Ситуаційні фактори й організаційні структури
Дослідження організаційної структури показують, що вибір виду структури залежить від конкретних обставин, у яких функціонує організація чи ситуаційних факторів, що впливають на неї. Раціональною буде та структура, що у більшій мері адекватна ситуаційним факторам, таким як стратегічні цілі, зовнішнє середовище, життєвий цикл, технологія, внутрішній взаємозв'язок. Спрощений взаємозв'язок стратегічних цілей і структурних підходів представлені на рис. 12.7.
Чиста функціональна структура найбільш адекватна організації, орієнтованої на підвищення внутрішньої ефективності. Підвищення продуктивності буде відбуватися за рахунок спеціалізації і командного ланцюжка. Але дана структура не здатна забезпечити гнучкість, інноваційний характер відносин.
| Функ-ціо-нальні | Про-ектні | Мат-річні | Дтиві-зіо-нальні | Кома-ндна Струк-тура | |
|
| Стратегічні цілі | ||||
| Диференціювання | |||||
| Іновації | |||||
| Гнучкість | |||||
| Стратегічні цілі | |||||
| Лідерство за витратами | |||||
| Продуктивність | |||||
| Стабільність | |||||
| Рис. 12.7. Взаємозв'язок стратегічних цілей і структурного підходу | |||||
Стратегічні цілі
Навпроти командна структура рекомендується організаціям цілі яких – підвищена гнучкість. Ця структура відрізняється високою мобільністю, має у своєму розпорядженні необхідні ресурси.
|
|
|
Важливим фактором, що впливає на організаційну структуру є також зовнішнє середовище. Найбільш стабільному зовнішньому середовищу адекватна механічна організаційна структура: відсутність необхідності у змінах, координації, акцент робиться на спеціалізацію, централізовані рішення і широкомасштабний контроль.
При високій мінливості зовнішнього середовища кращою буде органічна структура з акцентом на команди і спеціальні групи.
Розмір компанії – це її масштаб чи величина. Розміри компанії звичайно визначаються кількістю її працівників. Для невеликих компаній характерний неформальний стиль управління, низький ступінь поділу праці, відсутність правил і інструкцій, невеликий бюджет. Великі організації відрізняються високим ступенем організації, наявністю численного допоміжного персоналу, розмаїтістю різних правил і інструкцій, внутрішньої системи керування, заохочень і інновацій.
Технології містять у собі знання, предмета і знаряддя праці, методики і види діяльності, які спрямовані на перетворення вхідних ресурсів. Виходячи з типу технології, компанії – виробники підрозділяються на три категорії: дрібносерійні чи одиничне виробництво; крупносерійні, чи масове, виробництво; безупинний процес виробництва. З підвищенням складності технології зростає значення адміністративного керування і роль допоміжного персоналу. Ніж менш однорідним є виробничий процес, тим більше ретельним є контроль. У цілому, фірми з дрібносерійним виробництвом мають органічну структуру, а з масовим – механічну.
|
|
|
Структура організації багато в чому визначається взаємозалежністю її відділів тобто ступенем їхньої підпорядкованості один одному. Розрізняють наступні форми взаємозалежності: картельна – кожен відділ має відносну незалежність, менеджмент розробляє стандартні процедури, правила, інструкції; послідовний взаємозв'язок – коли результат роботи одного відділу стає відправною крапкою для іншого, при цьому необхідно забезпечити врахування інтересів усіх відділів, оперативну координацію робіт; обопільний взаємозв'язок – найбільш складний варіант. Структурні механізми координації включають команди, спеціальні групи, позапланові збори, менеджерів – інтеграторів, відповідальних за щоденне узгодження взаємодій.
Контрольні питання
1. Дайте визначення поняттю «організаційна структура управління».
|
|
|
2. Що таке «елемент» структури керування й у яких формах він може бути представлений?
3. Які види зв'язків існують між елементами структури?
4. Чи є зв'язок структури управління з цілями?
5. Дайте узагальнену характеристику типів структур управління.
6. Які принципи приймається за основу при побудові структур ієрархічного типу?
7. Розкрийте сутність структур органічного типу.
8. Сформулюйте основні вимоги, яким повинна відповідати структури управління.
9. Дайте визначення і приведіть приклади окремим видам взаємозв’язку підрозділів.
10. Подумайте, чому організаціям, що функціонують у мінливому зовнішнім середовищі потрібно більше горизонтальних взаємовідносині.
РОЗДІЛ IV
МЕТОДИ МЕНЕДЖМЕНТУ
У процесі менеджменту використовується безліч різноманітних способів, підходів і прийомів, що дозволяють упорядкувати, цілеспрямувати і ефективно організувати виконування функцій менеджменту, етапів процедур і операцій по прийняттю рішень. У сукупності вони виступають як методи менеджменту – способи здійснення управлінській діяльності для постановки і досягнення цілей.
Методи менеджменту служать забезпечують практичне управління, представляючи в його розпорядження систему правил, проектів і підходів. Методи управління в залежності від мотивів, потреб і інтересів можна розділити на три групи (рис. 13.1)
|
|
|
|
|
Рис.13.1 Класифікація методів управління
Методи управління зв'язані з виконанням функцій менеджменту, які складають зміст процесу управління. Сукупність методів утворює систему і використовується комплексно з урахуванням умов і специфіки розв'язуваних задач. Методи управління активно впливають один на одного, і результат завжди являється наслідком їх складної системної взаємодії. Для менеджерів принциповим є питання про розподіл пріоритетів між методами управління. Тому важливою являється характеристика методів управління, що представлена в табл. 13.1.
Таблиця 13.1
Характеристика методів управління
| Організаційно -розпорядчи методи | Економічні методи | Соціально-психологічні методи |
| 1 | 2 | 3 |
| 1. Засновані на авторитеті влади і права керівника віддавати розпорядження. Вимагає обов'язкового підзвітного і точного виконання розпоряджень | 1. Засновані на матеріальних інтересах, не викликають автоматичного виконання намічених цілей; вивчення потреб працівників, їхньої мотивації | 1. Заснований на використанні соціального механізму, діє в колективі |
| 2.Припускають конкретно адресні вказівки | 2. Представляють собою загальні правила, установлювані за допомогою економічних важелів – цін, кредиту, нормативів | 2. Враховують якість трудового колективу, поняття лідерства, особливості особистості, її психологію |
| 3. Вимагає централізації управління. Значну частку відповідальності бере на себе адміністрація, тобто ці методи припускають наявність центрів, які розробляють рішення і видають їх у вигляді команд | 3. Надають керованій системі самостійність при повній відповідальності за прийняті рішення | 3. Здійснюються за допомогою безпосереднього чи непрямого впливу на основі створення особливих умов для змістовної праці, ініціативи, активності |
Продовження табл. 13.1
| 1 | 2 | 3 |
| 4. Носять оперативний характер, оказують стабілізуючий і регламентуючий вплив | 4. Спрямовані на реалізацію рішення тривалої дії | 4. Спрямовані на створення сприятливого клімату в колективі і формування колективу |
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 224; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!