Тема 1.3.1 Критерії та умови створення
В основу критеріїв і принципів відбору заповідних територій та визначення
їх розмірів покладено біологічні, природоохоронні, наукові, рекреаційні, освітні, культурні та естетичні чинники.
1. Біологічні – забезпечення реалізації самовідродження, саморозвитку, самозбереження природного середовища.
2. Природоохоронні – забезпечення збереження видів рослин та тварин, унікальних оригінальних природних комплексів; збереження потоків живлення.
3. Наукові – достатні для одержання вірогідних та об’єктивних результатів досліджень, що забезпечують вивчення еволюційного процесу в природному середовищі, розвиток життя на Землі.
4. Рекреаційні – достатні для всього населення для відпочинку й оздоровлення.
5. Освітні та культурні – забезпечують духовні, моральні, емоційні, психічні, інтелектуальні запити і настрої людини. Адже як людина впливає на середовище, так і середовище впливає на людину.
Базові критерії відбору ключових територій екомережі:
- ступінь природності території та її різноманіття; рівень багатства різноманіття; рівень значення різноманіття; рідкісність різноманіття;
- представленість ендемічних, реліктових та рідкісних видів;
- репрезентативність різноманіття;
- типовість різноманіття;
- повнота різноманіття;
- оптимальність розміру та природність меж; ступінь функціонального значення різноманіття;
- відповідність повній ландшафтній структурі;
|
|
|
- наявність антропогенно змінених територій, багатих на біорізноманіття;
- наявність рослин і тварин, специфічних для традиційних агроцепозів;
- можливість інтеграції в Європейську екомережу.
Критерії відбору ключових територій екомережі:
1. Біоекологічні критерії: природності – екосистеми та біота території знаходяться у природному або майже природному (мало порушеному) стані; видової різноманітності – територія відзначається високим рівнем багатства та різноманітності флори та фауни (вище середнього рівня для регіону в цілому); ценотичної різноманітності – територія відзначається високим рівнем (вище середнього для регіону) багатства та різноманітності рослинний угруповань; унікальності та рідкісності біоти – територія відзначається високою концентрацією ендемічних, реліктових та рідкісних видів і рослинних угруповань; репрезентативності – біота території репрезентативна для відповідного біогеографічного регіону.
2. Ландшафтні критерії: природності – ландшафти території зберегли свій вигляд у природному або близькому до цього стані; унікальності – на території наявні унікальні природні ландшафти; ландшафтної різноманітності – на території трапляється значна кількість різних і контрастних видів ландшафтів або природних територіальних комплексів; репрезентативності – ландшафтна структура території є типовою для даного регіону; культурного значення - ландшафти території перетворені людиною і мають значну історико-культурну цінність.
|
|
|
3. Територіальні критерії: достатність площі - площа території достатня для виявлення її біоекологічпого, функціонального, ландшафтного, істерико- культурного значення в масштабі регіону; територіальної цілісності - в межах ключової території, цінні у біоекологічному або ландшафтному відношеннях ділянки представлені суцільним масивом, або у такому масиві є незначні за площею вікна антропогенно-змінених ділянок, або цінні ділянки розміщені неподалік одна від одної і просторово пов'язані у локальну екомережу.
Базові критерії відбору сполучних територій (екокоридорів) екомережі:
Базовими критеріями відбору сполучних територій (екокоридорів) є природність меж, достатність широти й протяжності для забезпечення міграції видів, їх розмноження, переживання несприятливих умов. Це пов'язано з тим, що головною функцією екокоридорів є забезпечення просторових зв'язків між ключовими територіями. Саме тому головним критерієм для їх виділення є міграційний.
|
|
|
Екокоридором є така територія або їх сукупність вздовж якої може відбуватися обмін генетичним матеріалом і міграції між ключовими територіями.
Основними умовами для цього є:
- довжина екокоридору не більше відстані, на які мігрує більшість видів, які існують на ключових територіях, що поєднує екокоридор;
- ширина екокоридору дозволяє популяціям ефективно використовувати його, як канал міграції та розселення;
- едафічні умови екокоридору аналогічні або близькі до едафічннх умов тих ключових територій, які він поєднує;
- всередині екокоридору немає міграційних бар'єрів або інших факторів, які можуть заважити міграції та розселенню видів.
Критерії відбору сполучних територій екомережі:
1) природності – екокоридор повинен мати природні межі;
2) ефективної довжини – довжина екокоридору не повинна перевищувати відстань, на яку мігрують або розселяються особини популяцій для збереження яких створена екомережа, або на території екокоридору повинні бути «острівці» на яких можуть тимчасово перебувати види для продовження міграції або розселення;
|
|
|
3) ефективної ширини - ширина екокоридору повинна дозволяти популяціям розселятися або мігрувати вздовж нього з необхідною ефективністю;
4) ектопічний – територія екокоридору за своїми едафічними умовами повинна бути подібною до ключових територій, які він поєднує, або забезпечувати умови для тимчасового перебування (ночівлі, годування тощо) для видів, які мігрують на великі відстані (наприклад, для птахів);
5) територіального зв'язку – територія екокоридору повинна бути суцільною, або мати перериви, проте довжина переривів не повинна заважати міграції видів;
6) біорізноманітності – територія екокоридору повинна мати досить добре збережений рослинний покрив і високий рівень біорізноманіття;
7) созологічний – екокоридор може включати ділянки на яких зростають або існують рідкісні, ендемічні або реліктові види рослин та тварин, або рідкісні рослинні угруповання які, за якихось причин, відсутні на ключових територіях екомережі.
Дата добавления: 2021-01-20; просмотров: 138; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!