Державний земельний кадастр та значення його ведення
Державний земельний кадастр є найважливішим Інструментом державного управління земельним фондом Він забезпечує прийняття науково-обгрунтованих рішень у галузі організації раціонального використання та охорони земель Роль земельного кадастру як Інструмента державного управління особливо зросла в умовах проведення земельної реформи, запровадження плати за землю, включення земельних ресурсів до системи ринкових відносин
Згідно зч 1 ст 193 ЗК державний земельний кадастр — це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності І права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей І документів про місця розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів Іншими словами, це звід систематизованих, науково обґрунтованих та достовірних відомостей про землі всіх категорій
Державний земельний кадастр призначений для забезпечення органів державної влади та місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ, організацій І громадян відомостями про природний стан, господарське призначення І правовий режим земель з метою організації їх раціонального використання та охорони, регулювання земельних відносин, економічного й екологічного обгрунтування бізнес-планів та здійснення землеустрою, визначення розміру плати за землю Порядок ведення державного земельного кадастру визначається Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 р № 15і
|
|
|
Відповідно до ст 195 ЗК основними завданнями ведення державного земельного кадастру є забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки, застосування єдиної системи просторових координат та системи Ідентифікації земельних ділянок, запровадження єдиної системи земельно-кадастрової Інформації та й достовірності
Державний земельний кадастр включає дані реєстрації права власності, права користування землею І договорів й оренди, обліку кількості та якості земель, бонітування грунтів, зонування територій населених пунктів, економічної й грошової оцінки земель, а також кадастрових зйомок Він ведеться Держкомземом, Державним
комітетом АРК по земельних ресурсах і єдиному кадастру, обласними, Київським і Севастопольським міськими головними управліннями, районними відділами, міськими (міст обласного і районного значення) управліннями (відділами) земельних ресурсів, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад.
|
|
|
До умов ведення державного земельного кадастру і до його відомостей ставляться певні вимоги. Щоб він виконував покладені на нього завдання, відомості, які містяться в усіх його розділах, повинні бути об'єктивними і достовірними, відповідати фактичному стану земель та їх використанню. Об'єктивність і достовірність кадастру, підтримання його даних на сучасному рівні забезпечуються: безперервністю кадастрових відомостей; проведенням топографо-геодезичних, картографічних робіт, ґрунтових, геоботанічних, радіологічних, лісотипологічних, містобудівних та інших обстежень і розвідувань; реєстрацією права власності на землю, права користування землею і договорів оренди землі; обліком кількості та якості земель; бонітуванням ґрунтів; зонуванням територій населених пунктів; економічною оцінкою земель. Для одержання оперативних і точних даних використовуються аерокосмічні зйомки та методи дистанційного зондування земної поверхні.
Одним із принципів ведення державного земельного кадастру є порівнянність його даних у розрізі адміністративно-територіальних одиниць з даними про землю, що містяться у кадастрах інших природних ресурсів (лісовому, водному, кадастрі родовищ і проявів корисних копалин тощо)*. Можливість такої порівнянності забезпечується веденням зазначеного кадастру на всій території нашої країни за єдиною системою, яка ґрунтується на нормативних документах, затверджуваних Держкомземом.
|
|
|
Усі кадастрові відомості про землю оформляються у вигляді періодично оновлюваної спеціальної базової документації, яка складається щорічно. Вона може бути текстовою і картографічною. Нині для її складання застосовують сучасні технічні системи. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 2 грудня 1997 р. № 1355 передбачено створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру. До зазначеної документації належать карти і плани (графічні та цифрові), схеми, графіки, текстові та інші матеріали, що містять відомості про межі адміністративно-територіальних утворень і земельних ділянок власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, правовий режим земель, які знаходяться у державній, комунальній і приватній власності, їх кількість, якість, цінність і продуктивність. Земельно-кадастрова документація також охоплює книги реєстрації державних актів на право приватної власності на землю, право постійного користування землею і договорів оренди землі.
|
|
|
* Державний земельний кадастр є основою для ведення кадастрів інших природних ресурсів.
Склад і форми земельно-кадастрової документації уніфіковані. Вони затверджуються Держкомземом, який організовує роботи з картографування земельних угідь, обстеження, розвідування та оцінки земель, розробляє методичні вказівки та інструкції з ведення кадастру, аналізує та узагальнює звіти різних областей, здійснює іншу діяльність у межах своєї компетенції. За недостовір-ність відомостей і даних кадастрової документації керівники місцевих відділів і управлінь земельних ресурсів, на які покладено функції ведення земельного кадастру, несуть юридичну відповідальність.
Дані державного земельного кадастру мають в обов'язковому порядку враховуватись при плануванні використання і охорони земель, вилученні та наданні земельних ділянок, проведенні землеустрою, оцінці господарської діяльності, здійсненні державного контролю за використанням і охороною земель та інших заходів. Ці дані треба також враховувати під час визначення розміру відшкодування шкоди, заподіяної землям, припинення права на земельну ділянку у разі її нераціонального використання, виплати вартості затрат на поліпшення земель при припиненні діяльності землекористувачів та орендарів.
Згідно зі ст. 196 ЗК Державний земельний кадастр включає: державну реєстрацію земельних ділянок; облік кількості та якості земель; бонітування ґрунтів; зонування територій населених пунктів; економічну та грошову оцінку земель; кадастрові зйомки.
Дата добавления: 2020-11-23; просмотров: 50; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!