Структура головного файлу проекту
Весь проект являє собою ієрархію класів. Для кожного класу: по два файла - заголовочний файл і файл реалізації. Створений проект відображається у вікні проектів Solution Explorer з трьома вкладеними секціями:
- Source Files;
- Header Files;
- Resource Files.
Секція Solution Explorer вміщує список всіх модулів проекту. Модулі – це файли початкового коду на мові С++. Список Header Files вміщує список всіх заголовочних файлів. В секцію Resource Files поміщається файли ресурсів.
Для написання проектів існують загальні правила яких повинні дотримуватись.
Для приклада розглянемо мінімальну програму на мові С++ і на її основі опишемо загальні положення:
// Kyrsak.cpp: Defines the entry point for the console application.
#include "stdafx.h"
int main(int argc, char* argv[])
{
printf("Hello World!\n");
return 0;
}
Для того щоб підключити до модуля заготовочні файли (вони вказуються на початку модуля) використовують директиву пре процесора #include, файли, які підключаються до проекту повинні вказуватися в лапках.
При автоматичному формуванні проекту створюється заголовочний файл stdafx.h, який вміщує список підключаємих бібліотек, які використовуються середовищем Visual C++.
В кожному проекті повинна бути присутня функція main, яка слугує для зв’язку з графічним середовищем Windows. Ця функція може використовувати деякі параметри і виконувати деякі дії.
Тіло методу в мові С++ вказується в фігурних дужках, перед ім’ям методу вказується тип повертає мого значення. Якщо метод не повертає ніякого значення, то його тип позначається void.
|
|
|
Після функції main слідує “тіло програми”, яке заключається в фігурні дужки. В цих дужках описуються змінні, методи, функції, які використовуються для реалізації даної програми. В кінці програми обов’язково вказується return 0;
Структура файлу реалізації
Мова C++, як і будь-яка інша мова програмування, має свої правила написання програм. Програма в ній записується в текстовий файл із розширенням.срр, наприклад, Kursak.cpp. В іменах файлів не слід використовувати нелатинські літери.
Розглянемо написану програму.
На початку програми описуються директиви препроцесору.
#include "stdio.h"
#include "string.h"
#include "iostream.h"
#include "fstream.h"
Перед функцією main дані директиви вмикають для використання в програмі вбудовані в мову C++ функції, наприклад ті, що забезпечують потокове уведення/виведення. Рядки, що починаються зі знака #, обробляються перед компіляцією програми.
Власне алгоритм вміщений у фігурні дужки {} після вираження main(), у якому круглі дужки показують, що це — програмний блок, називаний функцією, у даному випадку з ім'ям main. Звичайно програма складається не з однієї функції, але main (головна) є присутнім завжди, з її починається виконання програми.
|
|
|
Будь - який алгоритм - це порядок дій, необхідних і достатніх, для одержання результату. Алгоритм, що описує дії в програмному блоці, називається тілом функції і завжди укладений у фігурні дужки.
Окрема фраза алгоритму закінчується знаком «;». Функція main завжди завершується вираженням return 0;, що показує, що програма завершена.
Наступні рядки називаються оголошеннями:
double Xp, Xk, Dx, i, Y1,Y2;
char Ansver;
Позначення Хр, Хк, Dx, i, Y1, Y2, Ansver є іменами перемінних, чи ідентифікаторами. Слово, що передує переліку ідентифікаторів, визначає тип даних і називається специфікатором типу, зокрема, double позначає, що Хр, Хк, Dx, i, Y1, Y2 — числа з плаваючою комою, а char – символьні змінні.
Безпосереднє присвоювання значення ідентифікатору при оголошенні називається ініціалізацією.
Рядки сout<< послідовно виводить на екран текст, який укладений у подвійних лапках
Керуюча послідовність \n дає команду почати виведення з нового рядка, пробіл в одинарних лапках розділяє пробілом виведені знаки або рядки. Якщо не використовувати ці розділові символи, усі висновки в програмі зіллються в один рядок.
Для введення в програму в процесі її виконання числа або символу використовується операція cin>>;, що зупиняє виконання програми до введення з клавіатури значення для присвоювання перемінної і після введення (натисканням клавіші Enter) виконує присвоювання. Далі в програмі ці дані використовуватимуться як значення об’явлених змінних.
|
|
|
В програмі є оператори if і цикл for, які є необхідною частиною реалізації алгоритму завдання.
Пояснення в програмі оформляються у виді коментарю. Любий текст після символу // і до кінця рядка ігнорується компілятором, тобто не викликає ніяких дій. Інший спосіб введення в програму коментарю — помістити його в дужки виду /*...*/. Використання обох різновидів коментарю продемонстровано в програмі.
Дата добавления: 2019-09-02; просмотров: 152; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!