Суспільна діяльність та філософськи думки О.П. Довженка
Довженко А.П.:
Cуспільна та філософська діяльність
Виконала студентка ______________________________________
Науковий керівник _______________________________________
Реєстраційний номер _______________
Дата _____________________________
Підпис___________________________
2002
Реферат
Курсова робота: 23 с., 9 джерел.
Об’єкт дослідження — творчість та світогляд Олександра Довженка
Мета роботи — дослідження суспільної та філософської діяльністі О. П.Довженка
Метод дослідження: структурний та порівняльний аналіз.
В роботі були досліджені деякі аспекти творчості та діяльності відомого українського митця Олександра Довженка, зокрема його літературну, публіцистічну, суспільну та філософську діяльність.
ДОВЖЕНКО, КІНЕМАТОГРАФ, МИСТЕЦТВО, УКРАЇНА, СВІТОГЛЯД, ТВОРЧІСТЬ
Зміст
Реферат 2
Вступ. 4
1 Життя та шляхи творчості Олександра Довженка 6
2 Суспільна діяльність та філософськи думки О.П. Довженка 10
2.1 Публіцистика О.П. Довженка 10
2.2. Форми виразу Довженком свого світогляду. 11
2.3 Філософськи думки О.П. Довженка 14
Загальні висновки. 19
Використана література 21
Огляд та аналіз літератури. 22
Вступ
Олександр Петрович Довженко – всесвітньо відома людина. Він – режисер-новатор, який відкрив нові шляхи в світовому кіномистецтві. Він сценарист, який створив новий літературний жанр – кіноповість; він – письменник, оригінальний, самобутній майстер слова. Крім того, він художник, а також державний та громадський діяч.
|
|
|
Олександр Довженко увійшов в історію української і світової художньої думки як самобутній поет екрана і слова. Поєднавши у собі талант режисера і письменника, своєю феноменальною творчістю він збагатив і зблизив ці два види мистецтва – словесного і візуального, відкрив нові, досі не знані, можливості в пізнанні і відображенні динаміки нашого життя.
За своє творче життя О. Довженко поставив 14 ігрових і документальних фільмів, написав 15 літературних сценаріїв і кіноповістей, дві п’єси, автобіографічну повість, понад 20 оповідань і новел, ряд публіцистичних статей і теоретичних праць, присвячених питанням кіномистецтва.
О.Довженко прагнув, щоб український кінематограф став світовим. Про нього Чарлі Чаплін сказав: “Слов’янство поки що дало світові кінематографії одного митця – мислителя і поета”.
О.П. Довженко був великим письменником і громадським діячем. Його не можна відділити від людей, природи і подій, які оточували його і центром яких, хотів він того чи ні, він ставав. Не можна говорити про нього лише як про режисера, бо вся його режисерська кінематографічна діяльність — це поєднання і сукупність багатьох талантів, якими обдарувала його природа. Говорити про нього як про режисера, на згадавши про Довженка — сценариста, живописця, графіка, вченого і філософа, неможливо. Він був зразком сучасної цивілізованої людини. Цілковитою її гармонією.
|
|
|
Життя та шляхи творчості Олександра Довженка
Народився митець 29 серпня (11 вересня) 1894р. на околиці повітового містечка Сосниця на Чернігівщині, що звалося В’юнище, у бідній селянсько-козацькій родині. Рід Довженків був давній і славився довгожителями – прабаба письменника прожила понад сто років, а дід помер столітнім. Батько, Петро, і мати, Дарина, були неписьменні, але дуже хотіли, щоб усі діти вчилися. В сім’ї Довженків було п’ятнадцятеро дітей, але залишилися тільки Олександр і сестра Поліна.
Довженко так писав у своїй автобіографії: “Коли я зараз пригадую своє дитинство і свою хату, в моїй уяві – плач похорон. Вони проходять по всіх моїх сценаріях, по всіх картинах.
У всіх моїх фільмах є розлука. Герої прощаються, поспішаючи кудись далеко вперед, в інше життя – невідоме, але принадне, краще. Вони прощаються поквапливо і недбало, і відірвавшись, не оглядаються, щоб не розірвалося серце, а плачуть оті, що залишаються. Це – моя мати. Народжена для пісень, вона проплакала все життя, проводжаючи назавжди. Так питання життя та смерті вражали, очевидно мою дитячу уяву, що й залишилися в мені на все життя, пронизуючи в найрізноманітніших виявах мою творчість.
|
|
|
Так у численному ряді жіночих образів образ матері заступив собою усі інші. Дід у фільмі “Земля” – це мій покійний дід Семен Тарасович.
Друге, що в моєму дитинстві було вирішальним для характеру моєї творчості, це любов до природи, правильне відчуття краси природи. Я завжди думав і думаю , що без гарячої любові до природи людина не може бути митцем”.
Вчився він у Сосницькій початковій школі, а потім у вищій початковій школі. Батькові дуже хотілося, щоб син учився і вийшов в люди. 1911р. він їде із ним до Глухова, де юнак вступає до учительського інституту. По закінченні інституту (1914 рік) його призначають у Житомир учителем вищої початкової школи.
В 1917 році ”вільнослухач” одразу трьох київських вузів (університету, комерційного інституту й Академії мистецтв) Довженко добровільно вступив до Дієвої армії УНР. У 1919 його врятували від концтабору ”екс петлюрівці” — українські есери-боротьбисти, перейменовані в Українську компартію, до чиїх лав він вступив у 1920 році.
|
|
|
Завдяки їм у Довженка розпочався новий і надзвичайно напружений період. Спочатку він працює у Варшаві на посаді керуючого справами посольства, а потім у Берліні — секретарем генерального консульства УРСР у Німеччині. І в цих умовах він віддається живопису, вступає до приватного училища професора Еккеля. В 1922 році Наркомат освіти УРСР призначає йому персональну стипендію для навчання в художньому училищі з тим, щоб потім вступити до Академії мистецтва у Берліні або Парижі. У ці роки Довженко багато працює як карикатурист, а з 1928 року — на Одеській кінофабриці. Знявши на ній кілька коротких стрічок, в цьому же році він перебрався на Київську студію художніх фільмів, яку згодом назвуть його іменем.
У подальшій творчій долі Довженка відобразилися трагічні події, які переживала Україна у складі Радянського Союзу. Великий режисер жив і творив у часи, коли за наказами Сталіна мордували найвидатніших діячів культури. Майстер спочатку був змушений поїхати на Далекий Схід, аби зняти на замовлення ”оборонну” стрічку ” Аероград” (1935), а згодом отримав вказівку Політбюро зробити фільм про ”українського Чапаєва” — Щорса.
Жодна із стрічок Довженка не оминула критики. Намагаючись, як і представники ”розстріляного українського відродження” , спрямувати жорстоку радянську дійсність у благородніше русло, він весь час балансував по лезу. Сценарій фільму ”Звенигора” був перероблений Довженком лише після того, як його співавторів-сценаристів Юрка Тютюнника (генерала УНР) і Майка Йогансена розстріляли за український націоналізм. Тому наступний фільм ”Арсенал” йому довелося творити уже за ”революційними” канонами. Після гострої критики української інтелігенції, він спробував більше не передавати меду ”комуністичній куті” , — про що й свідчить наступний фільм ”Земля” . Проте стрічку, яку на Всесвітній виставці у Брюсселі 1958 року визнали однією з 12 кращих в історії кіно, у СРСР заборонили за те, що на екрані “селяни не тремтіли перед колективізаторами”. І навіть за наполовину “порізаний” фільм ”Іван” Довженка прозвали ”політичним обивателем” .
Напередодні війни Довженко здійснює свою давню мрію – за однойменною повістю М.Гоголя створює сценарій “Тарас Бульба”. Зйомки стрічки розпочалися за кілька днів до війни і так ніколи і не була завершені.
Під безпосереднім враженням баченого і пережитого на фронті Довженко приступає до роботи над кіноповістю ”Україна в огні”. Привіз готову кіноповість до Москви. Але ніхто не сприйняв його мужньої і безстрашної художньої правди. У 1944 році на засіданні Політбюро у промові ”Про антиленінські помилки і національні перекручення в кіноповісті Довженка ”Україна в огні” Сталін закидав митцю: ”Чому ви пишете ”Хай живе Радянська Україна! Хай живе Радянський Союз!”. Чому Україна на першому місці?”. ”Ваша згадка про відступ з України. Заявляю: я не відступав. Якби ви не були художником, я з вами повівся б інакше” .
Довженка не розстріляли скоріш за все тому, що той викликав у Сталіна повагу. Адже лише він насмілився у кіноповісті запитати в диктатора: ”Чому не говориш народові правди? Адже ти обіцяв війну малою кров'ю і на чужій території...” , за що згодом поплатився; заборонено друкувати, знімати фільми і повертатися в Україну.
На схилі літ Олександр Довженко щиросердно і з сумом скаже: “Я був задуманий на більше...”
Помер Олександр Довженко 26 листопада 1956 року.
Суспільна діяльність та філософськи думки О.П. Довженка
Публіцистика О.П. Довженка
Публіцистичний талан митця — ще одна грань його яскравого таланту, який випливаю з його суспільної спрямованості. ”Він не любив повчати читача чи глядача, — пише Ю. Барабаш, — позбавляти його можливості самому думати над картинами, самому давати їм оцінку, але ж він разом з тим не може і не хоче залишатися збоку, він не боїться прямо, з політичною пристрастю висловлювати своє ставлення до героїв та їх вчинків” [2, 59].
Органічною особливістю творчості Довженка дослідники слушно вважають публіцистику і публіцистичність. Публіцистичність Довженкового мислення виявилася спочатку в жанрі політичної і соціальної карикатури, а згодом — у художніх кінофільмах і прозових творах, у численних статтях, виступах по радіо, в документально-публіцистичних кінофільмах, особливої сили й значущості набувши в грізні роки Великої Вітчизняної війни.
Так, статті Довженка ”Шевченкові діти”, ”Душа народна неподоланна!” і ”Українська пісня” та інші, присвячені пам’яті Шевченка таЛисенка, написані в тяжкі воєнні роки, мають тривку філософську основу — ”ідею невмирущості народу, що має таких синів, таких борців, такі скарби, як українська пісня” [1, 88]. Схильність Довженка до точних, навіть афористичних визначень, зрештою, робить ці статті творами, що живуть в історії народній. Вони, будучи цілком актуальними в час написання й опублікування, зберігають свою цінність і в наступні десятиріччя не тільки як свідчення доби, а й як важливі твори вітчизняної філософсько-громадської думки. ”Формуючи громадську думку і подаючи своїм словом певну соціально-політичну допомогу тим, до кого він звертається, публіцист вдається до своєрідного поєднання логічно-абстрактного та конкретно-образного мисленні, впливаючи як на розум, так і на почуття” [6, 19].
У статтях написаних у воєнний час, Довженко розкрив своє уміння переконувати в доконечності майбутньої перемоги, змусити кожного задуматися над своїм громадянським патріотичним обов’язком, уміння запалити на подвиг, вселити спопеляючу ненависть до ворога — загарбника, насильника, людиноненависника. Довженко з правом народного трибуна може давати поради, як поводитися ц тій чи інший складній ситуації, він може терпляче розповідати, як і кого закатували гітлерівці, яким робом, досягаючи всім арсеналом публіцистичних засобів виняткового впливу на свого читача чи слухача. Факти і тільки факти, правда, тільки числі золото правди, а з нього — ясно накреслена перспектива всенародного буття. Така творча засада публіцистики Довженка.
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 140; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!