Формування інноваційних інфраструктур
Створення нових інноваційних структур – одна з основних задач економічної політики.
Інноваційні інфраструктури являють собою організаційну, матеріальну, фінансово-кредитну, інформаційну базу для створення умов для розвитку інноваційної діяльності, комерціалізації науково-технічної продукції, її реалізації. Організаційно це сукупність служб, відділів, що займаються реалізацією технічної політики і управлінням нововведеннями. Інноваційна інфраструктура аналізує також фінансові ресурси.
Сформована система внутріфірмового управління процесом інновації припускає:
- створення спеціалізованих підрозділів – рад, комітетів, робочих груп по розробці технічної політики;
- створення центральних служб, відділень нових продуктів для координації інноваційної діяльності;
- виділення цільових проектних груп чи центрів по розробці нової продукції;
- підвищення ролі відділів, лабораторій, центрів інновації;
- утворення венчурних підрозділів;
- організація консультативної допомоги в області нововведень;
- створення лабораторій із проблем освоєння нової технології.
До об'єктів інфраструктури можна віднести науково-технічні парки, бізнес інкубатори, технополіси, центри високих технологій тощо. Усі ці структури мають загальні цілі: формування умов сприятливих для розвитку інноваційної діяльності. Вони повинні сприяти входженню науки в ринкове середовище, розвитку підприємництва в науково-технічній сфері. Тому їхнє формування визначається станом ринкової інфраструктури. Інноваційні інфраструктури здатні знизити невизначеність інноваційних процесів. У цій якості вони виступають як окремий суб'єкт, що хазяює.
|
|
|
Контрольні питання:
1. Що входить у поняття нововведення у відповідності з класифікацією Й. Шумпетера.
2. Назвіть етапи інноваційного процесу.
3. Які основні фактори характеризують інноваційний потенціал.
4. Назвіть основні типи інноваційної стратегії і їхні характеристики.
5. Яка роль інноваційних інфраструктур.
6. Назвіть принципи менеджменту, що забезпечують ефективність інновацій.
7. Роль фахівців в інноваційній діяльності.
ВИРОБНИЧИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Сутність і зміст системи виробничого менеджменту
Виробничий менеджмент у перекладі з англійського означає управління виробництвом. Це система взаємозалежних елементів, що характеризують виробництво, його організацію, технічне й інформаційне обслуговування, а також цільову, функціональну, керуючу підсистеми. Якість і ефективність виробничого менеджменту залежить від якості стратегічного менеджменту і маркетингу, НДОКР, система ціноутворення.
|
|
|
Структура системи виробничого менеджменту повинна максимально відповідати вимогам наукових підходів, принципів і методів менеджменту (рис.17.1).
Рис.17.1. Структура системи виробничого менеджменту
1.1 – підвищення якості товарів, що випускаються та послуг, що надаються;
1.2 – ресурсозбереження;
1.3 – розширення ринку збуту товару;
1.4 – організаційно-технічний розвиток виробництва;
1.5 – соціальний розвиток колективу;
2.1 – методичне забезпечення;
2.2 – ресурсне забезпечення;
2.3 – інформаційне забезпечення;
2.4 – правове забезпечення;
3.1 – маркетинг;
3.2 – планування;
3.3 – організація процесів;
3.4 – облік і контроль;
3.5 – мотивація;
3.6 – регулювання;
4.1 – управління персоналом;
4.2 – соціологія і психологія менеджменту;
4.3 – розробка і реалізація управлінського рішення;
4.4 – аналіз у прийнятті рішень;
4.5 – прогнозування в прийнятті рішень.
У виробничому менеджменті рекомендується застосовувати наступні наукові підходи: системний, комплексний, інтеграційний, маркетинговий, функціональний, динамічний відтворювальний, процесний, нормативний, кількісний, адміністративний, поведінковий, ситуаційний. Кожний з перерахованих підходів відбиває чи характеризує один з аспектів менеджменту. Вони не дублюють один одного, а доповнюють.
|
|
|
Одним зі складніших наукових підходів до менеджменту є відтворювальний – підхід, орієнтований на постійне поновлення виробництва товару для конкретного ринку з меншими, у порівнянні з кращим аналогічним товаром на даному ринку, сукупними витратами за життєвий цикл товару на одиницю його корисного ефекту. Застосування відтворювального підходу дозволить організації випускати конкурентноздатну продукцію. Цей підхід передбачає застосування випереджальної бази порівняння при плануванні відновлення об'єктів, вивчення дії закону економії часу, закону конкуренції, прогнозування відтворювальних циклів об'єкта, аналіз застосування факторів зовнішнього середовища, факторів конкурентної переваги.
Для підвищення ефективності функціонування і конкурентноздатності організації необхідно поряд з застосуванням наукових підходів і методів розробляти цільову підсистему системи виробничого менеджменту і закладати в стратегію цілі по підвищенню якості продукції, що випускається, ресурсозбереженню, розширенню ринку збуту продукції, організаційно - технічному розвитку колективу, охороні навколишнього природного середовища. До показників якості товару відносяться показники призначення, безвідмовності, довговічності, схоронності, ремонтоздатностіі, екологічності, ергономічності, технологічності, стандартизації й уніфікації.
|
|
|
Підприємство це виробничо - господарська одиниця, що представляє собою сукупність матеріальних і трудових ресурсів і певним чином організована для досягнення конкретно поставлених цілей. Підприємство розглядається як визначений майновий комплекс, що включає матеріальні і нематеріальні елементи і права і є об'єктом права. Цей майновий комплекс належить підприємцю / індивідуальному чи їх об'єднанню /, що керує даним майном.
1. До складу матеріально - грошових елементів підприємства входять:
– приміщення - виробничі будинки, магазини, адміністративні приміщення;
– наявні кошти – касова готівка;
– права промислової власності – права на винахід, промислові зразки, товарні знаки, ноу – хау, фірмові найменування;
– придбанні авторські, ліцензійні, орендні й інші права;
– грошові вимоги і борги, включаючи отримані позики і кредити.
2. До нематеріальних елементів можна віднести постійні ділові зв'язки, положення на ринку, придбану репутацію, клієнтуру. Все це поєднується поняттям «гудвіл».
3. Підприємство наділяється деякими правами правосуб'єктності. Воно може мати власне найменування / фірму / і бути зареєстрованим у торговому реєстрі як самостійне підприємство або філія.
На підприємстві ведеться бухгалтерський облік і складається баланс. Підприємства здійснюють технологічний процес виробництва як засіб перетворення матеріально – технічних і людських ресурсів у продукти і послуги.
Фірма може мати одне чи безліч виробничих підприємств кожне з який спеціалізоване на випуску закріпленої за ним номенклатури виробів.
Між підприємствами установлюються виробничі взаємозв'язки по лінії кооперування чи вертикальної інтеграції /послідовного постачання сировини, матеріал/ тобто мова йде про технологічний поділ праці усередині організації.
В управлінському процесі діяльність підприємств підлягає плануванню, організації, координації, контролю.
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 292; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!