Уінкіар-Іскелеський договір 1833.
Турецько-єгипетський конфлікт і позиція великих держав( 1832-1833гг.) Зненацька й майже катастрофічно загострилося східне питання. Відбулося це загострення цього разу зовсім не з ініціативи Миколи. Виникло воно з обставин внутрішнього життя Турецької імперії.
Могутній васал Туреччини, паша Єгипту Мехмед-Алі, повстав проти султана й пішов на нього війною. Зайнявши Сирію, єгипетське військо, навчене й збройне краще, ніж армія султана, рушило до півночі, і 21 грудня 1832 р. у битві під Конии, син Мехмеда-Алі, Ибрагим, зовсім розгромив турецьку армію. Султан Махмуд II опинився в розпачливому положенні: у нього не було ні грошей, ні часу, щоб хоча б нашвидку зібрати нову армію.
Махмуд звернувся по допомогу до держав. Але французька дипломатія, що давно облюбувала Єгипет і Сирію як майбутню сферу свого впливу, відмовилася йому допомогти. Пальмерстон запропонував султанові почекати, поки допоможе Австрія: він розраховував не доводити султана до необхідності звернутися до Миколи.
Пальмерстон сподівався, що потрібне Англії справа буде, таким чином, виконано австрійськими руками.
Але вийшло зовсім по-іншому. По-перше, австрійська армія зовсім не була готова до опору переможному єгипетському війську в далеких пустелях Малої Азії; по-друге, Меттерних, скриплячи серце, повинен був миритися з російською небезпекою на Сході, щоб зберегти могутнього союзника в боротьбі з революційною небезпекою в самій Європі. Тому він найменше бажав відкрито сваритися з Миколою.
|
|
|
А Микола зараз же, ще до битви під Конии, запропонував султанові збройну допомогу проти Ибрагима; ще раніше російський генерал Мурах раптово висадився на березі Босфору. Небезпека від російської допомоги султан усвідомлював добре. Згодом па обурене питання англійського посла, як султан взагалі міг погодитися прийняти «допомогу» від Миколи, один зі членів Дипапа повторив слова, сказані Махмудом: «Коли людина тоне й бачить перед собою змієві, то він навіть за неї вхопиться, аби тільки не потонути». Мурах, улаштувавши свій табір на Босфорі, з'явився до султана як спеціальний посланець від царя з такою пропозицією: якщо султан бажає Николаи зажадає від заколотного єгипетського паші Мехмеда-Алі, щоб він негайно забрав свої війська й велів Ибрагиму вернутися в Єгипет. У випадку відмови цар повідомляє Мехмеду-Алі війну.
Але Мехмед-Алі не скорився, та й султан барився дати Миколі своя згода. Мало того, Ибрагим рушив ще трохи далі до півночі. У повній паніці султан зважився на всі, і 3 лютого 1833 р. російський представник у Константинополі, Бутенев, одержав, нарешті, довгоочікуваний дипломатичний документ: Махмуд формально просив царя надати йому допомогу проти заколотного васала. Російський флот, що давно вже коштував напоготові в Севстополі, знявся з якоря й відплив у Константинополь. 20 лютого 1833 р. цей флот з'явився в Босфорі. Тоді французький посол адмірал Руссэн кинувся до султана, рішуче переконуючи його просити російський флот вийти. Англійський посол підтримав Руссэна. Вони обоє заявили, що негайно відбудуть із Константинополя, якщо росіяни займуть місто. Це значило, що, у випадку відмови султана, Англія й Франція підтримають Мехмеда-Алі. Султан зажадав від Руссэна зобов'язання підтримати його проти Мехмеда-Алі, і Руссэн підписав з рейс эфенди це зобов'язання.
|
|
|
Мехмед-алі був чудовим дипломатом; він ясно бачив, що французи хотіли лише відсилання назад російського флоту, а тепер, домігшись цього, не прикладуть ніяких зусиль до того, щоб перепинити Ибрагиму шлях. Султан Махмуд переконався, що Руссэн і англійці його обдурили. Тим часом прийшли нові грізні звістки: агенти Ибрагима, пробравшись у Смірну, підняли там повстання проти султана. Султан прямо оголосив, що знову звернувся до Бутеневу, і турецькі міністри повідомили останньому про згоду султана, щоб російський флот не йшов з Босфору. Бутенев на це міг тільки люб'язно відповісти, що росіянин флот і не думав рушати з місця, тому що в нього, Бутенева, було тільки усне, а не письмова пропозиція повести флот. 2 квітня до берега Чорного моря, у самого Босфору, з'явилася нова російська ескадра, а через кілька днів - і третя. Деяким менше 14 тисяч російських солдатів було висаджено на берег.
|
|
|
Французька дипломатія й Пальмерстон були у великій тривозі. Було ясно, що одними словами відскіпатися не можна. Доводилося або рішучими заходами рятувати султана Махмуда від єгипетського паші, або віддати Константинополь російським військам, так ще з дозволу самого султана. Зрештою Руссэн і англійський посол Понсонби викликали свої ескадри до Єгипту й домоглися висновку миру між султаном і Мехмедом-Алі. Мир був дуже вигідний для єгипетського паші й значно розширював його володіння. Але Константинополь був небезпечний. Однак і для султана й для Європи було ясно, що Ибрагим зі своїм військом убоялся не маневрують десь англійських і французьких судів, а росіянці армії, що вже стояла на малоазіатському березі Босфору. Султан Махмуд був у захваті від наданої йому допомоги й ще більше від переданого йому через царського генерал-ад'ютанта графа Орлова заяви, що рятівники Турецької імперії 11 липня мають намір відчалити від дружніх турецьких берегів і вернутися в Севастополь.
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 395; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!