РОЗДІЛ 2 Дослідження сформованості дитячого колективу в молодшій школі
Методи дослідження
Мета дослідження: теоретично та експериментально дослідити особливості міжособистісних стосунків дітей молодшого шкільного віку з однолітками та їх вплив на диспозиційні характеристики.
Базою дослідження була загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів с.Уїздці, Здолбунівського району, Рівненської області. У дослідженні взяло участь 54 дітей молодшого шкільного віку двох вікових підгруп , з них 25 7-го віку (2 клас) і 29 10-го віку (4 клас).
Для розв’язання поставленої проблеми ми використовували комплекс теоретичних та емпіричних методів: теоретичний аналіз вивчення психологічної, педагогічної, методичної літератури з досліджуваної проблеми; систематизація
та узагальнення отриманої інформації; метод поперечних зрізів; емпіричні методи: спостереження; бесіди; констатуючий експеримент; тестування; математичний метод обробки даних.
Для вирішення першого завдання ми скористалися класичною соціометричною технологією. Дітям було запропоновано здійснити соціометричні вибори, які дозволяли оцінювати характер емоційних зв’язків у класних колективах. При цьому здійснювалося також вивчення ціннісних орієнтацій молодших школярів у систем вибіркових стосунків. З цією метою використовувалася контент аналітична процедура для аналізу мотивів вибору однокласників і їх оцінювання. Дітям було запропоновано не лише назвати найбільш приємних для них однолітків, але й пояснити свій вибір. Отримані соціометричні статуси дітей зіставлялися із стилем їхньої поведінки у колі однолітків. З цією метою ми скористалися методом експертного оцінювання. У нашому випадку експертами виступали вчителі початкової школи, які мають можливість спостерігати систему взаємодії дітей як у формальних, так і неформальних ситуаціях. Спираючись на наукові джерела ми виокремили три стилі поведінки дітей: асертивний, захисний та агресивний. У роботі використовувався також опитувальник «Мій клас» (методика Боврозера у модифікації Ю.Гільбуха). Для аналізу взаємопідтримки і взаємодопомоги у своєму дослідженні ми використали методику «Головоломка», яка передбачала почергову співпрацю двох учасників експериментальних сюжетів, спрямованих на складання цілісної форми з розрізних елементів. Оскільки система стосунків з однолітками впливає на розвиток особистості дитини ми спробували простежити цю закономірність через зміну системи самооцінювання під впливом соціального фактору. В основу діагностичної процедури були покладені завдання методики Дембо-Рубінштейн. Дітям пропонувалося позначити особистісні самооцінні позиції за п’ятибальними шкалами, які стосувалися глобальної самооцінки та двох рольових позицій дитини: «Який я учень», «Який я син». Завдання виконувалося у два етапи, які різнилися контекстом ситуації. У першому випадку оцінювання здійснювалося за умов приватності, у другому - публічності. Результати оцінювалися за двома критеріями: зміна позиції та її напрямок. Перший критерій давав підставу робити висновки про наявність чутливості до соціальної ситуації; другий - про якість змін, що вносяться дітьми у декларовану самооцінку під впливом контексту ситуації. Для обробки матеріалу використовувалися методи математичної статистики.
|
|
|
|
|
|
Результати діагностики дитячого колективу
Групова згуртованість – надзвичайно важливий параметр, що показує ступінь інтеграції групи, її зімкнення в єдине ціле, - можна визначити за допомогою методики, що складає з 5 питань з декількома варіантами відповідей на кожний (додаток 2). Відповіді кодуються в балах згідно приведеним у дужках значенням. Випробуваним пропонується вибрати найбільш придатну відповідь на кожне з п'яти питань. Максимальна сума балів, що може набрати людина –19, мінімальна – 5. У ході опитування бали не вказуються [7].
Висновок про рівень індексу групової згуртованості:
17-19 балів – дуже високий.
14-16 балів – високий
10-13 балів – середній.
8-10 балів – низький.
5-7 балів – дуже низький.
Дата добавления: 2019-09-02; просмотров: 87; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!