Принципи ціноутворення в закладах гостинності

Міністерство освіти і науки України

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля

Інститут міжнародних відносин

Кафедра міжнародної економіки і туризму

 

 

Методичні рекомендації

з проходження виробничої практики

для студентів напряму підготовки 241

«Готельно-ресторанна справа»

 

Севєродонецьк 2015

 

Данільєва Ю.Г. Методичні рекомендації щодо проходження виробничої практики для студентів інституту міжнародних відносин підготовки 241 Готельно-ресторанна справа - Сєвєродонецьк: СНУ ім. В Даля. - 2015. - ст.

Рецензенти:

Калінеску Т.В. - доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри оподаткування Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля;

Галгаш Р. А. - кандидат економічних наук, доц. кафедри економіки підприємства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.

Затверджено та рекомендовано до друку на засіданні кафедри туризму та готельного господарства ( 13 січня 2015 року, протокол № 5).

 

ЗМІСТ

ВСТУП..................................................................................................... 4

1. МЕТА І ЗАВДАННЯ ПРАКТИКИ......................................................... 4

2. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА КЕРІВНИЦТВО КОМПЛЕКСНОЮ ПРАКТИКОЮ 5

2. ЗМІСТ КОМПЛЕКСНОЇ БАКАЛАВРСЬКОЇ ПРАКТИКИ……………..7

3. ЗМІСТ ПРОГРАМИ ВИРОБНИЧОГО ТРЕНІНГУ................................. 7

4. ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ ПРАКТИКИ............................................. 12

5. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ПРАКТИКИ............................................... 13

6. ДОДАТКИ............................................................................................. 16

ВСТУП

 

Проходження студентами комплексної практики на підприємствах готельно-ресторанної сфери передбачається навчальними планами підготовки бакалаврів з напряму 241 «Готельно-ресторанна справа».

Комплексна практика студентів проводиться напередодні комплексного державного іспиту з базової освіти і є важливим етапом наскрізної практичної підготовки фахівців з туризму та готельного господарства. Організація та проходження практики залежить від традицій ВНЗ, його професійних зв'язків та можливостей організації навчального процесу .

 

1. МЕТА І ЗАВДАННЯ ПРАКТИКИ

 

Комплексна практика є логічним продовженням навчальних курсів, що розглядають питання організаційної, планово-економічної, маркетингової та управлінської діяльності підприємств готельно-ресторанної сфери.

Головною метою комплексної практики є поглиблення та закріплення студентами теоретичних знань і набуття необхідних практичних навичок і досвіду роботи в галузі управлінської, планово-економічної, маркетингової діяльності, опанування організаційно-технологічними процесами, що відбуваються на підприємствах. Набуття професійних умінь і навичок для прийняття самостійних рішень під час конкретних ситуацій, що виникають на підприємствах в сучасних умовах.

Студенти під час проходження комплексної практики повинні:

- навчатися самостійно вирішувати типові задачі, які притаманні видам діяльності, відповідно до посад, на яких може працювати випускник вищого навчального закладу;

- навчатися здійснювати пошук потрібної інформації про стан роботи підприємства на ринку товарів та послуг, аналізувати її, виявляти основні фактори, що обумовлюють фактичний стан діяльності підприємства, - розкривати основні тенденції його розвитку, пояснювати їх;

- пропонувати науково обґрунтовані висновки та пропозиції щодо підвищення ефективності діяльності підприємства.

Одним із головних етапів в комплексній практиці є ознайомлення студентів з функціональними обов'язками службових осіб з профілю професійної діяльності, їх функціями, правами та обов'язками у відповідних підприємствах готельної індустрії: здобуття професійних навичок на посадах, відповідно до фахового спрямування та освітньо-кваліфікаційного рівня, технології виконання основних організаційно-технологічних процесів, які здійснюються на підприємстві певного типу та організаційно-правової форми господарювання.

 

2. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА КЕРІВНИЦТВО КОМПЛЕКСНОЮ ПРАКТИКОЮ

Навчально-методичне забезпечення і керівництво практикою здійснюється викладачами випускової кафедри.

Розподіл студентів на практику проводиться кафедрою з урахуванням замовлень на підготовку фахівців, їх майбутнього місця роботи після закінчення навчання. Закріплення студентів за базами практики та призначення керівників від кафедри оформлюється наказом ректора університету.

Керівник практики від випускової кафедри:

- оцінює стан та відповідність бази практики основним вимогам та готовності для приймання студентів;

- проводить інструктивні збори студентів, які направляються на практику;

- надає студентам-практикантам необхідні документи для направлення на базу практики, програму, щоденник, календарний план, індивідуальне завдання;

- повідомляє студента про систему звітності з практики, прийняту на кафедрі, а саме: порядок подання письмового звіту, стандарти оформлення завдання;

- перевіряє звіти з практики і допуск їх до захисту;

- приймає участь в роботі комісій по захисту звітів з практики, які створюються в даний період на кафедрі;

- готує і подає завідувачу кафедри письмового звіту про проведення практики студентів із зауваженнями та пропозиціями для розгляду на засідання кафедри.

Основними обов'язками керівників практики від підприємства - об'єкту практики є:

- організація робочого місця і створення необхідних організаційно-технічних умов для проходження практики;

- забезпечення студентів необхідною економічною, статистичною, бухгалтерською та іншою інформацією, документами, нормативними та іншими матеріалами з питань, аналізу і планування господарської діяльності підприємства, здійснення комерційної та організаційно-технологічної діяльності тощо;

- залучення студентів-практикантів до активної участі в поточній роботі структурного підрозділу - місця практики (комерційного та інших відділів);

- здійснення контролю за виконання як окремих завдані, так і програми практики в цілому;

- наприкінці проведення практики її керівник повинен перевірити письмовий звіт студента, підготувати відгук щодо підсумків проходження практики студентом.

Обов'язки студентів при проходженні практики:

- до початку практики одержати у керівника практики необхідні документи і консультативну інформацію щодо їхнього оформлення;

- своєчасно прибути на об'єкт практики і забезпечити роботу па місці відповідно до отриманих завдань;

- регулярно відвідувати консультації на кафедрі;

- у повному обсязі виконувати всі завдання, передбачені програмою практики і вказівками її керівників;

нести відповідальність за виконану роботу;

- вчасно скласти звіт з практики;

- захистити звіт з практики у встановлений термін;

- при порушенні студентами-практикантами трудової дисципліни, правил внутрішнього розпорядку, техніки безпеки та інших норм, на них за наказом керівника підприємства може бути накладено стягнення, про що повідомляється декану факультету та на кафедру.

Комплексна практика студентів ВНЗ проводиться на підприємствах туристичної індустрії, в навчально-виробничих підприємствах незалежно від форм власності, типів господарської діяльності, організаційно-правового статусу, які є юридичними особами і функціонують на ринку не менше двох років. На підприємствах, обраних об'єктами практики повинні застосовуватися передові форми та методи управління і організації планово - економічної роботи, маркетингової діяльності, а також впроваджуватися прогресивні технології виробництва, організації праці та управління; працювати висококваліфіковані фахівці, які здатні створити відповідні умови студентам у здобутті професійних навичок.

Студенти можуть самостійно (з дозволу випускової кафедри) знаходити для себе місце проходження практики і пропонувати його для використання тільки при наявності усіх вище приведених вимог до підприємства.

 

3. ЗМІСТ КОМПЛЕКСНОЇ БАКАЛАВРСЬКОЇ ПРАКТИКИ

Робочою програмою практики передбачено виконання комплексу типових завдань з організаційної, планово-економічної, маркетингової та управлінської діяльності підприємства, які повинен вміти виконувати бакалавр напряму підготовки 241 «Готельно-ресторанна справа».

 

4. ЗМІСТ ПРОГРАМИ ВИРОБНИЧОЇ ПРАКТИКИ

4.1. Оформлення на практику і знайомство з підприємством. Інструктаж з техніки безпеки.

Перед початком практики студент знайомиться з керівником практики від підприємства, правилами внутрішнього розпорядку і своїм графіком виходу на роботу. Проходить інструктаж з протипожежної безпеки і техніки безпеки. На період проходження практики студентом  відділ кадрів підприємства створює наказ, в якому закріплюється керівник від бази практики.

 

4.2. Структура ЗВІТУ про проходження ВИРОБНИЧОЇ ПРАКТИКИ на готельному або ресторанному підприємстві:

ЗМІСТ ВСТУП

У вступі студенти визначають об’єкт (підприємство), мету та основні задачі, що поставлені у ході виробничої практики (формулюються за змістом)

РОЗДІЛ І

У першому розділі подається загальна характеристика підприємства

РОЗДІЛ ІІ

У другому розділі досліджуються особливості організації діяльності та технологій обслуговування на підприємстві.

РОЗДІЛ ІІІ

У третьому розділі надаються пропозиції щодо удосконалення діяльності підприємства

Список літератури

 

4.3. СКЛАДАННЯ ЗВІТУ, якщо об’єктом обрано підприємство ГОТЕЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА:

РОЗДІЛ І. Характеристика підприємства готельного господарства

- назва підприємства, юридична адреса, реквізити, веб-сайт;

- форма власності, статус підприємства за розміром;

- організаційно-правова форма;

- установчі документи (статут та інші);

- ліцензія на право здійснення даного виду діяльності;

- організаційна структура підприємства, включаючи структуру підрозділів;

- матеріально-технічна база підприємства;

- кадрове забезпечення підприємства (відобразити графічно структуру менеджменту).

РОЗДІЛ ІІ. Організація роботи підприємства готельного господарства

2.1. Дослідження організації основних груп приміщень:

- характеристика номерного фонду готелю.

-  організація приміщень для побутового обслуговування на поверсі.

-  організація нежитлових груп приміщень:

а) організація приміщень адміністрації;

б) організація приміщень вестибюльної групи;

в) організація приміщень господарського і складського призначення;

г) організація приміщень культурно-масового призначення;

д) організація приміщень спортивно-рекреаційного обслуговування.

2.2. Особливості організації та технології обслуговування гостей підприємства готельного господарства:

- організація бронювання місць в готелі;

- прийом та реєстрація індивідуальних туристів та туристичних груп;

- автоматизація робочого місця адміністратора, портьє;

- технологія обслуговування на поверсі;

- організація надання додаткових послуг в готелі;

- організація виїзду гостей з готелю.

2.3. Організація прибиральних робіт:

- технологія прибирання території готелю;

- технологія прибиральних робіт у приміщеннях, що відносяться до різних груп;

- характеристика механізмів, інвентарю, засобів, що використовуються при прибиральних роботах.

2.4. Характеристика основних видів документів, що розробляються та використовуються на підприємстві (ДОГОВОРИ, АНКЕТИ, ЗАЯВКИ ТОЩО).

2.5. Особливості ціноутворення на підприємстві.

2.6. Аналіз фінансово-економічного становища готельного підприємства (за останні три роки): аналіз структури та динаміки основних розділів та статей балансу, звіту про фінансові результаті діяльності підприємства, динаміка рентабельності діяльності підприємства.

РОЗДІЛ ІІІ. Розробка пропозицій щодо удосконалення діяльності підприємства

Список літератури

4.4. СКЛАДАННЯ ЗВІТУ, якщо об’єктом обрано підприємство РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТВА:

РОЗДІЛ І. Характеристика підприємства ресторанного господарства

- назва підприємства, юридична адреса, реквізити, веб-сайт;

- тип, категорія підприємства ресторанного господарства;

- розташування, оснащеність, режим роботи;

- форма власності, статус підприємства за розміром;

- організаційно-правова форма;

- установчі документи (статут та інші);

- ліцензія на право здійснення даного виду діяльності;

- організаційна структура підприємства;

- матеріально-технічна база підприємства.

РОЗДІЛ ІІ. Організація та технологія обслуговування на підприємстві ресторанного господарства

2.1. Методи та способи обслуговування:

-  методи обслуговування, що використовуються в підприємстві ресторанного господарства;

- організація надання додаткових послуг в підприємстві ресторанного господарства;

- технологія обслуговування в підприємствах ресторанного господарства при готелях:

- види посуду, приборів, білизни;

- види сервіровок столів;

- технологія подачі страв;

- обслуговування мешканців в номерах (якщо ресторан розташовано при готелі);

- технологія обслуговування банкетів і прийомів.

* Навести зразок МЕНЮ

- 2.2 Управління та кадрова робота на підприємстві:

- кадрове забезпечення підприємства(відобразити графічно структуру менеджменту, надати приклади посадових інструкцій (за вибором студента).

- характеристика основних видів документів, що розробляються та використовуються на підприємстві. Організація діловодства на підприємстві.

2.3. Особливості ціноутворення на підприємстві

2.4. Аналіз фінансово-економічного становища ресторанного підприємства (на основі бухгалтерських форм звітності за останні три роки): аналіз структури та динаміки основних розділів та статей балансу, звіту про фінансові результаті діяльності підприємства, динаміка рентабельності діяльності підприємства.

РОЗДІЛ ІІІ. Розробка пропозицій щодо удосконалення діяльності підприємства

Залежно від отриманих теоретичних знань, наукових інтересів та особистих побажань студент повинен розробити конкретні та обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення окремого напряму (напрямів) роботи підприємства або впровадження певного нововведення (інновації).

Пропозиції можуть бути спрямовані як на удосконалення існуючих функціональних напрямів діяльності підприємства (планово-економічна, управління персоналом, маркетингова-комерційна, фінансово-облікова, оперативна та організаційно-технологічна діяльність тощо), так і передбачати принципові нововведення (впровадження нових продуктів, диверсифікація, переспеціалізація діяльності, здійснення реального чи фінансового інвестування, вихід на зовнішні ринки і подібне).

Розробка пропозицій повинна ґрунтуватися на виявлених недоліках організації роботи підприємства, наявних резервах її удосконалення, вивченні вітчизняного та закордонного досвіду кращих підприємств аналогічного та споріднених профілів діяльності.

 

5. ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ ПРАКТИКИ. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ПИСЬМОВОГО ЗВІТУ

Після закінчення терміну комплексної виробничої практики студенти звітують на кафедрі про виконання програми практики. Загальна форма такої звітності - подання письмового звіту з відміткою керівника від підприємства. Зразок титульного листа звіту з практики наведено в додатку А. Крім того, подається щоденник практиканта, з відгуком керівника від підприємства-бази практики про виконання студентом програми практики, характеристика практиканта та договір з підприємством.

Письмовий звіт з практики разом зі щоденником подається у встановлений термін (не пізніше як за три дні до закінчення практики) керівникові практики від вищого навчального закладу для перевірки, рецензування і допуску до захисту. Письмова рецензія керівника практики від ВНЗ заноситься до щоденника практиканта.

Звіт з практики має містити відомості про виконання студентом усіх розділів програми практики та індивідуального завдання, що пов'язане з науково-дослідною роботою студента, якщо воно мало місце. Обов'язковим є наявність висновків та пропозицій, яких вимагає зміст завдань.

Обсяг звіту повинен складати до 40-45 друкованих сторінок тексту. Розділи, окремі питання звіту мають бути чітко визначені, викладені в логічній послідовності і конкретизовані. Таблиці, ілюстративний матеріал, додатки повинні бути змістовними і оформлені відповідно до стандартів виконання письмових робіт у вищій школі.

Звіт друкується на аркушах білого паперу формату А4 через півтора міжрядкових інтервали шрифтом Times New Roman 14 розміру. За необхідності окремі таблиці та рисунки можна подавати на аркушах формату А3.

Текст необхідно друкувати залишаючи поля таких розмірів: ліве - не менше 25 мм, праве - не менше 10 мм, верхнє і нижнє - не менше 20 мм.

Текст звіту поділяють на розділи, підрозділи і пункти відповідно до структури програми практики.

Оформлений за всіма зазначеними вимогами і прорецензований звіт з практики приймається викладачем-керівником практики від ВНЗ в університеті протягом тижня після її закінчення. Оцінка з практики вноситься до заліково-екзаменаційної відомості і до залікової книжки студента.

Під час визначення рівня академічної успішності для отримання диплома разом з іншими оцінками студента враховується й оцінка з практики.

Студент, який без поважних причин не виконав програму практики, відраховується з університету. В окремому випадку йому може бути надано  право проходження виробничого тренінгу повторно під час канікул. Студент, який повторно отримав незадовільну оцінку з практики в комісії, відраховується з вищого навчального закладу.

 

6. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ПРАКТИКИ

Під час оцінювання результатів практики враховуються такі показники:

- організованість, дисциплінованість і сумлінне ставлення до роботи студента-практиканта, його ініціативність і творчість;

- повнота виконання програми практики та ведення щоденника;

- якість оформлення документації;

- своєчасність здачі документації;

- відповіді студента на поставлені запитання під час захисту звіту.

Щоденник з практики передається для зберігання кафедрі міжнародної економіки і туризму.

Загальні підсумки практики обговорюються на засіданні кафедри, оформляються протоколом, який затверджується завідувачем кафедри та подаються у тижневий строк після здачі в деканат інституту.

 

№ з/п	Вид контролю	Бали
І.	Виконання завдань практики (п.п. 1 та 2)	50
	1. Оформлення щоденника	30
	2. Самостійна та індивідуальна робота (пропозиції щодо покращення діяльності)	20
II.	Виступ з доповіддю на захисті практики	20
III.	Відвідування бази практики	15
IV.	Відповіді на запитання	15
Загальна сума балів		100

 

Шкала оцінювання:

- 90-100 балів - відмінно (А);

- 75-89 балів - добре (ВС);

- 60-74 балів - задовільно FЕ);

- 35-59 балів - незадовільно з можливістю повторного складання (РХ);

- 1­34 балів - незадовільно з обов'язковим повторним курсом (Р)

 

Таблиця відповідності шкали оцінювання ЕСТ8 за національною системою оцінювання

Оцінка за шкалою	Визначення	Оцінка за націон. системою	Оцінка за сист. вУДПУ
А	Відмінно - відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок.	5	90-100%
В	Дуже добре - вище середнього рівня з кількома помилками.	4	82-89%
С	Добре - правильна робота з певною кількістю помилок.	4	75-81%
В	Задовільно - непогано, але зі значною кількістю помилок.	3	69-74%,
Е	Достатньо - виконання задовольняє мінімальні критерії.	3	60-68%
РХ	Незадовільно - потрібно доопрацювати на перездачу.	2	35-59%
Р	Незадовільно - обов'язковий повторний курс.	2	1-34%
АВСDE	Зараховано		60-100%
РХ	Не зараховано		1-59%

 

Додаток А. Титульна сторінка звіту

Міністерство освіти і науки України

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля Інститут міжнародної економіки

Кафедра міжнародної економіки і туризму

 

 

З В І Т

з проходження________________________ практики

в_____________________________________

(назва організації)

Студента_________________________ курсу групи

П.І.Б.

Керівник практики (від університету): П.І.Б.

Керівник практики (від бази практики): П.І.Б.

 

Сєвєродонецьк 2015

 

Додаток Б

Принципи ціноутворення в закладах гостинності

 

Формування тарифів (вартості проживання) на готельні номери (місця), послуги - один із важливих напрямів діяльності менеджерів готелю, що визначає ефективність його функціонування на ринку послуг гостинності. Цю проблему необхідно вирішувати комплексно, з урахуванням багатьох факторів. Щоб реалізувати стратегію розвитку за умов конкуренції, підприємство гостинності повинно постійно провадити моніторинг стану ринку.

Визначаючи тарифи насамперед слід враховувати:

- собівартість номерів і готельних послуг загалом;

- інвестиції, що надійшли, або ті, надходження яких очікується;

- ситуацію і тенденції на основних цільових ринках;

- норми прибутку і повернення витрат на вкладений капітал;

- реальні попит і пропозицію на ринку;

- можливості конкурентів і наявність у даній місцевості інших засобів тимчасового проживання;

- якість обслуговування у готелі та можливості її поліпшення.

У структуру готельного тарифу (вартість проживання), окрім вартості розміщення у номері певної категорії, можуть входити такі складові, як дворазове чи триразове харчування або лише сніданок, послуги міні-бару (напої), послуги сауни та ін., відповідно до особливостей попиту клієнтів та маркетингової (в тому числі продуктової) політики готельного підприємства. Водночас тарифи можуть передбачати знижки, або надбавки. Залежно від особливостей формування готельним тарифам присвоюються спеціальні назви: "сімейний тариф", "родинний тариф", "європейський тариф", "американський тариф" тощо.

Згідно з вітчизняним досвідом, в основу ціни будь-якої послуги готельного господарства кладеться її повна собівартість як сукупність трудових, матеріальних і фінансових витрат, виражених у грошовій формі в розрахунку на одиницю послуг. Вона відображає техніко-організаційний рівень експлуатаційної діяльності готелю, пов'язаної з виробництвом і реалізацією послуг.

Загальні поточні витрати готельного комплексу, окрім експлуатаційних, включають витрати інших видів його господарської діяльності та на здійснення господарських операцій. Поточні витрати - важливий якісний показник діяльності готелів, що впливає як на загальні результати господарської діяльності, так і на собівартість окремих видів послуг, їх прибутковість і рентабельність.

У вітчизняних готелях при ціноутворенні визначають середню вартість однієї людино-доби розміщення як частку від ділення всієї суми витрат на експлуатацію готелю, прибутку з урахуванням податкових платежів на повний обсяг наданих послуг розміщення (людино-діб).

У готельних комплексах, що надають широкий обсяг послуг, поточні витрати поділяються, згідно з видами послуг, на прямі (виробнича заробітна плата, комунальні послуги, сировина та ін.) та загальні експлуатаційні, адміністративні, витрати на збут та інші загальногосподарські витрати.

Якщо готель надає один вид послуг - лише номер, витрати готелю визначають на одиницю цих послуг, на прямі та загальні їх не поділяють. Якщо загальні експлуатаційні, адміністративні витрати, витрати на збут та інші господарські витрати розподіляють між власне готельними послугами й послугами інших підрозділів, підпорядкованих готелю (підсобні підрозділи), тоді використовують метод опосередкованого поділу витрат на собівартість послуг цих підрозділів. Наприклад, якщо у підпорядкуванні готелю є сауна, пральня, підприємство громадського харчування, частину загальних витрат готелю ділять на собівартість цих послуг пропорційно до суми прямих витрат. Якщо за калькуляційними даними, які прийняті при розрахунку собівартості послуг, проводять групування прямих поточних витрат, враховують місце їх виникнення та призначення.

Повну собівартість одиниці послуг розміщення визначають за формулою

Повна собівартість = Експлуатаційна собівартість + Адміністративні витрати, витрати на збут та інші загальні господарські витрати.

До експлуатаційної собівартості послуг розміщення включають прямі та загальні експлуатаційні витрати готелю. До прямих експлуатаційних витрат належать:

- витрати на оплату праці персоналу з відрахуваннями на соціальні заходи;

- амортизаційні відрахування на основні засоби готельного підприємства господарства;

- комунальні витрати: опалення приміщень, водопостачання, каналізація, електроенергія, прання та прасування білизни, абонентська плата за телефон та радіо, поточний ремонт номерного фонду.

При розподілі загальних експлуатаційних, адміністративних витрат, витрат на збут та інших загальних господарських витрат між підрозділами готельного комплексу необхідно враховувати особливості формування кожного виду витрат. Наприклад, при визначенні собівартості послуг розміщення витрати на оплату праці адміністративно-управлінського персоналу розподіляються пропорційно до прямих витрат на оплату праці обслуговуючого персоналу.

Отже, середня відпускна вартість одиниці послуг (людино-доби розміщення) у готелях України є основним фактором формування готельних тарифів і цінової політики. В процесі формування тарифів на послуги проживання, у вітчизняних готелях вартість готельного обслуговування обґрунтовується, зокрема недостатньо, диференційована відпускна вартість послуг розміщення за категоріями номерів готелю, неповною мірою застосовуються результати маркетингових досліджень у процесі обґрунтування рекламних і відпускних тарифів.

З урахуванням стратегії ціноутворення готельного підприємства, спрямованої на максимальне задоволення різноманітних потреб клієнтів, не менш важливим є вдосконалення механізму ціноутворення на додаткові послуги в готельних комплексах - послуги побутового характеру, згідно з побажаннями гостя, послуги спортивно-розважального характеру, послуги зв'язку та інформації, транспортні, торговельні, банківські, медичні та ін. Обсяг та асортимент додаткових послуг залежать від категорії готелю.

Усі послуги, які надає готель, визначаються як "повний комплекс послуг" - спеціальний готельний продукт, що задовольняє специфічний попит і створює імідж готельного підприємства. Наприклад, позитивний імідж готелю, що орієнтується на клієнтів-індивідуалів, які прибувають у справах бізнесу, створюють послуги ділового характеру: бізнес-центр (факс, телекс, ксерокс, експрес-пошта); послуги мережі Інтернет; послуги міжнародного телефонного зв'язку; послуги конференц-залів та інші послуги ділового характеру.

Додаткові послуги надаються з метою створення максимуму комфортності та задоволення потреб клієнтів, з урахуванням базової стратегії конкуренції готелю.

Стосовно головної складової ціни готельного продукту - вартості обслуговування стратегія і тактика ціноутворення вітчизняних готельних підприємств дещо відрізняється від практики зарубіжних країн. Загальна економічна нестабільність і невизначеність факторів, що впливають на процес ухвалення рішень, вимагають від керівників вітчизняних готелів більше уваги до встановлення цін на послуги. Як правило, до планів включаються тимчасові прейскуранти цін, затверджується система цінових знижок, в якій визначається різниця в цінах між сезоном і не сезоном. Суттєвим недоліком є те, що у більшості українських готелів ціни встановлюють не відділи маркетингу, а бухгалтерія чи планово-економічний відділ. Згідно з міжнародним досвідом, у готельному бізнесі тарифну політику контролюють менеджери з маркетингу, вони ж взаємодіють з іншими внутрішніми відділами, відповідальними за визначення цін. Планово-економічний відділ, бухгалтерія і відділ маркетингу повинні постійно координувати свої дії щодо встановлення цін, узгоджувати стратегію ціноутворення. Від об'єктивності в обґрунтуванні цін залежить рентабельність підприємства, його конкурентоспроможність, обсяг наданих послуг та інші показники господарської діяльності.

При визначенні вартості послуг проживання в готелях застосовують диференційований підхід до встановлення цін, залежно від виду й категорії номера. При цьому виокремлюють такі види готельних тарифів:

- базовий тариф;

- тариф сімейного туру;

- тариф на вихідні дні;

- тариф сімейного туру на вихідні дні;

- тариф на проживання понад 7 діб;

- тариф на проживання понад 14 діб;

- тарифи на оренду номерного фонду.

Порівняльний аналіз діяльності вітчизняних та іноземних готельних підприємств свідчить про неефективність дискримінаційної системи диференціації готельних тарифів залежно від громадянства. Вітчизняним готелям необхідно ширше використовувати міжнародний досвід управління доходами та запровадження спеціальних тарифів, що дозволяє збільшити обсяг реалізації послуг, зберегти постійних і залучити додаткових клієнтів без зниження ціни для інших відвідувачів, а якщо попит нееластичний за ціною - отримувати плату за проживання за повною вартістю без знижок, що забезпечує додатковий дохід та сприяє оптимізації витрат.

Диференціювати ціни згідно з категоріями номерів доцільно за показником прямих експлуатаційних витрат, якщо в ціну кожної категорії закладається єдина норма прибутку, податок на додану вартість і готельний збір. Такий метод диференціації цін за категорією номерів дає змогу економічно обґрунтувати собівартість послуг з урахуванням різних якісних характеристик, порівнювати динаміку експлуатаційних та інших витрат, враховувати їх вплив на відпускні ціни послуг.

---

Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 228; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!