Прокуратура як суб’єкт попереджувальної діяльності
Особливості компетенції прокуратури, обсяг її повноважень визначають специфіку діяльності органів прокуратури як суб'єктів профілактики злочинності.
Прокуратура не лише виконує свої безпосередні функції щодо запобігання злочинам, але й здійснює нагляд за виконанням органами держави та місцевого самоврядування, громадськими організаціями, іншими недержавними структурами вимог законів, які регламентують їхню діяльність щодо профілактики злочинів.
Профілактичні функції виконуються при здійсненні нагляду за дотриманням законів органами дізнання та досудового слідства.
На запобігання рецидивній злочинності спрямований нагляд за виконанням законів у місцях позбавлення волі, в інших органах, які виконують покарання та заходи, що їх замінюють, а також соціальна допомога й контроль щодо осіб, котрі відбувають або відбули покарання.
Запобіжна діяльність прокурора реалізується також у процесі його участі в судовому розгляді справ. Прокурор зобов'язаний виявляти обставини, що сприяють вчиненню злочинів, з'ясовувати механізм їхнього впливу на поведінку підсудного.
Запобігання злочинам здійснюється в різноманітних формах і різними методами. До засобів прокурорського реагування на виявлені порушення закону належать: опротестування незаконного акту чи незаконних дій посадових осіб; внесення подання про усунення порушень; винесення постанови про порушення кримінальної справи, дисциплінарного провадження чи провадження про адміністративне правопорушення.
|
|
|
Основними напрямками діяльності прокуратури є: 1) кримінологічний аналіз злочинності та участь прокурора на цій підставі в розробці заходів щодо запобігання злочинності; 2) участь у комплексному плануванні та розробці заходів щодо запобігання злочинності, сприяння при складанні планів щодо запобігання злочинності й іншим негативним явищам і процесам, які її породжують; 3) контроль за виконанням правоохоронними органами заходів щодо усунення причин і умов, які сприяли вчиненню конкретного злочину; 4) активізація діяльності громадськості із запобігання злочинності; 5) організація роботи з кримінологічної поінформованості населення про злочинність та правової пропаганди і участь прокурора у зазначених заходах; 6) координація запобіжної діяльності правоохоронних органів, що дозволяє надати їй необхідну цілеспрямованість і результативність, вміло поєднувати їх можливості і ресурси.
Органи внутрішніх справ як суб’єкт попереджувальної діяльності: загальна характеристика
Головною складовою частиною органів внутрішніх справ є міліція, у діяльності якої поєднуються адміністративні, оперативно-розшукові, охоронні (на договірних засадах), слідчі та запобіжні заходи боротьби зі злочинністю. Для виконання обов’язків по боротьбі зі злочинністю, а також функцій з її запобігання структурно у міліції і при ній створені відповідні головні управління, служби і підрозділи: боротьби з організованою злочинністю, карного розшуку, державної служби боротьби з економічною злочинністю, боротьби з незаконним обігом наркотиків, кримінальної міліції у справах неповнолітніх, адміністративної служби міліції; державні автоінспекції, державні служби охорони, слідче дізнання, приймальники-роз подільники, приймальники-розподільники для неповнолітніх та ін. Крім того, до системи органів внутрішніх справ належать також органи державного пожежного нагляду та ін.
|
|
|
Напрями діяльності органів внутрішніх справ сформульовані і закріплені чинним законодавством України. Так, відповідно до ст. 1 Закону України “Про міліцію”, остання призначена захищати життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань, а також забезпечувати громадську безпеку, безпеку дорожнього руху. Ці та інші напрями діяльності органів внутрішніх справ деталізуються до такого рівня, коли кожна конкретна мета виступає як безпосереднє завдання діяльності. Під завданнями необхідно розуміти реальну окрему мету діяльності. Деталізація основних цілей знаходить своє віддзеркалення у найважливіших завданнях Міністерства внутрішніх справ. Такі завдання перелічені у ст. 2 Закону України “Про міліцію”:
|
|
|
– забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав та свобод, законних інтересів;
– запобігання правопорушенням та їх припинення;
– охорона і забезпечення громадського порядку;
– захист власності від злочинних посягань;
– забезпечення безпеки дорожнього руху;
– участь у наданні соціальної та правової допомоги громадянам;
– сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов’язків тощо.
Практична діяльність органів внутрішніх справ, їх підрозділів і служб щодо профілактики правопорушень далеко виходить за внутрішні відомчі межі. Органи внутрішніх справ здійснюють інформаційне забезпечення профілактичних заходів, які проводяться іншими органами та громадськими організаціями; взаємодіють з іншими органами та громадськими організаціями шляхом спільного планування і проведення профілактичних заходів та використовують усі можливості створення найбільш сприятливих умов щодо залучення громадян до профілактичної діяльності тощо. Не буде перебільшенням стверджувати, що саме у сфері профілактики правопорушень з найбільшою повнотою розкриваються соціальні функції органів внутрішніх справ, зокрема міліції, обов’язками якої є:
|
|
|
– виявити причини, що породжують правопорушення, умови, що сприяють їх скоєнню, вживати заходів до усунення таких причин і умов;
– вести разом з іншими державними і громадськими організаціями боротьбу з пияцтвом та іншими антигромадськими проявами, які сприяють скоєнню правопорушень, виявити осіб, які ведуть антигромадський спосіб життя, і вживати щодо них заходи, передбачені законом;
– проводити разом з іншими державними і громадськими організаціями роботу з попередження дитячої безпритульності та здійснювати боротьбу з правопорушеннями неповнолітніх;
– забезпечувати дотримання правил придбання, зберігання, перевезення зброї, боєприпасів та вибухових матеріалів;
– здійснювати нагляд за особами, умовно
звільненими з місць позбавлення волі;
– здійснювати відповідно до закону адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі;
– надавати допомогу в трудовому і побутовому облаштуванні осіб, звільнених з місць позбавлення волі.
Серед факторів, які негативно впливають на результати діяльності правоохоронних органів, виділяють комплекс усіх соціально-економічних та інших обставин у країні. Тому з метою підвищення ефективності профілактики вимагається відповідна реакція на всі причини та умови. Важливу роль у цьому має відігравати нормативно-правове врегулювання відносин, що виникають у сфері запобігання правопорушенням.
Дата добавления: 2019-09-13; просмотров: 109; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!