РОЗДІЛ 2. ОРІЄНТАЦІЯ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ НА САМООЦІНКУ ПРОФЕСІЙНО-ЗНАЧУЩИХ ЯКОСТЕЙ
Самооцінка в процесі формування професійно-значущих якостей вчителя грає виключно важливу роль. “Без самооцінки важко або навіть зовсім неможливо самовизначитися в житті. Вірна самооцінка передбачає критичне ставлення до себе, постійне примірювання своїх можливостей до вимог, які висуває життя, вміння самостійно ставити перед собою цілі, які можуть бути досягненні, суворо оцінювати хід своїх думок та їх результати, старанно перевіряти здогадки, які висуваються, вдумливо зважувати на всі докази “за” і “проти”, відмовлятися від гіпотез та версій, які не виправдалися” [34: 300].
На думку П.Р. Чамати, основні знання про себе людина отримує внаслідок порівняння своєї поведінки з поведінкою інших людей, усвідомлення оцінок, які дають їй інші люди, колектив людей, в якому вона живе і працює або навчається [40].
Слід зазначити, що здатність до самооцінки себе як майбутнього професіонала стихійно не формується. Більшість студентів молодших курсів педагогічних ВЗО ще не має досвіду професійної діяльності, тому вперше студент оцінює себе як педагога під час проходження педагогічної практики, коли він на ділі знайомиться зі своєю майбутньою професією. На основі аналізу власних успіхів і невдач, оцінювання іншими людьми, порівняння з професіоналами відбувається розвиток самооцінки в сторону її адекватності, і, разом з тим, розвивається потреба в постійному самоаналізі, в професійній рефлексії.
|
|
|
Використання занять з психолого-педагогічного та професійно науково-предметного циклів дисциплін для формування професійно-значущих якостей учителя
Ми вважаємо за необхідне організувати навчальний процес таким чином, щоб студенти були в змозі адекватно оцінювати рівень своїх професійно - значущих якостей. Робота має складатися з двох взаємопов`язаних етапів. Так, на першій стадії студенти мають навчитися оцінювати своїх однокурсників, на другій – вони оцінювали власні якості.
На нашу думку, необхідно проводити педагогічні та психологічні тренінги. Ми виходимо з того, що тренінг – це активний метод навчання в тренувальному режимі роботи, який позитивно впливає на розкриття й вдосконалення особистісного потенціалу майбутніх учителів, на коректування засобів впливу та взаємодії вербального і невербального самовиявлення. Цей метод сприяє активізації рефлексування особистісних можливостей студентів, розвиткові адекватної самооцінки, комунікативних вмінь, формуванню емоційної гнучкості майбутніх учителів, їх професійної мобільності тощо. Під час проведення тренінгів можна використовувати такі групи прийомів:
|
|
|
· “програвання” в уяві моделей поведінки, які виникають у свідомості учнів в процесі навчального процесу залежно від рівня їх знань, умінь та психічних якостей;
· згадки про свої учнівські контакти з учителем для того, щоб уявити цілі вчителя і свої думки та дії у відповідь;
· уявлення себе на місті учня, опис картини його розумової діяльності під час виконання завдання, пояснення вчителя;
· самозвіти – свідоме контролювання у себе рефлексії;
· тренування в рефлексуванні протягом навчальної роботи;
· осмислення того, як сприймають тебе учні як особистість, й формування уявлення про зустрічні рефлексії;
· вправи на самооцінку і порівняння з оцінкою інших;
· аналіз причин “успішного” і “неуспішного” застосування рефлексивної інформації (накопичення досвіду);
· усвідомлення того, що рефлексія може бути діючим інструментом комунікації та запобігання конфліктів;
· застосування правила: якщо розміркування, роздумування, аналіз результатів не привели до задовільного рішення, необхідно уточнити свої цілі, враховуючи цілі інших учасників комунікації;
· усвідомлення, аналіз і контроль результатів рефлексії;
· спостереження проявів рефлексії в інших осіб та уявлення про їх результати.
|
|
|
Отже, тренінгова практика, може мати декілька різновидів, які містять різні вправи, які входять як у психологічний, так і в педагогічний тренінг, останній містять також розв’язання педагогічних задач.
Перша з них полягає в тому, що кожен студент повинен на картці написати одним словом та/або зобразити декілька фактів зі свого життя, які він вважає найбільш значущими. Це можуть бути його захоплення, найважливіші дати біографії, вказати члени сім`ї, друзі та інше. Потім кожен член групи вибирає собі партнера за критерієм спільності, і віч-на-віч, у формі діалогу між ними проходить бесіда. Студенти ставлять один одному уточнюючи запитання, намагаючись, як можна більше дізнатися один про одного. Наприкінці кожен студент представляє свого партнера іншим студентам групи.
Друга вправа полягає в тому, що кожен студент оцінює себе – описує свої сильні і слабкі професійно значущі якості. Те ж саме він пише про одного зі студентів групи, обраного методом жеребкування. Автори робіт не вказуються. Після цього викладач зачитує обидві характеристики, і всі студенти дають оцінку, який з двох описів більш вірний. Цінність цієї вправи полягала в тому, що студенти виявляють, чи адекватна їх самооцінка і, як їх оцінюють оточуючі.
|
|
|
Третя вправа полягала в тому, що кожен студент описує проблеми, з якими він стикається на шляху до професійної майстерності. Після цього викладач зачитує кожну роботу, не називаючи автора, і вся група обговорює, в чому проблема, яким чином можна допомогти студенту, що він повинен робити, чому приділяти більше уваги. Ця робота повинна змусити кожного студента замислитися над тим, а що саме він робить для формування своїх професійно-значущих якостей, як він працює над собою.
Четверта вправа полягала в тому, що кожен студент групи щотижня складає звіт “Моя професійна майстерність”. В ньому вони вказує, що було зроблено протягом минулого тижня для її формування. Ми вважаємо, що така робота сприяє формуванню адекватної самооцінки, усвідомленню студентами своїх особистісних властивостей та можливостей.
Слід зазначити, що для розвитку адекватної самооцінки важливе місце посідають заняття з педагогіки: на них студенти складають педагогічні оповідання, підбирають логічні вправи та цікавий матеріал до визначених тем, виконують творчі роботи, розробляють комплекси наочності тощо, які оцінюють не тільки викладачі, але й самі студенти. Майбутні вчителі мають змогу порівняти самооцінку з оцінкою викладача та інших студентів, проаналізувати, наскільки їх думки співпали.
Так, наприклад, в процесі вивчення теми “Методи виховання” студенти можуть самостійно розробити план етичної бесіди з теми “Будь ввічливим! ”, представити її під час семінарського заняття, а після цього проаналізувати свою відповідь, використовуючи таку схему:
· Актуальність теми бесіди для тебе.
· Опора на свій моральний досвід.
· Переконаність, конкретність наведених доказів і аргументів.
· Логічність і послідовність при розкритті моральних категорій.
· Емоційна насиченість бесіди (виразність формулювання теми, образність мови, доречність прикладів, які використовувались).
· Чи досягнута ціль бесіди, її позитиви та недоліки.
· Отже, за результатами цієї бесіди студенти не тільки отримують оцінку викладача, алей оцінюють себе сами.
Студентам також можна запропонувати прийняти участь у розробці проекту “Вчитель світу XXI століття”, де вони мають показати своє бачення професійно-значущих якостей сучасного вчителя. Студенти самі вирішують, чи вони будуть працювати над проектом індивідуально або групою. В проектах представляють не тільки професійно-значущі якості сучасного вчителя, а й розробляють стиль одягу вчителя, зачіски, макіяж. На конференції “Вчитель світу XXI століття” студенти захищають представлені проекти.
Під час проходження педагогічної практики студенти мають застосовувати нові педагогічні технології. Це допомагає майбутнім учителям ознайомитися з ними не тільки теоретично, а й на практиці. Студенти творчо підходять до підготовки уроку, до визначення його змісту та вибору прийомів у рамках заданої педагогічної технології, що позитивно впливає на формування їх професійної мобільності. У майбутніх вчителів виникає потреба в отриманні більш повних педагогічних знань, відкритті для себе нової інформації, розвиткові своїх аналітичних умінь, що сприяє підвищенню мотивації досягнення компетентності в педагогічної діяльності. Самооцінка своїх психічних станів під час уроку допомагає майбутнім учителям формувати психологічну стійкість, рефлексію.
Орієнтація студентів на формування адекватної самооцінки сприяє появі в них потреби у самовдосконаленні, яка з’являється в міру того, як вони усвідомлюють, що жодна навчальна предметна програма не може передбачити і врахувати всі особливості індивіду, можливості його розвитку. У зв`язку з цим робота з орієнтації майбутніх учителів іноземної мови на самооцінку власної професійної майстерності має проводиться не тільки на заняттях з психолого-педагогічного циклу дисциплін, але й на всіх заняттях професійної науково-предметної підготовки.
Процес формування рефлексивної позиції передбачає процесуальні характеристики навчання: високий рівень проблемності, оптимальну активність викладачів і студентів, забезпечення умов для співтворчості студентів між собою для кооперативного навчання, задачну систему навчання, рефлексивну роботу мислення студентів і самокорекції поведінки, функціональну спрямованість процесу свідомості на професійну орієнтацію навчальної діяльності студентів і формування професійно-значущих якостей.
Так, на заняттях з практичного курсу іноземної мови студенти можуть виконувати різні завдання, мета яких сформувати в них адекватну самооцінку. Одним із таких завдань є аналіз конкретних педагогічних ситуацій, що спонукає студентів зробити вибір, висловити свою думку. Вони обговорюють шляхи їх рішень, наслідки кожного з них. Під час аналізу у груповому обговоренні майбутні вчителі з`ясовують свою позицію, вчаться формулювати проблему, розвивали в себе вміння слухати, розуміти інших, корегувати прийняті рішення. Також необхідно приділяти увага тренуванню професійних навичок і виявленню тих чи інших особистісних якостей, позиції майбутнього педагога. Наведемо приклади педагогічних ситуацій, які мають обговорюватися студентами IV курсу (Ситуації обговорюються англійською мовою).
1. „За 10 хвилин до початку уроку вчителя було виведено з рівноваги бесідою з батьками одного з учнів. На уроці в нього стався зрив: він необґрунтовано поставив дітям шість незадовільних оцінок. Коли вчитель заспокоївся, він зрозумів, що був неправий. Як же йти до дітей? Він їх образив.
Що б Ви зробили на місці вчителя, щоб вийти з цієї доволі складної ситуації? ”
2. „Йшов урок англійської мови в 6 класі. Вчителька викладала новий матеріал. Учні слухали не дуже уважно – це був останній урок, вони, звичайно, вже зморилися. Працювати класу заважав Сашко К., учень недисциплінований. Вчителька декілька разів робила йому зауваження, але він не реагував: заважав сусідам, сміявся, передражнював інших.
Як би Ви відновили робочу обстановку в класі? ”
3. „Одного разу до директора школи звернулася за допомогою молода вчителька: учні 10 класу не хочуть займатися історією, запізнюються на уроки, відмовляються відповідати. На питання директора: “Що сталося? ” Володя К., скориставшись закликами до гласності, сказав засуджуючи, що вчитель дає образливі прізвиська учням, не зважає на їхню думку, “затикає” їм рота і так далі. Пригадав всі помилки вчителя. Під час бесіди директора з учнями вчителька заплакала…
Які помилки зробила вчителька в своїй роботі в цьому класі? Що би Ви сказали учням, учительці, якщо б були директором цієї школи? ”
У результаті аналізу педагогічних ситуацій майбутні вчителі оволодівають знаннями аналізу, прогнозування, проектування, процесом самопізнання й осмислення педагогічної діяльності, професійної компетентності, виявляють свої внутрішні ресурси, шукають шляхи подолання труднощів і протиріч, що виникають.
На заняттях з практичного курсу іноземної мови студенти III курсу можуть виконувати проблемні завдання до автентичних текстів психолого-педагогічної спрямованості, присвячені питанням становлення професійно-значущих якостей вчителя.
Крім того, під час занять студенти виконують такі завдання з самоідентифікації з ідеалом (англійською мовою):
Порівняйте себе з учителем, характеристику якого Ви отримали (характеристика вчителя творчого типу діяльності).
Напишіть твір на тему “Педагог, наближений до ідеалу”.
Порівняйте себе з характеристикою, яку Ви дали ідеальному вчителю.
З метою формування адекватної самооцінки в майбутніх учителів на заняттях з методики викладання іноземних мов пропонується здійснювати відеоспостереження за навчальною педагогічною діяльністю студентів. Так, на лабораторних заняттях робиться відеозапис підготовлених студентами п’ятнадцятихвилинних фрагментів уроків на означену тему, знятих у ситуаціях імітування. Потім відеозапис стає предметом групового обговорення в лабораторії.
На нашу думку, відеозапис представляє собою цінний засіб для складної структури побудови продуманої практики, що передбачає досягнення певних результатів, протягом якої відбувається самооцінка і саморегуляція. Запис на відео робить можливим повторне самоспостереження з витримкою в часі, що стимулювало індивідуальну та групову рефлексію. Зображення на відео дозволяє студентам разом аналізувати одну й ту ж педагогічну ситуацію й отримувати цінний документальний матеріал для спостереження за педагогічною діяльністю та професійною компетентністю студента, що, безумовно, є чималою перевагою для того, щоб зафіксувати зв`язок між теорією та практикою.
Завдяки зворотному зв`язку та повторному аналізу, який є можливим під час роботи з відео, студент залучається до теоретичного осмислення своєї практичної діяльності. Відеозапис відіграє у цьому значну роль, він надає можливість оцінювати самого себе як особистість, яка виконує свої професійні обов`язки, свої професійно значущі якості.
В той же час від викладача вимагається велика педагогічна майстерність для використання цього механізму з мінімальним ризиком і з максимальною ефективністю. Дійсно, перша зустріч учасника відеозапису зі своїм власним зображенням у багатьох випадках справляє більш чи менш тяжке враження. Перед тим, як стати підтримкою для відстроченого спостереження й самоаналізу свого образу дії, відеозображення порушує уявлення про власну особистість та професійно значущі якості. Це враження у багатьох студентів серйозно коливається внаслідок розбіжності між суб`єктивним сприйняттям самого себе й більш об`єктивним, яке нам представляє екран. Показово, що відео викликає як захисні реакції на агресивне вторгнення в емоційне життя й відносини з оточуючими, так і формування рефлексивної позиції.
Навчання відбувається в процесі спостереження за собою, за педагогічними ситуаціями, за “експериментами”, що проводяться. Тренування на спостереження будується таким чином: спочатку студенти знайомляться з методикою спостереження, з його труднощами, потім встановлюється поле нагляду, фіксується мета і обговорюються способи спостереження за власними педагогічними діями та професійно значущими якостями та їх аналіз. Після відеозапису студенти інтерпретують отримані дані, що передбачає зв`язок прийомів спостереження з теоретичною рефлексією. Відеонагляд за власними педагогічними діями й за діями своїх товаришів надає засоби для її регулювання й здійснював випробовування теорії практикою.
Отже, проводячи спостереження, студенти встановлюють безпосередній традиційний зв`язок між теорією і практикою, тому що в цьому випадку теорія пояснює практику, а практика дозволяє переглянути теорію. Відеоспостереження допомагає студентам завдяки аналізу записаних ситуацій контролювати в дії свій власний розвиток, усвідомлювати те, чого їм не вистачає в плані теоретичних знань, практичних умінь і навичок, прийомів педагогічного менеджменту, професійної мобільності, комунікативності й те, що вони знають і вміють. Виходячи з цього, кожен студент проектує разом з викладачем особистий план, що сприяє просуванню від набуття вмінь до становлення своєї педагогічної майстерності.
Ця робота повинна стати підготовчим етапом перед проходженням студентами педагогічної практики. Загальновідомо, що практика ладна справити великий вплив на формування рефлексивної позиції майбутніх учителів. Так, за результатами практики студенти оцінюють свої здібності і можливості щодо вибраної професії вчителя, рівень своєї професійної майстерності.
Практика в школі найкращим чином дає студентам можливість проводити самоспостереження власного професійного самовдосконалення в педагогічній діяльності, а саме, в залученні отриманих теоретичних знань, використанні педагогічних технологій і прийомів педагогічного менеджменту. Вони також можуть аналізувати прояв своїх професійно-значущих якостей, таких як гуманність, комунікативність, професійна мобільність, визначати шлях для професійного вдосконалення.
Дата добавления: 2019-09-02; просмотров: 106; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!