Реформа М. Рижкова та Л. Абалкіна (червень 1987 р.)



ТЕМА: УКРАЇНА і процес ПЕРЕБУДОВИ

(1985 – 1991 рр.)

Попередня інструкція

На засвоєння матеріалу виділяється 2 дні.

Перший день:

1. Двічі прочитайте конспективний виклад матеріалу. Обов’язково запам’ятайте дати, поняття та положення, які виділенні жирним шрифтом і підкреслені. Також зверніть увагу на просто виділені та підкреслені поняття. (Час виконання – 20 хв.)

2. Виконайте роботу з картами. (Час виконання -10 хв.)

3. Двічі виконайте завдання. (Час виконання – 30 хв.)

4. Ввечері один раз прочитайте конспективний виклад матеріалу і один раз виконайте завдання. (Час виконання – 20 хв.)

 

Другий день:

1. Один раз прочитайте конспективний виклад матеріалу і один раз виконайте завдання. (Час виконання – 20 хв.)

2. Виконайте роботу з картами. (Час виконання -10 хв.)

3. Виконайте підсумковий тест. Відповіді запишіть у бланк і надішліть викладачу.

Дати:

· 1985-1991 рр. – «перебудова» в СРСР

· Квітень 1985 р. – Пленум ЦК КПРС, початок «перебудови»

· 26 квітня 1986 р. – аварія на ЧАЕС.

· 1987 р. – започаткування економічних реформ

· вересень 1989 р. – створення Народного руху України за перебудову;

· березень 1990 р. – перші альтернативні вибори до Верховної Ради УРСР;

· 1990 р. – початок економічної кризи в СРСР

· Березень 1990 р. – скасування 6 ст. Конституції СРСР, яка закріпляла керівну роль 

                              КПРС у державі

-     Обрання першого й останнього президента СРСР М. Горбачова

· 16 липня 1990 р. – ухвалення Верховною Радою Декларації про державний 

                            суверенітет України;

· 19-21 серпня 1991 р. – спроба державного перевороту в СРСР, ДКНС (рос. ГКЧП)

· 24 серпня 1991 р. – ухвалення Верховною Радою Акта проголошення незалежності

                           України;

· 1 грудня 1991 р. – всеукраїнський референдум і вибори Президента України.

Конспективний виклад матеріалу

1982 – 1985 рр.

(«парад генсеків» - період короткочасного перебування у влади

Ю. Андропова та К. Черненка)

Листопад 1982 р. – смерть Л.Брежнєва.

 

Генеральним секретарем ЦК КПРС стає Ю.Андропов.

Починається боротьба за укріплення дисципліни, боротьба з корупцією.

Лютий 1984 р. – смерть Ю.Андропова.

Генеральним секретарем ЦК КПРС стає К.Черненко.

Збереження «застою»

Березень 1985 р.смерть К.Черненка.

Генеральним секретарем ЦК КПРС було обрано М.Горбачова.

           

Квітень 1985 р.початок курсу на перебудову радянського суспільства .

 

Перебудова в СРСР – це курс, проголошений М. Горбачовим після приходу в 1985 р. до влади в СРСР, що передбачав

 

· реформування економіки (від командно-адміністративної до ринкової),

· демократизацію суспільства і гласність в управлінні державою,

· відкритість зовнішньої політики, зближення з Заходом, відмову від силових методів розв’язання міжнародних проблем.

 

 

Травень 1985 р. – постанова ЦК КПРС «Про боротьбу з пияцтвом та алкоголізмом».

 

 

Чинники, що зумовили процес перебудови:

 

У міжнародній сфері:

 

- реальна загроза відставання від країн Заходу;

- загострення міжблокового протистояння, гонка озброєнь, що підривали економіку та посилювали соціальне напруження в державі;

- участь СРСР у безперспективній війні в Афганістані, яка вела до міжнародної ізоляції Радянського Союзу, значних матеріальних, демографічних та моральних втрат.

 

У політичній сфері:

- підміна справжнього народовладдя формальним представництвом трудящих у Радах, обмеження їх реальної влади, що зумовлювало відчуження народу від владних структур, формування атмосфери пасивності, утриманства, абсолютного пріоритету державних інтересів щодо особистісних;

- ігнорування принципу розподілу влад, що призвело до невиправданої концентрації влади, зловживання нею, обмеження демократичних засад;

- узурпація значної частини законодавчих функцій виконавчою владою;

- максимальне обмеження самостійності, одержавлення громадських організацій, що блокувало розбудову та розвиток громадянського суспільства;  

- обмеження гласності й інформованості суспільства, що не давало змоги громадянам об'єктивно оцінювати суспільні процеси, здійснювати діалог з владою, гальмувало формування політичної свідомості;

- зміцнення політичного монополізму КПРС, що посилювало недовіру до влади, подвійну мораль.

 

 

У соціально-економічній сфері:

 

- затухаючий економічний розвиток, падіння основних економічних показників, що призвело до прогресуючої втрати економічних позицій СРСР на міжнародній арені та загострення соціально-економічних проблем всередині держави (уповільнення темпів зростання реальних доходів населення; загострення житлової проблеми; падіння рівня охорони здоров'я тощо);

- розростання бюрократичного апарату;

- деформування структури розміщення продуктивних сил, що ускладнювало економічне управління, погіршувало екологічну ситуацію, загострювало протиріччя між регіонами;

- зрівнялівка в оплаті праці;

- поглиблення кризи організації праці, яке мало наслідком необґрунтовані фінансові витрати, розбазарювання сировини, нераціональне використання робочої сили тощо;

- фізичне і моральне старіння основних виробничих фондів, що унеможливлювало технологічний процес, зумовлювало низький рівень продуктивності праці, погіршення якості та конкурентоспроможності продукції на світових ринках;

- загострення екологічних проблем, яке призвело до стрімкого зростання техногенного навантаження на природу;

- спрощений підхід до вирішення національного питання, що накопичувало міжетнічні протиріччя;

- ускладнення демографічної ситуації, що знаходило свій вияв у процесах депопуляції (зниженні природного приросту), старінні населення, деформованій структурі робочої сили.

 

У духовній сфері:

 

- встановлення ідеологічного диктату в гуманітарній сфері, що деформував духовний розвиток суспільства, обмежував доступ до надбань світової культури;

- блокування розвитку релігії, яке було суттєвим порушенням прав людини;

- посилення процесу русифікації, що гальмувало розвиток мов народів СРСР, пригнічувало національні культури та національну свідомість.

 

Широкомасштабні суспільно-політичні зміни уможливлювали такі чинники:

 

- міжнародна розрядка 70-х років, Гельсінський процес надали імпульсу міждержавним контактам, започаткували обмін ідеями, що ставили під сумнів засади комуністичного будівництва, чим суттєво підривали ідейну монолітність радянського суспільства;

- прихід до влади в Радянському Союзі нової політичної команди на чолі з М. Горбачовим, що створило потенційну можливість розпочати реформи «згори»;

- накопичення суспільством певного досвіду реформ (реформи М. Хрущова,  О. Косигіна тощо), що озброювало правлячу еліту навичками масштабного суспільного реформування;

- дисидентський рух, який концентрував та організовував опозиційні сили, зберігав прогресивні суспільні ідеали, був стрижнем широкої народної опозиції, що в перспективі могла стати гарантом незворотності реформаційного курсу, каталізатором радикальних суспільних змін;

- наростання в країні невдоволення існуючими порядками, моральна готовність частини суспільства до реформ.

ХІД ПОДІЙ ПЕРЕБУДОВИ

 

Рр.

 

Період розробки концепції перебудови, здійснення перших економічних реформ, визрівання політичного курсу перебудови:

 

прийняття програми прискорення соціально-економічного розвитку країни(квітень 1985 р.);

 

Політичне прискорення – це політика, яка передбачала розробку довгострокових заходів, спрямованих на

· соціально-економічний розвиток країни,

· широке впровадження досягнень НТР,

· реорганізацію управлінської структури,

· спроби вирішити традиційні соціальні проблеми: житлову, продовольчу тощо.

 

Реформа М. Рижкова та Л. Абалкіна (червень 1987 р.)

                                         


Дата добавления: 2020-04-08; просмотров: 547; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!