання роботи;

– уважно вивчити інструкційні карти, що розкривають зміст і правила виконання прийомів і способів роботи, намічених до показу;

– намітити послідовність показу і зафіксувати його в плані уроку;

– намітити і підготувати необхідні наочні приладдя і документи письмового інструктування;

– продумати методичні прийоми показу; розчленувати намічені до показу прийоми на елементи, виділити характерні моменти трудових дій, що будуть показані в уповільненому темпі, із зупинками, вичленувати найбільш складні трудові дії і рухи, на які варто звернути особливу увагу учнів;

– підготувати і перевірити в роботі устаткування, інструменти, пристосування, засоби, що будуть застосовуватися при показі;

– поупражнятися у виконанні показу прийомів і способів роботи.

Велике значення для ефективності показу має правильне сполучення демонстрації й слова майстра. Не можна показувати прийоми мовчачи, але не слід і бути багатослівним, тому що це відволікає учнів від сприйняття показуваного. За допомогою слова майстер повинний пояснювати завдання, сутність і значення досліджуваних прийомів і способів роботи; давати побіжні пояснення, звертаючи увагу учнів на найбільш істотне, на «невидиму» частину показу; спонукувати учнів до уявного наслідування; підводити підсумки показу.

Значно полегшується показ і його засвоєння учнями, якщо в майстра на робочому місці є інструкційна карта, що розкриває найбільш раціональну послідовність трудових дій і прийомів, що містить необхідні інструктивні вказівки про правила їхнього виконання. У такому випадку майстер спочатку зачитує рекомендації, що містяться в інструкційній карті, а потім показує відповідні трудові дії й прийоми. Ефективність проведення уроку з застосуванням інструкційних карт обумовлюється тим, що учні,маючи такі карти на своїх робочих місцях, у процесі вправ можуть у будь-який момент звернутися до інструктивних вказівок карти і продовжувати правильно виконувати вправи без допомоги майстра. Застосування інструкційних карт при вивченні операцій у значній мірі полегшує роботу майстра, сприяє підвищенню якості виробничого навчання учнів.

5. Наступним етапом вступного інструктажу є знайомство учнів з характером майбутньої на уроці роботи. Тут майстру необхідно пояснити учням у якій послідовності буде проходити подальша робота на уроці, ознайомити з порядком виконання вправ й самостійної роботи.

6. Далі майстер переходить до знайомства учнів з об’єктом праці (демонструє раніше їм виготовлений виріб) який буде виготовлятися під час самостійної роботи. Аналіз даного виробу може відбуватися з використанням технологічних карт, креслень, схем, технічних довідників і т.д..

7. Наступним кроком інструктування учнів повинно бути визначення інструментів, приладів і пристосувань необхідних учням для виготовлення запропонованого об’єкта праці, а також визначення розмірів і матеріалу заготовок.

8. Після ознайомлення з об’єктом праці і розбором технологічної послідовності операцій по його виготовленню, майстер виробничого навчання може показати чи пояснити найбільш раціональні прийоми і способи виконання завдання, а також способи контролю якості роботи.

9. Далі майстру необхідно розглянути типові помилки, що допускають учні в процесі роботи, способи їхнього попередження й усунення.

Перелік загальних типових помилок, недоліків й труднощів учнів, що найбільш часто зустрічаються при виконанні вправ, особливо на початкових етапах навчання.

1. Неправильне виконання трудових прийомів і способів, показаних майстром.

2. Нераціональна робоча поза учнів при виконанні роботи.

3. Труднощі в застосуванні теоретичних знань при виконанні навчально-виробничих робіт.

4. Неуважне ставлення до виконання вимог навчальної і технічної документації.

5. Порушення технології виконання робіт, рекомендованої майстром, чи викладеної в технологічній карті.

6. Труднощі у використанні вивчених прийомів, способів, операцій при зміні умов виконання навчально-виробничих робіт.

7. Невміння користатися довідковими матеріалами.

8. Застосування неправильних прийомів і способів користування інструментами і приладами.

9. Недостатньо повне використання технічних можливостей устаткування.

10. Недотримання технічних вимог до якості роботи.

11. Нераціональне використання робочого часу; невиконання норми часу.

12. Невміння самостійно визначити помилки в ході роботи і відхилення від технічних вимог до готової роботи.

13. Невміння визначити причини допущених помилок і порушень технічних вимог.

14. Невміння самостійно визначити способи попередження помилок і порушень технічних вимог.

15. Невміння самостійно визначити способи виправлення допущених помилок і порушень технічних вимог.

16. Неправильна організація праці й робочого місця.

17. Невиконання правил безпеки в ході роботи.

18. Недотримання правил особистої гігієни праці, а також вимог санітарії при одержанні дрібних травм.

10.Організація робочих місць є одним з найважливіших елементів загальної культури праці робітників. Від того наскільки правильно і раціонально обладнане робоче місце учнів залежить економічна витрата часу на пошуки потрібного інструменту, стомлюваність учнів і інші не менш важливі фактори.

11. Після демонстрації прийомів роботи інструментами, з якими учні знайомляться вперше, майстер повинний довестиправила техніки безпеки при роботі ними з наступним розписом учнів у журналі техніки безпеки. Якщо на уроці будуть використовуватися інструменти, з якими учні вже знайомилися, як з погляду прийомів роботи, так і з погляду правил техніки безпеки при роботі ними, то майстру необхідно лише нагадати учнем правила техніки безпеки при роботі цими інструментами.

12. Важливий структурний елемент вступного інструктажу – закріплення і перевірка засвоєння учнями навчального матеріалу.

Методика й організація проведення цієї частини інструктажу визначається головною метою вступного інструктування – підготувати учнів до успішного виконання навчально-виробничих завдань на уроці.

Закріплення і перевірка засвоєння матеріалу вступного інструктажу здійснюється звичайно у формі опитування учнів. Однак, це вже не те опитування, що проводився на початку інструктажу. Тут опитування носить сугубо прикладний, практичний характер. При вивченні операцій майстер може запропонувати учням відтворити показані прийоми, повторити правила їхнього виконання, показати способи контролю роботи, виконати необхідні розрахунки, знайти дані в таблиці, повторити правила організації праці, робочого місця, правила безпеки і т.п.

На таку перевірку не потрібно шкодувати часу, особливо при первинному вивченні нових прийомів і операцій. У заключну бесіду треба утягувати можливо більшу кількість учнів, особливо «слабких». І тільки переконавшись, що більшість учнів зможуть досить успішно почати роботу, можна давати дозвіл приступати до роботи на робочих місцях. Якщо такої впевненості ні, вступний інструктаж не можна вважати завершеним, майстер зобов’язаний ще раз пояснити і показати, те, що не засвоєно учнями, доки ціль вступного інструктажу не буде досягнута.

Після вступного інструктажу повинна бути організована самостійна робота учнів, яка може перериватися поточними інструктажами.

ІІІ. Самостійна робота учнів і поточне інструктування їхнім майстром – основна частина уроку виробничого навчання. Як би добре не був проведений вступний інструктаж, він не визначає якості й ефективності виробничого навчання. Основна мета виробничого навчання, – формування в учнів вмінь і навичок, реалізується після вступного інструктажу, коли учні на своїх робочих місцях виконують навчально-виробничі завдання, тобто вправляються у відпрацьовуванні вмінь і навичок. Навчальна діяльність майстра на цьому основному етапі уроку здійснюється шляхом поточного інструктування учнів. Від вмілого керівництва учнями, від вмілого напрямку їхньої навчально-виробничої діяльності на рішення навчальних і виробничих завдань у вирішальній ступені залежать, наскільки успішно учні будуть опановувати професією.

Керівництво навчально-виробничою діяльністю учнів на уроці, формування в них професійних вмінь і навичок майстер здійснює шляхом їхнього поточного інструктуванняв процесі виконання вправ і самостійних робіт. Основна дидактична мета поточного інструктування – домогтися, щоб учні виконували навчально-виробничі завдання з найменшою кількістю помилок і недоліків. Виходячи з цього, досвідчений майстер так будує свою навчальну діяльність, щоб не стільки виправляти, скільки попереджати помилки, недоліки й утруднення учнів.

Поточне інструктування учнів майстром проводиться як правило індивідуальне. Основною організаційною формою індивідуального поточного інструктування є цільові обходи майстром робочих місць учнів. Суть їх у тому, що при кожному обході робочих місць майстер ставить перед собою певну мету інструктування. При кожному обході робочих місць майстер стежить за роботою всіх учнів, дає їм в ході спостережень усі необхідні зауваження і вказівки, виправляє і попереджає помилки, звертає увагу на недоліки в роботі і т.п., незалежно від основної мети обходу. Але в кожного учня він обов’язково перевіряє ту сторону його роботи, що є метою даного обходу. Така планова організація навчальної діяльності майстра забезпечує йому можливість дійти до кожного учня, що неможливо, якщо спостерігати за учнями взагалі, у цілому. Кількість таких обходів, їхні конкретні цілі залежать від змісту виконуваних робіт, організації навчально-виробничого процесу, періоду навчання, особливостей навчальної групи, досвіду майстра. Звичайно під час цільових обходів майстер перевіряє, чи всі учні вчасно приступили до роботи; як організовані їхні робочі місця, чи правильно застосовуються прийоми і способи роботи, яка якість виконання роботи на певному її етапі (міжопераційний контроль); які прийоми і способи самоконтролю застосовують учні, чи правильно вони користаються навчально-технічною й інструкційною документацією, чи дотримані правила організації і безпеки праці і т.п. Поряд з обходами подібного характеру майстер здійснює обходи з метою попередження й усунення типових помилок, які учні звичайно допускають при виконанні конкретних робіт.

Поточне інструктування учнів майстер здійснює, застосовуючи такі методичні прийоми:

– активне втручання в хід роботи учня в тих випадках, коли його дії можуть привести до аварії чи явного браку, а також у випадках грубого порушення правил безпеки праці;

– роз’яснення, вказівки, зауваження, поради для коректування дій учнів і спонукання їх до самостійних дій;

– вимоги і вказівки, що сприяють вихованню в учнів акуратності, уваги, самостійності, наполегливості, відповідальності, ощадливості і т.п.

Конкретні ситуації, що складаються в процесі роботи учнів, можуть бути найрізноманітнішими, тому неможливо дати поради по організації й методиці поточної діяльності майстра на будь-який випадок. Разом з тим, майстру корисно знати і застосовувати у своїй роботі наступні правила індивідуального поточного інструктування учнів:

– завжди чітко визначати мету діяльності учнів (вправ, самостійної роботи), добиватися усвідомлення її учнями;

– придивлятися до роботи кожного учня, не упускаючи з полю зору роботу всієї групи;

– постійно розвивати в учнів здібності самостійно аналізувати свою працю, знаходити помилки, їх причини, способи усунення і попередження;

– спонукувати учнів до самоконтролю, забезпечувати високу якість їх роботи;

– не втручатися без крайньої необхідності в роботу учнів;

– не давати учням готових вказівок, як виправити помилку, домагатися, щоб вони самі зрозуміли, усвідомили її, знайшли спосіб виправлення;

– допомогу учням робити вчасно, привчаючи їх до подолання труднощів, але не допускаючи закріплення помилок;

– не доробляти роботу за учнів, тому що це може привчити їх до безвідповідальності;

– завжди заохочувати творчий підхід учнів до виконання завдання;

– постійно привчати учнів до планування своєї праці;

– незалежно від періоду навчання, особливу увагу приділяти контролю правильності застосовуваних трудових прийомів і способів;

– постійно виховувати в учнів високу культуру праці;

– спонукувати учнів застосовувати передові, високопродуктивні прийоми і способи роботи, допомагати їм розібратися у виникаючих труднощах, повторно інструктувати і показувати ці прийоми і способи;

– практикувати прикріплення кращих учнів до менш устигаючих для надання взаємодопомоги, стежити за правильністю надання такої допомоги;

– стежити за раціональним використанням робочого часу, домагатися високої продуктивності праці учнів;

– забезпечувати правильний режим праці і відпочинку учнів, маючи на увазі, що однієї з причин зниження уважності, неправильного виконання трудових прийомів і способів є фізичне стомлення учнів;

– виявляти принциповість і строгість у вимогах до виконання учнями правил організації праці, робочого місця, правил безпеки.

Проводячи поточне інструктування, майстер повинний враховувати індивідуальні особливості учнів для того, щоб забезпечити єдиний рівень всіх учнів для ефективного фронтального просування всієї групи у вивченні матеріалу уроку. У цих цілях при проведенні вправ і поточного інструктування необхідно особливу увагу приділяти первинному закріпленню і практичному відпрацьовуванню прийомів і способів виконання операцій чи навчально-виробничих робіт, що недостатньо чітко були засвоєні більшістю учнів у ході вступного інструктажу.

У процесі вправ і самостійної роботи учнів застосовуються й колективні форми роботи майстра з учнями. Це так званий колективний поточний інструктаж. Проводиться він у тих випадках, коли в ході цільових обходів майстер виявляє, що багато хто чи більшість учнів допускають однакові помилки, мають ті самі недоліки. У цих випадках майстер повинний припинити роботу всіх учнів, зібрати їх до свого робочого місця і внести відповідні корективи. Особливо характерне проведення колективного поточного інструктажу при вивченні операцій, хоча можливо і доцільно проводити його і при виконанні комплексних робіт. Найбільш ефективно колективний поточний інструктаж проводити шляхом бесіди, коли допущені помилки, їхні причини і способи усунення аналізуються разом з учнями. При проведенні колективного поточного інструктажу майстер повторно показує й пояснює недостатньо чітко засвоєні учнями прийоми.

Визначену специфіку має організація й методика поточного інструктування учнів на уроках, коли учні виконують вправи й самостійні роботи з застосуванням документації письмового інструктування – інструкційних, інструкційно-технологічних і технологічних карт. Тепер, коли в учня виникають питання чи ускладнення по ходу виконання навчально-виробничих робіт, майстер пропонує йому самому в усьому розібратися по карті і внести необхідні корективи у свою роботу. І тільки якщо й у цьому випадку учень знаходиться в ускладненні, приходить йому на допомогу майстер.

Важливо, щоб майстер постійно виховував в учнів звичку працювати з документацією письмового інструктування. Спостерігаючи за роботою учнів, особливо при виконанні робіт комплексного характеру, контролюючи їх, майстер особливу увагу повинен звернути на чітке дотримання послідовності роботи, що рекомендується в технологічній карті. Природно, не слід всіх учнів "жорстко прив'язувати" до карти, принцип індивідуальності справедливий і тут. Більш того, варто заохочувати і вітати прагнення учнів до самостійності, до внесення в запропоновані карти уточнень і змін, що відбивають реальні умови виконання навчально-виробничих робіт, їхні самостійні пошуки удосконалювання технології. На більш пізніх етапах навчання, коли в учнів уже накопичений певний досвід роботи по запропонованим майстром інструкційно-технологічним і технологічним картам, варто залучати учнів до самостійного складання технологічних карт спочатку на прості, а потім більш складні роботи. Це сприяє розвитку в учнів необхідного кваліфікованому робітнику вміння самостійно планувати свою працю.

Найважливішою складовою частиною поточного інструктування є контроль навчально-виробничої діяльності учнів на уроці. При правильній організації навчального процесу фактично стираються грані між поточним інструктуванням і контролем, контроль перетворюється в органічну складову частину поточного інструктування.

Контроль діяльності учнів майстер здійснює двома основними методами: шляхом перевірки ходу і результатів виконання навчально-виробничих робіт і шляхом поточних спостережень за учнями в процесі їхньої роботи.

Поточні спостереження за роботою учнів проводяться протягом всього уроку. По їх результатам у майстра поступово накопичуються дані про кожного учня, які характеризують його досягнення і недогляди, достоїнства і недоліки.

Результатом перевірки виконаної роботи є висновок про її якість, тобто відповідності технічним вимогам, а також про продуктивність праці учня.

Велике значення має правильна організація поточного контролю ходу роботи учнів. Контроль результатів роботи не слід відкладати до її повного закінчення, необхідно широко практикувати міжопераційнний контроль, особливо при виконанні учнями робіт комплексного характеру. Знаючи найбільш відповідальні технологічні переходи, майстер обов'язково перевіряє в кожного учня проміжні результати роботи на цих переходах.

Важливо також раціонально організувати і правильно проводити підсумковий контроль роботи учнів. Перевіряючи й оцінюючи роботу, майстер повинний завжди прагнути максимально активізувати мислення, кмітливість учнів, щоб вони самі училися визначати відповідність роботи технічним вимогам, уміли самі знаходити допущені помилки, визначати їхні причини, способи усунення і попередження. Шляхом правильно поставлених питань майстер повинний визначити, наскільки свідомо виконувалася робота, як при цьому використовувалася навчально-технічна документація, наскільки правильно учні застосовували контрольно-вимірювальні інструменти, пристосування. Така методика підсумкового контролю постійно привчає учнів проводити подібний самоаналіз, самоконтроль у процесі роботи, підвищує ступінь свідомості і самостійності при цьому.

Великий вплив на успішність виробничого навчання робить правильна оцінка виконаних навчально-виробничих завдань. Оцінка не тільки підбиває підсумок навчально-виробничої праці учнів, але має велике виховне значення.

Основними показниками, на основі аналізу яких оцінюються навчально-виробничі успіхи учнів є:

при визначенні оцінки за вивчену операцію:

– правильність виконання прийомів і способів роботи;

– якість роботи, дотримання технічних вимог;

– раціональність організації праці і робочого місця;

– дотримання правил безпеки праці;

при визначенні оцінки за роботу (партію робіт) комплексного характеру:

– якість роботи, дотримання технічних вимог;

– виконання учнівських норм часу;

– степінь виробничої самостійності учня;

– правильність виконання прийомів і способів роботи;

– раціональність організації праці і робочого місця, дотримання правил безпеки праці.

Майстер повинний уміло використовувати "політику оцінки" для підвищення інтересу учнів до навчальної роботи, стимулювання їхньої зацікавленості успіхами в навчанні, уселяння їм віри у свої сили.

ІV. Заключний інструктаж звичайно проводиться наприкінці уроку. Основна дидактична мета заключного інструктажу – на основі аналізу успіхів і недоліків уроку показати учням, чому вони навчилися, наскільки просунулися в оволодінні професією, що і як потрібно робити, щоб не допускати недоліків і закріпити успіхи.

На заключний інструктаж звичайно виносяться наступні основні питання:

– повідомлення про досягнення мети уроку;

– підведення підсумків і аналіз виконання навчально-виробничих завдань групою й учнівськими бригадами;

– розбір типових помилок й характерних недоліків, розгляд шляхів їхнього попередження й усунення;

– аналіз виконання учнями правил безпеки, організації праці й робочих місць, використання робочого часу;

– підведення підсумків змагання учнями й учнівськими бригадами, повідомлення оцінок;

– повідомлення теми наступного уроку, видача домашнього завдання.

Для виробничого навчання, як і для теоретичного характерна домашня навчальна робота учнів. Основна вимога до домашніх завдань у виробничому навчанні – практична спрямованість, тісний зв'язок з навчально-виробничою діяльністю учнів. Найбільш типовим домашнім завданням, характерним для кожного уроку виробничого навчання, є повторення матеріалу спеціальних предметів (спец. технології), пов'язаного з матеріалом майбутнього уроку виробничого навчання. З інших видів домашніх завдань необхідно виділити наступні: виконання і розбір креслень, схем, графіків, пов'язаних з матеріалом майбутнього уроку; виконання технічних розрахунків; вивчення інструкційних карт, технологічних карт, виробничих інструкцій; самостійна розробка технологічних процесів виконання робіт, що мають буди зроблені; виконання міжпредметних завдань; конструювання пристосувань і т.п. Видаючи домашні завдання, майстер повинний обов'язково проінструктувати учнів про способи їхнього виконання.

Схема аналізу уроку професійного навчання

Тема заняття.

– чи відповідає тема заняття навчальній програмі?

– чи була тема записана на дошці і чи була доведена учням?

Мета заняття.

– чи були доведені учням цілі майбутнього заняття?

– чи відповідають цілі заняття, поставлені майстром виробничого навчання темі заняття і чи повно вонивіддзеркалюють задачі які стоять перед майстром виробничого навчання при проведенні заняття по даній темі?

Організаційний момент.

– чи досить чітко був проведений організаційний момент?

– які міри були прийняті стосовно учнів, які спізнились і учнів, що прийшли на заняття без спецодягу, чи не підготувалися до заняття, і наскільки ефективними на ваш погляд є дані міри?

– скільки часу було витрачено на проведення організаційного моменту?

– ваші пропозиції щодо проведення організаційного моменту в даному конкретному випадку.

Дата добавления: 2020-12-12; просмотров: 78; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

12 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!