Тестовий контроль початкового рівня знань
Хто відчуває в собі силу зробити краще, той не відчуває страх перед визнанням своєї помилки» - хто автор цього виразу?
А. Більрот
В. Мудров.
С. Вересаєв.
Д. Пирогов.
Е. Боткін.
Лікарська помилка – це:
А. Витікаюча з об'єктивних умов добросовісна помилка лікаря.
В. Несприятливий результат унаслідок професійної неграмотності лікаря.
С. Результат недбалості в роботі лікаря.
Д. Несприятливий результат лікарського втручання, що лікар не міг передбачити і запобігти.
Е. Неправильні дії лікаря, що суперечить загальноприйнятим правилам в медицині.
3. Кому належали наступні слова: «Хорошим лікарем є той, хто помиляється рідко, але чудовим – той, хто признається в помилці».
А. Гомеру
В. Цицерону
С. Гіппократу
Д. Мудрову
Е. Канту
Нещасний випадок – це:
А. Несприятливий результат лікарської діяльності, обумовлений обставинами, які лікар не міг передбачити і запобігти.
В. Несприятливий результат унаслідок професійної неграмотності лікаря.
С. Результат недбалості в роботі лікаря.
Д. Сумлінна помилка лікаря в своїй діяльності.
Е. Неправильна дія лікаря, яка суперечить загальноприйнятим в медицині правилам.
Визначити вид лікарської помилки: неправильно поставлений діагноз при атиповій клінічній симптоматиці.
А. Діагностична.
В. Тактична.
С. Технічна.
Д. Деонтологічна.
Е. Це не помилка, а нещасний випадок.
Яка стаття Кримінального Кодексу України регламентує відповідальність за службову недбалість?
|
|
|
А. № 138.
В. № 368.
С. № 141.
Д. № 319.
Е. № 367.
7. Які дії лікаря пов'язані з негативними наслідками?
А. Лікарська помилка.
В. Нещасний випадок, злочин.
С. Лікарська помилка, нещасний випадок.
Д. Недбалість, злочин, лікарська помилка.
Е. Лікарська помилка, нещасний випадок, злочин.
8. Хто вперше в історії медицини ввів поняття "Лікарська помилка"?
А. Гіппократ.
В. Мудров.
С. Вересаєв.
Д. Пирогов.
Е. Боткін.
Основна причина лікарських помилок.
А. Недостатність знань і досвіду лікаря.
В. Обмеження діагностичних можливостей лікаря.
С. Несумлінне відношення до своїх обов'язків.
Д. Лабораторні артефакти.
Е. Недостатній рівень культури лікаря.
Які лікарські помилки є прямою причиною конфлікту між лікарем і пацієнтом?
А. Діагностичні.
В. Тактичні.
С. Технічні.
Д. Деонтологічні.
Е. Логічні.
Назвати основні шляхи профілактики лікарських помилок:
А. Професіоналізм і досвід роботи.
В. Висока компетентність.
С. Сумлінне відношення до своїх обов'язків.
Д. Аналіз попередніх помилок.
Е. Все перелічене вище.
Тема 9. БІОМЕДИЧНА ЕТИКА В СУЧАСНОМУ
СУСПІЛЬСТВІ, ЇЇ ПРЕДМЕТ, СТАТУС І КРУГ ПРОБЛЕМ
|
|
|
У 60-х рр. ХХ ст. як відповідь на заклик «викувати науку виживання» виникає новий міждисциплінарний напрям – біоетика. Її родоначальник В.Р. Поттер визначив її як «міст в майбутнє», маючи на увазі, що тільки формування нового стилю мислення, в якому пріоритетними будуть цінності виживання, здатне забезпечити людству збереження життя і можливість майбутнього. Час зажадав переосмислення парадигми ціннісної нейтральності наукового знання, характерної для технократичного мислення класичної науки взагалі, для біології і медицини, зокрема. Виникла потреба в адекватнішій моделі взаємин «дійових осіб» в області біології і медицини, заснованої на сучасних гуманістичних і демократичних цінностях. Відповіддю на ці вимоги стала поява біоетики, а потім і біомедичної етики, інтегруючих в собі гуманітарне і природничо-наукове знання.
Біоетика: статус, особливості, умови виникнення.
Біоетика (з грец. βιοσ – життя, ετηοσ – звичай) – нормативне знання, що охоплює моральну проблематику, пов'язану з розвитком біомедичних наук, які стосуються питань генетики, медичних досліджень, терапії, турботи здоров'я і життя людини.
Термін «біоетика» ввів у 1927 році Фріц Ягр у статті «Біоетичний імператив», як поняття про моральні засади використання лабораторних тварин і рослин. Сучасне уявлення про біоетику розробив у 1971 році американський біохімік Ван Ренсселер Поттер з метою виокремлення вчення про моральність людської поведінки з позиції біологічно-медичної галузі та інших соціально-орієнтованих наук про життя.
|
|
|
Біоетика – міждисциплінарний напрям, орієнтований на вивчення і вирішення моральних проблем, породжених новітніми досягненнями біомедичної науки і сучасної біотехнології. Термін «біоетика» указує, що вона орієнтується на дослідження живих істот (не тільки людини) незалежно від того, чи знаходять ці дослідження застосування в лікуванні людини, і розглядають проблеми ціннісного характеру, властиві всім видам діяльності, пов'язаним з Живим. Предметом і вищою моральною цінністю біоетики виступає етично-розуміюче відношення до Життя і будь-якого Живого, а головним принципом – благоговіння перед Життям.
Таким чином, об'єктом біоетики є моральність людської поведінки у біологічно-медичній галузі та в сфері охорони здоров'я стосовно її відповідності моральним нормам та цінностям, а предметом біоетики – охорона здоров'я і життя людини від моменту запліднення до природної смерті, яка виражається через різні форми лікування; моральні аспекти війни, вбивства,
|
|
|
аборти, самогубства, евтаназії.
Основні особливості біоетики
1. Універсальність і глобальність, які ставлять її в один ряд із загальною етикою: біоетика виходить за рамки життя і здоров'я людини, стосуючись проблем існування тварин і рослин, питань експериментування на тваринах і дотримання екологічних вимог. Тому вона однаково значуща для біологів, медиків, екологів, психологів і суміжних з ними спеціальностей.
2. Нормативність: біоетика націлена на вироблення близьких або єдиних регулятивних норм. Її задача розробити ту універсальну основу, яка задається загальними моральними принципами і тому вимагає не «приватного», «одноразового», а єдиного, бажано законодавчо закріпленого рішення.
3. Публічність: її проблеми виникають в публічних сферах життя, в зонах інституційної поведінки, де вчинки мають усвідомлений і суспільно значущий характер (для медичної етики характерніша «закритість», корпоративність). Біоетика включає широкий спектр соціальних питань, пов'язаних з суспільною охороною здоров'я, безпекою праці, етикою контролю над демографічними процесами. В значній мірі орієнтована на процеси ухвалення рішень, виступає сферою етичної оцінки практичних дій, на яких реально будується організація медичної практики і системи охорони здоров'я.
Дата добавления: 2019-09-02; просмотров: 249; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!