Виробнича структура підприємств.
Виробнича структура підприємства - це склад основних і допоміжних цехів і обслуговуючих господарств виробничого призначення, а також форми їх виробничих зв'язків.
Виробнича структура підприємства включає:
– основні цехи (заготівельні, оброблювальні, складальні);
– допоміжні цехи (інструментальні, ремонтні, досвідчені, компресорні, котельні та ін.);
– обслуговуючі господарства (складське, транспортне, энерге-тическое, санітарно-технічне, загальнозаводські лабораторії).
Чинники, що зумовлюють виробничу структуру, :
– конструктивні і технологічні особливості продукції, що випускається;
– масштаб виробництва по окремих видах виробів;
– спеціалізація підприємства і його кооперація з іншими підприємствами.
При бесцеховой структурі під виробничою структурою підприємства розуміється склад самостійних виробничих ділянок і їх взаємозв'язок.
Виробнича структура цеху - це склад виробничих ділянок і їх взаємозв'язок.
Виробнича структура ділянки - це склад робочих місць і їх взаємозв'язок.
Залежно від спеціалізації виробничі структури промислових підприємств можна звести до наступних укрупнених типів.- Заводи з повним технологічним циклом. - Складальні заводи. - Заводи з неповним технологічним циклом (механо-складальні). - Заводи, спеціалізовані на виробництві заготівель. - Заводи подетальной спеціалізації.
Структура виробничих підрозділів підприємства залежить від виду їх спеціалізації : технологічної (функціональною), предметної (цільовий).
|
|
|
За формою спеціалізації основних цехів розрізняють технологічну, предметну та змішану виробничі структури.
· Ознакою предметної структури є спеціалізація цехів на виготовленні певного виробу або групи однотипних виробів, вузлів, деталей з використанням різноманітних технологічних процесів та операцій (цех кузовів, задніх мостів, двигунів на автомобільному заводі). Предметна структура виробництва поширена на підприємствах великосерійного й масового виробництва з обмеженою номенклатурою та значними обсягами продукції.
· Ознакою технологічної структури є спеціалізація цехів підприємства на виконанні певної частки технологічного процесу або окремої стадії виробничого процесу (ливарні, термічні, механообробні, складальні цехи машинобудівного підприємства).
· змішану виробничі структури
Залежно від наявності основних і допоміжних процесів розрізняють підприємства з комплексною та спеціалізованою структурами виробництва. Підприємства з комплексною виробничою структурою мають усю сукупність основних та допоміжних цехів, а зі спеціалізованою структурою - лише частину.
|
|
|
Загальну структуру створює сукупність усіх виробничих, невиробничих та управлінських підрозділів підприємства. Підприємство очолює директор. Він здійснює керівництво підприємством у цілому, тобто репрезентує підприємство в будь-яких організаціях, розпоряджається в межах чинного законодавства його майном, укладає договори, відкриває в банках розрахункові рахунки тощо.Першим заступником директора є головний інженер. Він керує науково-дослідними та експериментальними роботами. Економічну службу на підприємстві очолює головний економіст.
Головне завдання начальника виробництва - це забезпечення виконання планів підприємства; з цією метою начальник виробництва та підпорядкований йому виробничий відділ розробляють оперативні плани випуску продукції для кожного цеху, забезпечують ритмічну роботу з їхнього виконання, здійснюють контроль і регулювання перебігу виробничого процесу.
Маркетингові функції вивчення попиту, ринків збуту, реклами, просування товарів, а також матеріально-технічного забезпечення виробництва покладено на заступника директора з комерційних питань
Поняття мотивації, класифікація мотиваційних теорій в менеджменті.
|
|
|
Мотивація — це управлінська діяльність, яка забезпечує процес спонукання себе та інших працівників на дії, спрямовані на досягнення особистих цілей або цілей організації. У процесі історичного розвитку мотивація як економічна категорія пройшла два етапи: — застосування політики «батога і пряника»; — використання методів психології (згідно з доктринами
Фрейда, Мейо та ін.). Мотивація базується на двох категоріях: потребах (відчутті фізіологічної або психологічної нестачі чого-небудь) і винагородах (це те, що людина вважає цінним для себе). Потреби бувають первинні (фізіологічні) і вторинні (психологічні), а винагороди — внутрішні (дає сама робота: зміст трудового процесу, самоповага тощо) і зовнішні (дає організація: зарплата, кар'єра, кабінет, службове авто, додаткова відпустка тощо).
Протягом розвитку менеджменту склалась обґрунтована система теорії мотивації, яка є основою розробки прикладних механізмів мотивування працівників. Класифікація теорій мотивації з виділенням груп змістовних та прецесійних теорій подана на рис.2. Спочатку розглянемо змістовні теорії. Видатний український вчений Туган-Барановський виділив п'ять груп потреб: 1) фізіологічні;2) статеві; 3) симптоматичні інстинкти та потреби; 4) альтруїстичні; 5) потреби практичного характеру. Туган-Барановський вважав, що мотиви й інтереси негосподарського роду мали особливо великий вплив на розвиток господарства, оскільки всупереч Енгельсу люди часто віддавали перевагу корисному. Туган-Барановський особливого значення надавав раціональним почуттям, приналежності до народностей,моральним і релігійним поглядам. Він відштовхувався від Канта та Фіхте і зазначав значущість духовності в розвитку економіки. Ієрархію потреб за Маслоу характеризує рис.6.3. Виділені такі групи потреб: 1. Потреби в їжі, воді, одязі, помешканні, сексі тощо. 2. Потреби у захисті від фізичної та психологічної небезпеки.3. Потреби відчувати причетність до подій. 4. Потреби поваги з боку оточення (начальників, підлеглих), при знання, самоповаги. 5.Потреби в реалізації своїх можливостей. Теорія базується на біхевіористичній доктрині, тобто на вивченні поведінки людей на відміну від вивчення свідомості, мислення. Згідно з підходами Маслоу, перші дві групи потреб називають первинними (вимагають першочергового забезпечення), а останні три — вторинними.У теорії Мак-Клепланда йдеться про те, що треба враховувати три потреби: — влади; — успіху; — причетності. Згідно з двофакторною теорією Герцбсрга всі фактори поділяються на гігієнічні та мотиваційні. Гігієнічні фактори пов'язані із середовищем, яке оточує працівника, а мотивації — зі змістом самої роботи. Між теориями Маслоу і Герцберга є певний зв'язок, який характеризується табл.6. Прикладне значення теорії Герцберга базується на тезі про те, що праця, яка приносить задоволення, сприяє забезпеченню психологічного здоров'я людини. Трудові успіхи, визнання заслуг, міра відповідальності, службове та професійне зростання посилюють позитивні мотиви поведінки людини в процесі праці, оскільки ці фактори підвищують задоволеність роботою. теорії мотивації можуть застосовуватися при побудові будь-яких прикладних мотиваційних систем. Тут слід ураховувати те, що використання тих чи інших теорій або їхніх елементів визначається станом внутрішнього і зовнішнього середовища організації, особливостями
|
|
|
Дата добавления: 2020-04-25; просмотров: 166; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!