Відповідно п раво на доступ до інформації може бути обмежене лише у разі, якщо публічна інформація була віднесена до інформації з обмеженим доступом.
Публічну інформацію з обмеженим доступом суб'єктів владних повноважень можна розподілити на два крупних блока:
 | |||
 | |||
 | |||||||||
 | |||||||||
 |  | ||||||||
 | |||||||||
Отже, відносно інформації про діяльність суб'єктів владних повноважень діє призумція, що ця інформація є відкритою й може бути віднесена до інформацї з обмеженим доступом лише на підставі ч. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», в разі якщо субєкт владних повноважень зможе обгрунтувати, що розголошення цієї інформації загрожує легетимної мети, опрелюднення цієї інформації причинить значну шкоду цієї меті, та шкода від опрелюднення буде більшою ніж право громадськості знати. Разом з тим, якщо запит на інформацію стосується інформації, що перебуває у володінні субєкту владних повноважень, але ця інформація не є результатом його безпосередньої діяльності, а є інформацією, яка опинилася в його володінні під час здійснення їм певних функцій (для прикладу, при здійсненні досудового слідства за постановою суду слідчи витрибували у банку інформацію про банківські рохунки певних юридичних чи фізичних осіб, інший приклад, документи про усиновлення) — відносно цієї інформації навпаки діє призумпція, що інформація є інформацією з обмеженим доступом й ця інформація може бути опрелюднення лише в разі визнанні її суспільно необхідною інформацією.
|
|
|
Ключевою категорією-гарантією забезпечення громадськості права на доступ до інформації з обмеженним доступом є визнання певної інформації суспільно необхідною (значимою). Наталя Петрова справедливо стверджує, що „тема суспільної значимості інформації виникає щоразу, коли є легітимні підстави обмеження доступу до певної інформації і з’являється право громадськості дізнатися про неї”[11]. Визнання інформації з обмеженим доступом суспільно необхідною гарантує: 1) звільнення від відповідальності за розголошення інформації з обмеженим доступом; 2) можливість поширення такої інформації без згоди її власника.
Відповідно до Закону України “Про інформацію” під суспільно необхідною інформацією[12] розуміється інформація, що є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення. Отже, три основні запитання, які виникають при згадуванні терміну “інформації, що становить суспільний інтерес”, це: 1) коли з’являється потреба апелювати до цієї категорії; 2) критерії та умови за, яких можна казати, що інформація є такою, що становить суспільний інтерес; 3) хто повинен вирішувати, чи є інформація такою, що становить суспільний інтерес.
|
|
|
Відповідь на перше питання:
Потреба до апелювання до категорії суспільно необхідна інформація з'являється кожного разу, коли на думку журналіста, громадського активіста чи просто пересічного громадянина:
1. певна публічна інформація була неправомірно віднесена до інформації з обмеженим доступом й є потреба отримати її (іншими словами ви звертаєтесь до суду з вимогою визнати незаконність дій суб'єкту владних повноважень щодо віднесення певної інформації до інформації з обмеженим доступом;
2. юридична особа приватного права, або суб'єкт владних повноважень відмовив Вам надати інформацію через те, що ця інформація є конфіденційною, відповідно Ви звертаєтеся до суду з вимогою надати Вам цю інформацію через те, що вона становить суспільний інтерес. Для прикладу, стан здоров'я народних депутатів, відомості про приватне життя вищих посадових осіб;
3. коли особу притягають до відповідальності за розповсюдження інформації з обмеженим доступом.
Дата добавления: 2020-12-12; просмотров: 40; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!