Випробування приладів для вимірювання довжини ліній



          Перед початком і в період польових робіт усі прилади для ви­мірювання довжини ліній обов'язково повинні проходити метро­логічні випробування. Зміст та порядок виконання випробуваль­них робіт для сталевих стрічок і рулеток такий. Перевірку зовнішнього вигляду і технічного стану виконують способом візу­ального огляду та випробування. Візуальним оглядом установлю­ють наявність дефектів, які погіршують зовнішній вигляд і утруд­нюють користування пристроями для відліку, якість нанесення ри­сок і підписів, прямолінійність. При проведенні випробування пе­ревіряють якість збирання і взаємодії окремих частин. Мірні при­лади періодично компарують, тобто звіряють з наперед відомою мірою-еталоном і визначають їх дійсну довжину. Якщо прилад для безпосереднього вимірювання відстаней має однакову мінімальну довжину з еталоном, то порівняння виконують на рівному майданчику.

.    Послідовність компарування при зніманні на ділянці з сухим і міцним грунтом способом безпосереднього вимірю­вання різниці їх ладів для безпосереднього вимірювання довжини ліній така. Стрічку-еталон розмотують, вирівнюють і злегка натягують. Біля кінців стрічки забивають кілки так, щоб на них проектувалися кінцеві штрихи стрічки. Один кінець стрічки закріплюють, а за другий чіп­ляють динамометр і натягують її з силою 98,07 Н (10 кг*с). На кіл­ках олівцем помічають положення штрихів, що означають початок та кінець стрічки. Контрольну стрічку забирають. На її місце укла­дають робочу стрічку, яку натягують з силою 98,07 Н. Штрих по­чатку стрічки суміщають з штрихом на задньому кілку, а на перед­ньому кілку відмічають положення кінця стрічки. Якщо відстань між штрихами не перевищує 2 мм, то робоча стрічка буде правиль­ною. Якщо ж ця відстань більша, то обчислюють поправку на ком­парування, м.

Компарування стрічок і рулеток в польових умовах виконують на базисах довжиною приблизно 120 м, які дають значення Ок у 3-5 разів точніше, ніж прилад, що перевіряється.

                За умов місцевості, де відстані, що вимірюються, коротші за до­вжину мірного приладу, визначають поправки для кожної метрової поділки за допомогою контрольної лінійки з ціною поділки 0,2 мм. Зміст і порядок виконання перевірних робіт для оптичних відда­лемірів такий. Спочатку здійснюють зовнішній огляд і перевірку працездатності рухомих частин. При зовнішньому огляді виявляють механічні пошкодження, дефекти зображення шкал і наявність побічних зображень. Перевірка рухомих частин виконується ви­пробуванням. Всі рухомі частини повинні зрушуватися плавно, без помітних стрибків. Перевіряють діапазон роботи установочних і відлікових пристроїв, надійність закріплення насадок на зорову трубу, комплектність приладів тощо. Способом багаторазових ви­мірювань інтервалів еталонного базису різної довжини визначають коефіцієнт віддалеміра і сталу.

Перевірку світло- і радіовіддалемірів починають з візуального огляду. При візуальному огляді встановлюють комплектність і на­явність механічних пошкоджень корпуса передавача, ан­тени, відбивача, кабелів і блока живлення. Перевіряють маркуван­ня і якість антикорозійного покриття. Функціонування приладу і його вузлів перевіряють випробуванням, в результаті якого вста­новлюють працездатність усіх основних вузлів. При випробуванні перевіряють придатність для роботи джерела живлення, плавність руху рухомих деталей, надійність обертання прийомо-передавача навколо вертикальної осі і нахилу у вертикальній площині. Визна­чають якість роботи затискних пристроїв, відповідність роботи па­спортним умовам. Вимірюють вихідну напругу, оцінюють на­явність сигналу вздовж лінії, що вимірюється, та працездатність індикаторів. Контролюють масштабну частоту, визначають похиб­ки фазового циклу і постійні поправки приладу, а також перевіря­ють середню квадратичну похибку вимірювань.

Вимірювання довжини ліній стрічками і рулетками

Лінії на місцевості в крайніх точках залежно від строку їх збереження закріплюють кілками, стовпами, обрізками арматури і труб. На початку і в кінці лінії кілки забивають врівень з поверх­нею землі. Щоб швидше знайти точку, біля основного кілка заби­вають сторожок, тобто кілок, що піднімається над поверхнею землі на 15-20 см. На сторожку пишуть номер точки. Навколо кілочків роблять канавку завглибшки 8-10 см у формі круга діаметром 50-60 см або трикутника з сторонами 50-60 см.

Перед безпосереднім вимірюванням лінії довжиною більше 500 м її провішують через кожні 100 м, інакше замість прямої буде лама­на лінія, яка має більшу довжину, ніж пряма. Провішують лінію способом «на себе». Кожну лінію вимірюють двічі, в прямому і зворотному напрямах.

Перед початком вимірювань стрічку або рулетку розмотують і натягують у напрямі вимірюваної лінії. Стрічку потрібно старанно укладати по створу лінії і не допускати провисання, перекручення і вигинів. Передній вимірювальник бере в одну руку стрічку, а в дру­гу 5 (10) шпильок. Задній вимірювальник суміщає нульовий штрих стрічки з початком вимірюваної лінії, вставляє в проріз свою єдину шпильку і втикає її по можливості глибше в землю. Потім рукою показує передньому вимірювальнику, як покласти стрічку, щоб во­на була в створі поставлених віх. Передній вимірювальник струшує стрічку і натягує її на себе з силою, яка приблизно дорівнює силі на­тягування стрічки при компаруванні. Натягуючи стрічку, треба стежити за тим, щоб не змістити і не похилити задню шпильку. Че­рез проріз в кінці стрічки проти 20-го штриха втикають в землю першу шпильку. Так довжину стрічки відкладають на лінії перший раз. Витягнувши передню шпильку і звільнивши передній кінець стрічки, вимірювальники йдуть вперед вздовж провішеної лінії. Коли задній вимірювальник підходить до шпильки, поставленої пе­реднім вімірювальником,  довжину стрічки відкладають другий раз і т. д.

Якщо довжина лінії більше 100 (200) м, то після того, як пе­редній вимірювальник поставив останню п'яту (десяту) шпильку, задній передає йому п'ять (десять) шпильок і відмічає цю передачу в журналі. Щоб своєчасно виявити можливу грубу похибку у вимірюванні лінії через втрату шпильок, при передачі їх слід обов'язково лічити. Після переліку шпильок передній вимірюваль­ник протягує стрічку вперед. Задній вимірювальник надіває кінець стрічки на залишену в землі шпильку і вимірювання продовжують­ся в попередньому порядку.

При вимірюванні остачі, яка менша довжини стрічки, передній вимірювальник протягує стрічку так, щоб її кінець збігся з кінце­вою точкою лінії. Потім він повертається до цієї точки і робить відлік по стрічці. Відлічуючи остачу, стрічку укладають так, щоб підписи метрів на ній, розміщені зверху, зростали від заднього кінця до переднього. Остачу вимірюваної лінії записують в журнал.

     Кут нахилу лінії вимірюють за допомогою екліметра. Якщо лінія по всій довжині має один похил, то порядок вимірювання кута нахи­лу такий. На одному кінці лінії стають з екліметром, а на другому ставлять віху з позначкою на висоті ока спостерігача. Екліметр підносять до ока і беруть відлік з точністю до 0,5°. Для перевірки екліметра вимірюють зворотний кут нахилу однієї з ліній, поміняв­ши місцями віху і екліметр. Якщо лінія складається з відрізків з різними уклонами, то вимірюють кут нахилу кожного відрізка. За результатами вимірювань обчислюють довжину лінії.

Таблиця 1.2. Відомість обчислення довжини лінії

Виміряний і обчислений параметр Результат обчислення
Температура компарування    + 17°
Температура вимірювання + 23°
Кут нахилу лінії + 6,5°
Число передач шпильок   2
Кількість шпильок (зад.) 4 шт.
Остача в прямому напряму   19,74 м
Остача у зворотному напряму    19,83 м
Середнє значення остачі   19,78 м
Виміряна довжина лінії   299,78 м
Поправка на компарування + 0,11 м
Поправка на нахил лінії -1,88 м
Поправка на температуру + 0,02 м
Остаточна довжина лінії   298,03 м

 

КУТОВІ ВИМІРЮВАННЯ

Принцип вимірювання кутів

При топографо-геодезичних роботах вимірюють не кути між напрямками на місцевості, а їх ортогональні проекції в горизон­тальній і вертикальній площинах.

Лімб


Рис.4.1. Схема вимірювання горизонтальних та вертикальних кутів

 

Нехай маємо точки А, В та С, одна з яких (В) є вершиною гори­зонтального кута АВС, сторони АВ й ВС якого не лежать в одній площині. Попередньо проектують сторони кута АВ й ВС на гори­зонтальну площину М так, щоб вершина кута В належала цій пло­щині. На сторонах кута АВ й ВС будують дві вертикальні площини N й Р. В результаті на горизонтальній площині М виникають лінії перетину ВА' й ВС, що утворюють горизонтальну проекцію кута місцевості АВС. Для визначення планового положення точок А, В й С вимірюють горизонтальний кут А'ВС, мірою якого є двогранний кут між площинами N й Р. Цьому куту рівний будь-який кут, вер­шина якого розміщена на прямовисному ребрі ВВ' двогранного кута А'В'С, а сторони його лежать у площині, що паралельна пло­щині М. Горизонтальні кути мають значення від 0° до 360°.

Для визначення величини кута, наприклад в градусній мірі, в будь-якій точці на ребрі ВВ' двогранного кута А'В'С, розміщу­ють горизонтальний круг з поділками, що називається лімбом, так, щоб його центр О був на прямовисній лінії ОВ. В результаті пере­тину площини лімба площинами N й Р утворюється певний кут .

Правило обчислення горизонтального кута на місцевості мож­на сформулювати так: щоб одержати значення горизонтального кута, необхідно від відліку на правий напрям (за ходом годиннико­вої стрілки) відняти відлік на лівий напрям. Якщо відлік на правий напрям менший за значенням від лівого відліку, то до нього дода­ють 360° і знову віднімають лівий відлік.

Для визначення перевищення між точками вимірюють верти­кальні кути, тобто кути нахилу. Під вертикальним кутом ро­зуміють кут між стороною та її проекцією на горизонтальну пло­щину. Відповідно до геометричної принципової схеми (рис. 4.1) вертикальним кутом сторони ВА буде кут А'ВА = ю а сторони ВС буде кут С'ВС = - ус. Якщо сторона вище проекції, то кут вважа­ють позитивним, якщо нижче — від'ємним. Вертикальні кути прий­мають значення в межах від -90° до +90°.

Для вимірювання вертикальних кутів уа й ус лімб розміщують прямовисно відповідно в площинах N й Р. За результатами відліків по вертикальному лімбу обчислюють значення вертикальних кутів.

Описаний принцип вимірювання кутів на місцевості ре­алізується у кутомірному приладі, що називається теодолітом.


Дата добавления: 2021-01-20; просмотров: 1181; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!