Дж. Гелбрейт, навпаки, схильний перебільшувати роль “глобальної корпорації”, а державі відводить функції стратегічного регулювання, координації й контролю .
Тема 3. Особливості національних стратегій розвитку
Трансформація економічної ролі держави й державної економічної політики в країнах з перехідною економікою
Економічна історія світу переконливо свідчить, що економіка, продуктивні сили розвиваються успішно тільки тоді, коли державу як інститут організації суспільства створює для цього відповідні прийнятні умови. Тому економічна роль держави була, є й буде об'єктивно значною Невдалий соціально-економічний експеримент абсолютної етатизації (одержавлення) економіки колишнього СРСР і інших соціалістичних країн заподіяв велику шкоду розробці стратегічних концепцій економічної регулюючої ролі держави. Але абсолютизація державної власності й державна економічна монополія й деспотія не могли усунути, скасувати такої об'єктивної економічної категорії, як заповзятливість населення, його господарська ініціатива й самодіяльність.
Досвід показав, що держава не може виступати єдиним монопольним підприємцем і що підприємництво, як складова частина економічної системи, а з ним і економічною системою ефективні тоді, коли вони базуються на принципах економічної демократії Економічна деспотія тоталітарної держави може дати лише тимчасовий відносний успіх за рахунок факторів тотальної мобілізації й обмеження споживання Але в довгостроковому плані одержавлення економічна система неконкурентоспроможна, що наочно показав досвід колишні СРСР.
|
|
|
Після розпаду СРСР і соціалістичної співдружності перед новими незалежними державами повстала проблема трансформації державних економік у соціально-орієнтовані ринкові економіки. Якщо, в принципі, цей шлях безальтернативний для всіх “нових” країн без винятку, то разом з тим для всіх цих країн залишалось довгий час невирішеним питання про роль держави в побудові нових економічних систем, нової структури національного господарства, в проведенні радикальних економічних реформ. Щодо цього в багатьох країнах, у тому числі й в Україні, було зроблено багато помилок і загублено багато часу й можливостей.
На першій стадії розвитку незалежних країн були використані граничні підходи - роль держави або ігнорувалася зовсім, або абсолютизувалася як і раніше. Це визначалося соціально-культурними традиціями й рівнем розвитку державності.
В Україні ще й сьогодні панує негативне відношення до регулюючої економічної ролі держави. Це реакція на неуспішне державне господарювання й державне підприємництво. Навіть фахівці-економісти ще не зовсім добре розуміють, що абсолютно одержавлена економіка й державне економічне регулювання - це різні категорії. Ілюзія про можливість побудови саморегулюючої ринкової економіки без участі держави - велика стратегічна помилка. Ще більшою помилкою є наївне уявлення про можливість автоматизму в переході до нової економічної системи. У жодній країні світу при формуванні й розвитку ринкових економічних систем не обійшлося й не могло обійтися без активної, регулюючої ролі держави.
|
|
|
Відмовляючись від невластивої їй функції безпосереднього виробника й підприємця, держава завжди зберігала за собою функції економічного контролю сприяння, організації, регулювання. Помилки й недооцінювання економічної ролі держави випливають із того, що ми взагалі сьогодні ще не маємо теорії нової держави, теорії його функцій, у тому числі й економічних. Сучасна держава як загальносоціальний інститут - єдино можливий гарант інтеграції й синхронізації розвитку політичних, економічних і соціальних систем. Без випереджальних процесів державного будівництва, без відповідного законодавства, без попереднього вирішення відповідних політичних проблем і проблем соціального захисту населення неможливі успішні економічні реформи й формування нових ринкових економічних систем.
|
|
|
NB! При визначенні ролі держави в ході створення нових соціально орієнтованих ринкових систем необхідно відштовхуватися від запропонованих раніше наукових підходів, зокрема, П. Самуельсона (США) і Дж. Гелбрейта (США).
П. Самуельсон вважає, що “держава повинна забезпечувати ефективність економічної системи, її справедливість і стабільність у розвитку”. Необхідно відзначити, що тут закладено деяку максимізацію функцій держави
Дж. Гелбрейт, навпаки, схильний перебільшувати роль “глобальної корпорації”, а державі відводить функції стратегічного регулювання, координації й контролю .
Над процесами ринкової трансформації ряду країн проходять глобальні процеси промислової й економічної трансформації, а також процеси формаційної трансформації. Вони диктують свої невідкладні імперативи й пріоритети. Мова йде про перехід до нового технологічного способу виробництва, до постіндустріального суспільства, до технотронно-інформаційної економіки й до глобальної економіки.
В умовах постіндустріального суспільства й інформаційної економіки, держава як соціальний інститут вперше є інструментом реалізації економічних інтересів не якого-небудь пануючого клану, а суспільства в цілому. Тому головними функціями держави стають пошуки форм соціального партнерства, соціального компромісу, соціальної рівноваги й, насамперед, соціальної ефективності. Соціалізація виробництва й соціалізація економіки стають найважливішими пріоритетами держави.
|
|
|
Роль держави повинна бути особливо значною, коли мова йде про розробку й реалізацію загальнонаціональної стратегії структурою перебудови економіки, коли держава має у своєму розпорядженні ефективні засоби впливу на економіку не шляхом “скасування” об'єктивних економічних законів, а шляхом врахування й стимулювання їх дії Волюнтаризм і деспотизм держави, коли воно ігнорує економічні закони й закони розвитку виробництва, приводять до тотальної, планової дезорганізації економіки, встановленню штучних пропорцій і зв'язків, а зрештою гальмують економічний розвиток. Зайве втручання держави в економіку, особливо тотальне одержавлення економіки, є крайнім проявом економічної ролі держави.
Виходячи з ідеологічних, політичних принципів, держава, що прийшла на зміну Російській імперії, дуже швидко зруйнувала ринкову економічну систему й сформувала командно-адміністративну систему господарювання Але сьогодні держава нездатна “ввести” ринкову систему шляхом видання декретів і надання урядам надзвичайних повноважень.
Таким чином, нова посткомуністична держава не може своїми декретами змусити суспільство швидко відновити й задіяти ринкову економічну систему Але роль держави в цьому випадку полягає в тому, щоб сприяти створенню нового ринкового середовища, ринкової інфраструктури, нового економічного законодавства, єдиних правил економічного поводження громадян, їхньої економічної культури. Мова йде про головне - ринкову ментальність націй. У тих посткомуністичних країнах, де вона збереглася, ринкові реформи проходять набагато успішніше (Угорщина, Чехія, Словаччина, Словенія, Польща, Естонія, Литва, Латвія). У країнах, де ринкова ментальність була зруйнована повністю (Росія, Україна, Білорусь, Казахстан і ін.) і де не приділяється достатньої уваги її відродженню, трансформація державної економіки в демократичну ринкову економіку йде вкрай важко або безуспішно.
Для формування внутрішнього ринкового середовища в нових незалежних країнах потрібний відносно тривалий перехідний період Цей період повинен бути наповнений великими послідовними інвестиціями у формування ринкового менталітету й ринкового середовища.
Як показує аналіз, жодна з посткомуністичних країн не забезпечила реалізацію цієї вимоги. Друга вимога перехідного періоду полягає в тому, щоб не допустити руйнування старого господарського механізму, поки не створений новий. Тобто мова йде про сполучення різних форм і методів управління на перехідному етапі, про використання адміністративних методів Послідовну реалізацію цього принципу поетапної економічної трансформації ми знаходимо в економічній політиці Китаю, що, крім усього іншого, висунула примат виробництва й структурної перебудови господарства .
Дата добавления: 2021-01-20; просмотров: 36; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!