Амністія і помилування. (ст.86,87 ККУ)
Амністія - це вид звільнення від кримінальної відповідальності чи від покарання та його відбування, який на підставі закону про амністію застосовується щодо індивідуально невизначеної категорії осіб, винних у вчиненні злочинів.
Законом про амністію може бути передбачене:
1) повне звільнення зазначених у ньому осіб від кримінальної відповідальності чи від покарання (повна амністія);
2) часткове звільнення зазначених у ньому осіб від відбування призначеного судом покарання (часткова амністія);
3) заміна засудженому покарання або його невідбутої частини більш м'яким покаранням.
Підставою звільнення від кримінальної відповідальності є повна та умовна амністія. У цих випадках кримінальну справу щодо особи, в діянні якої вбачається склад конкретного злочину, не може бути порушено, а порушені справи, що перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства та справи, що передані до судів, але не розглянуті ними, підлягають закриттю. Якщо необхідність застосування закону про амністію з'ясовується в стадії судового розгляду, суд доводить розгляд справи до кінця і постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від покарання.
Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі закону про амністію не допускається, якщо обвинувачений чи підсудний проти цього заперечує.
Закон про амністію - це позбавлений персоніфікованого характеру акт вищого органу державної влади, який відіграє роль юридичної передумови ухвалення правозастосовним органом процесуального рішення про звільнення конкретної особи від кримінальної відповідальності або покарання, про заміну покарання або невідбутої його частини більш м'яким покаранням. Амністія оголошується законом України стосовно певних категорій осіб, як правило, не частіше одного разу протягом календарного року.
|
|
|
ЗУ «Про застосування амністії» визначено коло осіб, щодо яких не допускається застосування амністії. Конкретним законом про амністію можуть бути визначені й інші категорії осіб, на яких амністія не поширюється.
Помилування - це індивідуальне державно-владне веління у формі пробачення особі, яка вчинила злочин будь-якої тяжкості. При цьому лише у виняткових випадках може бути помилувано особу, яка раніше неодноразово (два і більше разів) засуджувалась за вчинення умисних злочинів або до якої було застосовано амністію, помилування, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, звільнення від відбування покарання з випробуванням, якщо вона до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин.
|
|
|
На відміну від амністії акт помилування не розрахований на невизначену кількість випадків використання і є персоніфікованим актом одноразового застосування права щодо конкретної особи або групи індивідуально зазначених в указі Президента України осіб.
Як і амністія, помилування у КК розглядається як підстава звільнення і від кримінальної відповідальності і від покарання. При цьому реальна правозастосовна практика, як правило, зорієнтована на непов'язане із звільненням від кримінальної відповідальності помилування засуджених, яке здійснюється у виді:
1) заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк (на строк не менше 25 років);
2) повного або часткового звільнення від відбування інших, крім довічного позбавлення волі, видів основного, а також додаткового покарання;
3) заміни інших, крім довічного позбавлення волі, видів основного, а також додаткового покарання або його невідбутої частини більш м'яким покаранням.
Поняття та правові наслідки судимості (ст.88 ККУ)
Кримінальна відповідальність включає в себе осуд особи, яка вчинила злочин, від імені держави, а також, як правило, призначення покарання за вчинене і судимість. Судимість - це передбачені законом правові наслідки засудження, які тривають певний період і визначають особливий правовий статус особи.
|
|
|
Істотними ознаками судимості є те, що вона:
1) є наслідком засудження за вчинення злочину, який триває і після відбуття покарання;
2) являє собою особливий правовий статус засудженого (має персональний характер і пов'язана лише з даною особою);
3) має чітко визначені часові рамки, встановлені КК;
4) полягає в обмеженнях, які застосовуються до особи, що має судимість, інших несприятливих для неї правових наслідках, - а, крім того,
5) умови перебігу судимості та її кримінально-правові наслідки визначені КК.
Кримінально-правовими наслідками судимості є те, що судимість:
1) може виступати як кваліфікуюча ознака при вчиненні нового злочину. КК кваліфікуюче значення надає судимості лише за тотожний чи однорідний злочин. Кваліфікуюче значення судимість має і в тому випадку, коли закон передбачає посилення відповідальності за вчинення злочину повторно, оскільки повторність охоплює собою судимість;
2) враховується при визнанні рецидиву злочинів ;
3) є перепоною для звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, примиренням винного з потерпілим, передачею особи на поруки, зміною обстановки;
|
|
|
4) враховується при визначенні того, чи має місце переривання перебігу строків давності притягнення до кримінальної відповідальності;
5) враховується при виборі окремих видів покарання, а протягом строку відбування певних покарань створює підстави для застосування спеціальних обмежень щодо засуджених;
6) як одна із ознак, що характеризують особу винного, враховується відповідно до загальних засад призначення покарання, а також при звільненні від покарання через хворобу;
7) виступає як обставина, що обтяжує покарання за злочини, вчинені повторно та у випадку рецидиву злочинів - оскільки вона є умовою рецидиву та різновидом повторності злочинів;
8) за загальним правилом, є підставою для відмови в призначенні більш м'якого покарання, ніж передбачено законом;
Загальноправові наслідки судимості полягають у різноманітних обмеженнях, що встановлюються законом щодо осіб, які мають непогашену або не зняту судимість, зокрема:
1) заборона приймати на певні посади;
2) обмеження у здійсненні підприємницької діяльності;
3) обмеження у допуску до державної таємниці (за наявності судимості за тяжкий злочин), що, в свою чергу, є умовою обіймання певних посад;
4) обмеження у виїзді за кордон громадянина України й обмеження у прийнятті до громадянства України (щодо особи, засудженої в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину);
5) збільшення мінімального розміру застави як запобіжного заходу;
6) обмеження, пов'язані із застосуванням адміністративного нагляду;
7) позбавлення права на отримання певних пільг;
8) обмеження у застосуванні амністії (амністія не застосовується, зокрема, до осіб, які: мають дві і більше судимості за вчинення тяжких злочинів; засуджені за бандитизм, умисне вбивство при обтяжуючих обставинах, деякі інші злочини);
Дата добавления: 2020-01-07; просмотров: 210; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!