Тема 6. Культура України в роки війни
Мета. Схарактеризувати розвиток української культури в роки війни. Розкрити, яким був внесок української творчої інтелігенції у перемогу над фашизмом. Ознайомити учнів з основними здобутками української культури в роки Другої світової війни. Формував інтерес учнів до культурних надбань українського народу. Виховувати високі моральні якості на кращих зразках національної культури.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: підручник, стінна карта «Україна в роки Другої світової війни», атлас.
Етапи уроку:
І. Оргмомент
ІІ. Мотивація навчальної діяльності
ІІІ. Перевірка знань
ІV. Вивчення нового матеріалу
V. Закріплення вивченого матеріалу
VI. Підсумки уроку
VII. Домашнє завдання
ХІД УРОКУ
І. Оргмомент
ІІ. Мотивація навчальної діяльності
ІІІ. Перевірка знань
Фронтальне опитування.
1) Який внесок зробила Україна в перемогу над Німеччиною?
2) Назвіть причини депортації кримських татар, вірмен, болгар у 1944 р.
3) Чи можна боротьбу УПА проти сталінського режиму вважати громадянською війною?
Вивчення нового матеріалу
Самостійна робота за підручником. Складання таблиці «Досягнення української культури в роки війни»
| Сфера культури | Досягнення |
| Освіта | |
| Наука | |
| Література | |
| Театр і кіно | |
| ЗМІ | |
| Церковне життя |
Закріплення вивченого матеріалу
1) Назвіть здобутки українських вчених у роки війни
|
|
|
2) Охарактеризуйте внесок митців у перемогу над ворогом
3) Якими були наслідки окупації для української культури?
VI. Підсумки уроку
VII. Домашнє завдання
Працювати текст підручника § 9.
Тема 7. Адміністративно-територіальні зміни. Вихід УРСР на міжнародну арену
Мета. Охарактеризувати зміни геополітичного становища України, що відбулися після Другої світової війни. З'ясувати адміністративно-територіальні зміни в повоєнний час. Прищеплювати навички порівнювати й зіставляти однотипні історичні події, процеси, виділяючи на цій основі головні ознаки певного історичної періоду. Виховувати інтерес до своєї історії.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
Обладнання: підручник, атлас.
ХІД УРОКУ
І. Оргмомент
ІІ. Мотивація навчальної діяльності
ІІІ. Засвоєння нового матеріалу
Адміністративно-територіальні зміни. Розповідь учителя.
Питання про західний кордон СРСР, а відповідно й України, гостро постало під час завершальних операцій Другої світової війни в Європі, Воно активно обговорювалося під час Тегеранської (1943), Ялтинської (1945 р.) та Потсдамської (1945) конференцій лідерами держав антигітлерівської коаліції.
Остаточно обриси повоєнних кордонів УРСР сформувалися у процесі україно-польського, україно-чехословацького, україно-румунського територіальних розмежувань та юридичного закріплення західноукраїнських земель, що увійшли до складу УРСР протягом 1939-1945рр. Особливо складним й тривалим було врегулювання територіальних питання з Польщею та ЧСР. На цей процес значно впливало міжнародне становище, зокрема прагнення СРСР закріпитися у Східній Європі.
|
|
|
Першим кроком на шляху україно-польського територіального розмежування стала Люблінська угода між урядом УРСР і польським Тимчасовим Комітетом Національного Визволення від 9 вересня 1944 р. Відповідно до цього документа частина споконвічних Українських земель (частина Підляшшя, Холмщина, Посяння, Лемківщина), де проживало майже 800 тис. українців, передавалася Польщі. У такий спосіб сталінське керівництво намагалося підтримати польський прорадянський уряд і згладити негативне сприйняття польською громадськістю радянської агресії 1939 р
Домовленість між СРСР та Польщею було досягнуто 16 серпня 1945 під час підписання договору стосовно радянсько-польського державного кордону. Ця угода закріплювала кордон по «лінії Керзона» з відхіленням на схід (на користь Польщі)на 5-8 км, а на окремих ділянках на 17 км (район Немирів—Ялувка) - і навіть на 30 км (район р. Солонія і м. Крилів).
|
|
|
Остаточно процес польсько-українського розмежування завершився 1951 р.. коли на прохання Польщі відбувся обмін прикордонними територіями. Унаслідок цього до Львівської області увійшли землі в районі міста Кристополя (згодом перейменованого в Червоноград), а до Польщі підійшли території довкола міста Нижні Устрики Дрогобицької області.
Із наближенням радянських військ до кордонів Чехо-Словаччини постало питання про подальшу долю Карпатської України. У радянсько-чехословацьких переговорах з емігрантським урядом Е. Бенеша і договорі про дружбу, взаємодопомогу і післявоєнне співробітництво між ЧСР та СРСР (12 грудня 1943 р.) питання про Карпатську Україну вирішувалося на користь Чехословаччини.
Але зі вступом радянських військ на територію Карпатської України ситуація змінилася. Радянське керівництво стало розглядати цей регіон як важливій стратегічний плацдарм для посилення впливу в Центральній та Південно-Східній Європі. Для досягнення своєї стратегічної мети радянське керівництво використало антифашистський та національно-визвольний рух населення краю. Зі звільненням краю від фашистської окупації вийшли з підпілля Народні комітети, які стали відігравати роль органів місцевої самоврядування, і комуністи, які 19 листопада 1944 р. заснували самостійну Комуністичну партію Закарпатської України. Відновлення чехословацької адміністрації гальмувалося. Більша частина краю була включена в зону, на яку поширювалась влада радянської воєнної адміністрації.
|
|
|
У таких умовах 26 листопада 1944 р. в місті Мукачеве було скликано з'їзд Народних комітетів. На ньому було схвалено Маніфест про возз'єднання з Радянською Україною, обрано Народну Раду, верховний законодавчий орган влади Закарпатської України і сформовано уряд. Досить швидко було створено всі атрибути державності Закарпатської України — суд, прокуратуру, збройні сили, органи управління на місцях тощо.
Події в Закарпатті турбували уряд ЧСР. Міністр закордонних справ Я. Масарик відверто заявив, що Закарпаття не буде віддано, бо «Росію не можна пускати в Європу». Та хід подій змушував керівників Чехословаччини враховувати нові обставини. Позиція населення Закарпаття була чіткою і послідовною — до України. СРСР, порушуючи попередні угоди, прагнув якнайшвидше вирішити долю Закарпаття на свою користь. Усі спроби уряду ЧСР перенести це питання на обговорення повоєнної міжнародної конференції
Виражалися на протидію сталінського керівництва. Зрештою уряд ЧСР змушений був поступитися. У червні 1945 р. договір між ЧСР та СРСР юридичне закріпив рішення з'їзду в Мукачевому. 22 січня 1946 р. було видано указ Президії Верховної Ради СРСР про утворення в складі УРСР Закарпатської області. Цей акт одночасно ліквідував без згоди населення Закарпатську Україну як державне утворення.
Виступаючи 30 червня 1945 р. на VII сесії Верховної Ради УРСР, Хрущов заявив, що український народ уперше возз'єднався в єдину Українську державу. крапку у визначенні повоєнних кордонів України було внесено 10 лютого 1947 р. під час підписання радянсько-румунського Договору, за яким визнавалося право УРСР на Північну Буковину, Хотинщину, Ізмаїльщину, тобто юридичне закріплювалися кордони, встановлені в червні 1940 р.
Отже, повоєнний процес врегулювання кордонів УРСР відбував методами, притаманними тоталітарним режимам, і в інтересах його стратегічних інтересів, які збіглися з прагненням українців об'єднатися в єдиній державі.
Процес урегулювання територіальних питань мав для України такі наслідки: були остаточно визначені та юридичне визнані кордони республіки; територія УРСР збільшилася на 110 км2; відбулися демографічні зміни; основну частину українських земель було об'єднано в складі однієї держави.
Об'єднання українських земель, вихід на міжнародну арену зумовили зміну державної символіки республіки. У листопаді 1949 Президія Верховної Ради УРСР прийняла указ про Державний Герб УРСР, Державний Прапор УРСР, Державний Гімн УРСР. Червоний прапор з написом «УРСР» було замінено двоколірним: верхня частина, що становила 2/3 ширини полотна, була червоною, а нижня мала світло-блакитний (лазурний) колір. У верхньому лівому куті прапора містилось зображення серпа і молота, а над ними — п'ятикутна зірка. Деяких змін зазнав і герб УРСР, Із 1950 р. було започатковано виконання гімну УРСР. (Демонструється зображення нового прапора і герба.)
Формування сучасної території України завершилося у 1954. Цього року відзначалося 300-річчя Переяславської угоди. Країною прокотилася широка і гнучка пропагандистська кампанія ЦК КПРС обнародував тринадцять «тез», у яких доводилася похитність «вічного союзу» українців з росіянами. Центральною подією ювілейних торжеств стала передача Криму УРСР. 19 лютого 1954 р. Президія Верховної Ради СРСР, мотивуючи своє рішення спільністю економіки, територіальною близькістю та тісними господарськими та культурними зв'язками між Кримом та Україною прийняла указ «Про передачу Кримської області зі складу СРСР до складу УРСР». Як зазначалося, акт є «свідченням дружби російського народу».
Але кримський «подарунок» був не таким доброчинним актом спочатку здавалося. Приєднання Криму переклало на Україну ряд економічних і політичних проблем. У результаті війни і депортації татар у регіоні панував економічний хаос. До того ж, росіяни, що проживали в Криму (860 тис. осіб) чинили опір будь-яким спробам українізувати життя області. Таким чином, в УРСР стала. помітнішою присутність росіян, що сприяло подальшій русифікації України
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 312; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!