Відкриття провадження у цивільних справах за участю іноземних осіб.

 

48.Судові доручення та надання правової допомоги у справах за участю іноземних осіб.

У ході провадження у цивільних справах з іноземним елементом у судів може виникнути необхідність вчинення процесуальних дій за межами території своєї держави території своєї держави, зокрема, потреба допитати сторону, свідка, вру­чити виклики до суду тощо. Однак суд може виконувати процесуальні дії лишш межах своєї дер­жави. Тому вчинення такого роду дій можливе тільки шляхом його звер­нення за сприянням до судових та компетентних органів іншої держави. Таке звернещія про надання правової допомоги називається судовим дорученням.

Процесуальний порядок виконання судами України доручень інозем­них судів регулюється нормами ст. 417-419 ЦПК України.

Доручення іноземних судів про надання правової допомоги щодо вру­чення викликів до суду чи інших документів, допиту сторін чи свідків, проведення експертизи чи огляду на місці, вчинення інших процесуаль­них дій передаються судам України у порядку, встановленому міжнарод­ним договором, а у разі відсутності такого — дипломатичними каналами. Виконання доручень іноземних судів здійснюється за винятком випадків, коли воно:

1) може призвести до порушення суверенітету України або створити загрозу її національній безпеці;

2) не належить до юрисдикції цього суду;

3) суперечить законам або міжнародному договору, згода на обов'язко­вість якого надана ВРУ.

Виконання судового доручення здійснюється відповідно до ЦПК. Однак на прохання іноземного суду процесуальні дії можуть вчинятися із застосуванням права іншої держави, якщо таке застосування не суперечить законам України. Крім цього у разі надходження від іно­земного суду прохання щодо особистої присутності його уповноважених представників чи учасників судового розгляду під час виконання судово­го доручення суд України, який виконує доручення, вирішує питання про надання згоди щодо такої участі.

    Окремо регулюється питання виконання судового доручення інозем­ного суду про вручення виклику до суду чи інших документів. Так, згідно ст. 418 ЦПК України доручення про вручення виклику до суду чи інших документів виконується у судовому засіданні або уповноваженим пред­ставником суду за місцем проживання (перебування, місцем роботи) фізичної особи чи місцезнаходженням юридичної особи. У разі відмови особи отримати певні документи, суддя або уповноважений представник суду робить відповідну позначку на документах, що підлягають вручен­ню. У такому випадку ці документи вважаються врученими.

Судове доручення про вручення документів громадянину України, який проживає на території іноземної держави, може бути
виконано працівниками дипломатичного представництва чи  консульської установи України у відповідній державі.

49.Загальні положення щодо створення третейських судів.

 

Третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих
фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та
господарських правовідносин. Постійно діючі третейські суди можуть утворюватися та діяти при зареєстрованих згідно з чинним законодавством України:

всеукраїнських громадських організаціях;
всеукраїнських організаціях роботодавців;
фондових і товарних біржах, саморегулівних організаціях професійних учасників ринку цінних паперів;
торгово-промислових палатах;
всеукраїнських асоціаціях кредитних спілок, Центральній спілці споживчих товариств України;
об'єднаннях, асоціаціях суб'єктів підприємницької  діяльності - юридичних осіб, у тому числі банків.

Постійно діючі третейські суди не можуть утворюватися та діяти при органах державної влади та органах місцевого
самоврядування.
Схема утворення постійно діючого третейського суду: 1) прийняття рішення про утворення постійно діючого третейського суду;
2) затвердження Положення про постійно діючий третейський суд;
3) затвердження регламенту третейського суду;
4) затвердження списку третейських суддів.
       Порядок утворення третейського суду для вирішення конкретного  спору визначається третейською угодою, умови якої не можуть  суперечити положенням цього Закону.
Постійно діючий третейський суд підлягає державній  реєстрації і визнається утвореним з моменту його державної реєстрації.
50.Право передачі спору на розгляд третейського суду.

Юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи
господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності  між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.
Третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та
господарських правовідносин, за винятком:

1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів; 2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні,
розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб; 3) справ, пов'язаних з державною таємницею;  4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів  (договорів);  5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи  визнання його банкрутом; 6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство;  7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні
ділянки;  8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення;   9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин; 12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України;  14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

 

51.Розгляд справ третейськими судами.

    

Третейський розгляд урегульований у законі лише в самих принципових рисах. Вказуються лише такі умови, які мінімально необхідні для правильного і об'єктивного розгляду та вирішення справи. Більш детально ці правила можуть розроблятися сторона­ми і третейським судом.

Розгляд справи третейським судом починається з винесення відповідної ухвали та направлення її сторонам.
Розгляд справ третейським судом не обмежений будь-якими строками, якщо інше не встановлено регламентом третейського суду або третейською угодою.
При розгляді справи третейським судом можуть встановлюватися строки для надання пояснень, подання заяв, документів, доказів по справі та вчинення інших процесуальних дій.
Третейський суд на початку розгляду повинен з'ясувати у сторін можливість закінчити справу мировою угодою та в подальшому
сприяти вирішенню спору шляхом укладення мирової угоди на всіх стадіях процесу.
Сторони мають право закінчити справу укладенням мирової угоди як до початку третейського розгляду, так і на будь-якій його
стадії, до прийняття рішення.
Третейський розгляд здійснюється у засіданні третейського суду за участю сторін або їх представників, якщо сторони не домовилися про інше щодо їхньої участі в засіданні. Третейський суд вправі визнати явку сторін у засідання обов'язковою. Сторонам має бути направлене повідомлення про день, час та місце проведення засідання третейського суду не пізніш ніж за 10 днів до такого засідання.

Третейський суд під час розгляду справи повинен забезпечити додержання принципу змагальності сторін, рівні можливості та свободу сторонам у наданні ними доказів і у доведенні перед тре­тейським судом їх переконливості.

Сторони мають право ознайомлюватися, з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь у засіданнях тре­тейського суду, надавати докази, брати участь у їх дослідженні, подавати клопотання, давати письмові та усні пояснення, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників розгля­ду, заявляти відводи, користуватися іншими правами відповідно до третейської угоди чи регламенту третейського суду та Закону (ст.39 За­кону).

52.Поняття, система міжнародного цивільного процесу.
 

Міжнародний цивільний процес (МЦП) — це порядок проваджен­ня у цивільних справах за участю іноземного елементу і вирішення пи­тань, пов'язаних із наданням правової допомоги судам інших держав, які врегульовані нормами різних систем права (внутрішньодержавного і міжнародного).

До системи міжнародного цивільного процесу відносять такі итання:

-процесуальне положення іноземців в суді;

-процесуальне положення іноземної держави та її дипломатичних і консульських представників;

-визначення підсудності справ, що виникають з правовідносин з іно­земним елементом;

-встановлення змісту іноземного права;

-звернення до іноземних судів з дорученнями про виконання окре­мих процесуальних дій і виконання доручень іноземних судів;

-визнання і примусове виконання рішень іноземних судів;

-вчинення нотаріальних дій;

-розгляд спорів у порядку арбітражу;

-визнання іноземних арбітражних рішень;

-примусове виконання рішень іноземного арбітражу.

 

53. Правове регулювання міжнародного цивільного процесу

 

До внутрішньодержавного законодавства, в якому містяться норми МЦП, належать ЗУ «Про правонастуїшицтво України», ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ЗУ «Про біженців», ЗУ «Про міжнародні договори України», ЗУ «Про міжнародне приватне пра­во», Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затверджене Указом През, Положення про дипломатичне пред­ставництво України за кордоном, затверджене розпорядженням ПУ.

Україна як суб'єкт міжнародного права є учасницею міждержавних конвенція, договорів і угод про надання правової допомоги і правові від­носини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, де також містять­ся норми МЦП.

До таких відносяться;

-двосторонні договори України;

- міжнародні договори СPCP, які не суперечать КУ та інтересам укра­їнської держави і які Україна визнала для себе обов'язковими в силу правонаступництва;

-Віденська конвенція про дипломатичні зносини;

-Віденська конвенція про консульські зносини;

-Віденська конвенція про право міжнародних договорів;

-Конвенція з питань цивільного процесу;

-Конвенція про вручення за кордоном судових і позасудових доку­ментів у цивільних або комерційних справах;

-Конвенція про отримання за кордоном доказів у цивільних або ко­мерційних справах;

-Конвенція держав — членів СНД про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах;

-інші.

---

Дата добавления: 2021-01-20; просмотров: 50; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!