Юридичний аналіз складу злочину «Розголошення комерційної або банківської таємниці» (ст.232 ККУ)
Об'єктом злочину є встановлений порядок здійснення господарської діяльності в частині забезпечення чесної конкуренції між її суб'єктами.
Під комерційною таємницею розуміються відомості, пов'язані з виробництвом, технологіями, управлінням, фінансами та іншою діяльністю суб'єкта господарської діяльності, розголошення яких може завдати шкоди його інтересам.
Банківською таємницею є наявна у банку інформація про:
а) клієнта (стан рахунків клієнта), яка стала відомою банку при обслуговуванні клієнта або третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, або яка збирається під час проведення банківського нагляду;
б) банки, яка збирається під час проведення банківського нагляду. Законом встановлено жорсткі вимоги щодо охорони відомостей, які є банківською таємницею, зокрема, визначено вичерпний перелік умов, за яких вони можуть бути розкриті.
З об'єктивної сторони злочин виражається у формі розголошення комерційної або банківської таємниці, тобто доведенні її до відома сторонніх осіб (хоча б однієї особи). Розголошення може бути здійснене будь-яким способом (усно, письмово, із застосуванням засобів зв'язку, через засоби масової інформації тощо). Розголошення інформації, зазначеної у ст. 232, утворює склад даного злочину за умови, якщо воно вчинене без чітко вираженої згоди на це громадянина-підприємця, керівника (іншої уповноваженої особи) чи керівного органу юридичної особи - власника таємниці.
|
|
|
Не визнається розголошенням передача службовою особою органу державної влади (слідчим, прокурором, суддею тощо) іншим особам відомостей чи ознайомлення інших осіб з відомостями, що є комерційною або банківською таємницею, якщо така передача (ознайомлення) є наслідком виконання вимог закону (наприклад, направлення слідчим кримінальної справи, в якій містяться отримані ним відомості, що є комерційною таємницею, прокурору).
Злочин є закінченим з моменту спричинення власникові комерційної або банківської таємниці істотної шкоди.
Суб'єктом злочину може бути особа:
1) якій відповідна таємниця стала відома внаслідок її особливих взаємовідносин з власником таємниці (наприклад, посадова чи службова особа господарського товариства, член спостережної ради, співвласник відповідної юридичної особи тощо);
2) яка є представником контрагента чи партнера відповідного суб'єкта господарської діяльності і отримала інформацію, що є комерційною таємницею, під умовою її нерозголошення;
3) яка є службовою особою органу державної влади (зокрема слідчим, прокурором, суддею) і отримала відповідні відомості на підставі закону під час виконання своїх службових обов'язків.
|
|
|
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і корисливим чи іншим особистим мотивом.
Про поняття корисливого мотиву див. коментар до ст. 115. Іншим особистим мотивом може бути прихильність чи, навпаки, неприязнь до певної особи, бажання зашкодити керівникам або власникам підприємства чи організації тощо.
Юридичний аналіз складу злочину «Безгосподарське використання земель» (ст.254 ККУ)
Основний безпосередній об'єкт злочину - встановлений порядок раціонального використання, захисту і відтворення земель як складної природної екосистеми, тісно пов'язаної з іншими елементами довкілля. Його додатковим об'єктом є життя і здоров'я особи, інші блага.
Предметом злочину виступають землі - верхній шар земної поверхні у межах зони аерації, під якою слід розуміти верхню товщу земної кори між її поверхнею і дзеркалом ґрунтових вод.
Об'єктивна сторона злочину характеризується сукупністю трьох ознак:
1) діяння - безгосподарське використання земель;
2) наслідки - тривале зниження або втрата їх родючості, виведення земель із сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури грунту;
|
|
|
3) причинний зв'язок між діянням і наслідками.
Суть безгосподарського використання земель полягає в тому, що винна особа не виконує або неналежним чином виконує покладений на неї правовий обов'язок захищати землі від шкідливого антропогенного та природного впливу. Зміст охорони земель включає в себе те, що власники землі і землекористувачі, у т. ч. орендарі, зобов'язані здійснювати, зокрема, такі заходи: захист земель від водної та вітрової ерозії, заболочування тощо.
Крім невиконання або неналежного виконання природоохоронних заходів щодо земель, їх безгосподарське використання може полягати у неправильній експлуатації, знищенні або пошкодженні протиерозійних гідротехнічних споруд (дамб, каналів тощо), у використанні земель не за цільовим призначенням (наприклад, на землях сільськогосподарського призначення будується промислове підприємство), у порушенні агротехнічних правил, а також економічних та санітарно-технічних вимог щодо розміщення нових і реконструйованих об'єктів, будівель і споруд.
До проявів, які негативним чином впливають на родючість ґрунтів, відносять, зокрема, водну і вітрову ерозію, втрату гумусу, погіршення структури грунту. Родючістю грунту визнається його здатність задовольняти потреби рослин в елементах живлення, воді, повітрі і теплі в достатніх кількостях для їх нормального розвитку, які у сукупності є основним показником якості ґрунту.
|
|
|
Виведення земель з сільськогосподарського обороту означає припинення їх використання за цільовим призначенням на певний час.
Суб'єкт злочину спеціальний. Це особа, на яку нормативними актами покладено обов'язок дотримуватись правил щодо дбайливого і раціонального використання земель (зокрема, керівники сільськогосподарських підприємств, фермери, власники земельних ділянок).
Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом або необережністю.
Дата добавления: 2020-01-07; просмотров: 168; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!