Конституція – основний закон держави
З проголошенням у 1991 році незалежності України, наша держава вступила на основний етап свого розвитку. З самого початку пийнявши курс на демократичний розвиток, перед Україною постала необхідність в прийнятті нової Конституції та створенні нової законодавчої база для закріплення основних засад побудови майбутньо незалежної держави. Таким чином, 28 червня 1996 року була прийнята перша Конституція України, яка визначила Українську державу, як “самостійну, незалежну, демократичну, соціальну, правову”[1]. Ця Конституція була змінена в 2004 році Законом України “Про внесення змін до Конституції України” від 8 грудня 2004 року.
Конституція – це основний нормативно-правовий акт, який має найвищу юридичну силу, регулює основні суспільні відносини; визначає принцтпи побудови основних інститутів суспільства та держави, форму демократіїї, визначає статус державної влади, порядок формування державних органів, а також основні права, свободи та обов’язки людини і громадянина.
Конституція України характеризується такими ознаками:
- має вищу юридичну силу;
- імперативний характер;
- загальнообов’язковий характер;
- стабільний характер;
- характеризується жорскістю;
- є писаною та кодифікованою;
- має програмний характер
- підвищений ступінь захисту з боку жержави.
Конституція поширює свій вплив на всі без винятку інститути суспільства та держави, причому всі державні та громадяські органи, громадяни і будь-які особи, що перебувають на території України, повинні поважати її, беззаперечно ивконувати всі її приписи. В цьому полягає загальнообов’язковість Конституції, її імперативно-владний характер.
|
|
|
Вища юридична сила Конституції проявляється в тому, що всі “закони та інші нормативно правові акти приймаються на основі Конституції та мають відповідати їй”[2].
Стабільність та програмний характер Конституції України визначається тим, що норми Конституції закріплюють не лише сучасний стан розвитку держави, але й перспективи такого розвитку.
Правова охорона Конституції є неодмінною умовою забезпечення її верховенства та стабільності, високоефективності дії її положень в усіх сферах життєдіяльності нашої держави.
Належний рівень правової охорони Конституції – необхідний атрибут правової держави, яка є найважливішим чинником побудови громадянського суспільства.
Наступною ознакою Української Конституції є жорсткість витікає з розділу ХІІІ, в якому визначаються порядок внесення змін до Конституції України. Так, зміні до неї не можуть бути прийняті звичайними законами, і для прийняття цих змін існує Конституційний процес.
|
|
|
Кодифікована та писана Конституція – означає, що вона є написаною міститься в окремому нормативно-правовому акті.
Завданнями Конституції як основного закону держави є – закріплення й гарантування фундаментальних прав людини і громадянина, впорядкування і організація державної влади, підтвердження загальнолюдських цінностей, яких грунутується суспільство.
Отже, Конституція України є своєрідним ядром національної правової системи України, де на даний час діє близько 2 тисяч законнів, та 46 тисяч підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють досить велику сферу життя суспільства та держави.
Основні форми реалізації Конституції України.
Після прийняття Конституції України постало питання у її реалізації. Реалізація Конституції є складним процесом, який має свої форми, зміст механізм та принципи.
Отже, “Реалізація Конституції – це перетворення, втілення конституційних норм в фактичній діяльністі організацій, органів, посадових осіб, громадян”.[3]
Поняття реалізації Конституцї не можна зводити тільки до дії її як нормативно-правового акта. Вона має також безпосередній вплив на правосвідомість. У ній закледений знпчний потенціал, який не вичерпується на протязі усього терміну її дії. Під впливом Конституції складаються переконання людей про необхідність певних дій, дотримання правовоих норм, поваги до прав та законних інтересів громадян.
|
|
|
Реалізація Конституції Здійснюється в таких формах: дотримання, використання, виконання та застосування.
Дотримання норм Конституції – означає “утримання від здійснення заборонених нею дій. Це особливий обов’язок усіх державних органів, посадових осіб та громадян. І юридичні, і фізичні особи мають утримуватись від дій, заборонених нормами права. Тут реалізується їх пасивний обов’язок, коли дій не треба вчиняти, а досить утримуватись від їх здійснення”[4]. Це матеріалізується в забороняючих нормах Конституції України.
Використання – це форма реалізації конституцйних норм уповноваженими суб’єктами, шляхом наданих їм прав у вигляді дозволу або правомочностей. В таких випадках реалізуються уповноважуючі норми, які закріплюють основні права і свободи громадян, повноваження державних органів тощо.
Прикладом використання конституційних норм може бути реалізація права на освіту, працю, відпочинок з використанням відповідних статей Конституції України.
|
|
|
Виконання конституції – це активна поведінка суб’єктів правовідносин, яка випливає з конституційних приписів. В Конституції України встановлені такі способи виконання норм:
- суб’єкти права мають виконувати положення Конституції та заклнів України;
- держава зобов’язана виклнувати міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою України;
- громадяни повинні виконувати свої обов’язки.
Така форма реалізації Конституції притаманна як суспільству, так і державі, її уповноваженим органам.
Останньою формою реалізації Конституційних норм є застосування – це своєрідна форма реалізації конституційних норм, що відрізняється від інших форм змістом, суб’єктами та актами, які вони приймають.
Зміст застосування Конституційних норм полягає в тому, що це є такою владною організуючою діяльністю державних та інших органів, посадових осіб, яка має своєю метою забезпечити адресатам цих норм реалізацію їх прав та обов’язків, а також гарантувати контроль за даним процесом. Цей вид реалізації притаманний виключно державним органам влади та особам, які представляють ці органи, і реалізується шляхом прийняття акта, який індивідуалізує і конкретизує загальнообов’язковий правовий принцип.
Без акта застосування немає такої форми реалізації конституційних норм. А неододнорідність клонституційних норм зумовлює різноманітність форм їх застосування, в інших – разом з нормами галузевого законодавства.
Всі ці форми реалізації Конституції України повинні застосовуватись та ефективно взаємодіяти між собою для повної та всебічної реалізації основного закону держави.
Дата добавления: 2019-09-02; просмотров: 88; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!