Створення алгоритму роботи програми
Для створення алгоритму роботи програми скористуємося блок-схемою на рисунку 1.2.1.
Рисунок 1.2.1 – Блок-схема роботи програми
Продовження блок-схеми роботи програми (Рисунок 1.2.1)
Блок-схема являє собою поетапність реалізації виконання поставленої задачі.
Перший блок - «Виведення привітання» означає, що при запуску програми автоматично виводяться дані про програму: формула функції для дослідження якої написана програма, та дані про автора програми.
«Запит ввести х початкове», «Запит ввести х кінцеве», «Запит ввести крок» означають виведення в даному місці програми користувачу запрошення ввести відповідно х початкове, х кінцеве та крок функції.
«Запис х початкове», «Запис х кінцеве», «Запис кроку» відповідно означають запис у програму х початкового, х кінцевого та кроку введених користувачем у відповідь на звернення програми.
Блок «Чи Хпоч<Хкінц» означає, що в даному місці програма перевірить, чи х початкове менше, ніж х кінцеве. В випадку, якщо х початкове дійсно менше ніж х кінцеве, програма буде виконуватись далі, в іншому випадку буде виведено повідомлення про помилку (блок «Повідомлення про помилку»), та запропоновано ввести дані повторно.
Блок «і=Хпоч» присвоює змінній і значення х початкового.
Блоки «Чи Хпоч<Хкінц», «і=Хпоч» та «і=і+крок» дозволяють створити цикл, що дозволяє перебрати всі значення функції з заданого проміжку.
|
|
|
Блок «у= cos(i)*ln(i)» присвоює змінній у значення виразу cos(i)*ln(i).
Блок «і=і+крок» означає збільшення значення змінної і на значення кроку.
Блоки «Y1=cos(i)*ln(i)» «Y2=cos(і+крок)*ln(і+крок)» дозволяють обчислити на кожному з проміжків функції значення у та порівнявши їх (блок «у1<y2») вивести висновок про те, спадає чи зростає функція на даному проміжку.
Блок «Бажаєте продовжити» фактично дозволяє користувачеві не виходячи з середовища програми знову скористатися її функціями ввівши дані заново. В випадку, коли користувач відповів «у», програма повертається до блоку «Запит ввести х початкове», в випадку, коли відповідь інша – програма закривається.
Одержання результатів роботи програми
Після запуску програми перед нами з’являється вікно з привітанням і пропозицією ввести х початкове:
Рисунок 1.3.1 – Вікно привітання, запит х початкового.
Після вводу значення х початкового нам буде запропоновано ввести х кінцеве:
Рисунок 1.3.2 – Вікно з пропозицією ввести х кінцеве.
Після введення х кінцевого нам буде запропоновано ввести крок:
Рисунок 1.3.3 – Вікно пропозицією ввести крок.
В випадку, якщо дані введено вірно, ми отримаємо вікно з результатом, і запит про продовження роботи, при погодженні з яким ми повертаємося на початок програми, якщо дані введено невірно, то програма видасть повідомлення про помилку та пропозицію ввести дані заново.
|
|
|
Рисунок 1.3.4 – Вікно з результатами та пропозицією продовжити роботу
Рисунок 1.3.5 – Вікно, що відображає повідомлення про помилково введені дані після отримання згоди про продовження роботи у програмі
2 Структура програми на мові С++
Загальні положення
При написанні програми на мові С++ використовуються такі поняття:
· алфавіт,
· константи,
· ідентифікатори,
· ключеві слова,
· коментарі.
Алфавітом називається сукупність символів, які використовуються в мові. В мові С++ розрізняють прописні і строкові літери, тому що вона чутлива до реєстру.
В іменах змінних дозволено використовувати символ підкреслення.
Ідентифікатор використовується для позначення імен змінних, функцій і міток, які використовуються в програмі. Ідентифікаторам може бути будь – яка кількість латинських букв, цифр символів підкреслення. В мові С++ деякі ідентифікатори використовуються як службові слова (ключеві слова), які мають спеціальне значення для компілятора, вони не можуть використовуватися для іншого. Приклад службових слів: break, for, if, goto, sizeof, do, return і. т. д.
|
|
|
Константою називається значення змінної, яке є з самого початку програми визначеним. Далі в тексті програми використовується тільки ідентифікатор константи.
Коментар – це частина програми, яка ігнорується компілятором і слугує для зручності читання початкового тексту програми. В процесі компіляції коментар замінюється пробілом, тому коментар можна розташовувати в будь – якому місці програми, де дозволяється використовувати пробіли. Коментарем є будь – яка послідовність символів, яка знаходиться між парою символів /* та */. Символи, які розташовані за символами // і до кінця рядка також вважаються коментарем.
Принцип програмування на мові С++ заснований на понятті функції. Функція – це самостійна одиниця програми, яка створена для вирішення конкретної задачі. Кожна функція має ім’я і список аргументі.
Аргументи функції – це величини, які передаються їй під час виклику. Також при виклику функції тип фактичного параметру (він передається) повинен співпадати з типом формального параметру. Тіло функції заключається в операторні дужки {}. Кожна функція повинна повертати визначений тип результату. Повернення результату у викликаючу програму можна здійснити оператором return.
|
|
|
Для того щоб позначити кінець оператора ставиться крапка з комою. Сукупність логічно зв’язаних між собою операторів, які знаходяться між відкриваючою і закриваючою дужками називається блоком. Якщо розглядати блок як сукупність операторів, то за блоком крапка з комою не ставиться.
Всі змінні, які використовуються в програмі повинні бути оголошені до їх використання. В мові С++ визначені такі базові типи даних:
- сhar;
- іnt;
- float;
- double;
- void.
Тип іnt слугує для зберігання цілого типу. Тип сhar – це символьна змінна. Для зберігання змінних з плаваючою точкою використовуються float та double. Тип void означає пустий тип. На основі цих базових типів створюються інші типи даних, модифікації.
Також в мові С++ використовуються вирази. Вираз – це деяка дозволена комбінація змінних, констант і операцій.
Дата добавления: 2019-09-02; просмотров: 185; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!