Регулювання доходів та споживання населення
Складовою механізму державного регулювання економіки є політика доходів. В умовах ринкової економіки вона стоїть в одному ряду з політикою конкуренції та політикою стабілізації економіки.
У сфері розподільчих відносин потрібна реальна взаємодія економічних критеріїв, пов’язаних із вимогами економічної раціональності, і соціальних критеріїв, що передбачають забезпечення умов для всебічного розвитку всіх членів суспільства.
Мета державного розподілу та перерозподілу ринкових доходів – зменшення різкої диференціації за рівнем доходів і капіталу.
Складність проблеми розподілу та перерозподілу доходів обумовлена відсутністю однозначної відповіді на запитання: “Який розподіл доходів вважати правильним?”
Реалізація мети потребує:
- чіткого визначення усіх отримувачів доходів;
- переконання в необхідності перерозподілу доходів кожної соціальної групи
Складові механізму розподілу та перерозподілу доходів:
- надання суспільних благ;
- використання законодавчих актів;
- система оподаткування;
- трансфертні платежі.
За умов перехідної економіки в доходах настає стрімке падіння реальних доходів населення, змінюється структура доходів населення, зростає диференціація доходів населення.
Основною складовою грошових доходів населення є заробітна плата. Її величина впливає на загальні показники соціально-економічної ефективності ринкового ладу в цілому, є обґрунтуванням стимулів до праці.
|
|
|
Цілі регулювання оплати праці:
- забезпечення кожному працівникові життєвого необхідного рівня споживання;
- збереження реального рівня заробітної плати;
- встановлення тісного взаємозв’язку заробітної плати із продуктивністю праці;
- досягнення належної відповідності між різними рівнями заробітної плати.
Мінімальна зарплата (МЗП) – гарантований державою соціальний мінімум нетарифікованої праці.
Функція МЗП – мотивація власника робочої сили до участі у праці.
Вимоги до МЗП:
- незначний відрив від мінімального споживчого бюджету;
- визначення рівня заробітної плати за міжнародними стандартами;
- своєчасне коригування відповідно до економічних та соціальних змін у суспільстві.
Збереження нормального співвідношення між мінімальною і середньою ЗП досягається “підтягуванням” рівня МЗП до середньої ЗП і стримуванням зростання середньої і максимальної ЗП (через механізм податків).
Складові державної політики заробітної плати (ЗП):
- проведення глибокої структурної реформи ЗП;
- підвищення ролі тарифних угод і колективних договорів у регулюванні доходів;
- удосконалення податкового регулювання доходів населення;
|
|
|
- створення умов для зростання продуктивності праці;
- зростання рівня реальної ЗП;
- періодична індексація ЗП у зв'язку із підвищенням споживчих цін;
- ліквідація заборгованості з виплат ЗП.
У реалізації політики доходів першорядного значення набуває державне стимулювання випереджального (порівняно з темпами ВВП) зростання заробітної плати. Ціна праці в сучасних ринкових відносинах не може залежати тільки від попиту та пропозиції. Істотне значення має соціальний характер. Тому найважливішим пріоритетом є розробка ефективних механізмів, що включають елементи державного регулювання з врахуванням взаємодії соціальних партнерів та стану на ринку праці. Сфера державного впливу має охоплювати, крім забезпечення мінімальних соціальних гарантій в оплаті праці, і регулювання заробітної плати у бюджетній сфері, а також тарифне регулювання через механізм соціального партнерства, удосконалення системи соціальних податків і внесків.
У політиці доходів не повинно бути місця для реанімації зрівнялівки. Долати диспропорції, що склалися, треба не штучним обмеженням верхньої планки доходів заможних верств населення, а навпаки – їхньою легалізацією та виведенням з тіні, розширенням прошарку приватних власників (у т.ч. землі), які активно займаються підприємництвом. Стимулювання людей до володіння приватною власністю та її ефективний захист – один з принципових пріоритетів політики доходів. При цьому слід враховувати, що громадяни з високим та середнім рівнем доходів будуть здатні дедалі більшою мірою оплачувати значну частку послуг у сфері охорони здоров'я та освіти, соціального страхування.
|
|
|
Справа великої соціальної ваги – зміцнення позицій середнього класу, що передбачає перехід до нової моделі споживання, тобто до таких стандартів, які забезпечуватимуть гідний рівень життя і стимулюватимуть розвиток внутрішнього ринку, трудової та підприємницької активності населення. Це, зокрема, якісне житло, висока забезпеченість товарами тривалого користування, доступність якісних медичних, побутових, освітянських послуг тощо.
Становлення середнього класу має відбуватися за рахунок збільшення стійкого прошарку власників нерухомого майна, земельних ділянок і акцій, прискореного розвитку малого та середнього бізнесу, фермерських господарств, посилення законодавчого захисту інтелектуальної власності і зміцнення на цій основі соціальних позицій та доходів представників науково-технічної інтелігенції, діячів культури й освіти, фахівців середньої ланки управління, фінансистів та менеджерів.
Дата добавления: 2019-09-02; просмотров: 142; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!