Перевірка ефективності результатів експериментального дослідження
У процесі експериментального дослідження та після його завершення аналізувалися учнівські роботи як експериментального класу, так і контрольного. Результати аналізу свідчать про те, що в учнів експериментального класу порівняно з учнями контрольного класу відбулися позитивні зрушення у комунікативному розвитку. Кількість помилок, які трапляються в усному та писемному мовленні учнів експериментального класу значно зменшилась.
Таблиця 2
| Типи помилок | Писемне мовлення | Усне мовлення | ||||||
| Контрольний клас | Експериментальний клас | Контрольний клас | Експериментальний клас | |||||
| % | Кількість учнів | % | Кількість учнів | % | Кількість учнів | % | Кількість учнів | |
| Лексичні | 72% | 11 | 56% | 9 | 76% | 12 | 63% | 11 |
| Граматичні | 64% | 10 | 48% | 8 | 68% | 10 | 52% | 9 |
| Стилістичні | 64% | 10 | 56% | 9 | 72% | 11 | 59% | 10 |
| Помилки у побудові тексту | 84% | 13 | 59% | 10 | 88% | 13 | 63% | 11 |
| Середні показники | 71% | 11 | 55% | 9 | 76% | 12 | 59% | 10 |
Щоб краще порівняти результати досліджень на констатувальному етапі і контрольному ми пропонуємо розглянути діаграму, яка показує, наскільки покращився рівень розвитку мовлення в учнів експериментального класу. Розглянемо спочатку результати аналізу писемного мовлення.
З даної діаграми видно, що на констатувальному етапі кількість дітей, в писемному мовлення в яких трапляються помилки різного типу, в контрольному та експериментальному класах майже однакова. А вже на контрольному етапі нашого дослідження кількість дітей, в писемному мовленні яких трапляються помилки в контрольному класі зменшилась на 1%, а в експериментальному – на 18%.
|
|
|
Отже, зрушення в розвитку писемного мовлення відбулися.
А тепер розглянемо результати дослідження усного мовлення школярів.
В розвитку усного мовлення бачимо такі ж самі позитивні зрушення. Кількість дітей, в усному мовленні яких трапляються різні види помилок, в експериментальному класі зменшилась на 20%.
Отже, підсумовуючи все вище сказане, слід наголосити на необхідності включення комплексу мовно-мовленнєвих вправ у структуру кожного уроку рідної мови початкової школи. Позитивні зрушення в учнів експериментального класу свідчать про ефективність створеної нами методики та необхідність подальшого її удосконалення і планування на її основі уроків рідної мови.
Висновки
Зміна соціальних функцій української мови, надання їй на конституційному рівні статусу державної стали вагомими причинами для переорієнтації мети її навчання в загальноосвітній школі в цілому і в її початковій ланці зокрема. Нині ця мета полягає у формуванні в учнів уміння будувати висловлювання в межах доступних для них тем і типів розповідей, описів, міркувань. Навчальні, а також і самостійно перебудовані учнями висловлювання можуть належати до різних стильових різновидів - розмовного, художнього і наукового. Принципова зміна основної мети початкового навчання української мови як державної ґрунтується на передбаченні того, що цей процес забезпечить пріоритетність і багатофункціональність її впливу на освіту, виховання і розвиток молодших школярів за умови, якщо зміст цього курсу визначити, насамперед, на основі комунікативно-діяльнісного підходу. Цей підхід передбачає активну участь школярів у навчальному процесі з мови, де особливого значення набувають саме мовленнєві вміння, що належить до різних видів мовленнєвої діяльності - слухання, говоріння, читання й письма. Мовленнєва діяльність постає одночасно метою, змістом, формою і засобом навчання.
|
|
|
Мовленнєва діяльність дітей особливо бурхливо розвивається в період їх навчання в школі, коли словник зрозумілих слів в учнів різко зростає. Найістотнішою зміною в мовному розвитку є ознайомлення зі словом, з мовою як об'єктом пізнання. В учнів початкових класів мають сформуватися уявлення про мову і мовлення найважливіший засіб спілкування між людьми; про звуки, слова, сполучення слів, речення, текст як найважливіші одиниці мови; зв'язок мови з мисленням; особливості застосування знань з мови у практичному мовленні; про допоміжні засоби увиразнення мовлення. Наведені відомості учні повинні засвоювати у процесі навчання.
|
|
|
На основі аналізу літературних джерел з досліджуваної проблеми визначили, що формування навичок вільного висловлення думок в усній чи писемній формі неможливе без оволодіння частковими уміннями осмислення теми, орієнтації в ситуації мовлення, добору фактичного матеріалу, його структурної організації і мовного оформлення.
Успіх навчальної роботи, спрямованої на формування комунікативних умінь і навичок учнів, значною мірою залежить від урахування комунікативних його якостей, найважливішими з яких є правильність, точність, виразність висловлювань, багатство використаних мовних засобів.
Вибір найбільш доцільних вправ визначається і знанням особливостей учнівського мовлення, розумінням динаміки становлення комунікативних умінь, що дозволяє ефективно працювати над запобіганням та усуненням найхарактерніших помилок.
|
|
|
Найбільш ефективними виявилися такі мовно-мовленнєві вправи: конструювання речень з урахуванням запропонованої мовленнєвої ситуації; відновлення тексту з поданим заголовком та кінцем; побудова тексту-опису за аналогією і за поданим початком; складання тексту-міркування при відповіді на запитання або за поданим початком; складання тексту за поданим заголовком та опорними словами; розгортання певного сюжету в текст; редагування та переклад; розширення і згортання висловлювань; заміна окремих елементів висловлювань і перебудова усієї структури при збережені змісту.
З метою удосконалення мовлення учнів необхідно розвивати у них спеціальні уміння: бачити навколишні предмети (спостерігати), сприймати їх істотні ознаки; визначати межі теми, розкривати тему й основну думку висловлювання; добирати і систематизувати матеріал для написання творчої роботи; об’єднувати речення в текст, дотримуючись логіки викладу; використовувати мовні засоби відповідно до мети висловлювання; удосконалювати створений текст.
Формування та розвиток навички комунікативної діяльності передбачає роботу над побудовою діалогічних і монологічних висловлювань – усних і писемних.
Важливо, щоб в організації формування комунікативних умінь і навичок учнів складалися такі ситуації, які спонукали б їх висловлюватись, виражати свої думки, почуття. З цією метою використовуються мовно-мовленнєві вправи, в яких визначається співрозмовник (товариш, мама, молодший брат) та мета висловлювання (про щось розповісти, повідомити, переконати).
У розвитку усного (діалогічного, монологічного) мовлення доцільно широко використовувати роботу в парах і невеликих групах, яка дає можливість висловлюватись більшості учнів класу.
Розвиваючи писемне мовлення молодших школярів, учитель має заохочувати їх записувати свої думки, враження, писати про те, що їх дійсно хвилює.
Специфікою роботи з читання на уроках мови є те, що увагу дітей слід особливо привертати до правильного вимовляння, значення слів; інтонації речень, різних за структурою; змістового поділу речень за допомогою пауз, мелодики.
У цілому, формування, розвиток навичок в усіх видах комунікативної діяльності, будучи головною метою початкового навчання, повинно займати не менше половини навчального часу на уроках мови.
Головний підсумок полягає в тому, що використання різноманітних вправ на основі комплексного підходу як засобів розвитку мовлення на уроках української мови сприяло підвищенню навчального і розвиваючого потенціалу уроків, їх ефективності в цілому, а рівень мовленнєвого розвитку учнів набуває комунікативного спрямування.
Результати проведеної роботи дають змогу зробити ряд висновків, керуючись основними підходами до вивчення української мови:
1. Відбір навчального матеріалу (комплексних вправ доступних учням даного рівня розумового розвитку), здійснює вчитель, враховуючи особливості уроку, його тематику, місце у структурі занять.
2. Формування вправ на основі комплексного підходу здійснюється з опорою на вікові та індивідуальні особливості учнів класу, рівень сформованості у них пізнавальних процесів, при цьому треба широко застосовувати диференційовані завдання.
3. Формування комунікативних умінь і навичок учнів на уроках української мови буде ефективнішим, якщо в процесі уроків мови використовувати різноманітні форми і види роботи, які забезпечують розвиток мовлення за всіма напрямками (фонетико-орфоепічним, лексичним, морфологічним, синтаксичним, напрямком тексту).
4. Навчання рідної мови на основі комплексних вправ підпорядковується основній меті - принципу розвитку мовлення, тобто навчання української мови здійснюється на комунікативній основі.
5.Підпорядковуючись одній меті - розвитку мовлення, але впливаючи на цей процес різнопланово, захоплюючи різні рівні мови - фонетичний, лексичний, граматичний та зв’язне мовлення, - ці завдання служать оптимальному розвитку мовлення учнів. Якщо ці завдання розв’язувати ізольовано одне від одного, фрагментарно та безсистемно, то у дітей не закладається уявлення про мову як про єдину сукупність мовних знаків, систему категорій, граматичних форм і норм, про мовлення як процес вираження своїх думок у фонетично, лексично і граматично правильній формі.
Отже, враховуючи основні теоретичні положення, перед учителем стоять такі важливі завдання:
1. Створити основи для свідомого засвоєння учнями понять світоглядного характеру: мови і дійсності; мови і мислення; мови і мовлення.
2. Допомогти учням осмислити власну мовленнєву практику.
3. Розвивати інтерес до незнайомих слів уміння знайти їх у тексті, пояснити значення та вміння вживати слова.
4. Показати особливості усного мовлення та його специфічні компоненти: інтонація, логічні наголоси, паузи, плавність, міру гучності, темп і тембр мовлення.
5. Удосконалювати граматичний лад мовлення.
6.Розвивати точність, доцільність та естетичність мовлення; формувати уміння розпізнавати його форми - усну і писемну, знаходити помилки, виправляти їх та аналізувати.
7.Дати уявлення про текст і його структурні ознаки.
8. Виховувати почуття мовленнєвого етикету.
Наше дослідження не розв’язало всю повноту проблеми формування комунікативних умінь і навичок на уроках української мови в початкових класах.
Доопрацювання потребує питання ефективності і доцільності комплексних вправ на всіх етапах в межах одного уроку. Залишаються актуальними питання міжпредметних зв’язків, формування системи вправ до кожної теми програми з української мови, впровадження цієї системи у практику початкової школи.
Опанування рідної мови відбувається через мовленнєву діяльність. Ось чому так важливо формувати комунікативні уміння і навички, працювати постійно і цілеспрямовано. Адже без добре розвиненого мовлення немає справжніх успіхів у навчанні, немає спілкування.
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 236; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!