Причини, види, механізми подолання та економічна роль бюджетного дефіциту і державного боргу.
Відсутність позитивного бюджетного сальдо не слід пов'язувати виключно з надзвичайними обставинами. Дефіцит може бути обумовлений державним регулюванням економіки і відображати наміри уряду здійснювати крупні державні вкладення в розвиток галузей господарства з метою досягнення прогресивних зрушень в структурі суспільного виробництва.
Проте найчастіше дефіцит відображає кризові явища в економіці, погіршення показників фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання, порушення економічних зв'язків, неефективність податкової системи і т.д.
У виняткових випадках перевищення витрат над доходами ставати результатом надзвичайних обставин (воєн, стихійних лих і інше), коли засобів і резервів бюджетного фонду недостатньо і доводитися знаходити додаткові джерела фінансування надзвичайних витрат.
Таким чином, зрештою дефіцит бюджету є слідством: •Надмірних державних витрат; •Обмеженості фінансових можливостей держави мобілізувати необхідні доходи; •Циклічних спадів в економіці.
Вимушений дефіцит є наслідком скорочення об'ємів ВВП і відповідно обмеженості фінансових ресурсів країни. Прикладом вимушеного бюджетного дефіциту є циклічний бюджетний дефіцит.
Свідомий бюджетний дефіцит виникає унаслідок дискреційної фіскальної політики, яка передбачає цілеспрямовані дії у розмірі державних витрат, податків і сальдо державного бюджету. Свідомий дефіцит бюджету виникає за умови, коли для стимулювання сукупного попиту в період економічного спаду уряд цілеспрямовано знижує ставки оподаткування і збільшує державні витрати.
|
|
|
Головні причини виникнення державного боргу [ДБ]:
- хронічни йдефіцит державного бюджету;
- перевищення темпів зростання державних видатків над темпами зростання державних доходів;
- розширення економічної функції держави;
- залучення коштів нерезидентів з метою підтримки стабільності національної валюти;
- вплив політичних бізнес-циклів (надмірне збільшення державних видатків нарпередодні виборів з метою завоювання популярності у виборців) тощо.
За формою прояву бюджетний дефіцит поділяється на відкритий і прихований:
• відкритий — офіційно визнаний у законі про бюджет; • прихований — офіційно не визнається. Його форми: завищення планових обсягів доходів; включення до складу доходів бюджету джерел покриття бюджетного дефіциту. Прихований дефіцит — негативніше явище, ніж відкритий.
За причинами виникнення бюджетний дефіцит буває вимушеним і свідомим. Вимушений є наслідком низького рівня виробництва ВВП і зумовлений недостатністю фінансових ресурсів у країні. Свідомий визначається характером фінансової політики держави — вона намагається знизити рівень оподаткування для стимулювання економіки. Недостатні ресурси держава мобілізує за допомогою позик. Крім того, використання державних позик необхідне для регулювання фінансового ринку, індикатором якого є державні цінні папери. Для них встановлюється мінімальний рівень процентних ставок за максимальної надійності — за їх допомогою держава стимулює або стримує фінансовий ринок.
|
|
|
За напрямом дефіцитного фінансування розрізняють активний і пасивний бюджетні дефіцити. Активний — це спрямування коштів на інвестиції в економіку, що сприятиме зростанню ВВП. Пасивний — покриття поточних витрат. Існує Внутрішній державний борг – заборгованість держави домогосподарствам і фірмам даної країни, які володіють цінними паперами, випущеними її урядом.
Зовнішній державний борг – це заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями.
Мікросистема, поняття, різновиди. Мета, роль і особливості функціонування мікросистем у ринковій економіці.
Об'єктом мікроекономічних досліджень є мікросистеми. Мікросистема — це система економічних відносин між господарюючими суб'єктами. Аналізувати її можна в трьох аспектах: через з'ясування того, які суб'єкти вступають у ці відносини; з приводу чого ці відносини складаються; який основний зміст цих відносин.
|
|
|
До основних суб'єктів мікросистеми належать:
а) домогогподарства. Це група людей, які об'єднують свої доходи, мають спільну власність та разом приймають економічні рішення. Роль домогосподарства в мікроекопоміці може виконувати також окрема людина, яка самостійно формує та використовує свої доходи, не вступаючи чи у будь-які об'єднання з іншими громадянами. Роль домогосподарств у мікросистемі подвійна: з одного боку, вони є споживачами кінцевих товарів та носіями кінцевих потреб.
б) підприємства - до них належать будь-які господарюючі суб’єкти, що займаються виробничим споживанням ресурсів та виробляють товари чи послуги заради отримання прибутку;
в) держава, У мікросистемі розглядається як сукупність органів влади, що є координатором та регулятором економічного життя. Держава — власник значної кількості підприємств, організовує виробництво товарів громадського користування тощо.
Об'єктами, з приводу яких складаються відносини у мікросистемі, є ресурси виробництва та його результати. Ресурсами виробництва є: праця, капітал, природні ресурси та підприємницькі здібності. Праця — це цілеспрямована діяльність людини, здатна видозмінювати природну речовину, щоб надати їй необхідної для споживання форми. Під капіталом розуміють усі засоби виробництва, створені людиною у попередніх виробничих процесах. До природних ресурсів належать групи предметів праці, що не піддавалися обробці, або сили природи, що використовуються у виробничому процесі. Найчастіше їх називають узагальнювальним словом "земля". Підприємницькі здібності — це особливі здібності окремих людей свідомо йти на ризик, мобілізацію ресурсів, їх організацію у виробничому процесі та творче використання заради отримання прибутку.
|
|
|
Особливе значення для розуміння мотивів поведінки економічних суб'єктів та побудови відповідних моделей має врахування таких властивостей ресурсів:
— обмеженість. Як правило, мікроекономіка має справу не з абсолютною, а з відносною обмеженістю ресурсів;
— взаємозаміщуваність (субституційність). Це означає, що до певної міри одні види ресурсів можуть бути заміщені іншими. Найчастіше в мікроекономіці розглядається заміщення двох видів ресурсів: капіталу та праці;
— взаємодоповнюваність (комплементарність). Ефективне використання кожного ресурсу можливе лише за певного співвідношення з іншими.
Як результат виробничої діяльності у мікроекономіці розглядається матеріальний продукт (річ) або послуга. Кількісно його можна характеризувати як за допомогою натуральних показників, так і у вартісному виразі. Вартісний вираз значною мірою залежить від цін, в яких розраховується результат. Вони можуть бути поточними, тобто такими, що склалися на момент розрахунку, або зіставними, що зафіксовані на певному рівні. У мікроекономіці застосовується як перший, так і другий варіант.
Якщо розглядати мікроекономічну систему з точки зору змісту економічних відносин, які складаються в ній, то мікросистема є ринковою системою. Ринок — спосіб взаємодії економічних суб'єктів, який грунтується на ціновій системі та конкуренції.
Ринковий зв'язок, що встановлюється між продавцем і покупцем, має деякі відмінні риси:
— рівноправне становище учасників. Це означає, що ні продавець, ні покупець не повинен мати можливостей позаекономічного примусу контрагента до вступу у відносини обміну;
— використання принципу економічного зиску як основного критерію доцільності вступу у ринковий зв'язок. Основні правила, якими керуються учасники обміну, такі: 1) обмін має приносити зиск; 2) кожен намагається здійснити угоду з максимальним зиском для себе; 3) краще здійснити угоду з меншим зиском, ніж взагалі відмовитися від неї;
— повна економічна відповідальність учасників за свої дії. Коли економічний суб'єкт обирає контрагента без примусу, за власною волею, то, звичайно, сам має відповідати за свій вибір.
Поведінка економічних суб'єктів на ринку багато у чому залежить від стану конкурентного середовища. Тому в мікроекономічному аналізі особливу увагу приділяють конкуренції, окремо розглядаючи ринки чистої конкуренції, монополістичної конкуренції, олігополії та чистої монополії.
Нормальним станом мікросистеми є її спрямованість на досягнення рівноваги як окремих суб'єктів (насамперед споживача та виробника), так і системи в цілому. З'ясування механізмів встановлення та відновлення стану рівноваги мікросистеми — головне завдання мікроекономіки.
Дата добавления: 2020-04-25; просмотров: 172; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!