Процеси формування особи в умовах пограниччя
Архетипічний образ кордону складається в результаті взаємодії існуючих архетипів двоїстості і троїстості. Архетип двоїстості має на увазі і щось (дещо), що лежить між протилежними початками. Троїстий архетип визначає самостійність того образу кордону, який виявляється в міфологіях і нормативних системах різних культур. Реальність кордону не є результатом свавілля людської свідомості або продуктом обставин. Кордон як особливий архетип культури виявляє себе через структуризацію соціального і культурного простору, соціокультурних взаємозв'язків і взаємодій.
Пограниччя є не тільки специфічним буттям ойкумени, але і соціально-антропологічним феноменом, оскільки в рамках його специфічних соціокультурних практик формується особливий тип соціального суб'єкта.
Пограниччя - це сталий культурний і соціальний феномен, відповідно, ідентичність людини пограниччя - це не кризовий стан, а комплекс ідентифікацій, відмінний від аналогічних комплексів у індивідів, що належать до якої-небудь однорідної культури [14, 347].
Процесу формування людини пограниччя найбільшою мірою відповідає модель "культурної андрогінізації", яка є ситуацією поєднання в одному суб'єктові соціальної активності елементів різних культур, що дозволяє їх носієві продуктивно взаємодіяти в різнорідному соціокультурному середовищі пограниччя. Якщо маргіналізація має на увазі кризу ідентичності, то андрогінізація означає збагачення наявної ідентичності новими ідентифікаціями і відповідними їй оцінювальними і емоційними складовими.
|
|
|
Ідентичність займає центральне місце в антропологічних характеристиках особи пограниччя, визначає її соціокультурні можливості і соціальну активність.
У формуванні ідентичності пограниччя можна виділити два вектори. Перший направлений у бік соціокультурних спільностей, що граничать. Другий - забезпечує соціальне порівняння з центром, який визначає стратегію і тактику розвитку конкретної державної освіти. У першому випадку ідентичність пограниччя заявляє про себе етнокультурністью, а в другому випадку - регіональністю.
В умовах пограниччя формується особлива регіональна ідентичність, процес формування якої може протікати з урахуванням різних відносин прикордонного регіону з центром. Різноманіття відносин служить підставою для виділення п'яти типів ідентичності прикордонного регіону.
Перший ґрунтується на символах кордону як закритого рубежу. Пограниччя в цьому випадку виступає як "бастіон", "останній рубіж", "щит батьківщини".
Другий варіант ідентичності пограниччя розкривається через символ околиці, через розуміння прикордонного регіону як провінційно-периферійного.
|
|
|
Третій тип ідентичності розкривається через символи "ворота", "міст" і заснований на комунікативних аспектах пограниччя.
Четвертий тип ідентичності пограниччя підкреслює його самостійну суть, що не зводиться до суб'єктів, що граничать, і на похідну від них.
П'ятий варіант регіональної ідентичності пограниччя демонструє кризовий характер. Він формується не за рахунок підкреслення власних позитивних ознак, а лише за рахунок зіставлення "свій-чужий" [17, 173-174].
Висновки
Пограниччя - це особливий соціальний простір, де відбувається перетин культур і яке наповнене особливими сенсами. Значущість пограниччя в сучасному світі визначається соціокультурними трансформаціями, процесами регіоналізації, зміною характеру державних кордонів і змінами світогляду людей, життєдіяльність яких здійснюється в цьому просторі.
Пограниччя є багатобічним і різноманітним соціокультурним феноменом, тому дати його точну і розгорнену дефініцію складно. Визначити пограниччя можна лише загальним чином. Його концептуалізація може бути здійснена тільки з урахуванням різних підстав.
|
|
|
Пограниччя відрізняється від звичайних соціокультурних утворень іншим відношенням до чужого. Чужий набуває конкретного і деталізованого образу. Субкультурність пограниччя знаходить свій вираз у формуванні різних етнографічних, субетнічних і субкультурних груп.
Пограниччя як соціокультурний феномен має власну соціодинаміку, яка реалізується в зовнішньому і внутрішньому вимірюванні. Зміни пограниччя пов'язані із загальною соціокультурною динамікою людства і характером міжкультурних взаємодій усередині регіону пограниччя.
Можливі три моделі формування особи прикордонного суспільства: маргінальна, інтеграційна і андрогінезаційна. Оптимальною моделлю є остання. Вона є соціумом, де в одному суб'єктові поєднуються елементи різних культур, що істотно підсилює його соціальну активність.
Специфіка соціальної ідентичності в регіоні пограниччя виявляється в тому, що вона формується у взаємодії з соціокультурними спільностями, що граничать і в зіставленні з центром. З урахуванням різноманіття відносин прикордонного регіону з центром може бути сформована ідентичність п'яти типів, кожен з яких по різному розкриває соціально-антропологічний потенціал пограниччя.
|
|
|
Пограниччя - це не тільки лінія роз'єднання різних держав, але і полігон пошуку діалогу, компромісу, толерантності; чинник інтеграції різних соціокультурних утворень.
Осмислення етнічної ідентифікації на теоретичному рівні ускладнюється тією обставиною, що у сучасній соціологічній теорії не склалося єдиної концепції етнічної ідентифікації.
Для розуміння етнічної ідентичності як результату процесу ідентифікації важливим є конкретне середовище, яке визначальною мірою впливає на етнічне самовизначення людини та групи.
Дослідження пограниччя у контексті соціального простору є дуже важливим. Воно дає можливість уявити досліджуваний терен як пограниччя культур, етносів, держав, спільнот, традицій, норм та цінностей або як терен, в якому відбувається накладення соціальних структурацій (просторів, вимірів) на географічний (фізичний) простір суспільства. Таким чином, "пограниччя" виступає специфічним соціокультурним та етносоціальним простором, розташованим на межі культур, етносів, певних політичних утворень.
Пограниччя також виступає, як багатоплановий соціологічний термін, що дозволяє включити до його меж соціально-економічні, політичні, а головним чином - культурні площини. Наявна історична зумовленість у формуванні сучасного адміністративного кордону між Україною та її сусідами: лінія кордону неодноразово змінювалася, призводивши до зміни тих зовнішніх факторів, які безпосередньо впливали на міжетнічні стосунки у регіоні та етнічну ідентифікацію його мешканців.
Аналіз українського пограниччя на прикладі українсько-польського, українсько-румунського (Буковини) та українсько-російського погранич дав можливість виявити такі особливості в етнічній ідентифікації їх мешканців:
населення українсько-польського пограниччя вирізняється білінгвізмом, а тому етнічну приналежність спільноти найкращим чином можливо проаналізувати на підставі віросповідання. Релігія, очевидно, є одним із найміцніших чинників етнічної приналежності в цьому регіоні, що становить одну з характерних особливостей процесу етнічної ідентифікації;
підставою етнічної приналежності етнічних спільнот українсько-румунського пограниччя, зокрема, для українців, молдаван та румун, є мова;
мовний чинник виступає домінуючим у процесі етнічної ідентифікації спільнот українсько-російського пограниччя.
Описані та проаналізовані явища на українському пограниччі великою мірою відбивають тенденції, притаманні більшості пограниччям Центрально-Східної Європи, а також свідчать про достатню складність та неоднозначність розвитку етнічних спільнот в умовах погранич.
Дата добавления: 2019-09-02; просмотров: 148; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!