ЗАПЛАВНІ ЛУКИ, ЇХ ОСОБЛИВОСТІ
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. СУХОДІЛЬНІ ЛУКИ: ЇХ ОСОБЛИВОСТІ ТА ВИДОВЕ РІЗНОМАНІТТЯ
РОЗДІЛ 2. ЗАПЛАВНІ ЛУКИ, ЇХ ОСОБЛИВОСТІ
2.1 Екологічні особливості заплавних луків
2.2 Поліські заплавні луки
2.3 Лісостепові та степові заплавні лук
2.4 Заплавні луки Дніпра
2.5 Заплавні луки Десни
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Актуальність. Лучна рослинність в структурі рослинного покриву України посідає другу позицію і займає 8,5-9,0 млн. га. Якщо врахувати, що зі структури земельного фонду вилучаються малопродуктивні землі та антропогенно порушені території з метою їх ренатуралізації та реабілітації і наступним використанням як сіножатей та пасовищ, то площа лук в наш час зростає.
Лучні угруповання розвиваються в різних екологічних умовах: від ксерофітних до гігрофітних, але найоптимальнішими вважаються мезофільні умови середовища. Від впливу абіотичних факторів, а також антропогенезу зони (головним чином кліматичних грунтово-гідрологічних умов) значною мірою залежать видовий склад, будова лучних травостоїв та їх сезонна динаміка. Цю залежність лучної рослинності від природних умов слід розглядати також у зв'язку з характером її використання. Зі зміною клімату з заходу на схід у бік зростання континентальності відповідно змінюється і лучна рослинність. В східних районах порівняно з західними в травостоях луків значно посилюються процеси ксерофітизації і зростання участі галофільних луків.
|
|
|
Предмет дослідження – особливості справжніх та заплавних лук.
Об`єкт дослідження – видове різноманіття справжніх та заплавних лук.
Мета роботи - проаналізувати екологічні особливості справжніх та заплавних лук.
Основні завдання роботи полягають в наступному:
1) дати характеристику суходільних луків;
2) проаналізувати екологічні особливості заплавних луків;
3) розглянути видове різноманіття справжніх та заплавних луків.
РОЗДІЛ 1
СУХОДІЛЬНІ ЛУКИ: ЇХ ОСОБЛИВОСТІ ТА ВИДОВЕ РІЗНОМАНІТТЯ
Ці луки формуються на місці лісових угруповань і розміщуються в межах лісових масивів. Найпоширеніші суходільні луки в північно-західній частині Полісся, в межах Рівненської і Волинської областей, а також у північно-західних районах Житомирської та Київської областей. Не так часто вони зустрічаються на території Сумської та Чернігівської областей, що пояснюється більш широким використанням післялісних ділянок для землеробства.
Суходільні луки Полісся, які виникли на місці зведених суборів, сугрудків і грудів, приурочені до вододільних масивів, горбів та схилів, а також до сухих низин, Для яких характерний недостатній і непостійний водний режим. Зволожуються ці ділянки атмосферними опадами; ґрунтові води більшості суходільних луків залягають глибоко. Для суходільних луків характерні досить бідні на поживні речовини дернові супіщані, пилувато-піщані, різною мірою опідзолені ґрунти.
|
|
|
Неоднорідність грунтово-гідрологічних умов суходільних луків обумовила різноманітність їх флористичного складу та рослинних угруповань. Лучні угруповання суходільних луків належать до справжніх та пустищних луків.
Справжні луки поширені на схилах вододільних пасм, горбів, а також на рівнинних ділянках дернових супіщаних різною мірою опідзолених ґрунтів. Найпоширенішими є звичайно мітлицеві, червонокострицеві та луки пахучої трави звичайної. Суходільні луки з домінуванням Agrostis vinealis є характернішими для Полісся ніж для Лісостепу Тут вони займають післялісові Ділянки, покинуті землі, зруйновані лісові культури і староорані землі.
Зростаючи на бідних дерново-підзолистих ґрунтах, вони мають бідний видовий склад і розріджений травостій з покриттям 30-50%. Навпаки, на аналогічних ґрунтах, але сформованих на моренових відкладах, виникають угруповання з ряснішим і різноманітнішим травостоєм. Участь мітлиці тут зростає до 50-70% загального покриття, місцями утворюються монодомінантні рослинні угруповання. В бідомінантних і полідомінантних фітоценозах співдомінантну роль відіграють Anthoxanthum odoratum, Nardus stricta, Festuca rubra, Calamagrostis epigeios, Coryneforus canescens. За флористичним складом вони бідні, з малою участю бобових і різнотрав'я, але доброї кормової якості.
|
|
|
Пустищні луки представлені біловусовими пасовищами, які належать до найменш врожайних (3-5 ц/га) і найбільш низькоякісних луків за ботанічним складом травостою.
На суходільних луках Полісся досить поширені луки з домінуванням у травостої Nardus stricta. Ці угруповання приурочені до знижень з дерново-глейовими або торф'янисто-глейовими ґрунтами і рівнем ґрунтових вод 0,5-1,0 м. Інколи на їх поверхні застоюються дощові або снігові води.
За цих умов розвиваються біловусники з густим травостоєм. Злак щільнодернинний і місцями утворює суцільний покрив з участю Nardus stricta до 80-90%. При їх інтенсивному випасанні вони розріджуються, і в дернину едифікатора проникають види інших господарських груп. Їх постійними компонентами є: Anthoxanthum odoratum, Holcus lanatus, Siegtingia decumbens, Carex nigra, Agrostis tenuis, Festuca ovina, Molinia coerulea, з якими утворюють відповідні пустищні асоціації, що репрезентують ценотичний та екологічний спектри різноманітності поліських біловусників. їх особливістю є щільнодернинність травостою, бідність видового складу і флористичної насиченості ценозів, вторинність за походженням, низька врожайність, спрощеність структурної диференціації.
РОЗДІЛ 2
ЗАПЛАВНІ ЛУКИ, ЇХ ОСОБЛИВОСТІ
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 276; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!