Аналіз наукових джерел та визначення наукових підходів щодо розуміння образу «я» в психології
Розглянемо наукові підходи щодо розуміння образу «Я» в психології та основні погляди Я-концепції.
Теоретико – методологічною основою дослідження образу «Я» особистості в моїй роботі є положення гуманістичної психології, представниками якої були вчені К.Роджерс, А.Маслоу, С.Рубінштейн, А.Леонтьєв, Л.Виготський. Представники гуманістичного напрямку визнавали цілісність особистості в процесі її саморозвитку, вони досліджували цілісне людське «Я» та його особистісне самовизначення в мікросоціумі. Цей аспект є особливо важливим у вивченні теми образу «Я» курсантів вищих військових навчальних закладів.
Гуманістична психологія визнає предметом дослідження унікальну особистість, вбачаючи в ній активну, свідому істоту, яка відповідає за своє життя і прагне до втілення моральних ідеалів. Особистість потребує зв'язків з іншими людьми, відчуває необхідність постійного самовдосконалення, шукає сенс життя. Існує постійна потреба у реалізації наших можливостей(актуалізації).
Людина має внутрішні чесноти, яким необхідні певні умови для розвитку.
Особистість – це феномен індивідуального життя та продукт соціального впливу [2].
Відомий американський психолог А. Маслоу джерелом психічного розвитку особистості вважав її прагнення до самоактуалізації – вершині в ієрархії потреб людини, яку складають також потреби в повазі і самоповазі, потреби в любові з боку довколишніх... Потреба в самоактуалізації – є найважливішою потребою духовного розвитку людини [2].
|
|
Важливість у самоактуалізації та самореалізації є головними чинниками в становленні особистості, якісними показниками взаємин зі світом.
В своїх психологічних працях С.Рубінштейн прийшов до висновків, що пояснюють сутність «особистості». Він вважав, що особистість – це опосередкована ланка, що зв’язує зовнішній вплив з психікою особистості. В поданій нижче таблиці ми бачимо розуміння вченого широкого поняття «особистість».
Питання | Підструктура особистості | Зміст підструктури |
Чого людина бажає? | спрямованість | стійкі потреби і мотиви, які спонукають людину до дій |
Що може людина? | можливості | здібності, особливості пізнавальної, емоц-вольової сфери |
Що людина є насправді? | особливості поведінки | темперамент як динамічний бік поведлінки, характер, як змістовий бік поведінки |
Що людина думає про себе? | самосвідомість особистості | Я-концепція особистості, яка складається із: - когнітивного компоненту (Я-образ, система уявлень про себе), - емоційно-оцінний компонент, - поведінковий – готовність діяти відповідно до того, що людина знає, як себе оцінює |
|
|
С.Л. Рубінштейн писав: «Я» – це не свідомість, не психічний суб’єкт, а суб’єкт – людина, що володіє свідомістю, наділена свідомістю, точніше людина як свідома істота, яка усвідомлює світ, інших людей, саму себе. Самосвідомість – це не усвідомлення свідомості, а усвідомлення самого себе як істоти...» [18].
Самосвідомість – центральна складова розуміння свого «Я».
В психології цілісний образ власного «Я» представляє собою Я-концепцію.
Я-концепцією називають відносно стійку, усвідомлену систему уявлень індивіда про себе, на основі якої він будує взаємодію з іншими людьми і відноситься до себе.
Я-концепція є не статичним, а динамічним психічним утворенням.
Я-концепція може моделювати реальність з різною ступінню адекватності і постійно змінюється.
Формування, розвиток, зміна Я-концепції обумовлені фактором внутрішнього і зовнішнього порядку.
Соціальне середовище(сім’я, навчальний заклад, формальні та неформальні групи, в які включена особистість)справляє найсильніший вплив на формування Я-концепції [21].
В науковій літературі образ «Я» розглядають як одну зі складових Я-концепції. В цілому її структура має 3 компоненти:
Образ «Я»
|
|
Самооцінка
Поведінкова складова.
В психології прийнято виділяти дві форми Я-концепції:
Реальну
Ідеальну
Поняття реальна(за словами X. Ремшмидта) не передбачає, що ця концепція реалістична. Бо головне тут уявлення особистості про себе, про те, який я є. [16].
Ідеальна Я-концепція(ідеальне я) - це уявлення особистості про себе у відповідності до бажань(яким я хотів би бути).
Реальна та ідеальна Я-концепції не тільки не можуть співпадати, але у більшості випадків обов’язково різняться. Розходження між ідеальною та рельною Я-концепцією можуть мати різні, як негативні так і позитивні наслідки.З одного боку невідповідність Я-реального до Я-ідеального може стати джерелом серйозних внутрішньоособистісних конфліктів. З другого боку розбіжність реальної та ідеальної Я-концепції є джерелом саморозвитку і самовдосконалення особистості [16].
Відомий психолог Е.Х.Еріксон визначає Я-концепцію, як ідентичність індивіда, або узгоджене самосприйняття індивідом своєї особистості.
Першим кроком на шляху формування Я-концепції є усвідомлення того, що людина це окремий, відділений від інших індивід. Розуміння цього починає формуватись в ранньому дитинстві. При формуванні Я-концепції в підлітковому та юнацькому віці іде розвиток уявлень про себе.
|
|
Я-Концепція – це те, що індивід бачить, коли дивиться на себе з різних точок зору, тобто як він сам визначає свої зовнішні показники, особистісні якості, риси, ролі, та соціальний статус.
Можна сказати, що Я-концепція – це система установок по відношенню до самого себе. Це ідентичність Его або особистісна ідентичність індивіда, яка являє сукупність його самовизначень чи образів «Я» [24].
Рут Стренг визначила чотири головні аспекти Я:
1. Існує загальна головна Я-концепція(уявлення людини про свою особистість та сприйняття своїх здібностей, а також статуса та ролей в зовнішньому світі.
2. Існують індивідуальні часові або перехідні Я-концепції, які залежать від настрою, ситуацій від минулих або теперішніх переживань. (нещодавно отримана на екзамені погана оцінка може зумовити тимчасове відчуття особистої глупості; критичне зауваження значимих для тебе людей може привести до зниження на якийсь період самооцінки.
3. Існує соціальне Я – це уявлення про те, що думають про тебе інші люди. Ці уявлення в свою чергу впливають на твої думки про себе. Якщо створюються враження, що інші думають про тебе негативно, то і ти сам будеш схильний думати про себе негативно. Уявлення про те, як тебе сприймають інші, фарбують наші погляди на самих себе. Взаємовідношення з іншими людьми, близькі відношення, участь в певних групах співробітництво та суперництво впливають на формування ідентичності. Розвиток її відбувається в процесі соціальних взаємодій, що включають в себе як наступність та єдність Я, так і ідентифікацію з об’єктами, що знаходяться за межами. «Покажіть мені вашого друга, і я зрозумію, який ваш ідеал і якою людиною ви хотіли б стати» - писав Вільям Керайл. Складовою частиною Я-концепції є почуття соціального статусу, тобто теперішнє або майбутнє положення в соціальній системі уявлень індивіда.
4. Існує ідеальне Я, тобто те, яким ти хотів би стати. Ці уявлення можуть бути реалістичними заниженими або завищеними. Занижене ідеальне Я заважає досягненням; завищений образ ідеального Я може привести до фрустрації та зниженню самооцінки. Реалістичні Я-концепції сприяють прийняяттю самого себе, психічному здоров’ю та досягненню реалістичних цілей [12].
Одним з найвидатніших вчених в сфері теоретичних та експерементальних досліджень структур ідеального Я був Карл Роджерс. Розроблена ним Я-концепція дає можливість розуміти глибини та багатогранність людської особистості.
Роджерс бачив кінцеву мету розвитку особистості в досягненні відповідностей областей явищ та життєвого досвіду концептуальній структурі Я. Досягнення такої відповідності веде до звільнення від внутрішніх конфліктів та тривоги. Уявлення про себе, Я в особистому сприйнятті та ідеальне Я починає зливатися, тому індивід може безконфліктно прийняти самого себе. Його самосприйняття і відношення з іншими людьми ведуть до прийняття самого себе та самоповаги.
Якщо між образом Я у взаємовідношеннях з іншими і Я в особистому сприйнятті індивіда або ідеальним Я виникає розходження – це веде до психологічних проблем.
К.Роджерс терміни «Я» і Я-концепція застосовує як синоніми і визначає їх як «постійне ціле, організований постійний концептуальний Гештальт, утворений у результаті сприйняття Я або мене, як усвідомлення стосунків власного Я з іншими у ставленні до різних аспектів життя, а також цінностей. Немовля, зазначає К. Роджерс, не відчуває різниці між тим, що є «Я» і «не Я». Як наслідок подальшої диференціації формується структура «Я», розвитком якої рухає базова потреба отримувати повагу, симпатію, любов і водночас віддавати їх оточуючим людям» [17].
В процесі взаємодії з людьми росте самооцінка. Эго росте за рахунок дрібних досягнень, похвал і успіхів, коли Я виявляється для когось значимим.
Склавши уявлення про себе ми повинні оцінити отриману картину. Як оцінюємо самих себе в особистому сприйнятті? Чи сприяє ця оцінка самоприйняттю й самосхваленню, розумінню почуття особистої цінності? Якщо так – то самооцінка достатня для того, щоб прийняти самого себе та жити з цим уявленням про себе. Оскільки людині необхідна самооцінка, то повинен існувати зв’язок між Я-концепцією та ідеальним Я.
Адекватна Я-концепція й самооцінка мають значення у формуванні навичок міжособистісних відносин і соціальної адаптації. Соціум часто відкидає людей з низькою самооцінкою. З рівнем самооцінки пов'язане прийняття інших людей і прийняття індивіда іншими людьми, особливо близькими друзями.
Отже, самоприйняття й соціальна адаптація тісно взаємопов’язані.
Погана соціальна адаптація, яка пов'язана з негативної Я-концепцією й низькою самооцінкою, може проявлятися по-різному. Юнаки нашого віку з низькою самооцінкою мають тенденцію до повної непомітності в соціумі. Їх не «бачать» і не вибирають у лідери, вони рідко беруть участь у навчальній або суспільній діяльності.
Вони не вміють постояти за себе й не висловлюють свої думки по хвилюючих їх питаннях. Спостерігаючи за ними можна побачити, як розвиваються почуття ізоляції й самотності. Сором’язливі люди в суспільстві часто відчувають незручність і напругу, що ускладнює їх спілкування з навколишніми.
Оскільки ці люди прагнуть подобатися іншим, на них легше впливати й керувати ними. Вони дозволяють іншим приймати за них рішення, тому що їм не вистачає впевненості в собі. Часто намагаючись упоратися зі своєю сором'язливістю, такі люди ідуть на будь-які жертви, щоб бути приємними людям, вони згодні підкорятися іншим в своїх думках і вчинках.
Той, хто, сам того не бажаючи, підкоряється іншим, рідко вірить їм і відчуває до них повагу. Якщо юнак глибоко нехтує самого себе, він буде нехтувати й ненавидіти інших. Але якщо він відчуває до себе повагу й довіру, то буде так само довіряти і поважати інших.
Самоповагу називають «умовою виживання душі». Вона є компонентом людського існування, що надає людині почуття власної гідності.
А образ «Я» виступає як установка по відношенню до самого себе. Він не позбавленим внутрішніх протиріч, хоча є цілісним і складним. Його становлення є багатогранним і залежним від багатьох факторів(як внутрішніх так і зовнішніх) [7].
Я-Концепції полягає в конкретних діях, які можуть бути викликані образом Я та самооцінкою. Це потенційні поведінкові реакції. Будь-яка установка - є емоційно пофарбованим переконанням, пов'язаним з певним об'єктом.
Всі емоції й оцінки, пов'язані з образом «Я», є дуже сильними й стійкими, що справляє дуже сильний вплив на діяльність людини, його поведінку, взаємостосунки з оточуючими.
Р.Бернс, представник гуманістичного напрямку в психології, підкреслював, що, незважаючи на досить складну структуру, однією з основних ознак сформованості «Я-концепції» є її внутрішня узгодженість, її цілісність.
Єдність самооцінки та уявлень індивіда про себе та «Образ Я», який може бути більш чи менш стійким – складає поняття Я-концепції [6].
І.С. Кон поділяє «Я» на :
- «Я-реальне», тобто те, як індивід сприймає себе у даний момент
- Я-ідеальне, тобто ідеальний образ себе.
І.С. Кон вважає нормальним явищем розбіжність Я-реального і Я-ідеального. Більше того, вона трактується як необхідна умова цілеспрямованого виховання.
Коли панує принцип «взаємного позитивного ставлення», атмосфера поваги та симпатії до оточення і до себе, постає цілісна Я-концепція , формується неконфліктний образ «Я». Якщо набутий досвід особистості не відповідає її Я-концепції, то виникає тривожність як емоційна реакція загрози щодо себе. При цьому психологічні механізми захисту можуть деякий час підтримувати цілісність «Я». Поступово індивід починає включати в свою Я-концепцію не притаманні йому цінності, пристосовувати своє Я до вимог оточуючих, витісняючи внутріособистісний конфлікт у підсвідомість. Цей процес нерідко набуває навіть психотичних ознак перебігу, настільки глибокими виявляються дисгармонійні стани розвитку Я-концепції.
Для виправлення ситуації необхідно перетворення негативного досвіду індивіда в частину самоцінного для себе. Це, як правило, під силу кожному індивіду, та навіть дитині [9].
Узанальнюючи науковий матеріал, можна сказати, що Я-концепція – це важливий компонент самосвідомості людини. Складовими Я-концепції є образ «Я», самооцінка та поведінкова складова. В свою чергу образ «Я» є основою цілісного розвитку особистості.
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 143; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!