З міст та види еластичності пропозиції.
Еластичність пропозиції за ціною (або цінова еластичність пропозиції) вимірює реакцію виробників на зміни в цінах. Цінова еластичність пропозиції визначається як зміна величини пропозиції (у відсотках), яка поділене на зміну в цінах (у відсотках). Цінова еластичність пропозиції позначається Еs
Формула коефіцієнта еластичності пропозиції за ціною
Найважливішими факторами, що впливають на еластичність пропозиції (крім цін), є кількість товаровиробників, очікування (цінові та інші) суб'єктів економічної діяльності, величина встановлюваних державою податків, фактор часу тощо. Розрізняють короткотерміновий період еластичності попиту (за якого підприємство не здійснює капіталовкладення в реконструкцію виробництва, а пристосовується до попиту, збільшуючи завантаження виробничих потужностей, підвищуючи інтенсивність праці тощо), середньотерміновий (в якому роблять капіталовкладення, але пристосування пропозиції до попиту здійснюється не за їх рахунок, а внаслідок звуження або розширення виробництва на існуючих виробничих потужностях) і довготерміновий (в якому здійснюється реконструкція виробництва — заміна застарілого устаткування на нове і відповідне розширення виробництва, а також з'являються нові товаровиробники цієї продукції).
Види еластичності пропозиції
1) якщо еластичність пропозиції більша від 1, то пропозиція еластична (рис. 6.7);
|
|
|
2) якщо еластичність пропозиції дорівнює 1, то пропозиція має одиничну еластичність;
3) якщо еластичність пропозиція менша за 1, то пропозиція нееластична (рис. 6.8).
Проблема і причини нерівності в розподілі доходів. Крива Лоренца, індекс Джинні, квінтильні та децильні коефіцієнти.
Проблема нерівності багатства — одна з найдавніших проблем у світі. Диференціація багатства — розбіжності в сумах регулярно одержуваних сім’ями номінальних доходів (у розрахунку на одного члена сім’ї) і вартості майна, що їм належить. Диференціація багатства визначається нерівністю в розподілі доходів. Аргумент на користь нерівності доходів — це необхідність використовувати їх як стимул ефективного розвитку економіки. Визнання об’єктивності нерівності в розподілі доходів передбачає визначення оптимальної межі їх диференціації і створення системи перерозподілу доходів.
Причини диференціації доходів.
1) Відмінності в здібностях. Люди мають різні інтелектуальні, фізичні та естетичні здібності, що дають їм змогу робити різний внесок у сукупний продукт, а отже, одержувати різні за величиною види доходів (заробітну плату, прибуток, ренту).
2) Освіта і навчання. Кожен член суспільства вільний у виборі освіти, але обмежений у можливостях інвестицій на ці цілі. У процесі виробництва люди виконують різні за ступенем складності й рівнем кваліфікації операції,— отже, одержують різні доходи.
|
|
|
3) Професійні особливості й ризик. Доходи неоднакові через відмінність в умовах роботи, можливість «сумісництва» — роботи в кількох місцях, різної готовності ризикувати.
4) Володіння власністю. Існує нерівність у володінні: окремим особам належить різна кількість ресурсів, акцій, облігацій. Право спадкування відтворює ця нерівність.
5) Удача, зв’язки, нещастя й дискримінація. Уміння «опинитися в потрібному місці в потрібний момент» допомагає розбагатіти.
Міру нерівності доходів відображує крива Лоренца, при побудові якої по осі абсцис відкладена кількість сімей (в % від загального їх числа), а на осі ординат - їх дохід (у відсотках).
Теоретично можливість абсолютно рівного розподілу доходу представлене бісектрисою, яка вказує на те, що будь-який даний відсоток сімей отримує відповідний відсоток доходу. Це означає, що якщо 20,40,60% сімей отримує відповідно 20,40,60% від всього доходу, то відповідні точки будуть розташовані на бісектрисі. Крива Лоренца показує фактичний розподіл доходів, будується за реальними даними. Наприклад, 20% населення з найнижчими доходами отримує 5% загального доходу, 40% з низькими доходами - 15% і т.д. Заштрихована область між лінією абсолютної рівності і кривою Лоренца вказує на ступінь нерівності у розподілі доходів. Чим більшою є ця область, тим більша нерівність розподілу доходів у суспільстві. Реальне суспільство не характеризується ні абсолютною рівністю, ні абсолютною нерівністю. Проте, чим більше вигнута крива Лоренца, тим більша нерівність розподілу доходів, а чим вона більш пряма, тим більша рівність сімей за рівнем доходів. Наближення кривої Лоренца до прямої лінії абсолютної рівності вбиває стимули до продуктивної праці, а надмірна її вигнутість може викликати соціальну напругу в суспільстві.
|
|
|
Коефіцієнт Джині (індекс Джині)— показник нерівності в розподілі доходів, який дорівнює відношенню площі фігури, що утворюється між кривою Лоренца і лінією абсол. рівності, до площі трикутника, що утворюється лінією абсол.рівності і координатними осями.
Для побудови цієї кривої загальну кіл-ть домо-тв (сімей) ділять на п’ять рівних за чисельністю груп, тобто кожна група охоплює 20% населення (горизонтальна вісь). Для кожної групи обчислюють її частку в особистому доході за відповідний рік (вертикальна вісь). Чим ближче крива до бісектриси, тим вищий ступінь рівності розподілу доходу.
|
|
|
Також це макроекономічний показник, що характеризує диференціацію грошових доходів населення у вигляді ступеня відхилення фактичного розподілу доходів від абсолютно рівного їх розподілу між жителями країни.
1. Розрахунок
Розрахувати коефіцієнт можна як відношення площі фігури, утвореної кривою Лоренца і кривою рівності, до площі трикутника, утвореного кривими рівності та нерівності. Інакше кажучи, слід знайти площа першої фігури і поділити її на площу другий. У разі повної рівності коефіцієнт дорівнюватиме 0; в разі повного нерівності він буде дорівнює 1. Іноді говорять про індекс Джині як про процентне поданні коефіцієнта.
Коефіцієнт можна розрахувати за формулою Брауна:
,
або за формулою Джині:
,
де 
- Коефіцієнт Джині, 
- кумулятивна частка населення (населення попередньо ранжовано за зростанням доходів), 
- Частка доходу, яку в сукупності отримує , 
- Число домогосподарств, 
- Частка доходу домогосподарства в загальному доході, 
- Середнє арифметичне часткою доходів домогосподарств.
2. Переваги коефіцієнта Джині
Дозволяє порівнювати розподіл ознаки в сукупностях з різним числом одиниць (наприклад, регіони з різною чисельністю населення).
Доповнює дані про ВВП і середньодушове доході. Служить своєрідною поправкою цих показників.
Може бути використаний для порівняння розподілу ознаки (доходу) між різними сукупностями (наприклад, різними країнами). При цьому немає залежності від масштабу економіки порівнюваних країн.
Може бути використаний для порівняння розподілу ознаки (доходу) за різними групами населення (наприклад, коефіцієнт Джині для сільського населення і коефіцієнт Джині для міського населення).
Дозволяє відслідковувати динаміку нерівномірності розподілу ознаки (доходу) в сукупності на різних етапах.
Анонімність - одне з головних переваг коефіцієнта Джині. Немає необхідності знати, хто має якісь доходи персонально.
3. Недоліки коефіцієнта Джині
Досить часто коефіцієнт Джині наводиться без опису угруповання сукупності, тобто часто відсутня інформація про те, на які ж саме квантилі поділена сукупність. Так, чим на більшу кількість груп поділена одна і та ж сукупність (більше квантилів), тим вище для неї значення коефіцієнта Джині.
Коефіцієнт Джині не враховує джерело доходу, тобто для певної локації (країни, регіону і т. п.) коефіцієнт Джині може бути досить низьким, але при цьому якась частина населення свій дохід забезпечує за рахунок непосильної праці, а інша - за рахунок власності. Так у Швеції значення коефіцієнта Джині досить низько, але при цьому тільки 5% домогосподарств володіють 77% акцій від загальної кількості акцій, яким володіють всі домогосподарства. Це забезпечує цим 5% дохід, який решта населення одержує за рахунок праці.
Метод кривої Лоренца і коефіцієнта Джині в справі дослідження нерівномірності розподілу доходів серед населення має справу тільки з грошовими доходами, між тим деяким працівникам заробітну плату видають у вигляді продуктів харчування і т. п.; також широке поширення набуває практика видачі заробітної плати працівникам у вигляді опціонів на покупку акцій компанії-роботодавця.
Відмінності в методах збору статистичних даних для обчислення коефіцієнта Джині призводять до ускладнень (або навіть неможливість) в зіставленні отриманих коефіцієнтів.
Основними показниками нерівності в розподілі доходів є квінтильний і децильний коефіцієнти.
Квінтильний коефіцієнт: відношення частки доходів вищої квінтильної групи (у відсотках) до частки доходів нижньої квінтильної групи. Нижня квінтильна група — це 20 % найбідніших домог-ств, вища група — 20 % найбагатших дом-ств.
Децильний коефіцієнт: відношеннячастки доходів вищої децильної групи до частки нижньої децильної групи, де нижня децильна група — це 10 % найбідніших домо-ств, вища група — 10 % найбагатших домог-ств. Коефіцієнт децильності можна розрахувати за такою формулою: К=б10/ м10
б10 сумарні річні доходи 10% найбільш багатих верств населення; м10 — сумарні річні доходи 10% найменш забезпечених /=і верств населення.
Дата добавления: 2020-04-25; просмотров: 211; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!